Глава 17.
Вона, що, зовсім дурна? - Джуді не міг повірити, що дівчинка все ще чекає його в Саду.
З полегшенням від переходу Естер до Джуді прийшли інші почуття, які було важко пояснити.
Хлопчик розлютився і збився кулаки. Він попрямував до Естер, не розуміючи чому.
- Та годі, чому вона така?
Джуді не могла повірити, що Естер впадала у депресію і залишилася сама у цьому великому світі. Хлопчику хотілося, щоб дівчинка з упевненістю підносила і тримала голову.
Коли Джуді підійшов до Естер, щаслива людина, що сидів поруч з нею, перший помітив його:
- Ваф-вафе!
– Щасливчик? Чому ти тут?
Коли Естер почула лай щасливчика, вона підняла голову:
- Братик?
Дівчинка думала, що Джуді не прийде і, нехай вже було досить пізно, але побачивши, як він прийшов, обличчя Естер засяяло від радості.
- Ти посміхаєшся? - Джуді був приголомшений, що замість того щоб роздратуватися на довге очікування, Естер з радістю усміхалася йому.
Хлопчик підходив до Естер ближче, і вона відчула на собі вагу її серця:
- Ти що, зовсім дурна? Навіщо так довго чекати мого приходу, якщо я все не приходжу? - З гнівом Джуді не в стані стримати гніву.
- Я тут тільки тому, що мені сподобалося це місце. Я не чекала, коли Естер засміялася і замовкла.
Дівчинка опустила ноги за землю і піднялася зі лавки:
– А... Ах? - Але після довгого сидіння в одній позі ноги Естер підігнулася і втратила рівновагу.
Дівчинка швидко відновила рівновагу, але Джуді вже звинувачував себе за це і зрошував своє волосся:
- Залазь.
- А?
Джуді присів перед Естер на горщики і вказав на свою спину. Від здивування, очі дівчинки широко відчинилися.
- Це моя провина, тому я віднесу тебе додому.
- Це трохи...
— Твої ноги тремтять, Джуді повернув голову і стрімголов подивився на дівчинку.
Незважаючи на те, що Естер збиралася відмовитися, слова не могли злетіти з її губ, тому що строгий погляд Джуді, здавалося, змушував її погодитися.
- Поквапся. Мені важко так стояти!
Естер стиснула кулачки і пішла вперед, не в змозі подолати упертість Джуді. Але все ще сумнівалася.
Я повинна сісти йому на спину ...
Естер була далеко від того, щоб бути близькою до когось, вона навіть не могла згадати обійми її колись по-справжньому. Дівчині було страшно, тому що вона давно не відчувала дотику інших людей.
Джуді помітив, що Естер вагається і трохи відступив, а потім, закинувши її руки собі на шию, підняв дівчинку на спині.
- А? Ах!
- Ей, ти в порядку? Почекай трохи!
Естер, яка була в хаосі і думала про майбутнє, з усіх сил намагалася не впасти.
Це був перший раз, коли Джуді ніс когось на спині, тому він мало не упустив дівчинку, намагаючись зрозуміти, як робити це правильно.
- Фух, у мене вийшло. А це важче, ніж я думав, — Джуді ледве встав з Естер. Хлопчику було незвично, що хтось сидить у нього на спині, тому його поза була трохи хиткою.
Ух, у нього така широка спина, - Естер здивувалася спиною Джуді, бо вона виявилася набагато надійнішою за неї.
Незважаючи на те що плечі хлопчика були не дуже широкими, Естер трималася надзвичайно надійно. Але проблема була в незручності.
Через те, що Естер ніколи не мала таких контактів з іншими, її обличчя палало і їй було жарко.
Дівчинка навіть могла дихати через:
- Я можу йти.
— Я навіть не відчуваю, що ношу тебе на спині, — вигукнув Джуді, щоб Естер не бурчала.
- Правда?
– Да.
Потихоньку, Естер почала звикати до того, що її несуть на спині і серцебиття заспокоювало. А вуха, які були яскраво-червоними, повільно повернулися до свого первинного кольору.
Спина Джуді була дуже гарячою.
Тепло передавалися при контакті з людьми. Відчуття, що обидва серця стикаються. Навіть стукіт серця роздається в унісон.
Що ж мені робити...
Це була найбільша розкіш, якою колись насолоджувалася Естер. Тому вона спокійно проковтнула своє прохання відпустити її.
Я хочу насолодитися цією розкішшю ще трохи ... ще трохи...
Я хочу, щоб цей шлях був дуже довгим...
Тепло, яке йшло від Джуді, поступово розчинялося в глибині серця Естер.
Вони обидва такі милі, - Дороті, яка тихо слідувала за ними двома, побачила це і з збудженим виразом обличчя притиснула руки до грудей.
Джуді, якого не цікавило його оточення, крюхтель і ніс Естер, в той час як дівчинка соромилася, але широко усміхалася.
Пейзаж навколо був прекрасний.
Сонце вже зникло, а дорога назад була темною, але зірки, які мерехтіли на чорному небі дуже добре висвітлювали шлях.
Естер нерозумно відкрила рот, коли побачила цю дивовижну красу. Від одного погляду на світ зірок у дівчинки заскупувало очі і стискалося серце.
Це так відрізняється від темряви, що я бачила у в'язниці.
Це небо світле...
Это так несправедливо... - Естер відчула, що її позбавили радості повсякденного життя.
Поки Естер роздумувала над цим, Джуді занадто нервував, щоб щось сказати.
Вперше в житті я несу когось на спині.
Вперше, хлопець, запихнувшись, нісся в сад, щоб знайти Естер, а потім навіть поніс її на спині.
Коли я порушував обіцянки своїх друзів, то не почувався погано. Але тепер я почуваюсь незручно через те, що завдав болю Естер...
- Сьогодні.
- Так?
- Розумієш... — У результаті, після недовгого мовчання Джуді офіційно вибачився перед Естер. - Вибач, що я так сильно спізнився.
Ці слова допомогли Естер розвинути м’яку усмішку на маленькому обличчі.
- Ти ж все-таки прийшов.
- Я ніколи більше не спізнююся. Я ніколи не забуду про зустріч, яку мав на початку.
Естер дедалі більше прислухалася до голосу Джуді, який був сповнений каяття. А Джуді було приємно чути тихий сміх, який доносився ззаду.
- Все гаразд, було весело чекати.
- Подивися на це. Ти ж казала, що не чекала.
- Ой, точно! Я помилялася, — Естер швидко прикрила губи долонею.
- З цього моменту, не розважайся сподіванням. Я нікому не дозволю заставити тебе чекати, - голос Джуді став гучнішим через переповнені його почуття.
Було цікаво спостерігати, як людина, яка сьогодні заставила вас чекати, зараз говорив про те, що нікому не дозволить цього.
Він перший чоловік, який став на мою сторону ... - Естер напружилась.
Відчуття, що хтось знаходиться на її стороні, навіть якщо це просто слова, було заспокійливим.
Поки вони йшли додому, Естер притулилася до спини Джуді.
Ах... Так сонно...
що стук серця Джуді схожий на колискову?
У якийсь момент, повіки дівчинки зачинилися, і вона занурилася в сон.
- Що, заснула? - Посміхнувся Джуді, почувши тихе дихання біля своєї шиї.
Хлопчик йшов як можна обережніше, щоб випадково не розбудити Естер. Він відчував себе справжнім старшим братом.
У майбутньому обіцянки Естер будуть пріоритетними.
Дороті і ескорт Джуді, які спостерігали за цим, були такі щасливі, що готові померти. Один з лицарів не втримався і витер ті, що плакали носовою хусткою.
Щасливець, який не відходив від Естер з самого обіду теж йшов разом із ними. Мабуть, щеня теж розумів, що дівчинка заснула, тому спокійно біг поруч, навіть не гаючи.
Коли вони майже дісталися додому, Джуді згадав про свій розклад дня, який був у нього в минулому.
Ха, я буду тренуватися ще більше.
Естер, яка на початку ставала все важчою і складнішою, ніж бавовна у воді.
Я знаю, яка Естер точить.
що мені бракує фізичної сили!
– Чёрт... Чорт ...
- Молодий Пан... Чи можу я понести міс?
- Ні. Це моя сестра, — стиснувши зуби, Джуді пообіцяв собі більше не пропускати фізичного розвитку.
***
Врешті-решт Джуді так і не відпустив Естер, поки не добрався до її кімнати.
Незважаючи на те, що хлопчику здавалося, ніби його руки ось-ось відпадають, він був дуже гордий що сам вклав Естер в ліжко.
— Ха, а це дійсно важко, — сказав Джуді, витираючи рушником поту з шиї.
- Хіба це не дивно, що вона не прокидається?
- А хіба вона не втомилася? - Джуді серйозно подивився на дівчинку.
Естер спала так міцно, що навіть її дихання було ледь чутним. Було дивно, що вона ніколи не поворухнулася після того, як він поклав її на ліжко.
Джуді поклав пальці на шию Естер.
Пульс точно є.
- Вранці треба буде викликати лікаря.
- Так, я зроблю це.
У цей момент, в кімнату прослизнув Деніс.
Було дивно, що Джуді весь день не зганяв свого носа в його справи і тому хлопчик пішов шукати його та, побачивши, як Джуді несе Естер, слідував за ними.
Денніс нахмурився, коли побачив тихе лежить Естер.
- Що відбувається?
— Тобі не потрібно знати, — помахав Джуді братові рукою і сів на стілець до ліжка Естер.
- Якщо ти зараз не розповіси мені, я скажу все батькові.
Джуді подивився на брата. Денніс посміхнувся і потиснув плечима.
- ...Я домовився зустрітися з нею сьогодні в Саду Гавела, але забув прийти, а ця дурка чекала мене більше трьох годин.
- Тоді, це через тебе?
Джуді відразу ж заткнув вуха, щоб не чути нудної промови Денніса:
- Ні, це не через мене... Ні!
Він все ще відчував докори сумління і сильно засмутився, коли його брат вказав на це.
Джуді, у розпачі, перевівши стрілки на Денніса:
- Ей, ти навіть не помітив, що її немає вдома? Брате, чому ти зовсім не цікавишся нею?
- Я не такий вільний, як ти. У мене багато справ.
Але Денніс не зміг цього зробити. Хлопчик дійсно весь день провів в бібліотеці.
Джуді дуже добре знав, що в розкладі Денніса немає вільного часу, тому і ніс всяку нісенітницю.
- Угх...
Денніс хотів пожартувати над Джуді, але почув тихий стогін і швидко перейняв погляд на Естер.
- Угх... - Дівчинка не прокидалася, але стручки болю просочувалися крізь її слизькі губи і без того біла особа стала блідішою.
- Що нам робити? Розбудити її?
- Я трясу її, але вона не прокинулася, — Джуді натягнув ковдру до самої шиї Естер, подумавши, що їй холодно, однак колір обличчя став тільки гірше.
Тіло дівчинки похолодило, а руки затремтіли.
Побачивши це, Джуді та Денніс діяли одночасно. Кожен взяв її за руку.
Коли вони міцно стиснули її руки, тремтіння Естер припинилося.
Денніс і Джуді зітхали, коли побачили, що це допомогло.
- Їй сниться поганий сон?
- Схоже. Вона виглядає розбитою.
— Джуді, — несподівано покликав брата Денніса, дивлячись на Естер.
- Що?
- Як ти ставишся до молодшої сестри?
Це було питання, про яке хлопчик навіть не замислювався.
- Поки не знаю, — здивований моргнувши, невірно відповів Джуді, не відпускаючи руки дівчинки.
Помітивши це, Денніс засміявся:
- Ти молодший, тому ти не будеш на роль старшого брата.
- Коли, ти кажеш, я народився? Я почув якусь нісенітницю.
Джуді не міг обдурити Денніса, скільки б разів він не намагався.
Дивно.
Джуді, який зазвичай насторожений і не довіряє людям, так швидко впустив у своє серце Естер, - Денніс тихо розсміявся, думаючи, що Естер змінила Джуді.
- Вона тобі дуже подобається, чи не так?
- Це не так!
- О, а тепер її дихання стало легшим, — поки Джуді знервувався, Деніс швидко змінив тему.
Правда? - Джуді подумки запитав, як вона дивиться в обличчя дівчини.
У його очах відображувалася поки слабка, але ніжна прив’язаність.
— Пан Джуді, — тихо кашляючи сказала Дороті. - Мені потрібно Вам дещо сказати.
Нахиливши голову, хлопчик подивився на серйозний вираз обличчя покоївки, а потім вийшов в коридор.
- Що таке?
- Справді, сьогодні до Саду Гавела приходив пан Себастьян.
https://literna.net/uk/books/420-svyata-yaku-udocheriv-velikii-hertsoh-zaversheno