Том 16

Розділ 1. Розшукується

  Усередині резиденції ордену Ембіню рровими рядами висіли темні лицарі. Еліта, яка була негласний символ ордену. Доспехи лицарів були зроблені з адмантії та міфріла і тепер сяяли, наче самоцвіти.

  Зал, в якому проходило зібрання, утирав м’який килим найвищої якості і під стелею зависла величезна люстра, зверху донизу покрита смарагдами та сапфірами.

  - Рітуал перерваний? І при цьому викрадені церемоніальні артефакти?

  Голос первосвященика 11 - го класу ордену Ембіні, Фейлорда, настільки роздратувався, що священики та Темні лицарі не знали, як їм реагувати.

  - Нам соромно, пане Фейлорд.

  Первосвященик Ембіну страждав через надлишкову вагу і зараз, як і в більшості випадків, був у різі, що приховувала не тільки тіло, але й обличчя. Позаду нього височіла статуя бога. Фігура, яка тримала в руках дванадцять видів зброї, кожен з яких був проткнутий представник будь-якої із розумних рас: людей, ельфів, гномів і драконів та інших.

  Палку золоту статую окутувала містична мгла.

  - Наказую направити всю силу на посміяних перешкодити ритуалу. Поверніть реліквії ордену Металоста.

  - Буде зроблено, ваше первосвященство.

  Священики та лицарі схилили коліна на знак поваги.

*

  Дзинь!

  Саме тут, на відміну від повідомлення Вііда, усі події відбувалися в ордену Ембіну.

  - Хм... Переслідувачі... Вони будуть діяти на нерви.

  Коли внаслідок вбивства та інших злочинів у гравців сильно зростає негативна репутація, в якийсь момент у королівстві формується загін карачів, які досить швидко наганяють злочинця.

  Іноді їм бракує сили, щоб виконати свої обов’язки. У такому випадку дуже скоро формується нова група. І не тільки з великою кількістю учасників, але й більшою кваліфікацією.

  Усуватися від таких каральних загонів практично неможливо. Рано чи пізно злочинця таки знайшли. Навіть якщо мета - злодій або вбивця з високою швидкістю пересування та вмінням таємничості, то це стало лише питанням часу. Адже, коли кількість переслідувачів зростала в їхніх рядах, ті самі злодії або вбивці з’являлися.

  Віід намагався змиритися зі своїми обставинами з рекомендацією.

  'Що ж... Я планував такий поворот подій'.

  Те, що з ним до цих пір не сталося подібного, можна було назвати чимось іншим як схваленням долі. Адже за час виконання різних завдань він нажив собі стільки ворогів, що просто дивно, чому його ще до цього не оголосили в розшук.

  Але тепер головною метою було виконання завдання, а точніше цілу низку завдань, які вели до байок умовної нагороди.

  На боці Вії був Крижаний дракон, брати-фенікси і Жовтий бик, кожен з яких сам по собі був надзвичайно корисним. Що стосується Ріцарей-стражів ордену Металоста, то вони не могли покинути берегів річки і захищеної церкви, так що про них вже можна було забути.

  З появою Крижаного дракона з’явилась нова система головування. Фенікси і Жовтий поспішили відійти на задній план і висловити порах своєму 'старому братові'.

  Крижаний дракон обглянув їх.

  - Хм... А ви старанно працюєте.

  - Зовсім ні, старший. Ми просто дотримуємося вказаної вами дороги.

  Жовтий, як і належить коровам, вів себе особливо доброзичливо.

  - Все-то ви знаєте. У мій час ми завжди прислухались до старших.

  І ми теж слухаємося, тож будь ласка, поділись з нами своєю мудрістю і покажіть, як треба діяти, щоб витримати життя з нашим суворим господарем.

  Задоволений повагою льодяний дракон із задоволенням почав ділитися своїми знаннями, які так важливі для нормального повсякденного життя.

  - Ну, спершу, навіть якщо ви дуже голодні, до прийняття їжі потрібно підходити з особливо обережністю. Не їжте разом з господарем. Він обов'язково відрубає вас за обжерливість. І так, навіть не думайте їсти м'ясо переможених ворогів після полювання. Відбірне м'ясо йде як окремий товар.

  - Тобто ми повинні харчуватися тільки тим, що дає господар? Але коли ж ми тоді зможемо хоч раз наїстися?

  - Все просто, вам потрібно діяти таємно: відійдіть до лісу або зачиніться за пагорбом, і набивайте животи у своє задоволення. А з господарем ви завжди почуватиметесь голодними. Хм... Можна подумати, що ситість робить нас лінивими... І так, відразу звикайте правильно харчуватися.

  - Твої слова на вагу золота, старший!

  - Цю мудрість я почерпнув з власного досвіду. Скоро ви також зрозумієте, про що я кажу. Мої поради допоможуть вам зменшити ваші страждання. І ще, ви вже полювали з господарем?

  - Так, звичайно. Іноді ми хочемо залишитися самі, але він вічно бере нас кудись із собою.

  - Тоді знайте, що вам потрібно бути надзвичайно обережними, коли після полювання поганий улов речей. У такі дні ліпше не потрапляти на очі господаря і завжди показувати, як ви наполегливо працюєте.

  - Ох, нічого собі!

  - У той же час, коли власнику потрапляють зброя або броня, він світиться, як сонце. Навіть якщо п'ять хвилин тому він був готовий знищити світ, після отримання цінного предмета він завжди радісно посміхається. У таких випадках потрібно підійти і показати свою значимість.

  - Але навіщо?

  Так ви допомагаєте йому усвідомити важливість вашої ролі в цій справі. Бо інакше в нього завжди знайдуться для вас претензії та настанови...

  Важлива інформація для мирного співіснування!

  Крижаний дракон, як і належить старшому, щедро ділився своїм цінним досвідом.

  Віід дістав священну реліквію ордена Металоста, статую смерті.

  Настав час продовжити виконання ланцюга завдань.

  Статуетка в його руках відкрила очі і заговорила:

  - Представники ордену Металоста уклали угоду з трьома племенами на порозі Ада. Намір новосформованого альянса став знищенням будь - якої небезпеки, що загрожує йому. Щоб відтворити альянс, потрібно використовувати палицю, яка є символом об’ єднання. Візьміть її з собою і умовите керівників племен дотримати їх клятви. Зробіть все можливе, щоб не потрапити в руки переслідувачів.

  Дзинь!

  Нарешті йому дісталося завдання складного S!

  - Я все-таки досяг цього.

  Віід закрив очі в передволоску.

  Він мав об’єднати три племена і захопити ворожу фортецю! І це лише верхівка айсберга... Перший етап масштабного завдання!

  Без сумніву, нагорода за таке завершення буде чудовою, але перш ніж взятись до роботи, слід було реалістично оцінити тягар.

  "Я особливий скульптор, але..."

  Тільки скульпторам вдавалося виконувати Ланцюжки завдань!

  І в цьому випадку Віід був навіть Легендарним Лун Шкульптом, власником унікального класу, який колись належав людині, яка мала з’єднати під своїм правлінням цілий континент. І те, що зараз він мав під владою Крижаного дракона, Братів-феніксів і Залізного бика, давало цілком вагомі переваги над усіма іншими скульпторами.

  У той же час, щоб перешкодити ритуалам ордену Ембіну, потрібно було виконати дуже складне завдання. І не просто високою, а складністю 'А'. При тому що, вже починаючи з "В" завдання вплинули на Версальський континент.

  Хоча врешті - решт було досить важко проводити обряди, але у порівнянні з попередніми завданнями в ордені Металоста виникла потреба мати хороші навички.

  І можливо, це завдання могло перетворитися на серйозне випробування для Віїда як скульптора, якщо б він не мав заздалегідь розвинутих навичок лідерства і оживлених сильних співраців.

  Якщо б не вони, він би мучився так само як під час інших складних завдань, таких як боротьба з вампірами клана Джеоліо, безсмертною армією і Костяним драконом. Тоді він загинув під час зіткнення з вампірами, був знищений заклинаннями при схопленці з Лічем Шайяром і буквально випарований диханням Костяного дракона. У всіх цих випадках у нього не було і шансу на який-небудь опір!

  Майстерність меча, оживлення скульптур, трансформація скульптури, знищення фігури та сила, яка може обманути смерть. Вііда здобув сьогоднішній стан лише завдяки тому, що використовував усі засоби та здібності, які він мав.

  І хоча, покладаючись на свої сили, Віід подолав безліч випробувань, зараз перед ним вперше стояло завдання складності 'S'.

  Стати могутнім правителем з армією живих скульптур. Це була дивна мрія Вііда, і деякі з жвавих скульптур вже померли.

  Отже, цього разу він не міг сподіватися на силу своїх створінь або унікальний клас. Щоб виконати це завдання, потрібно було відновити свої вміння і здібності. Не забувайте, що після невдачі другий раз уже не буде.

  Оскільки інші скульптори навіть не могли мріяти про таке завдання, можна сказати, що воно деякою мірою було собою покаранням, а не благословенням. І було дуже важким вибором.

  Віід закрив очі і поринув у роздуми.

  'Якщо зараз здатися, то, швидше за все, я втрачу Славу і погіршу відносини з різними силами на континенті'.

  Якщо перервати такі масштабні завдання, особливо послідовні, втрати завжди величезні. Це могло виявитися як в небезпечному проклятні, яке буде дуже важко зняти, так і у серйозній втраті репутації.

  Віід тоді зважився.

  "Я виконаю завдання".

  На його думку, відмова і провал майже нічим не відрізнялися. У найгіршому випадку через силу, здатну обманути смерть, він мав померти двічі.

  Віід, переглянувши найсумливіші варіанти, вирішив випробувати свої сили. Віра в себе допомогла йому зробити такий вибір.

  Зрештою, якщо людина слабка, вона повинна намагатися доти, доки не стане сильною. Цей принцип допомагав Вііду при зшиванні п'ятсот ґудзиків до сорочок і нечисленного числа очей м"якою іграшками вночі. Хоч би чим він займався, успіх і вправність завжди приходили лише після тривалого тренування.

  Навіть через роки розлуки можна довіряти надійним друзям. Обіцянка учасників альянса обов'язково сповниться.

*

  Нехалес, столиця королівства Брент, останнім ворогом Розенхайма.

  Торговець фруктами гукнув перехожого:

  - Гей, леді, ви коли-небудь чули про Віїд з королівства Розенхайм?

  - Що? Каком Виде?

  Заклинателька Сейінг прийняла це за пусті балачки і не збиралася особливо розголошувати. Люди час від часу ділилися новинами, але вони рідко коли отримували користь.

  - Отже, говорите, він з королівства Розенхайм... Щось не пригадую воїнів або авантюристів з таким ім'ям. Або, зачекайте можливо ви маєте на увазі скульптора Віди?

  Найвідоміший скульптор, який розповів Піраміду! Коли Сейінг подорожувала східною частиною континенту, вона відвідувала королівство Розенхайм і дізналася там про Віїда.

  - Ох, значить, ви в курсі. Ходять чутки, що він взивав собі на плечі важке завдання!

  - Про що ви говорите? Він що, отримав аудієнцію у якогось короля?

  Інші люди вкотре заговорили.

  - Що відбувається?

  - Торговець сказав, що Віід отримав завдання...

  - Скульптор Віід?

  Навіть у королівстві Брент більшість гравців знали про скульптора, який славив по всьому світу правління Розенхайм.

  - Якщо мова йде про це Віде, то я чув, він став графом Морти.

  - Що за завдання він виконує?

  - Тихіше! Давайте послухаємо.

  Сейринг відверто розгубилась через натовп, що зібрався. Вона навіть не здогадувалася, що скульптор Віїд виявиться настільки популярним!

  Справа в тому, що гравці королівства Брент вже давно збирали великі загони щоб полювати на землях Розенхайма. І все через ефекти відведеної Піраміди.

  Тож не дивно, що скульптор Віі тут був на піку популярності.

  Були також чутки, що гравці королівства Розенхайм пройшли довгий шлях лише для того, щоб досягти Мори, міста поруч з яким була побудована ще більш величною і корисною спорудами скульптора - Башта світла!

  У той же час з цією стравою, якою так любив качати Віід, - трав'яна каша і ячмінний хліб - стали справжнім хістом на континенті! Трав’яна каша з морепродуктами, грибами, куркою і навіть гівняною стала новим напрямком у кулінарії. А ячмінний хліб, запечений з травою, набув великої поживності і пікантності, через що був дуже популярним.

  Багато хто вже відзначав легенду, що Віід, який був відомий як кулінарії, живив цю страву тяжко працюючими будівельниками Піраміди.

  Існує безліч копій страви, але жодна з них не може порівнятися із тим, що готував особисто Віід - говорили гравці, яким колись вдалося спробувати кашу, чим ще більше розпалили інтерес до легенд.

  Торговець похитав головою.

  - Чи знаєте ви про орден Ембіну, який хоче занурити в темряву і хаос весь Версальський континент?

  - Що? Повторіть, будь ласка, який орден?

  Простій торговець, який знав про орден Ембіню! У той час як всі зібрані гравці королівства Брент, включаючи Сейринг, чули про нього вперше в житті.

  - Правий страхом і темрявою орден Ембіню. Стародавня сила темряви, яка діє до цих пір.

  - Орден Ембіню... Ніколи про нього не чула.

  - Тьху-тьфу, щоб не спочити. Напевно, ця назва краще взагалі не вимовляти.

  - І як Вікід пов'язаний з цим орденом? - Вже було питання до торговця.

  - Віід ворогує з ним. Під час подорожі для встановлення походження однієї скульптури він дізнався про нього і тепер бореться за відродження іншого колись існуючого ордену. Незважаючи на загони переслідувачів, Віід намагається відновити альянс плетений заради добробуту континенту.

  Це були відгомін завдання складності 'S'. Після його прийняття більшість мешканців Версальського континенту почали розповідати про події, які відбувалися.

  - Ви чули про скульптора Віяде? Я хочу розповісти вам більше ...

  - На жаль, цей Віїд з королівства Розенхайм, але зараз.

  Мора - одне з найпрекрасніших міст континенту. Адже нею править скульптор з сильним серцем і приємним смаком. Я думаю, що це загадкове місто сповнене дивовижних пригод.

*

  - Кажіть, що ви Віршійний маг? До речі, ваш рівень не достатньо високий, щоб я вирішив доручити вам це завдання - дав відмову, холоднокровно посміхаючись дворецький двірянин Бордман.

  Селія поправила коміра мантії.

  - Ну що за невезіння...

  Гегель, Найд, Селія і Твіта після закінчення досліджень підземелля для університетської роботи тепер часто подорожували разом.

  Насправді Хегель міг би полювати разом зі своїми знайомими з гільдії Чорний лев, але йому не хотілося постійно просити їх про допомогу. Оскільки в основному гільдія складалася з високорівневих гравців, у нього не було товаришів, які могли б постійно виконувати завдання.

  Крім того, зараз він міг зловити двох зайців відразу - отримувати рівні разом з друзями і показати себе в кращому вигляді, щоб завоювати серця дівчат.

  Хегель сміливо вийшов вперед.

  - Давай я візьму завдання, і потім ми його разом виконаємо.

  Оскільки Хегель був учасником групи, Селісія погодилася. Це було цілком звичайна справа, коли хтось один в загоні отримував завдання, а потім поділяв його з усіма іншими, якщо звичайно воно дозволило спільне виконання.

  - Я готовий допомогти вам, шановний ...

  Тільки почувши ці слова, дворецький фиркнув.

  - Ты... допомогти? Ходять чутки, що ти закинув на середині багато завдань. Всі знають, що на тебе не можна покластися. І тому ніхто з королівства Сур навіть не думатиме про співпрацю, - роз'явився непривабливою рисою він.

  Хегель почервонів, як помідор.

  - От якби хтось із вас був таким же талановитим, як Віід, це було б дуже до речі... На жаль, у таких як він завжди не вистачає часу для виконання завдань на зразок моїх, - з жалем додав Бордман.

  - Друже Вііде?

  - Ах, так ви знайомі зі скульптором Віідом? Безсумнівно, він гідний наслідування для всіх авантюристів Версальського континенту. До нього ще не було таких талановитих людей. Він кидаєся на допомогу першим нужденним і відновлює порядок по всьому світу. Ви не замислювалися, чому ми так спокійно живемо? Мир і спокій на континенті продовжуються тільки завдяки йому.

  Хегель був збентежений. Палац, що поставив претензії до кожної групи, тепер славив Віїда!

  - І цей самий Віід вже зупинив деякі злочини ордену Ембіню, тим самим кинув виклик, на який ніхто не вирішував до цього моменту. За це орден Ембіню вже сформував групу карачів, але я вірю, що вони не зможуть його зловити.

  Хегелю так і хотілося кричати:

  'Та щоб його зловили і спалили живцем!'

  Але Бордман продовжував хвалитися.

  - Безсумнівно, Віід достойний називатися великим скульптором, захисником миру. Ідучи по дорозі скульптури, він протистоїть ордену Ембіні. Здається, майстерність скульптора насправді ховає в собі багато таємниць.

  У той же час, чатують гільдії Чорний лев вибухнув від повідомлень.

  - Здається, Віід взявся за завдання найвищої складності. Всі жителі міста і солдати зараз тільки про нього й говорять.

  Де ви зараз?

  - Праванс: У селі Нерія королівства Зен. Всі люди збунтуються.

  А я зараз у Британській консфедерації. Тут також говорять про Віяду.

  - Вайн: Дерівня в західній частині континенту. Теж можна почути про нього.

  - Гей, Пайн, ти серйозно?

  Якщо вірити розповідям про гільдію Чорний лев, то мешканці Версальського континенту говорили про Вініду.

  Чому така метушня? Що це за завдання?

  - Джект: Безумовно, дещо смішне, можливо пов'язане з мистецтвом скульпторів.

  - Віндель: Скульптор... Нині на континенті можна побачити багато видатних скульпторів.

  - Віндель, ти випадково не знаєш що він прийняв за завдання? Він же не один його виконує?

  Віндель: Я нічого не знаю. Але, безумовно, він діє з кимось заодно. Чорт, краще б я подружився з тим гномом-скульптером в Курисо. Може, тоді б зараз щось дізналися.

  Ефект від виконання завдання складності 'А' і подальшого прийняття завдання складній 'S" отримався дійсно величезним.

  І ось після пригод у підземеллі Крамадо для знайомих з університету Віїд несподівано прославився на весь Версальський континент...

  Селесія, і не підозрюючи про стан Хеґеля, вигукнула:

  - Боже мій, це ж наш Віід! Він виконує суперскладне завдання!

  Не залишилася осторонь і мовчазна до цього Твіта:

  - Я тут дізналася у друзів, і виявляється, всі вони вже чули про Віяда.

  Хегель був готовий вибухнути від люті. Не було жодних сумнівів, що в університеті не залишиться нікого, хто б не знав про Віда.

*

  - Ви чули? Скульптор на ім'я Віід бореться проти ордену Ембіню, використовуючи силу скульптури.

  Одна молода жінка, яка жила в горах Юрокіна, кликала кожного, хто проходив повз неї.

  - Орден Ембіну є нашим спільним ворогом!

  - Він ворог для всіх рас.

  Будівельні і милі темні ельфійки не приховували своєї неприємності до ордену Ембін.

  МЕЧІ швидко заробили свої голови. Якщо в їхніх мізках, як правило, шітринки крутилися зі скрипом, то після тривалого спілкування з Віїдом вони перейняли деякі принципи його життя.

  'Зараз не можна мовчати'.

  'Нужно показати, що ми теж готові покласти свої життя в боротьбу'.

  МЕЧ під номером 360 похитав головою.

  - Ми обов'язково знищимо орден Ембіню. Якщо Вікід збунтувався проти нього, значить він ворог і нам.

  - Ох, так ви знайомі зі скульптором Віідом?

  - Звичайно, ми брати по зброї. Майже родина.

  - Не може бути! Ви така відважна!

  Темрява ельфів відразу покращилась!

  МЕЧІ відчували глибоку вдячність Вііду. Їхня вправа ще більше підвищилась. Оволодіваючи мечем досконало, вони ще більше занурилися в полювання, підвищивши свої рівні!

*

  - Ей, давай трохи повільніше, Жовтий.

  Вікід виготовив простий возок і зараз сидів у ній разом з найманцем Смітом.

  Попереднє завдання вимагало неабияких зусиль, а тут з'явилися ще й переслідувачі у вигляді карачного загону.

  'Зараз як ніколи не варто поспішати, щоб не провалитися'.

  Віід з холодною головою проаналізував ситуацію і вирішив діяти спокійно. На його погляд, при виконанні завдання рівня складності 'S' ні в якому випадку не коштувало поспішати. Адже якщо ти приходиш до мети і дивитимешся лише вперед, то можеш втратити якісь цінні можливості.

  І навіть у загоні переслідувачів можна було скористати.

  - У житті люди бояться кинутися на дно, але насправді там є мир і спокій.

  Тому Віід почувався спокійно навіть під час виконання таких завдань. Він наказав Крижаному дракону зараз займатися розвідкою і збиранням інформації про навколишнє середовище.

  - Гей, Крижаний дракон.

  - Що робити, пане?

  Величезний Крижаний дракон і п’ятеро феніксів, що залишилися позаду себе вогняними слідами, охороняли загін з неба. Коли вони бачилися, більшість монстрів не мали іншого бажання, окрім негайно зробити ноги.

  - А що привело тебе сюди?

  - Ну... Отже...

  - Давай, сядь на землю, а то у мене вже шия болить дивитися вгору.

  - Слухаюсь, пане.

  Крижаний дракон склав крила і приземлився.

  Існували певні незручності через те, що він був створений з льоду. У спекотні дні тіло його буквально таяло на очах, і він ослаб. У той же час, коли погода була вітреною і прохолодною, як зараз, він ставав більше у розмірах і набирався додаткових сил.

  І якщо в жару через свої слабкі ноги і великої ваги він не міг утримати рівноваги та спотикався, то зараз велично розкрив крила і опустив голову на землю. Протягом століть вуса швидко завелися.

  - Значить, так. Це сталося після того, як ми розлучилися, господаре...

  Крижаний дракон покинув провінцію Морта і вирушив далі на північ.

  Після того як експедиційний загін Гільдії Стальної троянди зруйнував биси відьми Себріани, у світі знизилась температура. І це було на користь льодяному дракону.

  - РОА-АР-Р!

  Звичайно, роздавлений рів не досягав тієї сили, яку він виявляв під час нещодавнього холоду, але викрики звичайних монстрів неможливо порівняти з ним. Крижаний дракон набрав стільки повітря, що його черево сильно видалося вперед. Після цього він широко відчинив пащу.

  - ФУ-В!

  Арктичний холод фонтаном вирвався назовні.

  Це було крижане дихання! Всі монстри, які опинилися перед драконом, в мить перетворилися на крижані скульптури. Земля, дерева і навіть коріння замерзли так, що звернулися в сад з десятків тисяч дрібних крижин.

  - СКЛОНІТЬСЯ!

  Страх, що проникав у душу. Хай громогласна сила не могла зрівнятися з командою справжнього дракона, але і від подібного ричання звичайні монстри не могли поворухнутися від страху.

  - ХА-ХАХа-ху!

  З часом тіло Крижаного дракона збільшувалось, тоді як розум ставав гострішим. Сильних монстрів він атакував тепер тільки з неба, і якщо не виходило перемогти в перші миття, використав запасний варіант - рятувався втечею.

  Монстри високого рівня, які вміли літати швидше за нього або могли використовувати дальчинучу магію, Крижаний дракон обходився з берегом. Іноді навіть сідав і ховався, поки вони не пролетіли повз. Трусність, спрямована на самозбереження!

  Але все ж у холодних краях Льожаної дракон відчував себе королем. Він швидко отримував досвід, полюючи на різних монстрів.

  Якщо Віід та інші гравці мали обмеження на перебування в Королівській дорозі, бо хоч би скільки часу вони проводили тут, їм усім потрібно було їсти і спати у реальності, то льодячого дракона, який живе в цьому світі, це зовсім не стосувалося. Він міг полювати і розвиватися постійно, не зупиняючись.

  У цьому була одна з фундаментальних рис оживлених скульптур: вони отримували досвід швидше, ніж хтось із гравців, але були обмежені одним життям, адже після смерті вже не воскрешалися.

  - Добре, ти полетів. Чому ж тоді ви живете тут, а не на Півночі?

  Однак, поставивши запитання Крижаної дракони, він довго мовчав. Очевидно, він не хотів або не міг відповісти на нього.

  - Що мовчиш? Розповідай, що ти задумав.

  - ...

  - Мені тебе побити, а потім поставити це питання ще раз? Або ти відповідаєш, а потім отримаєш від мене за заслугами?

  Крижаний дракон був змушений визнати неминуче і зізнатися:

  - Чесно кажучи, я хотів створити логіку.

  Крижаний дракон намагався наслідувати усе, чим займалися справжні Дракони. Адже з підвищенням рівня і розвитком розуму він поступово почав рахувати себе до них.

  Під час дослідження нової місцевості я знайшов велику печеру під айсбергом. І після битви з дуже старим монстром всередині сталося так, що я потрапив сюди.

  - В якому сенсі, ти потрапив сюди?

  - Коли монстр помирав, в повітрі з'явилося щось на зразок тріщини, у яку мене затягнуло і викинуло сюди.

  - Але чому ти тоді досі тут? Адже це не тому, що ти не знаєш шлях для повернення?

  - ...

  Крижаний дракон відвернувся. Він, наче винний підліток, почав уважно розглядати і чистити свої крила.

  Тоді як Віід безтурботно розмовляв з драконом, який прокидався, Сміт був дуже стурбований. А оскільки він не випивав стільки, скільки так сильно його любив за останні 24 години, то усвідомлював усю критичність ситуації.

  - Ви у своєму розумі?

  - Ти про що?

  - Відряд карачів доганяє нас! Ми повинні були нестися на всіх парах, а замість цього чомусь стирчимо тут.

  Коли когось оголошували в розшук, люди звичайно розуміли, що пора робити ноги!

  Але Вікід не виявляв поспіху. Так, він створив Жовтого і переміщався на ньому, але це було тільки для того, щоб не витрачати попустити час.

  Тепер бик мирно жував траву, повністю виправдовуючи її характер. Адже коли биків ведуть на забій, вони навіть тоді спокійні, як удвоє!

  Віід не дуже його торопив.

  - Поспішання нам не допоможе.

  - Чому? Чи ж не варто нам виграти час, щоб вони нас не наздогнали?

  - І який в цьому сенс?

  Незважаючи на сподівання Сміта, Віід не був задоволений. І якщо раніше під час полювання чи виконання завдань він суворо дотримувався плану, то зараз вів себе як дилетант.

  - Схоже, пора втрутитися мені.

  Сміт розплакався з воза.

  Як і належить колишньому навченим найманцю, він не тільки замів сліди, але й зробив кілька гаків в різні сторони, ніж безсумнівно виграв дорогоцінний час.

  - Пропоную сунутися на схід. Звідусіль видно, що там є струмок. Якщо ми рухаємося по ньому, то зможемо приховати сліди і запах.

  Зазвичай колишній найманець Сміт вів себе безтурботно. Але в моменти, коли всередині нього починала бити тривогу, він добровільно шукав дорогу, добував їжу, замітав сліди і робив багато інших речей, щоб допомогти уникнути небезпеки.

*

  Відряд карачів вже залишив орден Ембіню.

  Він складався з десяти темних лицарів, трьох священиків і сотні звичайних солдатів.

  - Напрямок руху порушників визначено, — сказав один із священиків. - Раз вони захопили тростину, то, безсумнівно, захочуть відродити альянс плетений, створений колись орденом Металоста.

  День і ніч карателі мчали по кам’яних рівнинах. Темні лицарі осідали коней, тоді як священики і солдати тримались за свою витривалість.

  Відряд взагалі не робив зупинок для відпочинку!

  У той час, коли сили залишали тіла коней або учасників, священики відразу отримували допомогу і благословення відправляли їх.

  Між Вінідом і загону карачів був всього один день шляху...

*

  - Гей, Жовтий.

  - Му-у!

  - Ти ще не зголоднів? Будеш їсти?

  - Му-у!

  Кожного разу, коли на шляху загону потрапляли полянки з травою, він давав бичка достатньо часу для того, щоб пообідати і відпочити.

  - Ти, головне, не об'їдайся. Ретельно пережовуйте їжу.

  У своїх виступах Віід був настільки добрий до Жовтця, що той, сяючи від вдячності, тік про нього своєю головою. Можна було навіть подумати, що між ними і впертою родзинкою та любов’ю!

  Однак Віяда не переохолоджувалась.

  'Так-а... Він чудово товстіє.

  У цей час загін карачів швидко скоротив відстань. Поки на зупинках Віід займався скульптурою, а Жовтий непешно пасся, представники ордену Ембіню поспішили з усіх сил. І все це відбувалося при тому, що до найближчого з трьох плів потрібно було подолати відстань в два дні шляху.

  Не дивно, що десь після полудня на обрії з'явилися переслідувачі. Навіть п’яниці Сміта не могли довго затримати своїх слідів.

  Ця хмара пилу аж ніяк не стривожила.

  - Ну, наздогнали? Я вже встиг заскучати, поки вони це робили.

  Віід повернув голову до Крижаного дракона і братів-феніксам.

  - Гей, хлопці.

  - Слухаємо, хазяїне.

  - Зітріть їх з лиця землі!

  - Ха-ха, для цього і мене одного вистачить.

  Крижаний дракон змив у небо. З кожним змахом величезних крил він ставав все вищим і далі, поки своїми розмірами не срівнювався зі рукою.

  Тоді його живіт надихнувся від набитеного повітря, і на видохі величезна струмка білосніжного повітря вирушила до загону переслідувачів. З боку вона виглядала як білосніжна комета, що пронеслася по небу і вибухнула на землі подібно до бомби.

  Мощь, яку випустив дракон, миттєво заморозила землю і переслідувачів. Темні лицарі намагалися сховатися, стрибнувши і сховавшись за кіньми, але зрештою стали льодовими статуями.

  Кілька з них ще подавали ознаки життя, у вигляді глибокої дріжджі. Але тут Крижаний дракон спікував на землю і докінчив розпочинені ударами лап. Потім зробив ще один глибокий вдих і розтрощився оглушливим рівом. Він був тиранозавром, який смакував перемогу.

  - РОА-АР!

  Нові хвилі розлетілися по всій околиці. Він показав, що це вже не той боягузливий і скромний дракон, який колись з'явився на світ. Коли ми досягли 446-го рівня, лідійний дракон показав усю лють і могутність справжніх диких драконів.

*

  КМС Медіа, програма "Виїд".

  Після завершення трансляцій пригод у землях вампірів телекомпанію оголосила перерву на деякий час.

  - Який сенс ви вкладаєте в назву "Від"?

  - Чи пройде випуск програми найближчим часом?

  Такі повідомлення час від часу просказували на форумі телеканалу. Але оскільки рейтинг передачі був досить низьким, траплялося це нечасто.

  Проте менеджер сайту Йон Сіл ввічливо відповідав на кожне з них.

  - Добрий день. Значення назви Wiид насправді засекречено. Що стосується продовження трансляцій, зараз немає будь-якої визначеності на майбутнє даної телепрограми. Все буде вирішено відповідно до планів і сіток трансляції.

  Ось тільки ті, хто прочитав цю відповідь, повірили в зворотньому.

  'Похоже, ця передача скоро закриють. Навіть без прощального випуску.

  У результаті цього телебачення « Віїд » почало забуватися.

  Але КМС Медіа не втратила надії на подальший успіх програми. Прямо зараз команда техніків, режисерів, сценаристів і монтажерів та продюсерів готувалася до нового сезону.

  І в цей момент по всьому Версальському континенту пройшов слух про те, що скульптор Віі взявся за якесь неймовірне завдання. Негайно в КМС Медіа зібрали екстрену нараду.

*

  Ми уважно розглянули історію Версальського континенту, але не змогли знайти жодних згадок про існування ордена Ембіну.

  - Напевно, цей орден складається з дванадцяти парафіїв і окремого управителя центру.

  - Як відреагували гравці?

  - Наче вибухнула атомна бомба. Куди не глянь, всюди розмови про орден Ембіну і Віде.

  Поза всяким сумнівом, все це можна вважати сенсацією.

  На конференції був присутній директор телекомупанії. Він з цікавістю стежив за виводами підлеглих. Ціла команда вже встигнула проаналізувати доступні, завдяки контракту, дані з капсули Лі Ген.

  - Перед нами з'явився шанс знову побачити Віїда в бою, як і колись у битві з безсмертною армією або під час битви Паланка.

  Директор був великим фанатом Вііда. Так що для нього можливість побачити нові пригоди свого героя вже була захоплюючою подією.

  Начальник відділу планування, Кан Гансоп, піднявся з-за столу і взяв мікрофон.

  - Шановні директор і працівники телеканалу, ситуація не так вже й проста.

  - Що ви маєте на увазі, пане Кан?

  - Зараз поясню. Як бачите, рівень завдання високий. Це завдання складності 'S'! Ніхто з нас не мав би такого успіху. З огляду на поширення чуток можна зробити висновок, що це завдання надзвичайно складне. Весь інтерес континенту зараз зосереджений на ньому, і можливо в разі провалу аудиторія буде сильно розчарована.

  - Але це ж Віід! Не забувайте, він першим виконав завдання складності 'А'.

  - Ви абсолютно праві, але...

  Кан Гансоп дістав хустинку і витер піт з лоба. Тепер він відчував сильний тиск, бо йому доводилось суперечити самому директору телеканалу через те, що людина живе лише на облозі. Його сорочку вже можна було вичавити від поту, але він був зобов'язаний довести до керівництва свою думку.

  - Ми повинні поглибше розібрати вже виконані Віїдом завдання. Наприклад, у битві з Безсмертною армією складність завдання була 'А', але в той момент у нього були союзники в особі орків і темних ельфів.

  Директор кивав головою, погоджуючись. То був блискучий бій, де Віід перетворився на орка Каричі. За кількістю звантажень цей номер займав одну з верхніх позицій у рейтингу телеканалу.

  - Будь ласка, продовжуйте...

  - Добре. У тій великій битві під керівництвом війська Віїд виявив неймовірні тактичні навички і харизму. Кожну зміну ситуації на полі бою було миттєво проаналізовано і рішуче зустрілися. Він не упустив жодної деталі.

  Кан Гансоп не упустив нагоди похвалити Віїда. Тому що директор був його фанатом, то зовсім не слід було критикувати або критикувати те телекомупанію.

  Якби ми тоді поставили на місце Віди інших гравців, які вміють добре битися, то вони б збили в натовп орків і ельфів, після чого розгорнули безглуздий і, ймовірно, провальний бій. Навіть імей вони найвищий рівень в грі, ймовірність їх перемоги була б найнижча. Все тому, що сильна сторона Віди - це неймовірні навички ведення великих боїв.

  - Згоден, вміння керувати і управляти підлеглими - один з його козирів.

  - Так, ви абсолютно праві, директор. При наявності союзників Віід отримує несмачні привілеї. Це можна побачити і в інших виконані ним завданнях складності 'А'. Наприклад, Ніфлхайм зустрівся з Костяним драконом у битві за честь імператора Ніфхейма для перемоги над ним.

  Директор знову кинув. Він зрозумів, що так хотів донести начальник відділу планування. Під час цього завдання Віду довелося здійснити важку подорож через крижану пустелю півночі, в дорозі подолати багато труднощів і тільки потім кинути виклик Костяному драконові верхи на виверні.

  - Ти хочеш сказати, що зараз у Віяда мало шансів на перемогу.

  - Да... Наші експерти кажуть, що в цьому завданні у нього знову будуть союзники, але все одно впоратися одному буде неймовірно важко. Зі своїми скульптурами Віід став досить досвідченим і сильним, щоб виконувати завдання складності 'А', але я вважаю, що він не готовий до складності "S".

  По правді кажучи, завдання складності 'А' як і раніше вважалися вельми важкими для виконання. Зокрема, недавня трансляція на конкуруючий телеканалі CTS Медіа, де гравці боролися проти гігантських големів, миттєво набрала семипроцентний рейтинг за загальним числом всіх глядачів. Водночас рейтинг самого телеканалу перевищує 60 відсотків.

  І крім того, якщо ми почнемо трансляцію виконання цього завдання, дуже ймовірно, що таємницю особистості Віада буде відкрито.

  - Його особистість?

  - Нам буде важко приховати, що Бог війни Віід і скульптор Віка - насправді одна й та ж людина.

  - Хм... А ось це проблема.

  - Звичайно, ми і так не зможемо вічно приховувати цей факт. Але якщо це завдання провалиться, ми можемо понести великі втрати. Таким чином я дійшов висновку, що ще рано робити щось подібне.

  Директор та інші працівники телекомупанії серйозно задумалися. Навіть якщо команда повністю віддана команді, їй буде важко приховати вміння і навички, які використовувалися Віідом.

  - А оскільки у нас був шанс першими зняти виконання завдання складності 'S'... Як шкода...

  Зібрані все більше схилялися до думки, що трансляції не бути.

  Дзинь! Дзинь!

  У цей момент на столі перед Каном Гансопом задзвонив стаціонарний телефон. Він трохи поміркував, після чого натиснув кнопку прийняття дзвінка.

  - Я зараз на зборі, в чому справа?

  Голос секретарки лунав з гучномовців.

  - Вибачте, будь ласка. Але вас просять до телефону.

  - Хто просить?

  - Дзвонить пан Лі Ген.

  - Лі Ген? Це ж...

  Обличчя Кана Гансопу на мить застигло в захопленні. Потім він негайно звернувся до директора і колег з поясненнями.

  - Лі Ген - це справжнє ім'я Віди.

  - Да? Тоді чого ж ви чекаєте? Дайте відповідь.

  Через мить дзвінок перенаправили в зал нарад.

  - Доброго дня, пане Кане.

  - Привіт. Хочу вибачитися, що першим не подзвонив вам.

  - Ні, що ви. Все добре, я щасливо отримав гроші на рахунок.

  Лі Хену переклали оплату за останні серію телепередач. Залежно від рейтингу та стрибків, до основи додавались різні суми грошей, через які насправді отримувалася дуже велика сума!

  - Не треба подяки, це наш обов'язок.

  - Аха-ха-х, - досить розсміявся Віїд. - Але все ж я дзвоню з іншого приводу. Хочу знати, чи ви збираєтеся транслювати завдання, які я зараз виконував?

  - Що ж... Це досить непросте питання...

  Кан Гансоп докладно пояснив ситуацію.

  Оскільки це завдання було рівні складності 'S', телекомпанія звичайно ж хотіла б зробити серію передач. Тож, не приховуючи нічого, він під мовчазним підтримкум своїх колег докладно описав їхню проблему.

  І зараз ми збираємося нараду щодо випуску чи скасування телепрограми з вашою пригодою.

  Лі Хен, не помічаючи стану начальника Кани, відповів просто і ясно:

  - Якщо ви цього хочете, то можете починати роботу.

  - Що?

  - Наскільки я розумію, якщо ви дозволите передачі, рейтинги вашого телеканалу зростають. Ну, і відповідно, коли це трапиться, до вас почнуть звертатися нові рекламодавці

  - Ви маєте рацію, але висловлені проблеми...

  Якщо вам потрібна ця програма, ви зобов'язані її провести. Адже це вигідно як для глядачів, так і вам. Ви збільшуєте популярність телеканалу, заробите добру репутацію і приєднаєтеся до нових рекламодавців.

  Лі Хен пояснював, що кожного телеканала голова відділу планування, так би мовити, стріляному горобцю Кану Гансопу.

  - Подумайте про глядачів. Чого хоче аудиторія? Веселість і задоволення цікавості! Так не для того ми все робимо, щоб приносити радість телеглядачам?

  - ...

  - Як тоді телекомупанія може нехтувати інтересами аудиторії? Хіба це нормально? Якщо ви поважаєте своїх глядачів, то маєте обов’язок першими передати їм цікаву інформацію.

  Промова Лі Хена, без сумніву, була варта того, щоб вимовляти її десь на зборі журналістів або співробітників різних телекомупаній.

  - Я бачив на сайті телеканала багато тим з проханням освітлити це завдання.

  Звичайно, заінтриговані гравці зараз стукали, куди могли. Їхні запити потоками робилися на більшість телеканалів, у тому числі CTS і КМС Медіа.

  Кан Гансоп із хвилюванням відповів:

  - Звичайно ж, ми хочемо зняти програму. Але не менше бажаємо завдати вам шкоди.

  - Що вдіяти, в житті нічого не дістається просто так.

  - ...

  У світі немає вільних грошей. І вже хтось, а Лі Хен зрозумів це з раннього дитинства.

  - Ну, а як же високий рівень складності?

  - Я зроблю все можливе.

  Ми, звичайно, спробуємо приховати таємницю вашої особистості. Але ми змушені попередити людей, що ви і є Богом війни Вікід. Тому запитую зараз. Ви точно впевнені, що готові до такого?

  Керівник відділу планування Каненсоп не хотів зашкодити Лі Хену. Адже його давня іпостоя була настільки відомою, що могла стати справжньою проблемою в грі за скульптора Віда. Саме цей факт, був головною причиною того, щоб скасувати випуск телепередач.

  - Так, я готовий.

  Лі Хена, яка була у голосі, не давала підстав сумніватися в цьому. Але в наступний момент його голос тремтів, і він, полегшено зітхнувши, продовжив:

  - Вот... Тільки...

  - Будь ласка, продовжуйте.

  - Я сподіваюся, що і цього разу будуть платити додаткові відсотки. За домовленістю вони ніби як є.

  - ...

  Це було єдиним, що турбувало Лі Хена! Він не вірив будь - яким обіцянкам, порнографам і акціям. КМС Медіа здобув довір’я лише після тривалих, постійних і вчасних виплат.

  "Ддана компанія дійсно надійна. Люди не дарма їм довіряють.

  Після того як Лі Ген повісив слухавку, нарада докорінно змінилася.

  - Ну що, спробуємо?

  - Так, давайте спробуємо. Лі Хен сам цього хоче... Не кажучи вже про глядачів. Верно?

  - Начальник Хен, які очікують рейтинги у телепрограмах?

  - Хороші, пане директоре. Якщо ми почнемо випуск програми, я вважаю, рейтинги будуть дуже високими. Можливо, ми навіть залучаємо людей, які не дивляться ігрових каналів і принаймні отримаємо 17% усього аудиторії.

  - Виходить, реклама піде потоком?

  - Звичайно.

  Настрой на успіх поширився по кабінету!

  Директор звернувся до начальника відділу планування.

  - Завдання дуже складне. Як ви думаєте, чи зможе він його виконати?

  - Невідомо. Але чи не правда, що він мав Боже ім’я війни за людей? Вінід обов’язково розгляне всі можливості і використовує доступні засоби для досягнення мети. Це буде незабутня подія!

  Віід завжди видавав несподіваний і дивовижний результат у всіх своїх завданнях. Це ніколи не означає, що ми робимо необдумано.

  Нехай зараз він не показує ліворуч і направо свої сили та харизму, як під час гри в землю Магії. У Королівській дорозі він пробув лише кілька видів маски: крамаря, працівника, кухарів, скульптора та коваля, кравця і шахраїв. Але коли справа стосувалася боїв, навіть у тілі ока Карічі чи Скелета-царя Віїд показував всім іншим що насправді з себе являє.

  Довіра телекомупанії до Вііду була абсолютною. І через нерішучість керівництва він не хотів завдати собі великої слави. Тому навіть сьогодні не було жодного працівника, який був би цілком переконаний у правильності ідеї телебачення.

  Зрештою директор вирішив.

  - Ретельно підготуйтеся, ми починаємо роботу над передачою. Після того, як зійдуться найкращі співробітники, відразу приходимо до справи.

*

  Священики ордену Ембіну відчули смерть своїх членів із загонів. Тому в ордені почали збирати нову групу мисливців.

  У неї увійшли тридцять темних лицарів, п'ять священиків і триста солдатів.

  Темні лицарі обсідали коней, а солдати та священики сіли на колісниці. Новий, більш мобільний загін почав переслідувати Віїда.

Глава 2. Альянс визволителів

  Віід почав перевіряти реліквію ордену Металоста.

  - Ідентифікація!

  Медна плита, яка відсилає померлих до світу вічного спокою!

  Вона дозволила, щоб трупи не жили і для них ставало надзвичайно цінним предметом. Не кажучи вже про те, що Смертний вирок був величезним ослабленим прокляттям для живих.

  - Шкода, все не так оптимістично, як мені б хотілося.

  Він жалкував, що Пліту відпочинку чекає на нього. Якщо використовувати реліквії, її Прочість зменшиться. І в тому стані, у якому вона потрапила до нього в руки, зробити це можна всього-навсього кілька разів!

  Якщо ж святиня розпадеться, то найімовірніше той, хто зробив це, буде проклятий. Не кажучи вже про те, що він стане ворогом ордену Металоста.

  - Так, наступний предмет ... Ідентифікація!

  Медна плита спокою і тростину! Дві священні реліквії, які можна буде використовувати в боротьбі проти ордену Ембіню. І від грамотного їх застосування, цілком можливо, залежатиме положення справ на полі битви.

*

  Вночі наступного дня Віід дістався до першого союзника ордену Металоста, села Бежагві. Зовнішні мешканці її більше походили на монстрів, ніж людей. Їхні голови прикрашали лише кілька довгих прядів волосся, тоді як підборіддя сильно видавалося вперед. Озброєні вони були списами.

  Під час входу в село Віід і Сміт були оточені воїнами племені.

  - Ми представники ордену Металоста, прийшли до вас для того, щоб отримати підтримку у вигляді союзних військ, - розтрощивши груди, Віід відразу перейшов до справи.

  Його слова підняли шум серед воїнів, а потім вперед виступив мускулистий чоловік, верхню частину тіла якого повністю покривали татуювання.

  - Якщо ви представники ордену Металоста, то ви наші брати... Ми вітаємо вас. Повторіть, будь ласка, навіщо ви з'явилися?

  - Ми прийшли отримати союзну допомогу для протистояння ордену Ембіню.

  Воїн, що вийшов вперед і встромив у землю копальню.

  - Орден Ембіню могутній. Звичайно, нам не подобається їхня діяльність, але чому ми повинні проливати через це кров?

  Вікід швидко озирнувся.

  Не існує універсального способу переговорів. Завжди важливо оцінювати ситуацію, яка склалася. Тому що навіть добрі доводи, сказані в невідповідний момент, звернуться пустим голосом!

  Тепер Віїда була оточена яскравими очима воїнів. На їхніх обличчях не було ні страху, ані коливань. У багатьох людей, які мали охотні трофеї, такі як вуса калатров, роги та шкури чорних кабанів і інших монстрів.

  - Це я і хотів би обговорити з речником племені Бежагві. Ви можете говорити від імені племені?

  - Я великий воїн. Я похочу на небезпечних і страшних монстрів, ніж неодноразово доводив, що я найсильніший у поселенні. Тому я можу говорити від усього племені.

  Віід продовжити кілька м'якших:

  - Добре. Ви, великий воїн племені Бежагві, назвали мене братом. Я прошу вашої допомоги, бо вважаю, що брати повинні допомагати одні одним долати труднощі. Якщо ж у важкий час вони порушують обіцянки, то тоді орден Металоста і плем'я Бежагві не можна вважати такими.

  Воїн енергійно кивав головою.

  - Разом брати здатні подолати будь-які перешкоди. Ми, плем'я Бежагві, готові битися з орденом Металоста до переможця.

  - Да-а-А! Да-а! Да-а!

  Ті, що зібралися навколо війська, розчулювалися радісним криком підбадьорення, коли їх вкинули вгору. Без сумніву, це був успіх у заворушенні сил першого племені!

  Великий воїн продовжив:

  - Правда, на відміну від нашого племені два позосталих умовити буде важче. Усі ми пам’ятаємо цю обіцянку, але кожен з нас має свої обставини. Для протистояння ордену Ембіну потрібні всі сили, особливо міць племені Сарміо.

  Віід сидів на Жовтому, неквапно наближався до місця розташування другого племені.

  Округи обгороджувалися ударами копит, що були спричинені ледачими рухами бика.

  Розмова з племенем Бежагві закінчилася їхньою обіцянкою:

  - Після того як зберуться всі племена, ми атакуємо орден Ембіню. Знищимо їхню фортецю і звільнимо полонених ордену Металоста.

  Отже, коли Вікі заручився першою згодою, він попрямував до тих двох інших.

  На скалистій горі, схожий на перевернутий ніж, росли дикі рослини та квіти, яких не можна було зустріти в Версальському континенті.

  Він вилазився на гірський кряж, який нагадував прогнуту спину верблюда. Нахил був досить крутим, але Жовтий впевнено рухався вперед.

  У якийсь момент розступилися голоси Феніксів:

  - Господар, загін переслідувачів знаходиться від нас на відстані п'яти годин. Якщо ми продовжимо рухатися в тому ж темпі, вони напевно догонуть.

  - Що це за склад?

  - Двадцять лицарів, триста солдатів і п'ять священиків.

  - Вони досі недооцінюють нас. Всього-то двадцять лицарів... Це не та кількість, яку я очікував.

  Слова, які б ніколи не лунали з уст звичайного скульптора!

  Але план Віїда в тому і був, щоб виманювати якомога більше переслідувачів, таким чином послаблюючи орден Ембіню. Перед завоюванням фортеці він хотів максимально зменшити кількість ворогів. Адже в завданні рівня складності 'S', навіть якщо наявності об'єднаної сили трьох плів, варто очікувати дуже напружену битву.

  Тактика, яка передбачала знищення ворожих рядів по частинах! Заздалегідь продумана і приведена в життя для послаблення армії ворога.

  'І зараз має знищити черговий шматочок'.

  - Чому ми знову зволікаємо? Нам треба поспішати, поки ворог нас не нагнав!

  Проте вінід не звертав уваги на крики п’яниці Сміта. Його мозок з холоднокровною точністю рахував кожен крок, який тривав далі.

  - Крижаний дракон, Фенікси.

  - Прикажи, господаре.

  - Не потрібно чекати, поки нас наздоженуть. Летіть і знищте їх. Але ви не повинні понести будь-яких втрат.

  - Виконуваний, пане! Можеш не турбуватися.

  - Крижаний дракон, ти головний. Повернися до Фенікса в безпеці.

  - Дякую за віру в мене, пане.

  Крижаний дракон і Фенікси, затопивши крилами, полетіли назад.

  Через схильність до вогню Фенікси були лютими і безстрашними. А от льодяний дракон сильно любив і оберігав себе, тому він вирішив поставити його на перше місце.

  - Це мої скульптури. Тільки я маю право говорити і карати їх. І тому не потерплю виду того, як хтось інший мучить моїх істот.

  Якщо б не це, Віід ні за що не доручив голову дурному і боягузливому льодовому дракону!

  Через деякий час західне небо почало світити. Потім звідти повіяв холод, ймовірно, через крижане дихання, після чого в небо задзвонив густий стовп диму.

  То були вогняні та крижані атаки. Навіть у такій ситуації Віід намагався максимально розвивати здібності своїх створінь.

  Після отримання звіту про розгром групи карачів в ордені Ембіню відразу сформували черговий загін. У ньому вже було сорок лицарів, десять священиків, троє магів і триста солдатів.

  Він, мабуть, сковтнув слину. Відряди карачів доганяли все швидше, і головне, їх бойова сила з кожним разом ставала дедалі більше. Отже, веселощі та азарт швидко зростали.

  Начебто небезпеки спонукало Віда до дій, робилося так само активно як у часи протистояння з кланом вампірів Джеоліо в компанії Альберона.

  Друге плем’я, яке складало союз з орденом Металоста, було назване Рекіє. Воно славилося воїнами і шаманами.

  - Ми пам'ятаємо про включений договір. Але минуло надто багато часу. І ми зобов'язані перевірити, чи достойні ви як представники ордену командувати нами в майбутній битві.

  Великий вождь племені Рекіє зустрів Віїда, не виявляючи радості і обурення.

  - Але як нам довести, що ми гідні союзники?

  Могутність ордену Ембіну полягає в тому, щоб наводити страх. Ми перевіримо твою сміливість, щоб переконатися, що ти зможеш протистояти їх силі.

  Випробовування на сміливість у тому, що Віід повинен був перетнути Доліну відвагу. Кожне село припадало на місце, де кожен жив під час ритуалу вступу до дорослого життя.

  Вікід відразу погодився, не вдаючись у подробиці.

  - Я доведу вам, що володію достатньою відвагою.

  Адже він все одно не мав іншого вибору, і поки сам не зважиться відмовитися від завдання залишалось рухатися тільки вперед.

  Долина мужності!

  Віід хоробро ступав у цілковитій темряві. У ній від звуку шелеста листя волосся самі собою були готові встати дибки, а голову не покидала нав'язлива думка, що зараз хтось обов'язково повинен вискочити.

  Випробування відбувалося в ідеальному місці. Без сумніву, саме тут кожен міг перевірити свою справжню хоробрість.

  Багато фантазій так само паралізувало серце. І якщо їм це вдавалося, то з’явився страх і побоювався звуків своїх кроків чи звичайної гри тіней. Він все ріс і виріс, поки в кінцевому підсумку вступний сюди не міг зробити більше ні кроку.

  І це була лише частина відчуттів, які були невідомими долиною.

  Під час руху через скелясті проходи завширшки всього в п'ятдесят сантиметрів або ж густі чагарники випробовували не покидали думки, що зараз хтось у них зачепиться. Такі ситуації постійно наганяли паралізуючий страх, який заміряв на місці і зрештою здався!

  Іноді випробовувалося самим бажанням, щоб і справді хто-небудь з'явився, та інстинкт самозбереження, нарешті, перестав перебувати в постійному напруженні. Але цього не сталося, і в самій темряві доводилося рухатися майже навмання.

  Без сумніву, ця долина відваги викликала жах і паніку.

  Тим не менш Віід йшов і бурмотів собі під ніс:

  - Шпінат - два з половиною долари, кунжуче листя по долару, яйця - сімдесят доларів і сосиски до чотирьох.

  Звичайні фінансові витрати за тиждень! Оскільки довкола було темно і тихо, атмосфера ідеально підходила Вііду для нешвидкісного розрахунку господарських витрат.

  - Точно, ще маслинова олія закінчилася. Поки діють купони, вам потрібно вилізти за покупками. Цього тижня в супермаркеті проводиться акція... А потім, коли я піду, прикурю ті гарні рожеві гумові рукавички.

  Обчислює нескінченний список покупок. Час проведення часу, яке Вііду не подобалося найбільше на світі. Адже вже сьогодні через те, що люди купують нові покупки, ставали нестерпними почуття втрати.

  - Загальна сума витрат зросла на вісім доларів у порівнянні з минулим місяцем. Все через 20-чотирих годинових акцій. Чортів ріст цін! А тут ще й газ дорожив.

  Віід міг пригадати витрати за кожен день. Крім того, було можливо негайно перелічити всі коливання трат за кілька минулих місяців.

  Він намагався економити, заощаджувати і ще раз заощадити. Але витрати все одно не зменшилися! І ця проблема, яка зазвичай хвилювала домогосподарок, дуже турбувала душу Віда.

  - Якщо трати один раз збільшилися, в майбутньому вони вже ніколи не скоротяться.

  Вони борються з витратами. Адже наявність великого доходу зовсім не означало, що люди з кожним місяцем дедалі більше багатіли. Для цього потрібно було працювати за будь - яку зарплату, щоб утримувати гроші та зменшити марнотратство.

  - Не треба було купувати ту сіль... Треба жити скромніше.

  Голос Віїда був насичений самокритикою і жалем. Адже маленькі витрати в кінці збиралися у велику чорну діру витрат.

  І ось, думаючи про це, Віід дійшов виходу з Долини мужності. На цей момент його обличчя осунулося, показуючи всю неймовірність пережитих під час розрахунків мук і жаху.

  Дзинь!

  Великий вождь Рекі та звичайні воїни чекали на вихід. Тільки Віяду з'явилася, як усі кинулися до нього. Вождь, з кільцями на носі, вкинув руки до неба.

  - Наш брат пройшов випробування. І згідно з обіцянкою, ми допоможемо захопити фортецю ордену Ембіню.

  - Так, а-а!

  Воїни вкинули списа і закричали, виявляючи повагу. Смітів п’яниця, показуючи своїм виглядом, що не сумнівався у успіху, похлопав Віїда.

  - Гадаю, Долина мужності далася тобі не так вже й просто.

  Він подивився на нього втомленими очима.

  - Так, це було жахливо.

  - Але все вже позаду. Просто запам'ятай це як цінний досвід.

  - Досвід... Я змушений проходити через це щомісяця...

  Відповідь була дивною, але Сміт написав її на пережиті жахи.

  Поки ми чекали, вождь розповів, що мешканці долини духи племені Рекі неймовірно страшні. Чи це дійсно так, і як вони виглядають?

  Віід похитав головою.

  - Я не знаю.

  Духи померлих. Який страх вони могли навести, якщо справжній жах - це щомісячні витрати? Хоча духи старанно ховалися за спиною й деревами, будь - яке випробування виявляло б їхню християнську присутність інстинктивно. Кожен, крім того що глибоко задумувався над Війдом, страждав від власних жахів.

  Дзинь!

*

  Віід отримав ще одну допомогу, і він пішов до останнього племені.

  До цього моменту загін карачів вже встиг наздогнати його і розташуватися попереду, в долині. Темні лицарі і священики ордену Ембіню блокували шлях до третього племені.

  - Крижаний дракон, Фенікси! Зітріть їх з лиця землі!

  - Буде зроблено, пане.

  Крижаний дракон і Фенікси з нальоту вступили у бій проти ворогів.

  Вікід ж, склавши руки на грудях, пильно спостерігав за тим, що сталося.

  Останнім часом він спеціально створював для життя лише літаючих створінь. На його думку, такі створіння мали вищий рівень виживання ніж звичайні монстри.

  - Вони, безсумнівно, перевершують наземні істоти.

  Адже якщо оточити і атакувати наземних монстрів, то з високою ймовірністью, незважаючи ні на який опір, вони врешті-решт загинуть. Але це не стосувалося літаючих створінь, бо для полювання на них вимагалося цілий загін лучників чи магів.

  Пізніше Віід збирався створити досконале створіння, яке могло б ефективно діяти на землі і в небі після пожвавлення. Але поки що більшість його слуг були саме повітряного типу.

  Відряд карачів Ембіну потрапив у скрутну ситуацію. Своєю могутністю Фенікси придушували будь - які дії противників.

  - Огненний вибух!

  Тоді як маги використовували одні з найбільш руйнівних заклинань, фенікс тільки гарячіше потрапив до їхнього епіцентру.

  - Він мій!

  - Я першим побачив.

  - Не важливо, все одно я погляну.

  Феніки конкурували між собою, щоб проковтнути руйнівну суть вогняних заклинань. Оскільки за рахунок своєї здатності поглинути вогонь вони швидко відновили здоров'я і ману!

  З тієї ж причини, летівши низько над землею, фенікси постійно вивергали вогонь. Роблячи все для того, щоб він посилився на деревах і землі, після чого у них з'явилася б необмежене джерело додаткової сили.

  Для ефективної боротьби з феніксами потрібно було використовувати священну силу, чорну магію або закляття, які викрадали ману. Або ж саме руйнівне - заклинання холоду. Якщо нічого не було показано, то ті противники майже ніколи не мали шансу на перемогу!

  Саме тому фенікси, спустившись на палаючу землю, сміливо плескали своїми вогняними крилами і виривали полум'я на Темних лицарів.

  - РІВЕН-А-АМ-М!

  своїм лютим наскоком фенікси завдали набагато більше шкоди, ніж ревучий льодяний дракон. Він спустився на землю і почав чавити лапами противників. У мить ряди карателів ордену Ембіню зменшилися більше ніж удвічі.

  Такою була справжня сила оживлених скульптур!

  У Віїда через те, що він відкрився перед ним видовища, навіть почала задумуватись створити цілу армію вогняних феніксів.

  - Якби я міг оживити відразу тридцять істот... Це зробить їх непереможними.

  Тридцять феніксів могли б в буквальному розумінні створити Ад на землі! А завдяки своїй здатності отримувати силу з полум’я вони стали б майже невразливими! Погодні умови на таку кількість вогняних створінь впливали б лише при дуже низькій температурі або сильному зливу.

  Проблема була в тому, що скульптури дуже цінували свою індивідуальність. І всім собі такі стосунки були досить ворожими. У крайньому випадку вони навіть могли воювати між собою. І чим вище були окуляри вкладеної характеристики мистецтва та їх рівня, тим більше жваві створіння відчували потребу у своїй неповторності і унікальності.

  На даний момент через значення властивостей Лідерства і Харизми Віду було складно контролювати більше десяти скульптур одного типу.

  - Але-о, Жовтий, вперед!

  - Му-у!

  Віїд верхи на биці врізався у позосталі ряди противника. За знищення цього загону, як і попередніх, Жовтий, Крижаної дракон та Фенікси встигали отримати два-три нових рівня. Не кажучи вже про зібране трофейне зброя і речі.

*

  Перед прибуттям до третього племені черговий загін карачів знову нагнав Віїда.

  Цього разу він складався з шестидесяти Темних лицарів, десяти священиків, десятьох магів і чотирьохсот звичайних воїнів. Ціла армія кровожерливих ворогів! І вона керувалася пряміком до Вііду.

  Темні лицарі, священики, чарівники та воїни - всі на конях і швидко нас виганяють.

  Доповідь про небезпеку прийшов від одного фенікса, який діяв як розвідувач за п'ятьма напрямками.

  Виід обдумавши новину, погладив вірного бика за шиї.

  - Тепер нам не можна затримуватися, Жовтий. Якщо будемо лінитися, то незабаром на вечерю буде приготовлена смачна яловичина.

  Жовтий, який і так кожен раз хвилювався до випадання волосся під час приготування якої-небудь страви, зараз, глянувши в очі господаря, які однозначно говорили, що на вечерю може бути гов'ятка похлебка, проникнувся до останньої кісточки.

  - Му-у!

  Швидко рвав вперед, повністю займаючи м'язисте тіло. Зараз на такій швидкості він був здатний з легкістю обігнати більшість коней. При цьому, мчався по пагорбах і схилах, Жовтий не зупинявся для перепочинку.

  - Гей, Крижаний дракон.

  - Слухаю, пане.

  - Іди, дихни пару раз на переслідувачів і відразу ж повертайся.

  Невдовзі крижане дихання опустилося на воїнів ордену Ембіню!

  Подібно до ранкового молока, склянку якого корисно випивати щодня, Віід примушував дракона постійно тренуватися на дихання.

  Несподіваний наліт спричинився до великих уронів переслідувачам, багато з яких через обмороження тепер опинилися на межі життя і смерті.

  - Фенікси!

  - Так, хазяїне?

  - Розведіть вогонь. Збудуйте вогонь, коли вони досягнуть гір чи лісів.

  Віада зовсім не турбувалася збереженням природи. Тому, використовуючи силу полум’я, Фенікси безжалісно атакували переслідувачів, як тільки ті забиралися в ліси або легкозаймані очеретяні стіни.

  - Крижаний дракон, де тут поблизу який-небудь ущерть або ліс?

  - На заході, якщо трохи проскати.

  - Тоді зараз прямуємо туди.

  Віід спеціально вибирав важкі для ворожих військ місця. За таких обставин "чесні битви обличчям до обличчя", 'рицарські бою за честь' і 'благородні бої не на життя, а на смерть' його зовсім не цікавилися. Все це взагалі було не про нього!

  Незважаючи на те що священики й маги використовували захисні заклинання, кожне дихання Крижаного дракона приносило десятки противників. А через те, що земля промерзала, і коні посказувалися або взагалі падали загином, швидкість наближення підрозділу карачів знизилася.

  Проте в якийсь момент всі, хто використовувався способи стали неефективними, оскільки залишки переслідувачів, ніби отримавши друге дихання, швидко почали наганяти. В чомусь це схоже на відчайдушний ривок, який використовувався як останній шанс, щоб захопити свою ціль.

  Невдовзі навіть Віід зміг побачити пил від погоні.

  - Все, нам кінець! Вони вже близько!

  Сміт, п’яниця у розпачі, став пити останню пляшку.

  Ось тільки Віід не вважав це кінцем. Він передбачав такий розвиток подій і на цей випадок дещо заготовив.

  - Схоже, настав час поставити їм палиць у колеса.

  План Віїда був у тому, щоб перетинати ті місця, де малися скупчення монстрів, викликаючи тих на зіткнення з переслідувачами. Віід у своїй біганині перевершував річкового в’юна, який наганяв непроглядну муту з чистою водою!

  Проте карателі, переживши подих Крижаного дракона, полум'я феніксів, всілякі перешкоди, до яких тепер додався ще й монстри, все одно наполегливо рухалися вперед.

  Темні лицарі та воїни винищували всіх монстрів, що кидалися на них, але в кінцевому підсумку несли постійні невеликі втрати. Кількість переслідувачів зменшилась, а їхні запаси виснажувались. Уже дійшло до того, що коні замерзли на землю з пеніною в роті, а віддані чарівники і священики втратили будь-яке бажання продовжувати погоню.

  І тут Віід вискочив на полі з лікарськими травами. Воно було повністю жовтим, воно просто переповнене найдорожчими рослинами! Тим, що сприяли розвитку чоловічої сили.

  Віід зупинив Жовтого на пагорбі.

  - Тут ми приймемо вирішальний бій.

  Тепер вони могли дійти до племені Сарміо аж до кінця дня. Причому вже без усяких можливостей бути догнаними силами карателів. Проте Віід вирішив знищити переслідувачів прямо тут. Він просто не уявляв, як можна залишити недоторканим таке чудове поле з лікарськими рослинами!

  - Жовтий, час тобі це вдягнути.

  - Ні, не хочу. Воно дивно виглядає.

  Свободистий бик захитався від Віїда.

  - Так? А я чув, що останнім часом ціни на яловичину виросли ...

  - ...

  Мирні домовленості!

  За допомогою залізних доводів Віід добився свого і начепився на бика саморобного плуга. Після цього, почекавши трохи, поки Жовтий пройдеться через поля, зібрав всі трави і почав готуватись до бою. Він наточив меч і відшліфував до блиску обладунки. Перекусив смачним стейком з дорогим вином. А в кінці, навіть змішав різні лікарські рослини, у тому числі нещодавно зібрані і нагодував ними бика.

  - Му-у!

  За останній Жовтий відповів вдячним миттям.

  І ось, коли Віід був повністю готовий до бою, перед ними нарешті добралася група тих, хто вижив, і ряди яких значно зменшились. Понад третина воїнів, двадцять Темних лицарів, пара священиків і магів знайшли свою смерть в дорозі. Однак залишилися сили, які з’явилися перед загони.

  - Ворог ордену Ембіну!

  - Первосвященик не наказував захоплювати ціль живою. Вбити його!

  Ті, хто втратив коней і скрипився своїми доспехами, мовчки попрямували вперед. Вони висунулися одночасно з Темними лицарями, але через сильну втому відразу ж відстали, опинившись позаду.

  Віід, оцінити стан переслідувачів, вирішив трохи з ними "пограти". Ну, а потім, нарешті, вже завершити це набридливе переслідування!

  - Крижаний дракон, Фенікси... На вас перший удар.

  - Слухайтесь, пане.

  Крижаний дракон уже зробив звичайний глибокий вдих.

  - Знову подих!

  - Заклинання захисту!

  Магі та священики об'єднали сили і створили прозору плівку навколо себе і своїх родичів. І відразу ж після цього білосніжний стовп крижаного повітря потонув. Невірочна міць крижаного дихання миттєво пройшлася по перших рядах, розбивши захист і заморозивши ворогів! Понад сто воїнів перетворилися на крижані скульптури. І якби не магічний захист, втрати виявилися б ще більше.

  - Тьфу-ух!

  фенікси підпалили поляну.

  - Знищіть його.

  - Виріжте його серце для жертвоприношення!

  Прорвані крізь полум'я противники здавалися якимось демонами.

  Віід вважав, що це все одно дуже холодний погляд. Самотній і безсердечний, його можна було порівняти до обезлюдненого банку, в якому кондиціонер виставлено на 18 градусів.

  Коли з’явилися достатньо сильні монстри, Віід також ставав сильнішим за будь - які доступні методи знищення. І в цьому не було боягузтву або підлості. Він просто використав все, що було можливо, для порятунку від тих хто посмів стати на його шляху. Це був стиль його життя, шукати підлість в якому було марно.

  - Вбити його!

  Кілька темних лицарів майже досягли пагорба з такою ціллю.

  Тоді Вікід всмоктав вгору руку.

  - Благословення.

  У минулому, коли Вікід був ще слабким, окуляри характеристик збільшувалися в півтора рази. Зате, як і раніше, він міг використовувати благословення кільця в будь-якому місці один раз протягом доби.

  І варто було тільки його застосувати, як на наступні двадцять хвилин з звичайного скульптора він перетворювався у справжнього воїна.

  Виід похлопав Жовтого по стегні.

  - Пора, рушаємо.

  Бик відразу ж кинувся з пагорба вниз. Завдяки нахиленій поверхні він відразу почав швидко діяти, перетворившись на осередок чистої сили! Величезний і важкий, він, наче снаряд, прагнув в самий центр ворога.

  Темні лицарі вкинули списи, приготувавшись розчавити голову Віда. Це були точні й впевнені рухи, які показували їхній високий рівень і співвідносним статусу еліти в ордені Ембіні.

  Ось тільки, наблизившись практично в упор, Віід в останній момент якимось чудом розминувся з списами і зробив ударний меч.

  - Техніка сідаючого ніж місячного світла!

  Він вдарив по не захищеній броньой шиї коня, ніж звалив бідного звіра на землю разом з лицарем. Але перш ніж Віід встиг цим скористатися, на нього схопився інший Темний лицар.

  - Здохни!

  Цей противник настільки розхвилювався сокирою, що Віяда обдула повітря! Якщо б він спробував заблокувати цей удар мечем, то з високою вірогідністю втратив би стійкість і в найгіршому випадку навіть зламався. Звичайно, зброя Віїда завжди була ідеальною. Але не варто було ризикувати, відбиваючи ці атаки безпосередньо.

  « Нужно використовувати слабке місце противника ».

  Віід змусив ногами просунутися Жовтого на полшага вбік, а сам у відповідь помахнув мечем. Він скористався своєю зброєю, яка перевершувала сокиру. Потім одним точним ударом обезголовив Темного лицаря.

  Такі блискавичні атаки вимагали високих слажених дій з Жовтим! Адже в лицарських поєдинках на конях важливу роль відігравала вміння верхової їзди та можливості тварин.

  Віід керував Жовтим, наче частиною свого тіла, і показував чудовий бій.

  - Ф-фр-р!

  У свою чергу коні Темних лицарів задихалися після гонки і підйому на пагорб. При цьому, коли вони вперше стикалися з лютим поглядом Жовтого, їх і так низький бойовий дух падав ще нижче.

  - У-у!

  Жовтий через адреналіну, наче збожеволів. Він бив коней копитами, таранив їх рогами і розкидав у різні боки, наче осінні листя. Використовуючи свої міцні ноги, бик забезпечував ефективні атаки й захист.

  В цей час Віід, все так само сидячи верхи, орв мечем. Подібно до дикого звіра, він вів і переходив між ворогами.

  Іноді противники, які домагалися його сокир і списів у руках, стикалися одні з одними. А що відбивало меч, то смерть не була неминучою.

  Один ворог за один подих!

  Віід, направляючи Жовтого, маневрував між Темними лицарями.

  Він використовував одяг у важкі обладунки, щоб розтрощити тварин, через що противники могли отримати смертельні поранення або бути повністю беззахисними проти його ударів. В таких ситуаціях, які забезпечують високий захист озброєння через свою вагу становили більше шкоди ніж користі.

  Віід показав велику вищість, стикаючись з могутніми, точними та смертельними ударами меча. З допомогою того, що втомлені коні противника піднімалися на пагорб, в той час як повний сил Жовтий падав вниз, він влаштував навколо справжнього м'ясорубку.

  Це було підсумком продуманої стратегії та застосування тактики вищості!

  Замуривши переслідувачів битися з монстрами і виснажувати свої сили, Віід, як і багато разів до цього, отримав величезну перевагу.

  Щось подібне він провернув під час боротьби орків проти ельфів. До кожної раси треба було підійти. Щоб привабити орків, довелося використовувати їжу. Ельфи ж не зносили нечистоти і бруд, і через любов до луків, магії та заклинання темряви їм потрібно було нав'язати ближній бій.

  Різні раси вимагали різних тактик, які були визначені культурою, стилем ведення бою, звичками та багатьма іншими речами.

  У будь - якому бою Віід використовував план, який зрештою був вигідною справою. І тоді його розігріте серце хотіло забрати своє.

  Коли Віід зіткнувся з сильним противником або ж армією, яка була за чисельністю, у нього бурило таке адреналін, що прокидалася спрага крові. У такі хвилини він перетворився на дикого хижака. І це було справжнє обличчя Бога війни Віїда.

  - РА-А - Аа! - Розповідався з уст Віда скажений рів.

  - Слухайте наказ, Крижаної дракона, Фенікси! Знищте ворогів!

  Початкова сила загону карачів ордену Ембінію була такою великою, що його, швидше, слід було вважати справжньою армією. Ефективність якої великою мірою залежала від характеристик Лідерства командира, а також загального стану бойового духу!

  Але за останні кілька годин погони половина воїнів загинула через крижане дихання, і їх бойовий дух був зірваний! Хоча сам Крижаний дракон тепер, наче новенький, лютував і гавкав усіх у зоні своєї видимості.

  Фенікси взагалі просто божеволіли. Вони горіли і завдавали вогню великої шкоди, створюючи свої пера. Вогонь швидко поширювався в різні сторони, через що останні залишки бойового духу противника були розвіяні, а більша частина воїнів впала у стан дикої паніки.

  Виід верхи на Жовтом скакав крізь ворожі ряди. Він вигублював зброю з рук ворогів і стрілою проходив між втікачами.

  - РА-А - Аа! - Сам собою з У Віїда виривався ще один дикий рів.

  Після поразки Темних лицарів позосталі воїни стали для нього легкою здобиччю.

  - У-у!

  З сторони Жовтого також лунали жахливі звуки. Могутній рів бика!

  І під його громогласне мичання Віід активно нищив сили ворога. Серед палаючого полум’я та падаючих уламків льоду залишки армії ордену Ембіню знаходили місце свого останнього упокорення.

  Таким був кривавий бій на пагорбі Сарміо.

*

  МЕЧІ оселилися в горах Юрокіна!

  Коли вони вперше прибули до орків, то активно дотримувалися порад Зефі.

  - Хочете навчитися знайомитися з дівчатами? Тоді вам спочатку слід встановити зоровий контакт.

  МЕЧІ відразу почали старанно тарожуватися на жіночу половину орків.

  - Ух-х... Страшно! Чвік-чвіку!

  Їхні погляди пронизували жінок і викликали панічний страх.

  З жахливим виглядом, які виблискували, як діаманти очима і перекачані тілаМЧі натовп блукав по селі орків! Тож не дивно, що жіноча половина гравців намагалася втекти якомога далі.

  Але поради Зефі на цьому не закінчувалися.

  - А потім вам потрібно перекинутися словами. Не варто використовувати якісь підготовлені фрази, від яких вже всіх починає підташовувати. Просто, природно, пропонуєте їй повечеряти. Цього буде достатньо.

  Отже, коли вони встановили зоровий контакт, МЕЧі підходили до тремтячих оркчих. Вони використовували цю силу, щоб оточити їх і не пропускати шлях для відходу!

  - Дівчина, чи не хочете побажати кривавої оленя десь у лісовій глушині?

  Багато дівчат вибирали орків, щоб випробувати свої сили в Королівській дорозі.

  'Так-а... Тепер мене чекають незабутні пригоди!

  Більшість з них були першокурсницями університетів, тобто підлітками, які щойно закінчили школу. Можна сказати, вступаючи у новий етап життя вони збиралися активно розвиватися і насолоджуватися грою, поки в якийсь момент "тупі гойдалки" не оточували їх з усіх боків і не починали приставати.

  - НЕА-А А-АТ!

  Гуркіт і демонструючи свої широкі спини, оркчихи швидко бігли геть.

  І все це виглядало так, що навіть такі прості і недосвідчені хлопці як МЕЧі змушували задуматися.

  - Тут щось не так...

  - Рада Зефі зовсім не діє.

  Підтверджував це і не допомігши третій пораді.

  - Під час вечері треба створити приємну атмосферу і намагатися не надто багато базікати.

  Приблизно через сотні спроб одного з МЕЧів все ж таки вдалося отримати згоду на вечерю. І, дотримуючись поради, він весь час мовчав на партнерашу, викликаючи почуття незручності. Отже, доївших страв, дівчина встала і поспішила розпрощатися.

  - Дякую за частування, але я мушу йти.

  МЕЧІ в нетерпінні чекали, чим же все закінчиться, але зрештою їх брат ту дівчину більше так і не побачив.

  - Ні, тут точно щось не так...

  - Гамінеш Зелі нас обдурив.

  У МЕЧах відразу спалахнула спрага суворої розплати!

  - Йому що, робити нічого крім того, щоб знущатися над нами?

  - Він хоч розуміє, чого це нам коштувало?. А плітки, що розходилися? Тепер усі дівчата просто уникають нас!

  Подавши Другого, Зефі з недавнього часу став новим учнем школи меча, де тепер регулярно проходив тренування зі своїми « братами ». І ось розчаровані МЕЧІ в покарання за знущання тепер почали на ньому відриватися, звинувачивши кількість тренувань втричі вище звичайного.

  - Нам потрібен власний підхід до знайомств.

  Самі ж МЕЧІ продовжили шукати вихід, перш за все взявшись до самоаналізу. Бажаючи пізнати правду, вони почали усвідомлювати свої недоліки. Перш за все запитуючи про них у Мейрон, Хварен, Ромуни, Ірен і Сурки.

  Відповідь Ромуни пішла відразу без будь-яких роздумів.

  - Ну... Ви занадто здорові. Ваш перекачаний організм викликає страх.

  - Але це ж маячня, для чоловіків це норма!

  Третій МЕЧ напружує свій біцепс обхватом у п'ятдесят два сантиметри! Розмірами він перевищував товщину бедер дівчат, в той час як ті хто виступали вени рухалися на ньому, наче дощові хробаки. І це була лише рука. Бодра третього були товстіші за жіночу талії!

  - Як тобі моя чоловічість?

  - Фу-у... Коли м’язи стають настільки великими, вони можуть стати противними.

  МЕЧІ дізналися про антипатію до надмірної м’язової маси дівчат.

  У цей же час з боку Мейрон йшла критика на їх зовнішній вигляд.

  - У вас зовсім немає відчуття стилю. Як ви взагалі можете так одягатися?

  У Королівській дорозі зовнішній вигляд вважався дуже цінним.

  Навіть коли гравці одягали простий робу, багато хто намагався підібрати під нього найкращий колір взуття. Навіть до того, як гравець перефарбовував предмет, він був готовий підвезти його якість у вуду зовнішнього вигляду. Тому на ринку продавалося дуже гарне вбрання або спорядження.

  У цьому питанні Королівська дорога повністю повторювала реальний світ, адже ті люди в ній були частиною суспільства, яке нав'язувало певний погляд на зовнішній вигляд. Під час походів гравці стежили за тим, щоб спорядження не забруднювалось і при відвідуванні поселень або замку аристократів лицарі чирицарі фіксували обладунки до дзеркального блиску.

  А втім, МЕЧІ використовували спорядження зі гнилих кісток. Доспехи і мечі зі Костяного дракона. Речі вищого класу, зроблені з переможеного боса! Віїд власноруч виготовив їх, і запах в цьому випадку не був великою проблемою. Кольчурні штани, діряві рукавички і шолом - все було зроблено для їх кращої практичності.

  - Зазвичай, ми носимо в житті лише спортивний чи треніровий одяг.

  У моїх голосих « МЕЧій » почулася непевність.

  - Отже, спортивний одяг. Ви про костюми? Сьогодні існує багато гарних спортивних костюмів.

  Говорячи це, Мейрон, звичайно, мала на увазі одяг, випущений відомими брендами, які майже кожного року міняли всю лінійку моделей відповідно до тенденції моди.

  Лише в спортивних костюмах, які одягали МЕЧі, протягом десятиліть не змінювалися і часто їх годували пізніше! І звичайно, після того як вони протягом усіх цих років тренування носили виключно цей одяг, ні про які відчуття стилю не варто було й говорити.

  Хварена теж не залишилася осторонь від критики.

  - Можна поцікавитися, а у вас є подруги? Тобто просто дівчата, з якими ви спілкуєтеся. Якщо у вас є багато знайомих, з якими ви спілкуєтеся, то, можливо, варто пошукати свою половинку серед них.

  З боку МЕЧів у відповідь пішли важкі зітхання. Кожен з них був повністю занурений у спорт і не мав вільного часу для спілкування. Теми дівчатами, з якими вони іноді перекидалися словами, як раз і були Хварен, Ірен, Ромуна та інші. У справжньому житті вони були далеко від жінок.

  У цю мить Трисотий МІЧ різко підняв голову.

  - Тітка з їдальні?

  З усіх боків лунав шум.

  - Жінка, що приносить молоко.

  - Сусідка і школярки.

  - Двоюрідна сестра.

  МЕЧІ перерахували всіх жінок, з якими були знайомі. У повсякденному житті їх оточували виключно чоловіки, і вони не мали можливості познайомитися з новими дівчатами ближче.

  Хварено, ніби висловлюючи всю критичність ситуації на обличчі, запитала:

  - Ви хоч дивитесь телевізор?

  - Тобто?

  - Ну, серіали, фільми - що завгодно ... Може, ви слухаєте радіо.

  Вона хотіла дізнатися, як вони пов'язані з культурним життям суспільства.

  - Так, іноді дивимося...

  Хварено навіть приготувалася від відповіді!

  - Звичайно, ми дивимося бокс, боротьба або змішані бойові мистецтва.

  - А я з останнього ще дивився 'Пам'я про насильство"...

  - Ну, і ще, ми іноді дивимося футбол, бейсбол, волейбол та інше.

  У результаті культурне життя МЕЧів не було дуже різноманітним. Хварьоне, почувши всі ці відповіді, збагнуло це вкрай дивовижно.

  'Як взагалі на світі можуть існувати такі хлопці?'

  Проте Сурка не хотіла нічого поганого і сказала прямо:

  - Ви лякаєте.

  - ...

  Можливо, головна причина всіх невдач!

  МЕЧІ жили у світі ілюзій. Вони думали, що чим більше працюватимуть, тим швидше досягнуть мети. Неправильно було і припущення, що коли щиро зізнатися у своїх почуттях, то він полюбить свою відповідь!

  Насправді ж для того, щоб розвинути любов і стосунки з дівчиною, потрібно було долати багато перешкод та труднощів. А також мати підвішену мову, щоб приуччити себе та представити себе.

  Чому дівчата без розуму від поганих хлопців і бабців?

  Добрі хлопці не виглядають привабливими! Вони думають лише про те, щоб робити добрі речі. Не розуміючи серця дівчат, вони не хочуть іти назустріч їхнім бажанням.

  А це дуже складно - полюбити людину, якої навіть не знаєш! Тому в житті існувало багато етапів, які мали б сприяти виникненню стосунків. Але простодушні МЕЧІ думали лише, що їм потрібно знайти підхожу людину.

  Ірен намагалася їх приохотити.

  - Повірте, у вас теж є привабливі риси. Якщо ви достатньо наблизитеся, то дівчата, які вас обрали, обов'язково це помітять.

  І після цього вона дала МЧам конкретні поради та вказівки, щоб показати їхні найкращі риси. Розповіла, що дівчата люблять надійних хлопців. Вона звернула увагу на новоохрещених, яким завжди потрібна допомога. І також заспокоїлась, сказавши: якщо вони працюватимуть над собою і розвиватимуться крок за кроком, то все вийде.

  Невдовзі дехто з MILA отримав несподівану пропозицію.

  - Чвік! Люди, які вміють битися. Не хочете навчати наших молодих орків?

  Це була офіційна пропозиція інструкторів у навчальному залі. І ось вже досвід у цій справі мали не те що вчителі, а будь-який з учнів.

  'Хм... Інструктор для початківців..."

  "Так адже це те, що треба. Можна буде показати свої навички і здібності.

  Ця праця сягала двох золотих днів. Звичайно, якщо порівнювати з полюванням, то це було значно менше їх звичайного заробітку, але медії дали свою згоду.

  - Ми беремося.

  - Тоді йдіть до роботи.

  З цього дня нові інструктори з’явилися в тренуючих залах. Першою метою було навчання молодих орків у використанні глефой.

  - Ласкаво просимо на перше заняття. Я ваш інструктор і зараз покажу, як потрібно правильно користуватися глефою.

  П'ятий МІЧ відірвався, щоб показати свої навички перед молодими оркчими. За ним слідкували понад 50 учнів.

  Підійшовши до дерева, П’ятий штовхнув його з такою силою, що зверху осипалося кілька листків. Після цього кілька швидкими рухами нанизав кожен листочок на кінчик глефи, як шампуре.

  - Ось і все, це досить просто.

  П’ятий з радістю посміхнувся дівчатам.

  Але жоден новий працівник не міг цього повторити.

  - Чому глефа така важка?

  - Ця штуковина важко махати. Чвік! - Чулися розсаджені дівки.

  Учні навіть не змогли потрапити по одному листочку. Тому після кожної спроби п'ятий меч знову показував, як треба робити, і в замішанні все повторював і повторював:

  - Як це у вас не виходить? Чому? Це ж так просто...

  Махання глефою продовжувалося.

Глава 3. Влада вождя

  Після кривавої битви на пагорбі Сарміо у Віїда залишилося всього сто п’ятдесят очок здоров'я. Він кілька разів проривав ворожі ряди на Жовтах. Повністю занурившись у бій, воював в самому центрі армії противника.

  І тільки тоді, коли його життя стало небезпечним, йому вдалося успішно вийти з бою завдяки відчайдушній боротьбі дракона і Феніксів. Жовтий в останньому особливо допоміг. Він мчав і стрибав майже в вогонь, щоб утекти від нападників.

  Скульптури! Ці люди потребували великих ресурсів та праці, але з огляду на це вони повністю оправдували свої сподівання.

  Але це не означало, що Віід визнавав які-небудь їхні заслуги.

  - Безпольові істоти.

  - ...

  - Це сталося через вашу слабкість і невротопність. Чому ви не можете завжди діяти правильно?

  Незакінчені упреї, засудження і звинувачення!

  У той же час після славної перемоги Віід часто говорив:

  - Вони мені не рівня. Смішно, що противники взагалі сподівалися перемоги.

  Всі перемоги ставали його заслугами.

  Коли ж ситуація була досить поганою, обвинувачення падали на підчинених. Кажуть, що великі полководці ніколи не засуджували своїх воїнів. Але це не стосувалося Вііду. Він карає, звинувачував і осуджував.

  - Му-у!

  Незважаючи на незадоволення господаря, жовтий потерся головою і показує свою прихильність. Але це, швидше за все, було наслідком того, що він ставився до породи корейських биків, які через свій характер не впивалися навіть тоді, коли їх вели на вбивство, а лише сумно дивились.

  Але вночі, коли Віід відпочивав або спав, скульптури виконували таємну нараду. Крижаний дракон, Фенікси і Жовтий збиралися десь в кутці, чимось нагадуючи жахливі змовників.

  Крижаний дракон, побоюючись, що господар може почути, тихо шепнув:

  - Будьте терплячими, і тоді з'явиться шанс.

  - Невже таке можливо?

  - Старший, мені здається, це ніколи не станеться.

  Крижаний дракон вигнув голову і на мить розправив крила.

  - Проізойде. Подивіться на мене. Хай він буде недовго, але я вже був незалежним.

  - Свобода!

  Жовтого запило сильне бажання.

  Пасовище свободи! Прекрасна, нездійсненна мрія.

  - Неможливо описати цінність свободи. Ви зможете самостійно подорожувати безмежними землями континенту, і також полювати на монстрів.

  Фенікси, впиваючись промовами, мовчки кивали головами. Вони вловлювали кожне слово старшого співбрата як безцінне відкриття.

  - Ви хоч уявляєте, наскільки світ прекрасний під час дощу? Ви можете подорожувати озерами, пролетіти над гірськими кряжами і проколоти хмари. Версальський континент справді дивовижний.

  - Як би ми хотіли там побувати.

  Фенікси і Жовтий були створені тут, на порозі Ада, і жодного разу не бували на континенті. Усе їхнє знання обмежувалося тим, що говорив льодяний дракон.

  - Там стільки різних рослин. Такі соковиті та смачні. А прохолода річкової води, прозора, як кришталь!

  - Му-у, трави!

  - Фенікси, а ви пробували солодкий батат?

  - Що ще за батат?

  - Запечена картопелька, солодка, як цукерки. Просто тане в роті.

  - Як цукерки?

  - Ви не пробували цукерок? Це смачний десерт людини.

  Крижаний дракон полював на гроші, щоб купити собі більше солодощів. Все тому, що під час полювання з Віідом на півночі в Альбероні і Союн йому довелося спробувати згадані страви. Альберон під час пригостив його печалним бататом, тоді як Союн по доброті емоційної укусила цукеркою!

  - За такі пригостібання не шкода і життя віддати.

  - Ти серйозно, старший?

  - Велич цукерок... Ви просто не розумієте. Не знаєте того смаку, коли вона починає танути в роті...

  Від оповіді про дракона, що льодяна змія, потекли слинки.

  - Поруч з господарем була одна дівчина надзвичайної краси... Якщо вам пощастить побачити її, то виявите все своє об’явлення. Вона легко піддається на це. І тоді, якщо посміхнеться удача то, можливо, вас пригостять цукеркою.

  - Дівчина? Вона його друг або ж улюблена? - Сказав Жовтий і тут же сплакнув, похитав головою. - Му-у-о. Я не можу повірити, що у господаря є друг.

  На його думку, у Віїді не було ні краплі людяності, і тому в нього за визначенням не могло матися друзів.

  Крижаний дракон похитав головою.

  - Я не знаю, хто вони. Людські відносини - складна річ. Але щось ми заговорили. Головне, пам'ятайте, у вас обов"язково коли-небудь з'явиться шанс звільнитися. Терпіть і чекайте. Свобода ніколи не дається без жертв. Так що коли-небудь ...

  - Коли-небудь...

  Жовтий сумно продовжив:

  - Я обов'язково спробую цукерки.

*

  Після того як Воїд розгнівав армію переслідувачів, він зрештою досяг села Сарміо. Найбільше поселення, що розтягнулося в різні сторони, було найбільшим з трьох.

  Вождем у племені був горбатий старий чоловік. Саме він після навернення Віада вкинув свою тростину до неба і сказав:

  - Альянс з орденом Металоста? Наші мисливці не бояться смерті. Ми дотримаємо обіцянки і виконаємо свій обов’язок.

  Незважаючи на всі сподівання, вони відразу погодилися відродити альянс.

  - Слава Великому вождю! Слава племені Сарміо!

  Вікід заскандував разом з іншими мисливцями. Щоб виявити повагу, він копіював їхні вирази облич з домінантності широко розкритими ротами і палаючими очима!

  На плечах орлів можна було побачити деяких мисливців.

  У самому поселенні вирило життя: постійно хтось ніс у руках або тягнув за собою на мотузці мисливську здобич. Порівняно з іншими племенами довкола було розщеплено багато припасів, що також показувало силу племені.

  Коли вождь чекав на припинення криків, то продовжив свою промову:

  - От тільки в нашому племені багато людей ще не залишили свого імені.

  - ...

  - А це дуже важливо - закарбувати своє ім'я. Коли наші воїни вирушають на полювання, ми робимо їх скульптури і встановлюємо у всіх на увазі. Щоб наші діти могли бачити велич їхніх предків.

  - Тоді...

  - Кількість мисливців, які будуть битися в альянсі разом з орденом Металоста, визначається кількістю виготовлених тобою скульптур.

  Залишені скульптури були єдиною пам'яттю про загинулих у походах мисливців. Отже, Сарміо з’єднається до альянсу лише після того, як виготовляється достатньо робіт.

*

  Вікід почав уважно розглядати мисливців.

  Перед ним стояли дикуни, одягнені в пір’я і шкіряний одяг! Кожен з них мав виражені індивідуальні риси обличчя і яким-небудь чином оформлена зброя, через що виготовлення скульптур не здавалося особливо важкою справою.

  Для збереження роботи потрібно було не дерева чи глини, а каменю. Але й це не було проблемою, бо ніж Захаба різав камінь, наче масло.

  - Струнні... і добродушні.

  Віід виготовляв скульптури на торговельній площі поселення. Спочатку він створював об’єднані форми, після чого детально виражав індивідуальність кожного мешканця.

  Такий підхід дозволив розвинути неймовірну продуктивність.

  Це стало можливим завдяки Скульптурній майстерності шостого вищого рівня! Пройшовши ретельні тренування і практику, Віїд настільки розвинув вміння, що тепер міг робити досить якісні та цінні скульптури.

  - Як я багато разів казав... Зовнішній вигляд - одна з найважливіших частин роботи.

  У свою чергу, використання якісного каменя було не менш важливо, ніж хороші матеріали для відділення квартири.

  Завдяки багатому досвіду Вііда міг уявляти різні картини майбутнього скульптури, лише подивившись на окремі кам’яні брили та уламки. Крім того, він навчився використовувати природні візерунки для більш ефектного подавальника. Через що однотипні камені, які навіть перебували неподалік один від одного могли значно відрізнятись відповідно до придатності для створення бажаної роботи.

  - Це як відмінність в ціни через якості між окремими частинами тіла корови.

  Тож Віід швидко виготовляв скульптури з найвишуканіших каменів!

  Більшість робіт не були характерними для художників. Проте Вііда аж ніяк не соромилась, а деколи навіть приносила задоволення. Отже, потреба зробити дійсно багато скульптур ніколи не стала для нього перешкодою.

  Для Сарміо протягом наступних 20 днів він виготовив образи трьох тисяч мисливців. Звичайно, це стало можливим лише завдяки тому, що він створив мініатюрні версії мешканців. Якби скульптури робилися в повний зріст, було б зовсім важко уявити, коли він закінчив би свою працю.

  Також недавній досвід у відсиланні чужих робіт на річці Плач.

  І, як наслідок, Віід створив максимальну кількість скульптур для племені Сарміо! Туди увійшло все населення села за винятком дітей, жінок і невеликого числа мисливців, які залишаться охороняти плем'я.

  Коли праця закінчилася, на площі з’явився вождь і разом зі своїми вояками.

  - Відтепер ми визнаємо тебе, представника і власника символів альянса ордену Металоста, за нашого тимчасового вождя. Ми готові брати участь у війні.

  - Да-а-А!

  Дзинь!

  Відновлення альянса Вііда дало можливість отримати багато слави. Хоча і без цього вона була дуже висока. Він заробив її як скульптор за створення мистецтва і виконання різних завдань.

  Навіть у відомому телевізійному фільмі "Хронік Версальського континенту", а також по всій асоціації темних геймерів можна було порахувати на пальцях тих, хто був більш відомий в світі, ніж Віід! Здебільшого це були великі торговці, які жертвували величезні церковні кошти або ж гравці, що входили у десятку найсильніших у Королівській дорозі.

  Але окуляри Слави вперше змусили Віїда задуматись, як після ланцюгу завдань і повернення на континент може змінитися ставлення до нього у світі.

  Віід в оточенні мисливців дістав 'Символ альянса' з рюкзака.

  Трость випромінювала світло! Зношена палка, яка раніше підходила хіба що бідним літнім людям тепер перетворилася на елегантний предмет, який не постили б носити найближчі службовці будь - якого первосвященика.

  - Ідентифікація!

  Сила, що дозволяла покликати істот, які навіть відносилися до рангу босів!

  Віід отримав можливість викликати будь-кого з босів Версальського континенту.

*

  Плем’я Бежагві виділяло дві тисячі лисих воїнів, більше подібних до монстрів, ніж людей. Від Рекі прийшли тисячі воїнів і шаманів. Сарміо прислало трьох тисяч мисливців, глибокий погляд яких показував їх витримку і знання справжньої небезпеки.

  Через десять днів він зі своєю армією добрався до фортеці ордену Ембіну.

  - Воїни! Бийтеся не на життя, а на смерть!

  За час пересування армія навчилася більш-менш координувати свої дії, відпрацювавши їх в боротьбі з попаданими монстрами. Шамани Рекі викликали духів і вчиняли хаос серед ворогів, воїни Бежагві воювали у перших рядах, стримуючи кабанів, а мисливці Сарміо використовували будь - яку нагоду стрілянину або металі списа.

  По суті, головною спеціалізацією представників Сарміо було вміння розставляти підступні пастки, але саме ця здатність не дуже пристосувалась до руху армії.

  У тому числі через мощів з воїнів, шаманів і мисливців!

  Проте озброєння об'єднаної армії Племена виявилося жахливим. Часто воїни використовували іржаві та виношені мечі з сокирами. А замість броні на них були лише товсті шкури.

  - Не без причини їх називають варварами.

  Через бідність воїни не раз опинялися у смертельній небезпеці. Тому, коли у Вііда з’являвся вільний час, він ремонтував або виготовляв їм зброю і броню. Хоча якість і того, і іншого через брак часу була звичайно ж далеко від ідеального. Однак поступово Вікід роздавав своїм воїнам звичайні мечі з низькокаченого заліза та шкіряну броню, яку всиновлювали смужками металу.

  - Цей меч чудовий!. Неймовірно, він навіть блищить!

  Але воїни також раділи таким обновкам.

  Самі по собі вони мали велику силу, спритність, вміння стрільби з лука і знання різних отрути, необхідні для полювання на небезпечних монстрів.

  Їхня самостійність довела Віду до багатьох проблем, коли вони самі вирішували атакувати монстрів. Але з цим він нічого не міг зробити. Навіть добре ставлення до нього не перевесело бої.

  Під час подорожі армія втратила сорок два чоловіки. Мабуть, частина вини за це лежала на Віїді, який намагався навчити воїнів співпрацювати, але більшість втрат були викликані неумством чоловіків розраховувати на свої сили. У сутичках з монстрами вони билися до кінця, незважаючи на небезпеку і низький рівень захисту.

  Саме так під стіною фортеці Ембінея підійшов Війд.

*

  - Як і очікувалося, це буде нелегко.

  Віід ще раз оцінив резиденцію ордену Ембіні. Її охороняли демонські тварюки, і вона була захищена з усіх боків масивними десятиметровими стінами.

  У самому центрі фортеці, як "Статуї Свободи" в реальному світі, височіла скульптура великого бога. Вона обкутала резиденцію ордену якийсь містичний мглой. Ідентифікація могла б допомогти з'ясувати, що це таке, але і без неї, просто подумавши, можна було припустити, ніби вона надавала сили солдатам та священикам.

  Віід вирішив, що скульптура була щонайменше чудовою або навіть Ґрандіозною. Хоча, враховуючи неймовірні розміри, швидше останнє, ніж перше. І як будь-яка робота такого рівня, вона точно мала позитивний вплив на союзників, в той час як проти ворогів її дія була гнітючою, принижуючим Бойовий дух.

  - За допомогою Плитої спокою, я зможу переманити демонів на наш бік...

  Але, ще не домовившись, Віід вже негативно хитав головою.

  Він часто боровся з цими монстрами, коли передивляв їх на річці Плач. Завдяки цьому він на власному досвіді переконався, що більшість з них не такі вже й сильні. Тому було б нерозсудливо переманити демонів на свою сторону, не знаючи всієї сили ордену Ебіню.

  Крім того, незважаючи на те, що Плита спокою була священною реліквією, її Прочсть становила всього 12 одиниць. У сто, а то й більше пір’я майже не зношувалося. Але при такому малому значенні можна було очікувати, що річ зламається в будь-який момент ...

  'Це було варто очікувати. Все ж мені дісталася вживана реліквія...'

  Тому вони мусили ставитись до Пліте відпочинку якомога обережніше. Адже в іншому випадку він не зможе застосувати її у вирішальний момент.

  'З моїми силами буде важко захопити фортецю. Ні, це взагалі безнадійно... Потрібно придумати щось інше.

  Воїни з племненого не були сильні у великих битвах. Вони не слухались наказів. До того ж не було необхідних пристосувань для облоги і нападу фортеці.

  - Отже, спершу я виготовлю спорядження.

  Вікід почав будувати споруди для захоплення фортеці. Для цього він використовував придбані під час полювання кістки, сухожилля та довколишні дерева! Спочатку він поставив два дерев'яні стовпи, потім використав пружні та міцні жили Чорнорибанів і таким чином створив катапульту.

  Отруйна зброя, створена в середньому за рівень Кузничного мистецтва!

  Дзинь!

  Перший раз з’явився досить гідною спорудою.

  - Потрібно збільшити їх кількість.

  Загалом він виготовив десять катапульт.

  Оскільки це були його перші творіння, було досить важко оцінити їхню ефективність. Зазвичай, щоб досягти успіху в чомусь, потрібно було зробити кілька спроб і помилок, аби зрештою досягнути вражаючого результату.

  Однак воїни, що стояли поруч, дивилися на споруду з цікавістю.

  - Це дуже велика зброя. Ти зробив його для нас?

  Віід підняв великий палець.

  - Ну звичайно ж, я створив його для вас. Тепер ви зможете знищити фортецю...

  - Неймовірно.

  - Ага. З ним ви практично непереможні. Звичайно, ви повинні перемогти.

  - Дякую, брате!

  Крім того, що вони стріляли величезними камінням, Віід зробив на штурм стін драбини і мотузку з гаками! Хоча катапульти ще не були випробувані, навіть не проведений контрольний постріл, до всього іншого він підійшов з відповідальністю і за час подорожі не тільки полагодив все спорядження воїнів, але в деяких випадках надавши новим.

  Віід повернувся і подивився в очі Жовтому.

  - Йди сюди.

  - ...

  От тільки від його погляду Жовтий лише невпевнено поп'явся.

  - Ну, що ти, йди швидше.

  - Навіщо я тобі, хазяїне?

  - Просто хочу погладити.

  - Тоді навіщо ця мотузка?

  Погляд Жовтого горів недовірою.

  - А чим тобі не подобається мотузка? - Вінд посміхнувся. - Я що, не можу її просто так тримати? Давай, іди до мене. Скорее.

  - Мені щось не подобається ця задумка. Я б хотів відмовитися.

  - Та що ти заладнав! Давай вже підходь, нічого не станеться.

  Жовтий дуже обережно підійшов. Тоді Віїда кілька разів погладив його по шиї, а після блискавично накинув і декілька раз обмотав тіло мотузкою, щоб вона міцно трималася.

  - Му-у!

  Обманений віл гірко заплакав.

  - Господарю, чому? Чому ти зі мною так робиш?

  - Не хвилюйся. Ніхто не збирається тебе їсти. Просто з'явився важкий вантаж, який потрібно перенести. Ти ж не проти?

  Після спорудження катапульт доля Жовтого вже була визначена.

  У очах Крижаного дракона і Феніксів м’яко жаліти те, що відбувається.

  "Як же мені пощастило!"

  'Славу богу, що цього разу вибір впав не на мене'.

  Після закінчення ситного обіду, який Віід зробив для всіх зібраних під час дороги продуктів, об'єднане військо плівалося на штурм фортеці ордену Ембіню.

*

  - Бум! Бум! Бум!

  У форті ордену Ембіну задзвонили барабани, які мали надзвичайний стан. Темні лицарі, священики та лучники швидко займали свої позиції на стінах і готувалися до нападу.

  Коли Вік зі своїми військами і катапультами підійшов на потрібний для стрільби відстань, сили ордену вже чекали у повній готовності. Все тому, що через надзвичайну вагу катапульт, незважаючи на прикріплені колеса, їхня швидкість руху виявилася надзвичайно повільною.

  Але що ще гірше, з найвищої вежі фортеці повалив стовп чорного диму.

  Пломні війни також помітили його.

  - Вони смажать м'ясо.

  - У них, напевно, свято. Сидять там, бенкетують.

  Наївність незнання!

  Але обличчя Віяда посерйозне.

  'З допомогою диму вони повідомляють інших про напад. Використовують його, щоб покликати союзників'.

  Сигнал, що означав війну! І коли жителі інших поселень на річці Плачу побачать його, вони почнуть збирати власні війська, щоб висунутися на підтримку ордену.

  Тож невдовзі Війду мав протистояти не лише ордену, але й союзникам.

  Віїд напряжено сковтнув. Він, звичайно, думав, що це може статися, але він зовсім не радів тому що така напружена битва стане ще важчою.

  - Ми повинні атакувати до того, як прибудуть союзні племена.

  Повертаючись до солдатів, які відпочивали після руху катапульт, Віід закричав:

  - Зарядити катапульту!

  Солня, що тягли катапульту воїнів з племені Бежагві, поставила перед собою виготовку брили і після цього пішов постріл!

  З свистом кам’яна брила вилетіла вгору по дузі. Масивний снаряд поніс свій величезний урон.

  Але через те, що катапульти були надто віддалені від кам'яних брил майже весь запас енергії і врешті-решт врізалися у найнижчий укріплений мур. Здавалося, що вона ледве доторкнулася до мети!

  - Такими темпами, швидше, у нас закінчаться снаряди, ніж ми щось порушимо. Підвести катапульти ближче!

  Разом з воїнами Бежагві Віїд почав штовхати одну з катапульт, намагаючись зменшити відстань. Він став на свідомий ризик, оскільки не бачив іншого способу зруйнувати такі масивні стіни, яким позаздрила б навіть фортеця Одейн.

  Шийший перед Жовтим енергійно потягнув катапульту, показуючи живу силу бика.

  Сили ордену Ембіню відреагували негайно.

  - Вогонь!

  Небо потемніло від багатьох стріл.

  - Підняти щити!

  Але навіть без цієї команди воїни, які врятували своє життя, схопили заготовлені щити. Віід також прикріпив один з них на голову Жовтого, а тіло бика покрив безліч шарів паличок клеїв шовку, які забезпечують добрий захист.

  Дощ стріл завалився на катапульту.

  - А-а-А!

  - Моя н-нога! Стріла проштовхнула мені ногу!

  Такою була сила і густина удару по щитах, що воїни племені Бежагві падали на коліна, а деякі захисні щити були проб’ють наскрізь. Мисливці Сарміо намагалися швидко вистрілити у відповідь, але на такій відстані їхні стріли не змогли подолати високі стіни.

  - Ми повинні стріляти з катапульт!

  Приблизившись на 100 метрів, Віід нарешті наказав стріляти.

  - Але як? Стріляв занадто багато!

  - Юнбал... Юнбал загинув.

  - Шукайте укриття. Ховайтеся за катапульти. Воєни Бежагви, швидше заряджайте!

  Тепер воїни перебувають у чистому полі під постійною атакою!

  З часом понад 30 чоловік загинуло через перенесення десяти кам’яних брил у Бежагві. Через що повні люті воїни підійшли до обстрілу з усім запалом. Камені попрямували до фортеці з вражаючою частотою.

  Атака була вкрай успішною: всі, крім одного, снаряди потрапили у ціль!

  Катапульти демонстрували величезну силу!

  Хай кілька снарядів потрапило в нижню частину стіни, а один пролетів повз, ледь розминувшись з баштою, результат вийшов видатним. Без сумніву, катапульти виявили свою значимість у завоюванні ворожої фортеці.

  Водночас ворожі сили й далі зосереджувалися на стінах. Під безжалісним обстрілом воїни племені Бежагві несли постійні незначні втрати.

  - А-а-А!

  Раптом деяких воїнів охопило червоне сяйво.

  Вони були вражені стрілами, наповненими божественною силою священиків Ембіну! Через що згоряли живцем навіть у тому випадку, коли стріли застрявали в щитах.

  Навіть кілька влучань ворожих тропіків були міцними воїнами Бежагві. Але коли кількість стріл перевалила за десяток, а серед них також почали потрапляти повні священної сили, вони стали безпорадно гинути один за одним.

  Місце, де лежало Віїд з військами Бежагві, було повністю покрите стрілами, а вони все прибували і прибули! З боку це виглядало дуже напружено і ефектно, але нападникам здавалося, що вони потрапили в справжнє пекло!

  Жовтий відразу ж після закінчення руху катапульти розірвав мотузку і втік назад у безпечне місце, звідки зараз і стежив за розгортанням подій.

  У якийсь момент на стіні з'явилися вищі священики ордену.

  - Покажемо цим дурним справжню силу! Святий вирок!

  На стіні тут же спалахнуло яскраве світло божественної магії, після чого, на мить замірів, він метеором кинувся до однієї з катапульт. Ті, хто стояв поряд з Бежагві і вдарив її вояками, на перший погляд залишилися абсолютно недоторканими.

  - Ви, ті, хто не вірить у бога Ембіну, впадете під його карою!

  Священики використовували прокляття з великою дальністю поразки. Не минуло й хвилини, як воїни почали падати на землю і топтати немов при гарячці. Вони були повністю виведені з ладу.

  Віід застиг, перетворившись на саму зосередженість. Тепер він мав такий самий вираз обличчя, як і коли продав помилково один із рубінів за дев'ять золотих замість десяти!

  'У завданні подібної складності нічого іншого я і не очікував'.

  Вони вже були на підтримку ворога племен, високі та міцні стіни фортеці і, як фінал, величезна міць ордену Ембіні! Ніщо в цьому завданні не було легким.

  'Самий важкий момент в штурмі фортеці - це ... Можливість противника придушити нас своєю силою, заклинаннями та стрілами ще до того, як ми досягнемо стін і що-небудь зробимо'.

  Якби Вікід кинув племінне військо Бежагві або Сарміо з низькою охороною на штурм стін, то це призвело б до жахливої катастрофи у вигляді масової загибелі воїнів.

  Під час бою за будь-які укріплені об'єкти в вигідному положенні завжди були захисниками, ніж нападники. На жаль, Віід був на боці тих, хто мав захопити цю фортецю.

  - Ні, далі так продовжувати не можна.

  Повертаючись до воїнів, він закричав:

  - Відступаємо!

  Покинувши катапульти, воїни почали поспішно відступати і все ще перебуваючи під лютим обстрілом з фортеці.

  - Крижаний дракон, використовуй дихання. Прикрийте нас!

  Той, хто прилетів на заклик Крижаної дракона, відразу зробив глибокий вдих і випустив стогону морозного дихання. Величезний білий потік проколов небо, кинувшись до фортеці!

  Результат цієї атаки завжди виправдовував очікування, але цього разу захисна магія священиків показала свою силу. Своїми молитвами вони повністю блокували подих. Єдине, чого вдалося досягти, — це тимчасове призупинення стрільців. Хоча й цього було багато.

  Під прикриттям Феніксів Віід з військами зміг безпечно відступити назад.

*

  Гірка поразка.

  У першому пробі сил, невеликий перестрілок без великої битви, об'єднане військо плів загинуло сто чотири воїни.

  Вікід відразу після того, як отримав допомогу від поранених, перев’язав їхні рани і замучив їх пити ліки.

  Ті воїни, що потрапили під дію священної сили і були врятовані товаришами, все ще не приходили в себе.

  - Кхе-кхе-ке.

  - Де це я?

  - Киньте мене. Я пройдуся по долині сміливості, щоб увійти в доросле життя.

  Близько сімдесяти воїнів були в мароді своїх видінь.

  Не дивно, що дух війська впав.

  Вороги надто сильні, ми не зможемо їх перемогти.

  - Ми вв'язалися у битву. Я хочу повернутися у рідне село...

  Воїни, які покинули рідні землі повинні йти до кінця, поки не зламають ворога. Навіть якщо зрештою їм не вдасться перемогти...

  Більша частина племінних воїнів втратила бажання продовжувати війну.

  На обличчі Віда з'явилася проста усмішка.

  - Так, це завдання дійсно гідно вищого рівня складності.

  Чим важче було завдання, тим більша за нього давали нагороду, і тим сильніше в Віаді розпалилося бажання отримати її. Він заспокоївся тільки тоді, коли переборював труднощі й перешкоди. Якщо ж у процесі руху не було випробувань, Віда заполонила сумніви.

  - Захопити фортецю Ембіну буде дійсно складно. Пробна битва дала свої результати, так що пора перейти до виготовлення скульптури.

  Віід серйозно взявся за підготовку до справжньої повноправної битви.

  Після того як вони пішли з села, бойовий дух у воїнів був на висоті, хоча він все - таки поступово знижувався. Однак нещодавня поразка дала їм можливість усвідомити справжню силу їхнього ворога, і якщо нічого не зробити, наслідки могли стати фатальними.

  - По-перше, потрібно виготовити скульптуру, здатну посилити війська.

  Останнім часом Віід використовував камінь для величезної кількості скульптур, так що чергове застосування його не здавалося добрим рішенням. З неї вже майже не було досвіду.

  - Зараз не час економити... Нам потрібен результат.

  Віід дістав кістки Чорних кабанів і Калатропів. Вони мали стати основним матеріалом для майбутньої скульптури.

  - Эх... Їх можна було б використовувати для приготування наваристого бульйону...

  Крім того, вони також були ідеальним складником ліків або спецій.

  Але для Віїда тепер найважливішим був саме матеріал для виготовлення скульптури! Тому, усвідомлюючи, що за них великих грошей не виручиш, він йшов на свідому трату мисливських трофеїв.

  - Я намалюю всі три племен одночасно.

  Віід висловив основні риси і створив базовий образ. Об'єднуючи зламані частини кісток, він створював різні конструкції, які потім обмазував глиною і запікав на вогні.

  Потрібно показати властиві їхнім племенам жорстокість і кровожерливість.

  Ця скульптура стала дуже детальною умовою для того, щоб показати відповідним племенам татуювання, знаки та шрами.

  Після того як Віід закінчив свою працю, він розфарбував її за допомогою різних природних барвників. Тепер, після спільного походу і першої битви з воїнами, він чудово розумів, яка зовнішність повинна бути у справжніх сміливців кожного поселення, щоб вони отримали визнання та викликали в представників плетеного натхнення.

  - І все ж чогось не вистачає...

  Віід використовував скульптурну майстерність місячного світла і « розчавив » між різними представниками плівки один великий костер.

  У скульптурній пісні шамани Рекі, воїни Бежагві та мисливці Сарміо зібралися разом навколо багаття на якому жарили смачне м’ясо!

  Назва роботи Віід встиг придумати ще під час виготовлення.

  - Браття по вірі.

  Племена варварів, які пам'ятали клятву і вийшли воювати проти спільного ворога!

  Нехай у першому конфронтації проти ордену Ембіну воїни нарешті зрозуміли, в що зав'язалися і трохи впали духом, але все одно те, що вони добровільно зголосились відродити альянс та піти на штурм фортеці, багато про них говорило.

  Тому було дуже важливо, щоб скульптура передала це рішення і показувала всю право та силу їх спільних військ.

  Віїд ствердно кивнув головою.

  - Все вірно.

  Дзинь!

  Віід завершив виготовлення скульптури!

  Нарешті після першої підготовки до повного бою.

Глава 4. Божественний кодекс військових тактик і стратегій

  Вікід занурився у болісні пошуки способу захоплення фортеці.

  - Безпоганно намагатися що-небудь зробити, поки стіни не будуть зруйновані.

  Маючи навики коваля, він звичайно міг створювати облогові машини, але їх якість і функціональність залишали бажати кращого.

  - І я взагалі не уявляю, скільки потрібно створити катапульт, щоб отримати хоч одну можливість завдати потрібний урон ...

  Для того щоб навчитися кувати добрі мечі, ковалі витрачали кілька місяців на тренування! І тут виникли дві проблеми: де знайти достатньо матеріалів для практики і як утримати воїнів, які б зуміли повернутися додому?

  - Хоча я не впевнений, що і після руйнування стін нам вдасться перемогти лицарів та священиків ордену Ембіню.

  Він навіть відчув полегшення. Принаймні тепер, вже не потрібно було розв’язувати будування облогових машин. Цей варіант він відмив як невдалий.

  - Прямої ж штурм фортеці просто не існує. Тут все безнадійно.

  Потрібно бути повним дурнем або взагалі божевільним, щоб штурмувати фортецю з високими стінами і хорошою охороною ось так, з наскока. Сили ворога значно переважали об'єднане військо плів, та й до всього, дикі воїни не були пристосовані для прямих великих зіткнень. Вони були чудовими мисливцями, але через слабкий захист, швидше, всі до одного полягат, ніж встигнуть залізти на стіну.

  - Може, варто було скористатися порадою Сміта і взяти когось з собою?

  Але Вікід відразу ж негативно похитав головою. Вже надто пізно шкодувати про скоєне. Та і ситуація не сильно б змінилася, якби поруч з ним зараз опинилися Зефі, Пейл або хтось із MILA.

  З власного досвіду він переконався, що лише гравець бойового класу з п’ятидесятим чи більше рівнем міг би допомогти. Хтось, який мав здатність з одного удару розбити ворота фортеці або влаштувати засідку, через яку буде знищена велика частина сили ворога!

  Як варіант, це міг бути лицар з високими значеннями Лідерства і Обаанія, здатний керувати армією. Якщо б він міг командувати варварами, але мав важливі навички та характеристики, то зміг би витиснути з них максимум і заставити їх подолати межі. І вже з цією силою, шукаючи й використовуючи слушні нагоди, щоб часом і ті, хто бере за собою великі втрати, вести переможні битви.

  І, без сумніву, це буде знаменна перемога в історичному записі Версальського континенту.

  Але Вікід не переоцінював свої навички керівництва.

  - Я перемагаю, коли це можливо.

  Вікід не збирався покладатися на долю і разом з союзом плювати участь у битві з низькими шансами на перемогу. Тепер, кількість сил, їх кваліфікація, озброєння і умови битви - все це не тільки працювало проти нього, але й було досить важко.

  І за таких обставин навіть вміння оживити скульптури мало свої обмеження. Звичайно, якби Вікід оживив близько сотні скульптур, то зміг би отримати високі шанси на перемогу. Принаймні, у цьому випадку вона була дотиком. Однак, зробивши це, він втратив би сто шістдесят рівнів.

  - Така перемога не принесе ніякої користі.

  Скульптури під час битви будуть помирати 'пачками'. І якщо їх залишиться навіть половина, то все одно втрати не будуть успішними! Війду доведеться починати з нуля - із двохсотих рівнів. І перемога не принесе жодної користі.

  - Це називається збитковою угодою.

  Вікід вирішив повернутися до початку і скласти новий план. Планувалося наперед зважити всі умови і вибрати вигідне розташування армії перед початком битви.

  Але спершу він покинув гру, щоб трохи відпочити.

*

  - І це бібліотека?

  Лі Хен вперше відвідав університетську бібліотеку. І всупереч його сподіванням, на її полиці не було ніяких коміксів.

  - Я мріяв про них з дитинства.

  Читання коміксів з одночасним поеданням рамена - його таємна, щаслива фантазія ще з часів навчання в школі. Він був відданим читачем їхніх щоденних випусків газет.

  - Бібліотека, в якій немає коміксів... Ну що за відстій!

  Лі Ген не поступився, критикуючи політику університету. Багато інших бібліотек збирали комікси, але чомусь це не стосувалося Університету Корея. І в цьому випадку те, що він вкладався у щедрі стипендії, дослідження за кордоном, великі сучасних аудиторії і експериментальні установки для забезпечення учнів, Хена нісколочко не турбувало.

  - Схоже на школу для відсталих. Жахливо... І куди вони витрачають усю платню за навчання?

  У бібліотеці було багато романів, дисертацій, книжок з економіки, історії та мистецтва. Вона зайняла аж цілу будівлю.

  - Привіт, Хен.

  - Ох, і ти тут?

  Однокурсники з Віртуальної реальності помітили Лі Гена і поспішили привітатися з ним. Вони займалися групами по троє або п’ять в читальному залі бібліотеки.

  - Ну... Так, - Лі Хен злегка кивнув головою.

  Існувало одне важливе правило, яке він намагався завжди дотримуватися в університеті.

  'Мені не можна дружити з молодшими мною'.

  Старші студенти вважали своїх молодших колег грабіжниками, бо за загальнолюдськими нормами вони могли нахабно просити їх поїсти! І в випадку Лі Хена таке вже кілька разів траплялося.

  - Вибачте, але я змушений стежити за своїм здоров'ям. Тому в університет зазвичай беру їжу з дому.

  Подібна відмовка допомогла Лі Ген уникнути проблем, але з нею також покращився погляд інших студентів.

  'Домашній хлопчик, що слідкує за своїм здоров'ям", - думали вони.

  "Такою ніколи не купить для нас їжу'.

  Проте Лі Ген завжди залишався пильним. Може хтось все ж попросить поділитися обідом або пригостити чимось в кафетерії?

  "Чорт візьми, це університет чи якийсь ресторан? Чому тут скрізь їжа?

  Все було настільки погано, що Лі Хену довелося уникати навіть торгових автоматів, які щедро розкидані в кожному навчальному будинку.

  - Ти прийшов сюди вчитися?

  - Та ні. Забрав почитати деякі книжки, - відповів Хен і поспішив пройти повз.

  - Ну, тоді тобі на другий поверх, там знаходиться художня література.

  - Мене не цікавлять романи. Я шукаю дещо інше.

  - І що ж саме?

  - Щось пов'язане з стратегією і тактикою ведення війни. Ви знаєте, де знайти таке?

  - Я бачила на сьомому поверсі, але...

  - Чудово. Дуже дякую за підказку.

  Лі Хен поспішно пройшов до ліфта і натиснув кнопку сьомого поверху.

  На цьому поверсі були стелажі з східними трактатами на тему філософії та історії, і його відвідували деякі студенти.

  Стояло Лі Хену сховався в ліфті, як одногрупники почали тихо перешіптуватися.

  - Здається, він дуже захоплений східною філософією.

  - Дуже нерозмовний... але, схоже, дійсно освічений.

  - Вважаю, у нього глибока душа і багато переваг, раз на нього звернули увагу такі симпатичні дівчата.

  Коли Лі Хен провів вечір у компанії Чон Хьорін і Союн під час проведення фестивальної вистави, він став знаменитістю. Хлопці почали відчувати до нього безмежну повагу, в той час як дівчата стали вважати повної таємничої чарівність.

  - І до того ж, він дуже сильний в китайській мові.

  - Тобто?

  - Нещодавно від нудьги я ходила на сьомий поверх бібліотеки. Так от, більшість книг там - не переведені на корейську мову оригінали.

*

  - Чёрт! Ну що за!.

  Лі Ген не стримував почуттів.

  - Хто додумався зберігати іноземні книги в Кореї? Вже давно потрібно було перевиставити їх у переробленому вигляді!

  Непрості помилки. Приблизно половину книжок, що лежали на полиці, складали іноземні видання. У решті корейської мови було багато китайських ієрогліфів. Оскільки вони не були надруковані сучасними корейськими літерами, читання стало майже неможливим.

  - Мені потрібно знайти дещо пов'язане з стратегією...

  Книжки, які шукав Лі Ген, були дуже рідко і їх переклад не приносив жодної користі. Він часто не розумів змісту сторінок. Тож, ретельно розглядаючи назви переплетених між собою перепелиць, Хен намагався знайти хоч щось відповідне.

  - У більшості книжкових магазинів книги розставлені по назвах, а в бібліотеках завжди якісь свої системи. Навіщо ж все так ускладнювати?

  Лі Хену було б простіше знайти потрібну нам літературу. Так як такі книги, як 'Мистецтво війни Сунь-Цзи', 'Правила ведення битви Лі Сан Сіна" або "Закони воєн поважного У", вже давно були витвором мистецтва. Перекладені на сучасний корейський, вони були зрозумілими для будь-якого читача, оскільки мали детальні ілюстрації.

  Але знайти щось подібне тут, серед оригінальних творів, було неймовірно важко.

  - Мені потрібна стратегія, за допомогою якої можна здолати орден Ембіню.

  Лі Ген мав чітку мету — відвідувати бібліотеку і витрачати свій дорогоцінний час. Було досить складно збільшити бойову силу об'єднаної армії плів, так що він шукав спосіб ефективніше розпоряджатись іншими силами. Стратегия, яка може виявитися в справі, щось таке, що легендарні полководці минулого не постискують б застосувати у бою.

  - Я повинен знайти щось надзвичайно ефективне...

  Але як би Лі Хен не намагався, він нічого не міг зрозуміти. В одній з книг, написаних корейською війною та написаною на ній він прочитав наступні рядки: 'Якщо добре знати себе і ворога, то зі ста боїв можна винести сто перемог".

  Однак, переклавши цю фразу на себе як Віяда і які мали силу, Лі Ген зробив такий висновок:

  - Які ще перемоги з боїв... Я, швидше, провалю завдання.

  Хен, бормоча під носом ругальства, продовжив пошуки книг. І в якийсь момент він побачив залишений на полиці роман.

  'Троецарство!'

  Схоже, що хтось почав його читати, а потім недбало кинув на полицю.

  - Хм. Троє царів... Я десь вже чув про нього, але ніколи не читав.

  Лі Хен відразу пробіг через перший рядок роману. Історія почалася з об’єднання трьох братів: Лю Бей, Гуань Юя та Чжен Файя. У книжці не було подробиць про часи та події, а лише висвітлювалися найважливіші моменти того часу.

  Однією з таких подій було повторне відвідування і вербування Чжуге Ляна Лю Беем. Завдяки цьому, здавалося б, у безвиході він змінив ситуацію на свою користь.

  Так в романі "Троецарство" Лі Хен знайшов потрібну стратегію проти ордену Ембінію.

*

  Величезна міць ордену Ембіну!

  Після вторгнення війська Віїда вже не було жодних довжелезних заходів. Не тільки зросла кількість воїнів на стінах, але й у багатьох з них тепер є луки. Це стало очевидним про нарощування військ, а отже й концентрацію всіх сил ордену в одному місці.

  - Гей, Крижаний дракон.

  Віід перебував разом з силами за горою, звідки не бачила твердині противника.

  - Слухаю, пане.

  - Слетай, підрахуй кількість ворогів.

  - Я зрозумів, господаре.

  Крижаний дракон почав підніматися в небо. Він не наближався до фортеці Ембіну, а спостерігав за нею на великій висоті і приносив побачене Відіду.

  - На стінах зараз більше п'яти тисяч людей.

  - Досить багато. А скільки з них у броні?

  - Десь близько тисячі.

  Лише Темних лицарів на стінах було тисячі! Інші ж були або звичайними воїнами, або священиками і магами.

  Але це ще не все. Якщо взяти до уваги тих, хто був не на стінах ордену, а всередині фортеці, то вже відома кількість противників можна було б сміливо помножити на два!

  Весь той час Віід готувався до битви, виманюючи і знищуючи всі нові групи карачів. Це було його стратегією розділення і усунення ворога частинами!

  Але, незважаючи на всі зусилля, в резиденції Ембіні все ще залишалося багато ворогів. До того ж владу ордену було справді багато. Це можна було побачити на прикладі того, як він влаштував над усіма сусідніми племенами. І якщо загроза, подібна до сьогодні, вони зберуть свої армії і висунуться на допомогу.

  - Це означає, що загальна кількість ворогів перевищує двадцять тисяч людей... Якщо так, то це зовсім не принесе тривалої користі.

  - Пане, ти збираєшся ще раз атакувати фортецю?

  - Так.

  Крижаний дракон приєднався до завдання пізніше і не був в курсі всіх деталей.

  Старий найманець Сміт подав у відставку, вирішивши залишитися в поселенні Сарміо. Він відмовився боротися проти ордену Ембіну, вважаючи це справжнім самогубством.

  - Можна дізнатися твої плани, пане? Навіть мені ця фортеця надихає страх.

  Крижаний дракон, очевидно, подорослішав!

  Він почав думати про такі речі, які заслуговували похвали. Тож Вік охоче відповів:

  - Є така сила, Влада вождя. За допомогою неї можна закликати наймогутніших монстрів Версальського континенту. Ти ж пам'ятаєш дракона-свинця? Я викличу когось, хто буде сильніше навіть нього.

  - Ти збираєшся покликати ще одного монстра, хоча ми й так не можемо впоратися з теперішніми противникамами?

  - Так. Прямо тут і виклику. І разом з ним ми будемо битися проти ордену.

  - А якщо монстр вирішить атакувати нас, а не ворогів?

  - Ну що ж ... Отже, ми повинні намагатися не діяти так.

  Крижаний дракон, задоволений відповідями, кивнув.

  - Господарю, ти геній.

  - Ну, не хочу зазнатися, але так, з головою я дружу.

  Віід дістав Трость. Прямо зараз він збирався використовувати Влада вождя. На відміну від звичайних заклинань, для цього потрібно було прочитати цілу молитву.

  - Твій слуга хоче використовувати свою святу силу і просить для цього благословення, про великий Металост. Даруй мені свій дозвіл.

  Дзинь!

  У той самий момент перед В’єтнамом з'явився весь Версальський континент.

  Монстри! Оглядаючи регіони, що відчинилися, можна було побачити і вибрати будь - яку істоту, яка там живе. Звичайно, якщо хтось помилково вибирає таку особу, то вона могла б відмовитися співпрацювати і це призвело до трагічних наслідків навіть під час влади вождя.

  - Ухо-хо!

  - Ву-ху-х! Люди страшні.

  Відряд гоблінів утік у темряві.

  'Мені потрібно покликати якогось сильного монстра. Або НІПа, який захоче співпрацювати.

  Вікід пильно вдивлявся у долини, гори та річки.

  На Версальському континенті все ще було багато незнаних і непокорених монстрів рангу босів. Якщо у центрі, серед розвинених королівств, вже сформувалися великі угруповання гравців, які навчилися зачищати свої землі, то трохи далі на заході, сході, півночі і півдні все ще були боси, здатні знищити будь-кого.

  Багато з цих монстрів були сховані в невідомих підземеллі. Отже, гравці не знали ні їх рівнів, ані здібностей з характеристиками.

  'Щоб перемогти в цьому завданні ... потрібен хтось дійсно могутній.

  Віід думав про якесь неймовірне монстре, при вигляді якого рот відкривався б від подиву! Існування, яке не вирішиться навіть у високорівневих гільдіях без принаймні п’ятисот чоловік.

  Мінімальними стандартами були лорд вампірів Торідо або Костяй дракон!

  Протягом наступних шести годин Віід холоднокровно перебирав усіх імених монстрів, поки не знайшов найбільш придатного. Вони стали одним з найстрашніших темних правителів у історії Версальського континенту. Частково він був пов'язаний з одним із завдань, які зробив Вінд.

  "Піде для початку битви".

  Наступним покликаним став бос, кинути виклик якому зважилася одна з великих гільдій, але в результаті це призвело лише до 'масового самогубства'!

  Ну, і останнім обраним істотам виявився той, ім'я кого взагалі було заборонено називати. Він був символом влади і могутності!

  І ось з такою компанією, об'єднана сила якої могла б знищити навіть ціле королівство, Віід збирався брати участь у війні.

  'Всі вони стоять того, щоб їх запросити'.

  Вікід був дуже задоволений тим, як було призначено Властю вождя. Він виробляв просто неймовірний відбір! І тепер не залишалося нічого іншого, крім як збити або ж завершити завдання складності 'S'. Завдання, яке насправді вимагало іншого рівня підходящого до виконання.

  - Гірше двократної смерті мене все одно нічого не очікує. Отже, потрібно просто діяти з тим, що є!

  Віід зробив такий висновок і відчув полегшення. Тривоги і сумніви зазвичай мучать нас доти, доки вибір не зроблено. Якщо ж він здійснюється, то турбуватися стає не про що, бо нічого змінити вже неможливо.

  - Ну, а поки... Може, мені варто скористатися з того часу і створити ще одну скульптуру?

  Перед тим як прибудуть покликані монстри, Віїд збирався створити кілька робіт з поблизьких каменів. Звичайно, через обмежений час буде важко створити якийсь шедевр, але якщо вийде хоч одна гарна скульптура, це вже щось може допомогти справі.

  Віід взяв ніж для різьблення і почав підніматися вгору.

*

  У телекомупанії, як і завжди, почали відглядати відправлене Лі Геном відео.

  Через велику різницю у часі між ходом в грі і реальним світом обробка даних з капсули постійно трохи відставало від поточних подій. Для того щоб зменшити цю різницю, працівники телекомпаній мусили робити величезні обсяги роботи навіть на ніч! Добре, що люди могли гортати щоденні моменти, наприклад, коли Вікід готував їжу або перебував у дорозі і в нормальний час тільки за пригодами.

  Начальник відділу планування Кан Гансоп у паніці обхопив шию руками.

  - Та що за?.

  Вііда не піддавалася логіці, і в інших спостерігачів просто кипів мозок. Працівники телекомупанії побачили, яких монстрів Лі Хен викликав за допомогою уряду вождя. І це викликало паніку! Не тільки Кан Гансоп, але й усі п’ятдесяти працівників працювали над програмою.

  - Він збожеволів?

  - Чорт, він точно збожеволів!

  - Ка-а-ак? Як він додумався викликати цих монстрів!. Перший з них - жах!

  Кан Гансоп та інші співробітники були впевнені, що Віід зупиниться на привітних монстрах або НІПах, з якими легко буде домовитися.

  Це міг бути якийсь сильний лицар з королівства Розенхайм, посадивши якого верхи на виверну, можна було отримати багато користі на полі битви.

  До того ж у нас з’явився заклик верховного мага Розенхайма. Оскільки, маючи величезний внесок у королівство, від нього можна було б легко отримати підтримку.

  Що стосується інших сильних королівств центру, то в них також можна було знайти багато хороших помічників.

  Наприклад, вони могли стати великим лицарем Калламора - Кольдрім! Зовсім недавно він провів ряд гучних перемог і для людей, які знали, що саме Віід звільнив його в Тодумі, він виглядав привабливою кандидатурою.

  Ще одним корисним варіантом міг стати заклик сильного паладина або священика з ордену Лу. У них були свої рахунки до Ембіна, і відповідно, можна було легко домовитися про співпрацю. І вже маючи благословення і підтримку священика, можна було вступати у бій.

  Звичайно, шанси на перемогу у всіх цих випадках все одно залишалися примарними. Адже дуже важко зламати хід битви лише за допомогою декількох лицарів на виверних або кількох священиків.

  Коли сила об'єднана, то все одно буде втрачено. Можливість перемоги буде така мізерна, що переможені будуть тільки страждати від долі.

  Але все це стосувалося лише ситуації, коли спричинені істоти були сильними, але насправді вони є звичайними монстрами чи НІПоми. Однак у випадку Віда були створені такі жахливі створіння, що навіть було страшно уявити, чого очікувати.

  - Одного такого монстра достатньо, щоб зробити фурор ...

  - Так, вже після першого можна очікувати п'ятнадцятипроцентного зростання рейтингів.

  - Першого? З ним можна взагалі забути про рейтинг: поява такого монстра підніме шум і переполох на всьому Версальському континенті.

  Працівники телеканалу почали поступово виходити з шоку і втягуватися у обговорення. У той же час атмосфера всередині приміщення поступово почала змінюватись.

  Люди, які займалися редагуванням матеріалів з Версальського континенту, знали, наскільки складно виконати завдання « С ». Вони розуміли, що для виконання завдань складності 'B' потрібно було вже збирати групу прихильників. І що тільки дійсно талановиті гравці в складі великих гільдій могли спробувати кинути виклик завданням складності 'А'.

  Тим не менш, на світі існував один гравець, який довів, що може поодинці виконати завдання складності 'А'. Але навіть усвідомлюючи це, працівники телеканалу вважали, що сьогоднішнє завдання майже неможливо виконати для нього і тому останнім часом жили з відчуттям жалю.

  Однак тепер атмосфера в телекомупанії почала поступово змінюватися. Люди відчували, що прийдуть якісь зміни.

  Начальник Кан Гансоп підняв телефонну трубку. Він хотів особисто розповісти про те, що трапилося директору телеканалу, але коли зв'язок налагодився, перший голос з того кінця пролунав:

  - Це ти, Кан? Я вже подивився відео.

  - Так, це я, пане директоре...

  - Знаєш, він дійсно видатна людина. І, як і личить Богу війни Війду, оправдує всі мої сподівання. Мені подобається його ризикований план. Цікаво, він пішов на нього тому що так молодий? Знаєш, я постійно відчуваю в ньому щось особливе.

  - Згоден з вами, директоре.

  Потім з трубкою в руках Кан Гансоп лише кланявся своєму співрозмовнику і відповідав:

  - Так, так, добре... Звичайно ж. Я все зроблю.

  Нарешті, поклавши трубку, він вітір піт з лоба.

  - Фух.

  Для нього, як і для будь - якого працівника на зарплатні, спілкування з вищими начальниками завжди було дуже напруженим. Однак, трохи відпочинком, він енергійно встав з крісла і закричав:

  - Покличте мені режисера Юн з відділу редакції.

  - Зараз, пане Кан.

  Вони відчували, що їхній начальник має енергію, яка була в студії іскриці дивились на нього, очікуючи подальшого. Не пройшло і хвилини, як двері в студію відкрилися, і всередину увійшов режисер Юн, який якраз знаходився у сусідньому кабінеті.

  - Пане Каненсоп, щось сталося?

  - Негайно скасувати поточну трансляцію і все подальше розклад програми!

  - Що? Але це викличе велике незадоволення глядачів, і нас закличуть скаргами.

  - Яка передача зараз в ефірі?

  - 'Чюрі і монстри'. У ній показуються гарні і добрі монстри Версальського континенту. Вона дуже популярна серед жінок і дітей.

  - Який у неї рейтинг?

  - Близько 3,3%.

  Королівська дорога ставала все популярнішою. Кількість нових глядачів, які ніколи раніше не дивились ігрових каналів, постійно зростала і це призвело до загального підвищення рейтингу усіх телепрограм. Отже 3,3% були дуже непоганими рейтингами навіть для КМС Медіа.

  - Повторюю, припинити трансляцію! Всі повноваження на це рішення я вже отримав від директора. Незабаром у відділ редакції в електронному вигляді додадуть всі необхідні документи про подальше введення!

  Кан Гансоп почав все пояснювати. У ньому було відчуття відповідальності за те, щоб встигнути опублікувати нову телевізійну програму ще до того, як закінчиться завдання.

  Зважаючи на те, що Лі Хен закликав просто неймовірних монстрів, зростання рейтингу телеканалу і програми був забезпечений. Не кажучи вже про те, що саме по собі боротьба проти ордену Ембіну теж буде захопливим видовищем.

  Але якщо результати битви вильяться назовні, це вб'є значну частину інтриги і зробить програму не такою цікавою. Адже, по суті, буде просто неможливо стримати в таємниці результат такої масштабної битви за умовами. Її підсумки вплинуть на весь континент. І будь-який гравець, керуючись розповідями людей чи змінами у світі, зможе зробити цілком чіткі висновки.

  Ситуація телекомупанії тепер можна було прирівняти до чоловіка, який першим стояв перед шведським столом з повним смаком страв. Ось тільки до цього столу мали доступ інші, і в разі зволікання йому могло нічого не дістати!

  Саме тому директором було почати випуск телепередачі ще до того, як інші дізнаються про це.

  - Режисер Сін! Звідки починається послідовність завдань Віїда?

  - У королівстві гномів Курисо, точніше, з битвою з Рукою смерті.

  - Тоді почніть саме з цього завдання. Смонтуйте все так, щоб глядачі не зрозуміли, що цей гном - Бог війни Віїд. Як гадаєте, у вас вийде?

  - Мабуть, так, але тільки до першого серйозного бою. Як тільки почнеться битва, все стане набагато складніше і я не зможу ратися за результат.

  - Добре. Тоді починаємо трансляцію. Передай свої записи у відділ редакції, і як тільки все буде готово, відразу запускайте.

  Тема офіційного сайту КМС Медіа до цього моменту вже змінилася. Головна сторінка тепер віщувала війну! З’явилися зображення неживих і ревучих у всі горла орка Карічі, в відкриту пащу якого можна було б залізти металевою балкою. Відео бою з безсмертною армією, звідки було взято цей момент, все ще залишалося на піку популярності.

  Ну, і звичайно змінилося розклад телеканалу.

  Усе старе розклад скасовано, а натомість склали новий.

  Незрівнянний і чіткий розклад.

  Воно стало надзвичайно урочистим відродженням телепрограми Віїда.

  У цей же час в прямому ефірі з'явилося повідомлення про скасування 'Чюрі і монстри".

  Дуже довге оголошення відразу привернуло увагу глядачів.

  - Скульптор Віід? Це ж той чоловік, який підвів Піраміду і Башню світла!

  - КМС Медіа збирається транслювати бій проти ордену Ембіню. Це ж недавно викликало переполох на всьому Версальському континенті? Так, значить, це ланцюг послідовних завдань рівня складності 'S'.

  - Потрібно розповісти про це всім друзям.

  Потік оголошень обрушився на всі сайти і форуми фанів Королівської дороги. Люди почали масово вмикати телевізори на канал КМС Медіа.

  3.3% 3,8% 4.2% 5.1% 7% 7.6

  Рейтинг ріс прямо на очах! Кількість відгуків і коментарів на форумі телеканала миттєво зросла в десятки разів.

  - Чому вони ще не починають програму?

  - Через деякий час... Хто знає, скільки це?

  Різка зміна програми "Чюрі і монстри" заради швидкої підготовки нового вещування вдарила по регулярних глядачах телебачення.

  - Я фанат, який не пропустив жодного випуску "Чюрі і монстри". Шкода, що ви скасували трансляцію але будь ласка, почніть передачу Віід.

  Навіть поклонники з відміненої програми просили прискорити наступну трансляцію!

  І ось на екрані з'явився таймер із десятихвилиним відрахунком часу. Кожну секунду наближалась початок наступного свята! Тоді як у керівників конкуруючих телеканалів почала застигати кров в жилах через різке зниження їх рейтингів.

  Програма Вііда розпочала свою трансляцію, і глядачам було дуже цікаво.

Глава 5. Стратегія Чжуге Ляяна

  Віід з військами плівок готувався повторити спробу захоплення фортеці. Він навіть не створював катапульти, щоб збільшити свою манекенність.

  - Охо-хо...

  - Ця фортеця неприступна! У нас зовсім немає шансів.

  Після першої невдачі всіх у об'єднаному війську захопили похмурі думки!

  Кількість втрат становила сто сорока чоловік. Зазвичай простодушні воїни не падали духом, але після невдалої спроби захоплення це було неминуче. Вони зазнали великих втрат і були змушені відступити, тоді як ворог майже не постраждав.

  Віід ж навіть не намагався якось підбадьорити або хоч трохи підняти їх бойовий дух.

  'У будь-якому випадку з цими силами буде важко захопити ворожу фортецю'.

  Він спеціально не кликав на допомогу Крижаного дракона, Феніксів і Жовтого, тому що хотів, щоб вони відпочили і включилися в бій повносилих.

  І як наслідок, воїни племені Сарміо опустили списи. Згорбившись, вони стояли спустошеними.

  Проте вороги не розслаблялися і ретельно готувались до вступу трьох племен. Усередині фортеці сконцентрувалася велика кількість сил, а з вежі валював чорний дим, що сигналізував про те, як на орден напали.

  Віід виблискував очима.

  'Необхідно виманити варварів, які допомагають ордену Ембіню'.

  Після попереднього бою він почав збирати інформацію за допомогою дракона та Феніксів.

  "У цьому районі є кілька поселень варварів, які знаходяться в підкорення ордену Ембіну".

  Якщо вірити донесенням, ці облоги біля річки плачу племена були набагато слабші, ніж Рекіі, Сарміо і Бежагві, з якими орден Металоста колись уклав угоду.

  'Так що, якщо, убивши діток, ми втратимо п'ять воїнів, у нас все одно буде перевага приблизно в двадцять сім чоловік".

  Віід вів просто неймовірно абсурдні обчислення!

  Невдовзі після того, як з вежі повалив дим, біля фортеці почали збиратися війська варварів. Вони були озброєні бамбуковими списами, сокирами і саморобними луками.

  Віід вказав на військо ворога і сказав:

  - Знищимо цих нікчемних прислужників ордену Ембіню!

  Після чого дав простий і зрозумілий для союзних плів наказ:

  - Воїни Бежагві, в атаку!

  Він звернувся до племені відразу, оскільки солдати не могли самі організовувати бойові роботи і використовувати тактичні ходи.

  - Ухо-ха-ху!

  - Знищимо їх!

  Мускульні воїни Бежагві кинулися в атаку. У цей момент кожен з них по силі був рівним сотням ворогів!

  - Племя Сарміо, настав ваш зоряний час!

  Віід наказав силові другого племені починати атаку. За своїм звичаєм воїни Сарміо розділилися і почали полювати на ворогів. Як першокласні мисливці, вони розбили варварів отруєними стрілами і гострими довгими списами!

  У цей час шамани племені Рекі надсилали проклять. Вони обрушувалися на ворожих ворогів, проводячи цілу групу.

  - У мене є голова. Земля тремтить!

  Прямо посеред битви варвари почали хитатися на абсолютно рівної землі.

  - Топор. Він став таким важким!

  Вороги не могли підняти свої сокири, тому що для них вони стали в два-три рази важчими! Проклять племені Рекі допомагали атакам воїнів Бежагві і Сарміо. Вони діяли разом і виявили цілковиту перевагу над ворожими військами.

  - Вбити всіх до єдиного!

  - Нікого не залишати в живих!

  У результаті шеститисячне союзне військо загнало в кут десятимісячної армії варварів. У міру того як можновладці набували досвіду, дедалі більше трупів стали більшими і звикали до великих битв.

  Вікід, звичайно ж, сподівався збільшення навичок у воїнів, але не це було головним.

  'Зараз вже занадто пізно займатися їх розвитком"

  Важко було щось робити, коли кількість воїнів перевищувала шість тисяч людей! Тому Віду довелося шукати інший, більш ризикований спосіб посилити могутність союзних військ.

  'Нам належить уникати звичайних облог. Нерозумно брати участь у війні з низькими шансами на перемогу. А якщо ще й кількість ворогів зросте... Отже, навіть коли нам нав’язують небезпеку, ми повинні діяти лише в сприятливих умовах і з багатьма перевагами.

  Віід збирався зламати хід битви, створивши хаос і нерозбірливість в рядах ворога.

  Мускульні воїни зі шрамами і татуюваннями, одягнені в шкури ведмедів та леопардів, все ще вели бій, борючись не на життя, а на смерть.

  - Трынь.

  Віід дістав арфу і провів рукою по струнах. Чистий звук інструмент пролунав на полі бою.

  А, бачу в мглие мерзенне.

  Ох. Ох. Ох!

  Медний блиск речіць манить до них.

  Очистимо їх до сяйва.

  І скоріше потайки - в магазин.

  Почнімо ж ретельний пошук!

  Нам не можна пропустити жодного.

  Заробимо грошей, продавши їх.

  Купимо хліба на вік, навпер.

  Ой. Ой. Ой!

  Бачу в дали, річ нова.

  Так і тягне пуститися в пляс.

  Сподіваюся на унікальну.

  Бою, успіх чекає тут нас!

  Коли гра Віїда на арфі підійшла до кульмінації, бій між альянсом плетений і ворожою армією також досяг переломного моменту. Племена Рекі, Бежагві та Сарміо почали остаточно перемагати.

  Вони робили це, коли не було дракона і Феніксів, хоча скульптура 'Брати по вірі' безсумнівно зробила свій внесок у бій.

  - ГРИ-ИНГ!

  У той час, коли союзні війська дотиснули рьяни проти варварів, фортеця Ембіну оголосилася гучним скрегітом. Його видавали відчиненими воротами. І дуже скоро через щілину, що з'явилася, можна було побачити, як всередині фортеці вишиковуються ряди Темних лицарів. Їхня броня сяяла світлом благословень і захисту від божественних молитов.

  Де немає людей - там полюємо.

  Таких самотній наш шлях.

  Ми миримося з самотністю,

  Щоб знайти гарні речі.

  І не шукаємо у відповідь визнання.

  Зрозуміють наші цілі іль немає.

  Нехай робота важка, але головне -

  Заробити більше монет!

  Віід почав ще швидше грати на арфі. І причина цього була не тільки в тому, що вороже підкріплення з Темних лицарів і воїнів вже готово до наступу.

  - Кор-рг!

  Звуки, що виринули з живота, працювали точніше будь - яких дорогих годинників.

  'Нарешті настав момент його появи'.

  Віід спостерігав за битвою, граючи на арфі.

  Саме так поводилися полководці у романах і фільмах про війну!

  Він намагався наслідувати їхній віртуозний принцип, який панував одночасно з грою на музичному інструменті. І це стало хорошим прикладом того, як фільми і романи могли зробити людину безглуздою.

  - Трынь, тpинь!

  І ось, коли ворота фортеці нарешті повністю відчинилися, з уст Віяда пролунав потужний рів лева. На відміну від огидного співу і безглуздих слів пісні, його голос був таким же гучним!

  - Воїни альянса, біжіть з усіх сил!

  Подібно до хвиль під час відпливу, союзні війська залишили трупи розбитих товаришів на полі бою і почали відступати. У той самий час Темні лицарі і прості воїни були готові виїхати з фортеці!

  І тут величезна кількість мани вислизнулося на полі бою. Налетіли вихори і вибухи вітру, все навколо накрило прояв сильним чорною магією.

  - КІА-А А-а-КОКА! - Стали жахливі привиди.

  Темрява потемніла, оскільки небо затягнуло масивні чорні хмари.

  - К-КР-R-РНГ! Ха-Га-ҐАНГ! - Загрівся гром, і завернули блискавки.

  У землі перед фортецею ордену Ембіну, поруч з місцем битви союзних військ і армії варварів, виникла глибока тріщина. Коли вона побачила Вііда, він встав і вкинув у небо багато розведені руки.

  - І, нарешті, ти прийшов!

  Він щиро вітався з прибуттям першого монстра, який був покликаний Володарем влади.

  - Давай, з'явися!

  Скелет, який вкритий мантією, повільно піднявся з щілини.

  Начальник Безсмертної армії. "Живий" втілення жахливого некроманта, який дослідив заборонені області магії, - Бен Демоф з'явився на полі бою.

*

  Безжальному Бенканену не було властиве милосердя і прощення.

  Якщо орден Ембіну намагався всіма можливими способами домогтися влади і поневолення всіх навколо, то Бетекеном керував іншими мотивами. Він терпіти не міг тих, хто підкорявся силі темряви і палав лютою ненавистю до самого життя!

  З часом він став холодним і сухим. Ну, і як трапляється з босом вищого рангу, все навколо поглинула лякає тиша. Це був короткий момент, коли почався всепоглинаюча буря.

  Віід уважно розглядав з'явився бос.

  Старий лич складався з гнилих кісток. Він майже не відрізнявся від свого учня, який жив на землі. Хіба що Берекен виявився трохи вищим да мав щелепу пошире, але все це були незначні деталі, які кидалися в очі тільки Віяду, який особисто переміг Шайєра.

  'Ось це дійсно багатий лич!'

  Висококласне вбрання Берекена. Воно було повністю оповите похмурою чорною аурою. І пускай зовнішньо мантія здавалася дещо поношеною, і чого ще очікувати від предмету, який носили протягом більш ніж сотні років, головне, після невеличкої зміни вона б відразу засяяла нова. Адже була виготовлена із першокласних матеріалів.

  "Прекрасніша властивість всіх унікальних речей!"

  У довісі голову лича прикрашали коштовним камінням корону. Вони були завбільшки з яйце гуси і виблискували, як зорі! Але в руці некромант тримав палицю з яструбою, створеним із черепа.

  Корона та палиця були гармонійно поєднані. З першого погляду було чітко видно, що це дорогі й унікальні предмети.

  Ліч Шаяр також носив цінні речі, але колишній наставник його і в цьому перевищував.

  'Як і слід було очікувати, потомні маги дуже багаті. Ось тільки ...'

  Залишилося ще одна зброя, яка прикувала увагу Віди. Меч, що проколов груди Берекена! Єдине місце, вільне від чорного аури.

  Вікід почав робити припущення:

  'Напевне, цей меч вкололи ще під час війни на Версальському континенті'

  З візерунків на рукоятї можна зробити висновок, що зброя була священною орденом Лу. І, ймовірно, він запечатує частину темних сил Бекена. А це означає, що великий некромант відновився не повністю!

  'Я що, закликав підробку?'

  Тоді як Віід був зайнятий думками, союзні війська, які відчували сильний вплив аури Берекена, стали ще швидше розбігатися по всіх напрямках. Невдовзі вони сховалися, і Віід з спокійною душею продовжував спостерігати за тим, що відбувається зі свого сховку в заглибині гори.

  Берекен окинув очі варварів, які зібралися поблизу.

  "Ніщожства. Я не можу повірити, що в таких як ви тече кров! Як ви можете жити і дихати повітрям?

  Бетекен був настільки зарозумілим, що навіть не запитав, хто вони такі. Він просто виставив руку в сторону варварів і сказав:

  - Грозова буря!

  - КРАГ-ГА-ҐАНГ!

  Миттєво небо закрили хмари, і десятки блискавиць обрушилися на варварів. Вони буквально вибухали. Через дуже слабкий Захист варварів від магії Бекен фактично почав їх тотальне знищення.

  - Встаньте у світ, який покинули! У темному місці, наповненому злом і гнилням. Знайте ж вічна Закона темряви. Витривалість!

  Це був лише початок некроманії Берекена. Погилі варвари піднялися Рицарями смерті і Лицарами року. Некромант покликав більше як сотні Ріцарів рока з середнім рівнем вище трьохсотих!

  - На цій землі є мої правила. Від тепер ви безсмертні! Нехай зацаряться Закони темряви!

  І Берекен встромив свою палицю у землю. Посох став епіцентром, від якого земля почала швидко червоніти в усі боки і захопила собою велику частину навколишнього середовища. Після цього трупи почали оживати й помиватися.

  З кожним ударом блискавиці ставало дедалі жахливіше. Армія поповнювалася великою кількістю Зомбі і Вампірів. Серед них також можна було помітити Дуллаханів і Скелетів-вин!

  - Мертві оживають! Рятуйтеся, хто може!

  Ті, хто залишився в живих, намагалися втекти, але Берекен не дозволив їм цього зробити.

  Він вказав своїм перстом на позосталих варварів. І тоді армія не хотіла їх вбивати. Ті, хто загинув, відразу піднімалися й поповнювали ряди як Дулаханів або Скелет. Така була шокована сила заклинання Закони темряви!

  У Вііда мався 'Гримуар некроманта', написаний безпосередньо Бетекеном, тому він міг досить ясно розуміти те що відбувається.

  'Це одне з трьох великих заклинань Берекена'

  Таке заклинання було здатне лише найповерховіші некроманти. За допомогою нього можна було зачаровувати якусь ділянку землі, і тоді всі мешканці тієї місцевості поповнювали свої лави. Не минуло й десяти хвилин, як решта варварів були начисто винищені Рицарами смерті, Лицарями рока і Вампірами, а замість цього десятьтисячна армія не могла! Коли вона бачила страх Віда про те, що сили Бекена зменшилися через священний меч, остаточно випарувалися.

  "Темнота навколо Берекена - це аура смерті".

  Ще одне закляття, доступне тільки високорівним некромантам. Поки аура діяла, навколо нежити ставала сильнішою, сам маг отримував бонус до характеристик Сила, Інтеллект, захист, Урон і опірність до всіх віршів.

  Вся ж не жити, навколо якої з'являлася чорна аура, ставала рівною по силі як мінімальному Рицареві смерті, і навіть у тому випадку, якщо це був простий Скелет-крапник. Звичайно, чарівне життя не можна було порівняти з пишними монстрами безсмертної армії. Але тепер нове військо стало потужною військовою силою.

  Але, крім того, у аури було ще кілька жахливих ефектів. У випадку, коли вона не могла вижити і поповнювала своє здоров’я, частина очок відправлялися господареві. Крім того, аура знижила урон святих заклинань і постійно регулювала некроманту здоров’я та ману.

  Після знищення всіх варварів погляд Берекена кинувся до фортеці ордену Ембіну. Харизматичний погляд хмарного в мантію некромант!

  Але Вікід турбувався лише про одне.

  'Надеюсь, він не постраждає і не втече!'

  Хоча Берекен керував безсмертною армією, йому було досить важко уявити його справжнє бажання. І якщо він зараз вирішить не битися з орденом Ембіну, це якось буде неможливо.

  'Але ж він покликав Безсмертну армію ... Чи не повинен він тепер хоч з ними привітатися? Или нет... '

  І Берекен Демофф виправдав очікування Віїда. Він вказав пальцем на фортецю ордену.

  - К-КУА!

  - К-К-КУ-У-у-Е-ЕЛ!

  Армія ж побігла до фортеці. Це було абсолютно безстрашний наступ Скелетів-воїнів, Дуллаханов, Рицарів смерті, Вампірів і Лицарей року. Кожен з них намагався досягнути мети першим, коли йшов на прощений і розтягнених поруч.

  Для того щоб неживо було, Бетекен був подібний до батька. І мало він віддав наказ, вона відразу ж вирушила на штурм стін.

  Один з Рицарів рока закричав:

  - Це наказ верховного лорда Берекена! Знищимо цю фортецю, не залишімо від неї навіть каменя на камені!

  Таким чином армія некроманта Берекена фактично оголосила війну ордену Ембіню.

  - КРА-ГАНҐ!

  Це Скелети-маги почали робити пасси руками, через що зелені, сині і білі хвилі магії вдарили по стінах фортеці!

  Заклинання не досягало і половини того, що наносили постріли створених Віїдом катапульт. Однак, оскільки їх сконструювали кілька сотень магів, вони разом нанесли відчутний удар фортеці.

  Обломки стін почали падати вниз. До того ж ордену не залишалося іншого виходу, як відреагувати на цю подію.

  Орден Ембіну був надзвичайно зарозумілим, і його головною метою було поневолення всіх рас, монстрів та всього світу! Отже, священики й Темні лицарі не могли звернути уваги на такий виклик.

  - Кучка жалюгідних мерців посміє забруднити наші землі! Вогонь!

  За наказом Темного лицаря лучники цілилися в найближчих ворогів і вистрілили. Коли стріли вилетіли зі стін фортеці, вони повністю закрили небо. Їхня мета була оповита чорною аурою нежити!

  Пронизані стрілами монстри падали на землю. Але оскільки, по суті, вони вже були мертві, то кінцеві пошкодження виявилися не дуже критичними.

  - КРУ-УО!

  З гучним скрегітом Скелет-воін витягнув стрілу з Рицаря смерті. Здавалося, що це був добрий вияв турботи. Потім він розтирав рот і відкупив металевий наконечник своїми пожовтілими зубами.

  - КРЕ-ЕНК!

  Незважаючи на жахливий звук, поломка зубів не була серйозною проблемою для життя. Адже навіть стріли зі срібними наконечниками могли зашкодити їй лише тоді, коли вона потрапляла безпосередньо.

  - Захопити фортецю!

  - Якщо ми отримаємо фортецю, то зможемо розширити наші ряди!

  - В ім'я Бекена!

  Рицарі смерті нападали на ворогів, не звертаючи уваги на скатертини та брани. У той же час, коли вони були лицарями року, їх мечем розрубали прямо в повітрі.

  - Не припиняти вогонь!

  З фортеці летів величезна кількість стріл, що сходили знизу темною чорних крапок.

  - Святий вирок!

  - Божественна кара!

  Так у битві вступили маги і священики, які напали на ворогів з Божою силою.

  Для цього священна магія була смертельною. Отже, кожного удару священикам руйнували десятки монстрів або залишали їх на землі повністю виснаженими. Незважаючи на втрати, безсмертна армія продовжувала просуватися вперед і незабаром досягла стін фортеці.

  Священики забили тривогу.

  - Співайте! Всім почати співати гімн!

  - Бог Ембіню, даруй нам силу і свободу!

  Сотні священнослужителів! Воно наповнило силою Темних лицарів та інших служителів ордену. І ось коли воїни об’єднали свої ряди, перші скелети почали вилазити на стіни.

  - КЛА-КЛАЦ-ШТАР.

  - Ну, давайте! Піднімайтеся!

  Більшість нежиті були побудовані біля основи фортеці.

  Ґебель варварських племнів породила більш ніж десятитисячну армію мерців. І зараз, бажаючи захопити фортецю, вона немов покривала темноту і обкутала нижню частину стін.

  І весь цей час на них безупинно сипалися стріли і божественна магія.

*

  Вік досить посміхнувся.

  - Так, це і є істинний Берекен!

  Тільки один некромант у світі був здатний демонструвати таку могутність.

  - З його рівнем можна з повним правом вести Безсмертну армію.

  Не було нічого більш захоплюючого, ніж дивитися на битви в печері.

  - Му-у!

  Жовтий валяв язик і з радістю помчав. Наївний і добрий бик швидко перейняв злорадство Віїда.

  - Стіни. Ми повинні захопити стіни фортеці.

  - Вставайте і бийтеся! Це наказ самого Берекена.

  Скелети, що падали зі стін фортеці, завдавали пошкоджених кісток і знову починали дертися вгору. Вампіри піднімалися навіть після того, як у них всаджували сотні стріл.

  - КУ-УО-О!

  Вони просто витримували стріли і продовжували атаку.

  Священики ордену Ембіну ж активно використовували Божу магію.

  - Бог Ембіну, пішли кару на тих хто не схиляється перед твоїм милосердям.

  І святий вогонь обрушився на мур фортеці.

  Священний синій вогонь! Його полум’я вражало дулаганів, скелетів і вампірів, розсипаючи десятки атак! Це було цілковите знищення, після якого вже не можна було відродитися.

  Якщо священна сила священиків Фреї здавалася великою, то могутня влада, яку тепер демонстрували послідовники ордену Ембіну, була присутньою лише високорівним чарівникам.

  Лучники раз за разом випускали град стріл, а Темні лицарі махали мечами. На нас чекало багато укріплень, але завдяки більш вигідному позиції та допомозі священиків орден Ембіні не знеохочувався. Під командуванням ордену демони так само продовжували свою відчайдушну боротьбу.

  Однак кількість нежитю майже не зменшилась. Навіть коли вона впала зі стін і розлетілася на шматки, то знову відродилась. Вбити її могла лише божественна магія. Якщо священики не встигали читати молитви очищення, які загинули члени ордену теж вмерли у вигляді небуття. Іноді навіть поранені воїни під час бою могли б перейти до неї!

  Він не стояв осторонь, а брав участь у війні.

  - Ядовитих пар!

  Тіла, що здіймалися по стінах, стали випускати отруйні випаровування блакитного кольору. Це була зловісна магія некроманта, яка забруднювала все навколо.

  Солдати, що вдихали пару, втрачали свідомість і падали зі стін на землю.

  - Масове прокляття. Масова слабкість.

  Проклятье, що охоплюють цілі області! Вони виводили з ладу священиків, які захищали всіх божественною силою і послаблювали темних лицарів та лучників на стінах.

  Бекен був дуже розрахуйним некромантом. Замість того, щоб безпосередньо брати участь у битвах, він лише керував армією і стежив за ситуацією. Він підтримував свої сили потужними масовими проклятнями, на яких власне й спеціалізувався.

  Вікід був дуже вражений.

  - Так, світ керує професіоналами.

  Спостерігати за цією битвою було цікавіше, ніж грати в азартні ігри! Віід стежив за бійкою Берекена і ордена Ембіну так зосереджено, ніби це був фінал великого змагання.

  Коли він побачив, що її тіло кидало на мури і стало сильним противним йому в цьому ордені Ембіні, то бігав по тілу мурашки. Хоча він сам брав участь у облозі фортеці Одейн, сьогодні бій був зовсім іншим. Нежити нападати було не тільки й жорстоко.

  - Якби я тільки міг керувати цією армією...

  Вікід відчув смак розчарування, але разом з тим і очікування перемоги. Йому навіть не потрібно було вигадувати план з захоплення фортеці. Все зробить некромант, якого на вищих рівнях можна по праву вважати "людиною-армією"!

  Серед гравців було безліч магів, які змінили свій клас заради такої сили. Але це було не легко. І перш ніж некроманти стануть головним класом на Версальському континенті, пройде багато часу, протягом якого можна буде легко зустріти лише некримани-новиків, що полюють всього з одним голем.

  Віід пильно спостерігав за полем бою.

  - Ні, орден так легко не здасться...

  Армія була справді міцною! Те, що Берекен відразу покликав десять тисяч воїнів, підтвердило його репутацію могутньої некроманту. Він справді заслуговував титулу Верховного лорда Безсмертної армії. Завдяки високому рівням чорної магії Берекена мертві люди володіли дійсно вражаючим самовідновленням!

  Проте при створенні нежиті великі значення мало кількість поживного продукту. Існував межа того, яких істот можна було відродити з низькорівних варварів.

  Тож навіть якщо армія, створена з низькоякісних трупів, вражала її силою, вона не могла впевнено перемогти орден Ембінію, що розташовувався за міцними стінами фортеці.

  - Але ж це тільки початок!

  Живіт Віда знову видав бурчання. Час відміряє, наче точна година.

  Віід почав жувати сухе м’ясо дикого кабана.

  - Зараз має з'явитися другий!

  У цей же момент простір над фортецею ордену іскривилось. Велика кількість мани вирвалося назовні так само, як і при з'явленні Бекена Демоффа.

  Ворони, які прилетіли на бенкето, поспішили забратися геть. Вони, які були зловісними посланцями, відчували наближення чогось жахливого.

  Над верхом фортеці відкрився портал, і з'явився гігантський монстр!

  Це була дев’ята голова Королівської гідри!

*

  Пейл з друзями зайшов до таверни "Темна шкіра Юріона".

  Цим закладом володіли темні ельфи, тож орків, які зайшли сюди, чекали щонайменше вдвічі завищені ціни, у випадку людей - підняті на третину.

  Проте таверна все ще була популярною, і часто її відвідували люди, які хотіли відпочити й підбадьорити після подорожей по горах Юрокіна воїни, лицарі та авантюристи.

  - Здається, вже почалося, - голос Сурки був сповнений тривоги. - Все-таки нам варто було поквапитися.

  Ромуна знайшла вільний столик, де компанія поспішила розміститися. Насправді вони прийшли сюди не стільки заради їжі, скільки для того, щоб знайти в таверні телевізор. І в цьому вони не були самотніми. Вільних місць у таверні вже майже не залишилось, оскільки мандрівники з раси темних ельфів і орків так само поспішали насолоджуватися прямим трансляцією.

  Послідовне завдання складності 'S'. Війна проти ордену Ембіню!

  Версальський континент бурлив чутками. У містах, містечках, укріпленнях і селах тільки й говорили про це. Власники крамниць і лавок заздалегідь оголошували закриту ділянку. Люди з усього континенту почали збиратися в найближчих тавернах, через що мисливські ділянки для новачків навколо фортів і поселень, мабуть, вперше за весь час практично спорожніли.

  - Ха-ха-хо

  Пейл, як завжди, не міг утриматися від безтурботного сміху під час перегляду новин! Він не пропускав жодної серії, коли його дівчина була провідною. І кожного разу, коли Мейрон була такою розумною в блузці, усміхалася на його обличчі сама собою з'являється безглузда до вуха усмішка.

  Ірен зітхнула.

  - Треба щось замовити... Але тут така юрба людей і ... Як взагалі можна зробити замовлення в такій метушні?

  Тоді Зефі підняв руку.

  - Ей, дівчина з променезарною посмішкою і блискучими, як чорний перли, очима!

  Одна з офіціанток обернулася і подивилася на нього.

  - Принесіть нам, будь ласка, на всіх пива і апельсиновий сік спеціально для Сурки. А на закуску - лісовий шашлик. Сподіваюся, замовлення скоро буде готовий?

  Навіть коли Зефі заробляла звичайний напій, він підмивав офіціантку! Насправді він мав справжній талант до спілкування з особами протилежної статі. Він з легкістю справив добре враження на свою зовнішність, впевненість і увагу дівчат. Але був у всьому цьому і мінус.

  Хварен похитала головою і посміхнулася.

  - Зефі!

  - Що?

  - Тобі не здається, що ти занадто захопився? Як би тебе скоро не провчили.

  - КХА-кха!

  З подавальником Другого МЕЧа Зефі став загальною «боксерською грушлею » для учнів у школі мечем! Так що тепер кожен раз, коли він виявляв якийсь інтерес до інших дівчат, йому доводилося ретельно оглядатися, чи не знаходиться поблизу хтось із « братів ».

  Завернувши замовлення, компанія зосередила свою увагу на телевізорі. Разом з Дамині, яка мала честь виконати своє завдання, вони почали переглядати трансляцію.

*

  Завдяки успіху телебачення « Віід » залежала від подальшої долі телекомпанії КМС Медія.

  Всі регулярні програми було скасовано, а в реальному часі показували лише пригоди Віїда. Оскільки в разі невдачі імляції імідж компанії сильно погіршиться, і вона понесе величезні фінансові втрати, до роботи привернули найкращих фахівців.

  За справу взялися команди, що спецефекти, звукове оформлення, субтитри та відеорежисері. Сценаристи також приєдналися до роботи, але через брак часу ще не встигли скласти сценарій.

  Через раптовість ефіру провідними були призначені випробувані особи - Сін Хемін та Чжувана. Лі Джингона запросили на спеціальний візит. Він був досить-таки відомим високорівневим гравцем, який входив у топ чотирьохсот найсильніших Королівської дороги. Маючи клас Авантюриста, він уже встиг виконати багато різних завдань! І в метушні було вирішено запросити його.

  Свою трансляцію телекомпанії почали з таких подій, як змагання скульптора з Рукою смерті, створення Крилів світла і відновлення водних скульптур Кенделла.

  Глядачі з запалом відгукнулися на появу нового типу скульптур.

  - Це просто чудово!

  - Нові досягнення в скульптурі? Будь ласка, зробіть більше таких програм.

  - Сподіваюся, це відверне інтерес людей до малопопулярних класів.

  Насправді ж у грі, окрім поширених класів, існувало багато людей, які не мали особливої популярності. Чого коштували приховані класи або доступні тільки окремим расам!

  Тож найбільш позитивні на початок передачі реагували глядачі, які були власниками таких маловідомих класів.

  - Коли вже почнеться найважливіше?

  - Ви плануєте транслювати завдання, пов'язані з орденом Ембіну? Ви ж не збираєтеся відкласти його на завтра, правда?

  - Так хочеться швидше побачити виконання ланцюжки завдань!

  - А мені здається, що завдання, в якому Віід б'ється з Рукою смерті, якраз і є одним із ланцюгів.

  - Ось воно як... Але як скульптор виконуватиме це завдання? Адже цей клас володіє дуже низькими бойовими характеристиками!

  - Послухайте. Скульптура, яку подарував Рука смерті один в один символ ордену Відродження! Хтось знає деталі?

  Технологія відразу переповнила дискусії та спекуляціями. Через те, що завдання складності 'S" було виконано вперше в грі, увагу багатьох глядачів повністю прикреслило до нього.

  - Хлопці, а хто взагалі такий цей скульптор Віід?

  - Він головний герой недавно транслюваної телевізії "Віїд". В тому, де гравці подорожували по королівству вампірів.

  - А, та програма з низьким рейтингом... Але сам скульптор рідко з'являвся в ній...

  - Так, а ще він правитель Мори!

  Легендарний місячний скульптор, який створив Піраміду і Башню світла!

  Багато людей питали про Віяду, бо в грі все ще залишалися ті, хто нічого не знав. Багато хто чув про Башню світло в Морі, але ось того, хто її створив, вже встигли позабути. Це сумна доля творця!

  Син Хемін злегка посміхнулася.

  Адже кожен, хто зараз дивиться трансляцію, напевно щось знав або чув про Бога війни Віде. Гравець був абсолютним лідером у Землі Магії і вже прославився в Королівській дорозі як неординарна та харизматична особистість. Тепер, якщо зробити операцію однією славою, Війд міг бути подібний до Бадрія — головного гільдії Гермеса!

  "Цікаво, як люди відреагують, якщо з'ясуються, що він і є Богом війни Віід?"

  Син Хемін особисто не хвилювалася. А відгук глядачів буде дуже гарячою, і, ймовірно, через кількість повідомлень навіть обрушиться сайт телекомпанії.

  І взагалі, якщо говорити про це прямо, Сін Хемін було досить важко приховати таємницю скульптора Віди. В одній телекомпанії про те, хто такий Віїд, знали лише деякі начальники і працівники відділу режисури. Навіть той, хто сидів поруч з Чжуваном і запрошеним гість Лі Джингон не здогадувались про це.

  Після серії передач про Курисо Сін Хемін оголосила:

  У цьому завданні ми нарешті дізнаємось більше про особу скульптора. Що ти про це думаєш, О Чжуван?

  - Це просто вражає! Віди, правителя Мори і творця маси неймовірних скульптур, по праву можна вважати найвидатнішим скульптором континенту. Я просто чекаю не дочекаюся моменту, коли він почне виконувати військову частину завдання.

  - Сподіваюся, і глядачі думають так само. Як ви вважаєте, Війду вдасться перемогти у війні з поки не відомим орденом Ембіну?

  Про Чжуван негайно відповів:

  - Що ж... Мені важко навіть припустити, що з цього вийде ... І на даний момент це здається просто невиконаним. Але мені неймовірно цікаво, які ж методи він застосує!

  - Думаєш, нам не варто втрачати надію на сприятливий результат?

  - У чому я впевнений, так це в тому, що раз Віі взявся за цю роботу, то він обов'язково викладеться на все сто! Крім того, він міг отримати якісь додаткові сили або здібності під час виконання цього ланцюжка завдань. І навіть якщо завдання провалиться, ця подія відкриє нам багато нового.

  Син Хемін подивилася наліво, де сидів запрошений гість.

  - Пане Лі Джингон, а що ви думаєте про все це?

  Але той чоловік, почувши це запитання, дуже усміхнувся.

  - У нього нічого не вийде.

  - Що?

  - Якщо це той орден Ембіну, про який я знаю, то варто очікувати безумовного провалу. У світі не існує іншого способу, як розвиватися.

  - ...

  - Звичайно, сама спроба багато чого говорить, але можна з упевненістю припустити, що отримання завдання рівня складності 'S' Відом є не більш ніж надзвичайним везінням, удачним збігом обставин. Адже що таке орден Ембінію? Це величезна сила, про яку нічого не було відомо.

  Лі Джингон явно ні в що не ставив Віда, а поставлене питання його просто насмішив.

  - Ха! Крім того, це завдання виконує скульптор! Він, можливо, багато чого досяг у скульптурній майстерні, але в нього явно не вистачить досвіду та навичок для участі в пригодах і експедиціях такого рівня. Ви можете забути про свої надії, але він нічого не досягне!

  Такими були слова відомого на Версальському континенті топового гравця. Лі Джингон вважав інших гравців настільки нічого не вартими, що навіть не міг уявити, як хтось, крім нього, зможе впоратися з подібним завданням.

  - Ви дійсно так вважаєте? - Син Хемін злегка посміхнулася.

  При звичайному ефірі вона б обов'язково відкликала гостя під час перерви в сторону і видала все, що про нього думає. Якби я розповіла, наскільки важливо не розчаровувати глядачів на початку, і якщо прогнозувати погані результати, то лише для того, щоб зберегти інтригу, та в разі перемоги глядачі відчули справжнє здивування.

  Однак Лі Джингон повністю заперечував можливість успіху, і це означало провал! Якщо глядачі повірять у те, що перемога неможлива, то вони просто втратять інтерес до перегляду і закриють трансляцію!

  І якщо до цього додати, що йому як гостю заздалегідь розповіли про уряд вождя, який отримав Відід, то це стало їм за границю! Безсумнівно, було великою помилкою запрошувати гостей на такі важливі відвідини.

  Але Син Хемін посміхалася, незважаючи на все це. Адже через деякий час можна буде довести протилежне і таким чином обернути слова вже проти самого Лі Джингона, просто зловивши його на слові.

  Крім того, Сін Хемін не могла забути про те, як у минулих передачах гість висміював класи Лучника і Рейнджера.

  - Лучник? Чудовий клас для справжніх боягузів! Адже можна вбивати монстрів, тримаючись на відстані. Але Авантюристи завжди змушені діяти в місцях, де вони не знають і які ситуації тануть у собі небезпеку.

  Тож Син Хемін вирішила жорстоко помститися!

  Сьогоднішня передача таїла в собі безліч несподіванок і прихованих понять, так що й їй було самим дуже цікаво дізнатися про те як все відбувається у Віяда.

  Відео, що висилаються з капсули в реальному часі зараз ретельно опрацьовувався редакторами і як провідна вона могла тільки ворожити про його вмістом.

  Син Хемін з нетерпінням чекав майбутнього продовження.

Глава 6. Чорний дракон

  - А-Аа!

  Дев’ята голова Королівської гідри, забравшись на стіну фортеці, вилікувала собі жертви. Її голови блискавично йшли до священиків і воїнів, хапаючи їх та ковтаючи.

  - КВАР-Р РРГ!

  Її ударами вона знищила одну з башт і спалила всіх, хто там сидів. Це дуже відрізнялося від неквапливого поїдання трави Жовтим. Її дії наводили жах і викликали нудоту з запаморочення.

  Колись три престижні гільдії проводили експедицію по болотах, в яких, як виявилося, жила легендарна Королівська гідра. Натрапивши на них, вона за лічені хвилини спалила всіх гільдій і продовжувала шукати нову їжу.

  Існування, що завжди насичує свій голод - ось справжня суть Королівської гідри!

  - О... Вогонь!

  Підкоряючись наказу, лучники перенаправили свою зброю з неживою на гідру. Потім відкрили вогонь на стінах фортеці і поїдав їх згромаджувачу.

  Усі дев’ять головних гідрів потрапили під обстріл. Однак більшість стріл не могли пробити товсту шкіру монстра. Ті ж, що залишили рани зеленою кров'ю, не принесли результату, бо останні миттєво загоїлися. Королівська гідра мала неймовірно високу регенерацію, яка значно перевищувала навіть тролію.

  - Нічого не виходить.

  - Спасите нас!

  - Темні лицарі, захищайте священиків.

  Голови гідри витягувалися на десятки метрів у пошуках наступних жертв. Розмірами вони переважали довколишні башти, і до того ж з пащ виривалися отруйний газ та вогонь!

  Фортеця заполонили крики і верети.

  - Темні лицарі, повертайтеся назад!

  Послухавшись наказу, загони лицарів, які воювали з неживою на лінії фронту, перебудувались, щоб повернутися і вступити в бій з Королівською гідроехнікою.

  Ось тільки до того, як вони встигли щось зробити, кутова секція стін фортеці, на яку спиралася гідра, впала. Кладка просто не витримала жахливої ваги монстра, і частина стіни перестала існувати.

  - Ухо-ха-ху.

  - Стіна завалилася. Вперед на штурм.

  Нехтуючи радістю, нескінченний натовп із зомбі, вампірів і скелетів почала швидко наступати. І це при всьому тому, що орден переніс серйозні втрати у вигляді розчавлених обломками стін воїнів.

  - Бийтеся!

  - Воїни Ембіну, не дайте пройти опоганцям святої землі!

  Почувши заклик, багато представників ордену кинулися до проломленої стіни і не жили поряд з військом. Сховані в фортеці резерви з Темних лицарів і священиків увійшли у бій.

  Тепер уся сила ордену, про яку ворог і не здогадувався, вирвався назовні.

  Але і Бетекен не сидів склавши руки.

  - Вибух основ!

  Некроманта, що лежав на полі бою, почала вибухати через зловісну магію. Ті, хто розлітався на шматки кісток і плоті, завдавали великого удару воїнам, які кинулися в бій. Миттєво орден отримав сотні загиблих і ще більше кількість важких, виведених надовго з бою. Але завдяки броні і щитам, воїни змогли уникнути вже катастрофічних збитків.

  Навіть звичайні закляття некромантів при використанні їх Бекеменом перетворилися на зброю масового знищення.

  Раптом уламки стін почали ворушитися. Це відновлені заклинанням 'Закони темряви' Рицарі смерті почали піднімати і розмахувати зброєю, направленим тепер на їх колишніх зібратиів.

  - Божественна сила, захисти нас. Зачинили тіла й волю слуг твоїх, як стали. Залізна броня.

  Захисна магія священиків охопила солдатів, перетворивши їх на більш грізну силу. Крім того, перший раз первосвященик Фейлорд з’явився перед усіма.

  І з першого погляду на нього було ясно, що дорогою своєю хмарою він не сильно поступається Берекену. Кожен палець первосвященика був прикрашений перстнем з величезним каменем, на зап’ястях розташувалися браслети, які доповнювали надетні намистинки та сережки! Дороги аксесуари так і сяяли у променях сонця. Повне тіло первосвященика було вкутано у вишите золотими нітями ковдри.

  Фейлорд закричав:

  - Слуги ордену Ембіну, відриньте біль і веселіться. Яке ж благословення!

  Первосвященики мали звичку благословляти своїх солдатів. Адже, на відміну від Ліча Шайяра та Костяного дракона, які невимовно сильні самі по собі, Фейлорд не мав такої руйнівної сили. Тим не менш у армії ордену Ембіну не було міцнішого захисту, ніж він.

  Після того як частина фортеці впала, ряди солдатів ордену заповнювали собою відкриту ділянку.

  - Ох. Ох. Ох!

  - Ми не дозволимо вам наступити на нашу землю.

  - Смерть ворогам. Ембіню пошле їм нескінченні страждання.

  Завдяки благословенню Фейлорда і священиків воїни тепер могли витримати сильний біль та багато поранень.

  Усі вони були оснащені чудовими щитами і доспехами! І виявляли таку силу духу і надзвичайну міць, що змушувало їх вважати себе небезпечними противниками.

  Воїни, озброєні молотами та сокирами, раз у раз відкидали його. Навіть досвідчені в бою Дулахани зустрічали сильний опір з боку воїнів, які стояли пліч - о - пліч і діяли злагоджено.

  Але ще до того, як воїни збудувалися на захист, через пролом у стіні в фортеці забракло великої кількості неживих речей. І зараз Рицарі смерті і Ріцари рока винищували представників ордену, в першу чергу концентруючись на священиках.

  - Я, Соуд Берн, лицар одинадцятої парафії ордену Ембіню.

  - Кх. Кх. Кх. А я - слуга пана Берекена, Рицар смерті Теіром.

  Часто можна було спостерігати дуелі між Темними лицарями і Рицарами смерті. Тільки якщо Темний лицар загинув від меча ворога, то в той же час піднімався і поповнював собою ряди неживі.

  - Великий монстр.

  - Ходімо. Вдаримо його.

  Деякі з них, без сумніву, атакували Королівську гідру. Відроджені Без страху Берекен, вони бачили в ній ще одного ворога. Але якимось жалюгідним десяткам мерців, звичайно ж, було ні за що не здолати цього колоса!

  Дев’ять голів гідрів, розібравшись з ними в небо, продовжили їсти подальші порції воїнів і священиків.

  Присутність Королівської гідри перетворила війну на щось неймовірне. Кожен рух великого боса стягував на себе знищення десятків ворогів з одного й другого боку.

  - А-Аа!

  Про своє правління гучний рівець Королівська гідра заявила.

*

  Вид, що був за гірською місцевістю разом з союзними племенами Вікіда подивився на небо. Рух хмари змінився. Але це, звичайно ж, не стало для нього приводом вишукувати небесні знаки, як це зробили б легендарні, геніальні стратеги минулого.

  - Сонце вже у зеніті. Пора обідати. Гей, хлопці, йдіть їсти!

  Вперше з початку цього довгого дня Віід, разом зі племінними воїнами, перейшов до столу і довгоочікуваного часу « підзаряди » годин у своєму животі.

  Організм не витримає, якщо гарненько не підкріпитися.

  Вікід, не шкодуючи їжі, смажив м'ясо Чорних кабанів.

  Він робив барбекю найвищої проби! Делікатес, який повинен був підкріпити сили перед майбутнім битвою. Кожен шматок м’яса щедро висипався перцем і сіллю, а потім обсмажився над розжареними вугіллями.

  Ті, хто спостерігав за цим процесом, вже не знеохочувались і ковтали слину!

  Завдяки цьому добре обсмажене м’ясо набуло пікантного смаку і буквально таяло в роті. Тож, насолоджуючись смачною стравою, Віід продовжив з цікавістю спостерігати за нею внизу.

  - Схоже, битва затягнеться надовго.

  Битва між Королівською гідрою, орденом Ембіну та Берекеном була в самому розпалі. Чистота зростала, а гідра в шаленстві продовжувала руйнувати фортецю. Ордену довелося залучити до боротьби всіх позосталих воїнів, і тепер неможливо було передбачити кінець битви.

  Після того, як стіни впали, здавалося, що орден впаде разом з ними, але завдяки резервам йому вдалося відбити удар. Темні лицарі по праву носили звання еліти, бо вони показали непохитну силу. До того ж, коли до них додати демонські духи, орден не дуже підтасовував свою силу.

  - Фортеця все ще тримається.

  Руйнівники, які бігли в укриттях, продовжували обстріл! Священики, які використовували як укриття вузькі проходи стін і приміщень, робили магію божественною. Здавалося, якщо відновити порядок, орден піде в контратаку і ще задасть усім жару!

  Проте Королівська гідра не здала свого гніву, все ще насиляючи отруйні хмари на ворогів. У той самий час, некромант з безпечною відстанню Бекекен продовжував швидко збільшувати кількість його безсмертної армії.

  Усюди відбувалося стільки сцен і випадків, що у сторонніх спостерігачів розбігалися очі.

  Висока вежа почала поступово гинатися в бік, а невдовзі навіть з гуркотом розвалилась. На її стінах горгульї посперечалися в небо і полетіли у напрямку стін. Це вже пристосувало свою зловісну магію Берекен до літаючих монстрів. У той же час у фортеці спалахнула пожежа, і в небо кинувся густий стовп чорного диму.

  Це був справжній хаос!

  Закінчивши обід, він встав і вкинув до неба широко розведені руки.

  - Час привітати третього гостя.

  Він помер у своїй позі, очікуючи останнього прибульця. Настав момент, коли третє створіння, покликане Володарем вождя, нарешті мало з’явитися.

  Простір над фортецею, в якій зараз шаленіли три сили, знову сильно іскрилось, і звідти почала з'являтися якась чорна маса.

  Саме втілення величі та гідності! Істота з лускою міцніша, ніж міфріл, із пропорціями, що несли красу та вишуканість. Явився представник тієї раси, про яку знав кожен мешканець Версальського континенту.

  Адже, якщо вірити чуткам, гравець, що потонув у серці дракона, міг збільшити максимальний обсяг мани понад п'ять тисяч. Якщо ж це вдасться магу, то до всього чого той зможе відкрити для себе нові межі сили.

  Настільки великою владою володіли Чорні дракони.

  Відчувши появу великого зосередження мани, Королівська гідра, Берекен і Фейлорд подивилися на небо. Для всіх трьох нового учасника битви могло бути проблемою.

  Нарешті, 60-метровий монстр з маленькими крильцями народився. Він не тільки відрізнявся від справжніх чорних драконів, але й був набагато меншим за них. Він не мав бороди, і голова, яка більше підійшла б до величезного змія, була позбавлена будь - якої величності оригіналу.

  Якщо справжніх драконів було понад три сотні метрів, то з’явився монстр — від пащі до кінчика хвоста аж 70. Його тіло було вузьким і довгим. І ззовні він більше був схожий на крилату змію, ніж на дракона.

  Ця істота, що з'явилася зараз, тільки хотіла перетворитися на справжнього володаря неба шляхом довгого розвитку і доброго харчування.

  Третій прибулець виявився Чорним змієм Імугі!

  Віід закликав дракона бути уособленням сили та влади. А в результаті отримав монстра-підробку!

  Однак не варто недооцінювати чорну змію. Адже щоб досягти його поточного стану, потрібно було бути кимось на зразок Королівської змії, яка пройшла через кілька сотень або тисяч років тренувань. І, фактично, він був великою фігурою навіть серед монстрів ранга боса.

  Так що якщо це і була підробка, то дуже хороша.

  - Тому що це підробка не для кого, а дракона!

  Чорний змій широко розкрив пащу.

  - Р-О-А-АМ!

  І видав Рів дракона, від якого воїни ордену Ембіню закрили вуха ладонами і задушилися жахом, а нежити вибухнула болючими стогналами. Але найгіршим було те, що вони просто розлучилися.

  Ось так голосно Імугі позначив свій прихід.

  Хай стріляє він, і не досягає потужності справжніх драконів. І по суті, був теж підробкою, його сили вистачило, щоб охопити всю фортецю та завдати значної шкоди монстрам, одночасно з цим перекрутивши Рів лева від Віяда в жарт.

  Розглядаючи нового противника, Некромант Берекен і первосвященик Фейлорд відразу загорілися бажанням використати його для себе.

  - Після смерті він стане ідеальним матеріалом для оживлення Костяного дракона.

  - Ми зобов'язані принести його в жертву нашому богові Ембіну.

  Ось тільки чорний змій мав свою думку.

  - Дурні люди, нудотворна нежити і потворна гідра! Тут зібралися всі ті, кого я просто на дух не переношу.

  Зависнувши в повітрі, він зухвало знущався над трьома групами. Що-що, а гордістю змій вже не поступався справжнім драконам.

  З появою Імуги бій проти ордену Ембіню перейшов у нову фазу.

  Змієві вдалося заклинати повітря, і він почав здійснювати закляття. Для цього йому навіть не потрібно було їх вимовляти. Блискавки, подібні до розміром з змія, і величезні комахи падали на землю без зупинки. Внаслідок цього фортеця зазнала великих ушкоджень, а нежити і воїни ордену почали буквально зникати.

  Нехай Чорний змій і підробка дракона, але був справжнім Імуги.

*

  Відділ режисури KMC Медіа!

  Всі, хто працював у ньому, були повністю занурені в аналіз і редагування відео. У той же час директор, начальники відділів і не причетний до монтажу персонал хапали за голови, стеживши за розгортанням подій.

  - Оу!

  - Що, правда?

  - Як таке взагалі можливо?

  - Ось як виглядає Королівська гідра.

  Війна з Богом війна Віїда! Коли вона стала найбільшою в історії Версальського континенту, то була шокована не лише своїми масштабами, але й незбагненними істотами.

  А працівники телекомупанії також були гравцями Королівської дороги.

  'Ух, які страшні скелети'.

  'Армія неживі дуже потужна. Якби я був керівником ордену, то ні за що б не спустився зі стін фортеці з такими воїнами.

  Земля навколо фортеці Кішелі нежива. І незалежно від сили, спускатися вниз було дійсно рівнозначним самогубствам. От тільки солдати ордену Ембіну не знали таких почуттів, як страх. Іноді темні лицарі і воїни, вистреляючи всіх противників на стіні, самі стрибали в натовп нежит. І хоча там вони показували вершину своєї бойової майстерності, завжди наступав момент, коли вампіри і скелети доводили їх до межі. І тоді, наче потопаючий яхта посеред моря, воїни ховалися під неживою, щоб зрештою її відродити.

  Частково це навіть призвело до зросту кількості нежитю.

  Незважаючи на це, армія ордену Ембіню залишалася страхітливою. Хай зараз вона несла великі втрати, але при цьому давала потужний відстій як для себе, так і для Королівської гідрі.

  "Здорово".

  'Ах, якби зараз опинитися там ...'

  'Я теж хочу битися. Адже вже давно подолав 320-й рівень...

  Працівники перебували у напруженні. Події трансляції змусили їх відчувати хвилювання і бажання діяти, а не сидіти на місці. Навіть коли всі вони працювали на телебаченні, кожен з них вперше за довгий час відчував такі почуття.

  'Якби мені запропонували таке завдання, я б був до біса щасливий'.

  'Як би хотілося опинитися в цій битві, пускай навіть одним з скелетів'.

  Всі співробітники зараз стояли. Здавалося б, що з віком пристрасть знову бурила в них. Вони настільки захопилися, що забули про голод і біль у ногах.

*

  Віід дістав веер.

  Просте веер за тридцять мідних монет, куплений у лавці. Будучи дешевим серед дешевого, він не мав практично ніяких функцій.

  Через день після Версальського континенту битва в фортеці ордена Ембіну все ще тільки набирала оберти.

  Віід легко замахав веером. Жовтий підвівся і витягнув морду, але пойнявши, що пориви повітря виявились зовсім не відсвіжуючими, розгорнувся і знову почав жувати траву.

  На обличчі Віда з'явилася усмішка.

  - Як і очікувалося, все йде згідно плану.

  Він вдарив віялом про свою долоню, і з того на землю випала пара пір’я. Тепер їх залишилось лише одинадцять.

  - Стратегия, якою би втішився сам Чжуге Лян.

  Орден Ембіну, який мав багато переваг і перебував у географічному становищі. Берекен, здатний вести нескінченний штурм шляхом постійного відновлення неживого і середнього рівня. Королівська гідра з величезним запасом здоров’я і неймовірною регенерацією, що бушувала в центрі зіткнення. Чорний змій, який став справжнім каратем. Нехай він і був підробкою дракона, але це не заважало йому безжалісно знищувати цілими групами воїнів і не жити.

  Орден Ембіну, Лич Берекен, Королівська гідра і Чорний змій!

  - Це і є поділ сил на чотири полюси.

  Удосконалена версія проведеного Чжуге Левом плану під час Троецарства в Китаї. Хоча, звичайно, це було тільки припущенням Вііда.

  Фенікси переклали погляд на Крижаного дракона.

  - Старший, що ще за чотири полюси?

  - Я теж не знаю. Жовтий, може ти в курсі про що він говорить?

  - Без понятия. Му-у-о.

  Опит серед скульптур не дав жодних результатів! Тоді льодяний дракон, як і личить старому, напружує звивині та робить:

  - Я думаю, що полюса - це чотири б'ються зараз різні сили. І тоді ідея стратегії в тому, що господар звів їх у одному місці і змусив битися між собою. Це як заморозити когось, навіть не використовуючи дихання.

  Фенікси в захопленні замерли.

  - Це неймовірне підступ!

  - Я і не думав, що наш господар такий розумний.

  По суті, феніксів можна було розглядати як птахів. Тому, маючи певні розумові обмеження, вони дійсно були захоплені стратегією Віїда.

  Крижаний дракон гордо продовжив:

  - Не варто недооцінювати господаря. Іноді він може бути надзвичайно розумним.

  - Так, старший.

  Жовтий, який не брав участі в розмові і зайнявся пережовуванням трави, раптом запитав:

  - Він просто викликав трьох тварей і спустошив їх між собою. У чому ж тут геніальність?

  - ...

  Крижаний дракон не зміг придумати гідної відповіді. Такий погляд мав право на існування.

  Якщо Чжуге Лян використовував свої геніальні стратегії в часи розбрату між царствами Вей, Шу і У, то з Віїдом все було зовсім інакше. Його дії ґрунтувалися на багатому досвіді, який ми отримали у важких битвах з монстрами та подолання своїх можливостей.

  Свій вибір покликаних босів Віід зробив, виходячи з аналізу всієї доступної інформації як на сайті Асоціації темних геймерів, так і на форумах Королівської дороги. Саме так він змусив боротися між собою чотири незалежні сили.

  Вікід, який не підозрював про суперечку між скульптурами, мляв віде́ром.

  - Але головна мета стратегії чотирьох полюсів полягає в іншому!

  Стратегія Чжуґе Лянна навіть у сьогоднішньому світі захоплювалась. Будучи у скрутному і важкому становищі, він зміг захистити й зберегти Шу, одне з трьох стародавніх царств минулого.

  Але навіть Чжуґе Лян не зміг відновити імперію.

  І тепер, навіть після успішного завершення поклику могутніх істот і нав'язування їм битви між собою, все це не матиме ніякого значення, якщо не вдасться виконати завдання.

  - Головна мета поточного стану в очікуванні зручного моменту. Тільки коли всі чотири групи виснажать свої сили, ми атакуємо. І врешті-решт станемо єдиними переможцями.

  Фенікси і Крижаний дракон, згідно кивали після кожного речення.

  - Це просто видатний план.

  - Іншого від господаря і не варто було очікувати.

  - Краще і не придумаєш, ми поставимо орден Ембіну на коліна, після чого зламаємо його разом з усіма іншими.

  У торговельних центрах відвідувачів часто заманювали акціями "Купі один товар, отримай другий безкоштовно". Однак у такому разі кількість видалених бонусних товарів з акції завжди обмежена, оскільки власникам також потрібні гроші для існування.

  У випадку з Віідом можна сказати, що він провернув акцію 'Купі один товар, отримай ще три в подарунок'. Таке становище було звичайним лише для справжніх шахраїв і злодіїв.

  Але Жовтий до сих пір дивився на все зі своєю простодушною позицією.

  - Суть стратегії тільки в тому, щоб отримати перемогу над застарілими боротися між собою противниками. Ось і все. Му-у-о.

  Хоч би якою була геніальна стратегія, якими б великими не був виклик, результат завжди простий, простіше нікуди! І різниця між перемогою і поразкам - всього лише один крок.

  Тому він ніколи не втрачав пильності.

  'Вічні, нескінченні випробування. Хоча я і так очікував, що впоратися з завданням рівня складності 'S' буде непросто".

  Віід оцінював силу ордену Ембіню дуже високо. Після того як він пережив багато завдань, то передбачив різні повороти подій.

  І коли з’явився запас воїнів, то став для нього одним із таких неприємних подій! Якби він продовжував штурм з об'єднаним військом плів, то не мав би жодних шансів на перемогу.

  Але якщо ти виграєш, Бетекен не зробить нічого доброго. Щоб виконати завдання, потрібно було захопити фортецю. І відбити її у нежиті буде зовсім не легше, ніж в ордену.

  - Це все ближче.

  Віід зосередився на цьому.

  Якщо він просто заводить бій тут, то може все ж таки зможе виконати завдання. Але нагорода за нього буде мізерною, відповідно до внесених у неї вклад. Тому Віід не міг залишатися на місці, хоча б через бажання збагатитися.

  Крім того, усі чотири групи почали втомлюватися через сильну битву між собою. Берекен був позбавлений безмежного здоров’я, але його сили концентрувалися на церковному ордені. Оскільки молитви були дуже ефективні, вони безупинно співали їх разом з гімнами. Через це первосвященик Фейлорд Берекен та його безсмертна армія зіткнулися з сильною протидією. У свою чергу Королівські гідри сповільнилися, а чорний змій змарнував відчутну кількість мани.

  Внаслідок цього жорстокі боїв у фортеці тепер лютували. Битва наближалась до свого апогею.

  Віід витягнув меч.

  - Час висуватися.

  Тих, хто лежав на землі, воїни підскочили з палаючими очима. Тому що вони добре відпочили й недавно дуже підкріпилися, то знову запалав дух війни. Насправді вони досить швидко відновилися. Однією з причин цього було те, що Віїда наказав забути про битву і коли воїни стояли поза силою подій, які розгорялися.

  Коли б солдати бачили появу й подальшу дію Королівської гідри, Чорночервоного змія і безсмертної армії, то не мали б нічого.

  - Пора на полювання. Військо, вперед!

  Віід разом з племінними воїнами, Желтом, драконом та Феніксом висунулися до фортеці.

*

  - КРА-А-Е.

  Імуги літали по небу і завалювали на землю створені ним магічні брили.

  - Він наближається. Ще трохи, вогонь!

  - Зосереджуйте магічні атаки на дракону!

  Божественна магія священиків і стріли лучників попрямували до неба. У той же час, коли Скелет-крапники і Скалети-маги також завалили свої вогняні кулі та отруйні сфери в противному ящеру.

  Якби зараз у небі був справжній дракон, то міг би нейтралізувати всі ці снаряди одним поглядом. Але Чорному змію треба було махати крилами і відхилятися. В процесі чого його все ж кілька разів зачепили. Надто багато снарядів супроводжували кожен його маневр. Крім того, кілька Рицарів року і Темних лицарів змогли застрибнути на нього й тепер орадили там своїми мечами.

  Можна було відчути, що монстр ослаб у порівнянні з моментом свого появи. Тепер він свідомо ухилявся від простих стріл, які раніше без жодних наслідків вискакували з міцної лусочки. Сама ж вона, раніше блищала, як дорогоцінні камені, тепер була вся у дрібних подряпинах, що виникли в результаті атаки нежиті і сил ордену Ембіню.

  Але Імуги є Юґи!

  У перші години своєї появи він відірвав сім голів біля Королівської гідри і повністю зруйнував фортецю. Виплюнуте ж ним отрута остаточно розчинив майже половину неживі.

  Так, пускай він ослаб через трати мани, але його бойова сила не могла викликати захоплення.

  - Смачний дракон, давайте з'їм його!

  Розпухлі пащі Королівської гідри, яка проковтнула понад тисячу солдатів, знову кинулися до Чорного змія.

  - Ах ти жалюгідна тварюка!

  Імугі зробив розворот у повітрі і, вгризшись зубами, відірвав наступну голову Королівської гідри. Відокремлена від тіла, вона миттєво полетіла далеко геть. Але радіти було рано. На очах із відірваної шиї з’явилася нова голова.

  Це була сила регенерації, яка перевершувала навіть трольську!

  Фейлорд, який відтворив ще одне заклинання Берекена, повернувся до священиків.

  - Починайте жертовну молитву.

  - Про всевишній бог Ембіну, ми даємо тобі наше життя. Зруй свій меч на наших ворогів.

  Молитва жертовного меча! Стійні жертвоприношення священиків впали на підлогу, щоб через мить високо в небі утворився велетенський золотий меч.

  Чорний змій намагався різко тягтися в сторону, але мало-чуть не встиг, і священна зброя відтяла йому частину крила.

  -А-а! Підлі боягузи!

  Коли змій вирвався від болю, він врізався у фортецю. Сотні солдатів, демонів і нежиті були розчавлені під вагою його тіла.

  - Знищити дракона.

  - Схопіть його!

  Тіло Імуги сховалися під нальотами воїнів і не жили. Але коли змій втратив одну крила, то не зміг протистояти ненависним ворогам. Його злісні погляди примусили його замирити воїнів від страху.

  Однак це не діяло на них. Рицарі рока вже досягли змія і вівсю обрушували свої мечи на лус. Тоді як безперервний обстріл стрілами й заклинанням не дозволив йому зосередитися на використанні магії.

  Отже, покритий роєм налітаючих Темних лицарів та Ріцарей рок-римський змій поступово втратив здоров'я.

  У той же час Віід зі всіма силами спустився з гори.

  - Атакуємо нежити!

  Він звернув увагу на монстрів, які були поза фортом.

  - Але тільки ту, що знаходиться вдалеці від Берекена.

  Воїни відразу відкрили вогонь по вампірах і зомбі.

  Зачаровані шаманами Рекі стріли буквально спалювали або заморожували життя на місці.

  - Розбий їх, щоб вони не могли відродитися!

  Невеликі частини Вііда знищували цілу подорож. Він боровся з воїнами Бежагві, рухаючись по розчищеному льодовим драконом і Феніксамі проходу. Він вражав життєво важливі місця, а то й руйнував заморожених противників.

  І, звичайно ж, він збирав речі. Які й стали вироком для нежиті!

  У цей час, який рухався попереду Крижаної дракона Давив, кусав і блював противників на частини, залишаючи все що могло відновитися на вогняне дихання Феніксів. Плавання насправді було другим за ефективністю засобом проти неживи після божественної магії! А якщо додати, що у Феніксів він мав додаткову читальну силу, шанси на виживання в звичайних скелетах, зомбі і вампірів не було ніяких.

  - Му-у!

  Жовтий також старався битися біля дракона, що льодяла. Він був переповнений бажанням заробити більше грошей, щоб купити сіна для своїх майбутніх телят і побудувати коровника, який би захистив усіх у разі дощу!

  Але Жовтий не наближався до Феніксам. Все через маленькі скупчень жиру в здоровому і м'язистому тілі бика! Він не хотів, щоб його брибай, голень або обернули в барбекю.

  Віід прокладав собі шлях, сносячи залишки слабкої неживи. Оскільки основні сили Бессмертної армії вже були в фортеці, це було досить складно зробити.

  - Розмір обох армій сильно скоротився.

  На початку битви безсмертна армія рахувала близько десяти тисяч неживих людей, тоді як орден Ембіну мав біля двадцяти 000 воїнів і демонів. Тепер же кожна сторона не нараховувала і двох тисяч.

  Багато противників було розкрито магією чорного змія і з’їдено Королівською гідрою! Не кажучи вже про те, що саме протистояння між неживою і орденом викликало великі втрати з обох сторін.

  Ці втрати давали змогу хоч трохи відчути, наскільки кровопролитним це зіткнення закінчилось.

  І оскільки Віід не брав участі в більшості битв, то його нагороди за виконання завдання обов’язково зменшаться. Але з цим треба було змиритися!

  За руїною фортеці розбиті групи нежиті, а війська Ембіну все ще боролись між собою. Саме там зараз розгорталася основна битва між Королівською гідрою, Чорним змієм, Бекеном і Фейлордом.

  - Вперед, увійдемо в фортецю і розгромимо позосталих противників!

  Непомітно ослаблені вороги! Однак навіть тепер Віід зі своїми воїнами не міг здобути перемогу над будь - яким із сторін. Бетекен був такий сильний, і Королівська гідра буяла не менше, ніж раніше. Орден Ембіну не втратив і толики своєї ненависті, в той час як чорний змій все ще тримався, прекрасно бився.

  Відразу після того, як всі вони пішли в бій, можна було відразу забути про перемогу.

  Віід кричав енергійно, але племінні воїни вагалися замерли на місці.

  - Там небезпечно.

  - Краще не заходити.

  Відчувши щось погане, воїни навіть відступали назад. І тоді...

  - Ми зобов'язані захопити цю фортецю. Якщо ми відступимо, то залишимося рабами ордену Ембіну. Будьте мужніми, боріться до кінця!

  Завдяки леву Віаді знову піднявся бойовий дух і вони були готові битися. Але Льодовий дракон, Фенікс і Жовтий продовжували повільно п'ятитися назад.

  - Господар.

  - Ми не думаємо, що нам варто брати участь у цій справі.

  Непослух скульптур!

  Навіть якщо Вікід зараз застосує силу, це нічого не змінить. Незалежно від того, наскільки важким буде покарання, скульптури все одно не збиралися входити в небезпечну для життя фортецю.

  Жовтий вже встиг поглинути понад один мішок випалих речей. І, як миролюбний бик, більше не збирався битися.

  Віід сумно кивнув головою.

  - Я розумію вашу позицію. Так, мені не вистачає жалю і людяності. І за це я прошу у вас вибачення.

  Щире вибачення і самокритика! Те, що не можна застосувати до Вііду.

  І тут цей впертий і не знайомий компромісів господар взяв і поклонився своїм 'слугам'.

  - Вибачте. І забудьте про мене.

  - Пан?

  - Сьогодні ви бачите мене востаннє. Запам'ятайте мене хоробрим воїном, який відчайдушно боровся з племенами... Це все, що я прошу від вас. А тепер можете іди й забути про мене.

  - Пане!

  - Ідіть, живіть у мирі і спокою де-небудь в безпечному місці. Особливо ти, Жовтий. Мені дуже шкода, що я не зміг ставитися до тебе краще.

  - Му-у!

  - Їжся тільки хорошою травою і заведи багато здорових телят. І навіть якщо ти залишишся без грошей, ніколи, чуєш, не бери кредит.

  - Му-у!

  Отримавши останні настанови, сентиментальний бик розплакався великими сльозами.

  - Вибачте за те, що приніс у ваше життя лише непотрібні страждання. Мені вже важко говорити, тож розпрощаємось. Бажаю вам щастя...

  Вікід розвернувся і пішов геть. Він рухався дуже важкою і повільною ходою. Намірно даючи скульптурам час передумати і йти за ними. При цьому він навіть згорів плечі і низько опустив голову.

  - Господарю, зачекай. Ми йдемо разом з тобою.

  Крижаний дракон полетів в бік фортеці, а слідом пішли і Фенікси. Жовтий ж почав скреготи копитом землю, готуючись до стрімкого кидка.

  Скульптури були готові вступити в битву!

Глава 7. Дівчина мрії Вііда

  Королівство вампиров Тодум!

  Юрін затрималася, малюючи вампір для поліпшення своїх навичок.

  - Як вам?

  - Чудово. Мила леді, чи не хочете ви спробувати келих вина? Ми пройдемо в мій замок, де я прикрию шторами вікна, щоб сонячне світло не проникає всередину. І ми зможемо побути до ранку...

  - Дякую вам, але ні!

  Юрін не піддалася на спокуси вампіра. Адже варто було за ним слідувати, як все б скінчилося прокушеною кликами шиєю.

  'Що ж, здається, тут більше немає нічого цікавого'.

  Вона вирішила завершити подорож по Тодуму.

  У королівстві вампірів було багато картин, намальованих видатними майстрами минулого. Що ж, взагалі-то, і робила до цього моменту Юрін. Але, вдосконаливши свої вміння малювати, вона вже встигла встати від цього маленького світу і тепер хотіла подорожувати по великій частині континенту.

  - Може, настав час рухатися далі?

  Юрин наробила широкий капелюх і, зібравши альбом та фарби, піднялася з місця. На її спині висів солідний мішок з кісточками, серед яких виділялася одна особлива.

  Кіночка для шістнадцятого рівня.

  На такому рівні гравці не могли розраховувати ні на добру зброю, ані на будь-яку корисну броню. Що, загалом-то, отримана з скарбниці вампірів пензля і підтверджувала, як по суті лише красивим інструментом. Але завдяки її плоскій і широкому вигляду, вона була зручною не тільки малювати, але й рубати низькорівних монстрів.

  Вона була зроблена з міфріла!

  Кістка була найвищою міцністю і мала дуже корисні властивості, які свідчили про те, що щетинки з неї майже не випадали.

  - То що, тоді в дорогу?

  Юрин почала малювати прямо на підлозі.

  Вона зобразила таверну, в якій Пейл і решта людей із кружечками у руках стежили за битвою Вііда. Юрин у деталях намалював друзів за столом, навколо яких були їхні речі та внутрішній інтер’єр залу.

  Під час пересування до невідомої місцевості потрібно було показати її з високим рівнем надійності. Адже навіть у випадку маленької помилки можна було опинитися в абсолютно іншому місці.

  Проте, щоб бути поруч з іншими людьми, треба було дуже точно зобразити їх. І якщо ви додасте до цього не менш точне зображення, то можете спокійно пересуватися за допомогою майстерності художника.

  Після того як Юрін закінчила малюнок, вона додала себе в компанію друзів за столом.

  І тоді сама опинилася в таверні.

  - Очума. Це ж Королівська гідра!

  - Неймовірно! Він дійсно скульптор? Що за божевільна зміна сил.

  Таверну заполонив не смола, що бавився по вухах людських гулів, який складався з обговорення битви, замовлення та гуркіт чашок і тарілки. Атмосфера від тих подій була накатана до краю, так що ніхто не звернув жодної уваги на раптове виникнення Юрин.

  - Ласкаво просимо.

  - Як ти, Юрин?

  Першою привіталася Хварен. Потім пішли вітання від Ірен, Ромуни і Сурки, які так само довго не бачилися з Юрин.

  - Так ти була весь цей час в Топазі... Краще б покинула його разом з нами.

  - Ну, там було багато місць, які мені хотілося намалювати. Крім того, я виконувала різні завдання для художників. Але якщо вже тепер я тут, сподіваюся, пригостите мене чимось смачним?

  - Звичайно! Я тебе пригощаю.

  Хварен і Юрін завжди добре ладили. Вони почали без умолку базікати, слідуючи за відео з Відом. Ірен і Ромун, які були балакучими, вважали, що жіноча болтівня ніколи не закінчиться.

  - Ти поміняла спорядження?

  - Так. Останнє плаття було занадто відвертим, і я вибрала щось краще. Як тобі?

  - Дуже гарне, а де ти купила сережки?

  - Це просто дрібничка. Гоблінська штучка. Вважаєш, вони мені підходять?

  - Звичайно, вони просто створені для тебе.

  Дами також привітала Юрін.

  - А я шаман загону... Дай мені. Сподіваюся, ми подружимося.

  - Привіт, чому б і ні.

  Хоча Діані була досить сором’язливою, вона легко записалася в компанію через те, що всі присутні були дуже привітними.

  Балачка друзів продовжувалася, все з цікавістю стежили за пригодами Вії по телевізору, поки в якийсь момент Хварен не озвучила одне дуже несподіване питання:

  - Юрин, а які дівчата подобаються твоєму братові?

  - Тобто?

  - Ну... Я маю на увазі його смаки щодо характеру, зовнішності чи звичок.

  - Тобто тебе цікавить, яка у нього дівчина мрії?

  - Так. Ти, як сестра, повинна добре розуміти його смаки.

  Поки таверна гудела від трансляційних подій, за столом Юрін усі були запозичені. Ідеальна дівчина для Віада, чоловіка, який, здавалося, не цікавився протилежною статтю.

  - Чесно кажучи, я не знаю.

  - Чому? У нього ніколи не було дівчини?

  Очі Хварен засяяли.

  - Наскільки я знаю, брату було не до цього.

  - Ясно. Але ж у нього повинні бути якісь критерії.

  - А-а! Я зрозуміла, про що ти питаєш, але не знаю як це пояснити.

  - Тоді скажи, наприклад, чи підходжу я?

  Хварен задала питання з посмішкою на обличчі. Адже вона була одним із найзавидніших невіст у світі! Впевнена в собі і зваблива фея!

  - Ну... Мабуть, ти не підходиш.

  Звичайно, почуте розчарувало Хварену, але вона запитала:

  - Але що в мені не так?

  Друзі були шоковані.

  Хто взагалі може не любити Хварен? І які ж причини це мало бути? Можливо, якийсь болючий досвід, отриманий в минулому? Чи Віід, можливо, не хотів зустрічатися з такою популярною зіркою через скандал?

  - Хварене, як багато одягу ти купуєш за рік?

  - Десь 50. І ще більше отримую у вигляді спонсорської підтримки.

  - Мій брат дуже шкодує гроші, витрачені на одяг.

  Хварена, завжди одягнена в фірмові речі і надушена елітними духами, спочатку не могла бути дівчиною мрії Вііда!

  - А що щодо мене? - Скромно посміхаючись, запитала вже Ірен.

  Будучи близькою подругою Юрін, вона задавала питання напівшутя. Але Пейл і Зефі заінтригували. Ірен також мала успіх у хлопців. Вона була жіночною, доброю і гарною.

  - Напевно, і ти не підходиш.

  - Чому?

  - Брату не сподобається, що тебе можуть легко обманути через твій наївного і хорошого характеру.

  - ... !

  Тоді в 'пропит' вже включилася і Ромуна.

  - А як щодо мене?

  - У тебе міцний і цілеспрямований характер. Але ось твоя професія...

  - А що з нею не так?

  - Ти майбутнє музикантка. І повір, моєму братові це не сподобається, бо для занять музикою потрібні великі гроші.

  Глибоко вкорінені стереотипи звичайних людей про діячів шоу-бінеса!

  Розчарований, він сказав:

  - У нього взагалі є ідеал?

  Мій брат, мабуть, навіть не думав про дівчину своєї мрії. Я не знаю його уподобань, але припускаю, що вона повинна бути близька йому по духу.

  - Значить, душевне споріднення...

  Юрін зупинила погляд на новеньку і продовжила:

  - Мені здається, що Дайні найбільше підходить під опис ідеальної дівчини для мого брата.

  - Чому?

  Після запитання Діні дуже розсміялася. Адже колись давно, під час полювання в небесному місті Лавіасі, Віїд сам сказав їй про те ж саме:

  - Ти дівчина моєї мрії.

  За час полювання вони мали багато часу, щоб поговорити про все, в тому числі один раз розмова торкнулася і особистих уподобань.

  - Але я не думаю, що варто торкатися деталей, - невпевнено вимовила Юрін.

  - Нічого страшного, продовжуй, - дозволила Дайні.

  - Ну гаразд, тоді дай відповідь, як ти доглядаєш за своїм довгим волоссям? Чи ви часто відвідуєте салон краси?

  - Взагалі не відвідую. У мене здорове волосся від природи. І останні кілька років я їх просто відрощую.

  - Тобі не подобаються кільця і сережки?

  - Верно. Більш того, носити помпезні металеві вироби.

  - Ось як! А як щодо фірмової одягу?

  - Купаюсь в основному тільки на ринку, і лише за днів знижок, коли розпродали речі, що були за весь рік.

  Кожен пункт все точніше описав ідеальний ідеал дівчини Вііда.

  І з кожним наступним відповіддю Дайні все більше блідла.

  Вона несподівано усвідомила, чому тоді Віід вважав її гарною і назвав дівчину своєю мрією.

*

  Віід на чолі воїнів з наскоком захопив стіни фортеці. Через те що не жити вже встигла прорватися в глибоку резиденцію, вони тепер просто пустіли!

  Опинившись нагорі, Віїд вихопив цибулю найвищого ельфа Елрика.

  - Дух вітру.

  Раптом, випущена разом з вітром стріла проколола голову одного із тих лицарів, що боролись внизу.

  Серед воїнів Сарміо роздались викрики:

  - Вперед, хапайте свої луки!

  - Стріляємо, поки колчани не опустелюють! Настало наш час!

  Воїни вхопили луки і також почали обстріл. Вони випускали одночасно по дві-три стріли, кожна з яких вражала якусь ціль! Стрілянина зі стін давала їм перевагу, адже всі противники стояли перед ними як на долоні.

  Віід ж старанно вицілював тільки темних лицарів.

  За шведським столом рука завжди тягнеться до найсмачнішого.

  - Незамінні свиняче грудинка або стейк з яловичини.

  У таких місцях треба швидко набити живіт смаженим м’ясом. Раніше, коли Віід отримував зарплату, він часто вирушав у найближчий ресторан з м’ясним столом зі своєю сестрою. І вони не покидали його до того моменту, поки не об'їдалися до нудоти.

  Тяжість в животі, через яку було важко поворухнутися... Вікід не мав більш чудесного і приємного спогаду про своє дитинство.

  - Тут все кишить монстрами!

  Ситуація була схожа на той шведський стіл. Знищення ослаблених ворогів заради отримання очок досвіду!

  Звичайні воїни в даний момент не коштували навіть витрачених на них стріл. Їх все одно порахують представники племені Сарміо, які атакували ворогів смертельною злива.

  - Ворог на стінах!

  - Треба зупинити обстріл...

  Армія ордену Ембіню прагнула дістати Віяду з усіма членами родини Сарміо, але не мала можливості для цього, оскільки вони стримувалися від влади Берекена.

  Але воїни, що сиділи на стінах, продовжували свою атаку, посилаючи всі нові стріли над головами. Несподівано безсмертна армія отримала підтримку з боку, що призвело до різкого збільшення втрат ордену.

  До того ж загинули воїни, які відразу перетворилися на новий дім. Хід битви, в якій обидві сторони не поступалися одне одному, різко змінився і тепер був напружений.

  Воїни племені Бежагві застукали мечами по щитах.

  - Ми теж хочемо битися!

  Віід кивнув на знак згоди. Лише промінь світла не зможе перемогти у цій ситуації. У той же час потрібно було добити армію ордену, поки вона так ослаблена.

  - Я дам вам сто мисливців племені Сарміо. Відправляйтеся всередину фортеці!

  - В замок?

  - Обійдіть по правій стіні і проникте у внутрішні приміщення. Мабуть, саме там є залишки магів і священиків ордену Ембіні. Знищіть їх!

  Віід добре розумів будову фортеці, адже він був спостережливим і вдосконалював скульптурну майстерність. Тепер армії ордену трималися тільки завдяки підтримці глибоко в тилу священиків. Їхні молитви підтримували сили і захищали їх.

  Саме тому виникла потреба в несподіваному ударі по священикам.

  Як тільки звичайні воїни втратять джерело відновлення і захист від отрути Чорного змія та заклинань неживи, оборону ордену впаде.

  Хоча священики, мабуть, охороняли Темні лицарі, у цьому питанні вони могли повністю довіряти племені Бежагві.

  - Але ми не знаємо, де знаходяться маги і священики.

  - У цьому вам і допоможуть мисливці з племені Сарміо. Жовтий, ти теж іди з ними.

  Вікід у своїх наказах брав до уваги здібності всіх тих, хто мав силу.

  - Жовтий, ти підеш на чолі і розчистиш їм шлях.

  - Му-у!

  Звичайно, Віід не відмовився б прикликати Рыцаря смерті Ван Хока і доручити командування йому, але це було неможливо, поки Бекен Демофф залишався на полі бою. Буде досить складно використовувати вкрадену 'всіч' перед обличчям справжнього господаря. Крім того, якщо Ван - Гак вирішить повернутися до Бекена, то це стане несповненою втратою.

  - Дякую за довіру.

  - Ми вирушаємо всередину фортеці!

  Воїни племені Бежагві разом з мисливцями із Сарміо та Желтим пронеслися по стіні і вдерлися у внутрішні приміщення фортеці.

  Жовтий швидко озирнувся. З давніх - давен перед ним були картини, ювелірні вироби та меблі. Невелика група охоронців і фанатиків намагалася загасити їх, поливаючи все водою.

  - Му-у-о.

  У очах бика з’явилися злість, роздратування і невдоволення.

  Поки дехто був такий бідний, що не мав навіть захисту від дощу хліва, представники ордену припіюч жили в такій просторій і розкішній фортеці!

  Переповнений люттю Жовтий почав скреготи копитом по підлозі. Зараз, в шаленості, він був здатний перевершити будь-який скаковий кінь. Уіл був високим і мав не тільки високу швидкість, але й неймовірну фізичну силу.

  Жовтий рівся по коридору, залишаючи позаду себе вогненне слід.

  - Це скажений бик!

  - Якийсь бик прорвався у наш будинок! Заріжте його!

  - Принесемо його в жертву.

  Але Жовтий просто зносив усіх, хто вставав на шляху озброєних списами охоронців і релігійних фанатиків. Він використав свою гнітючу вагу, щоб витиратися вперед.

  - Му-у!

  Жовтий розчищав коридор. У приступі сказу він бодав все, що потрапляло йому на шляху. Це була неймовірна сила бика, який підкинув ворогів рогами, що бився з розворотом тіла і стягнув усіх нападників ззаду риганням копит!

  Зараз при погляді на нього було дуже важко повірити, що це дійсно той наївний бик. Але Жовтому треба було покинути Віаду, і він відразу показав свою справжню суть.

  Тим часом Бежагві та Сарміо швидко доставляли розкиданих биком ворогів. Правда, погибаючи, ті зверталися в нежити під дією 'Аури смерті', так що воїнам доводилося вбивати ворогів двічі, через які загальне просування трохи сповільнилося.

  Періодично стіни фортеці здригалися від постійного конфлікту між Берекеном, Фейлордом і Королівською гідрою та Чорним змієм. Але солдати не звертали уваги на це, продовжуючи рухатися вперед.

  Після зачищення коридорів мисливці з племені Сарміо ставили смертельні пастки. Завдяки їм загін не тільки захищався від переслідувачів, але й наносив серйозний урон силою ордену, який вирішив скористатися цими шляхами для пересування. Навики мисливців прийшли як необхідно навіть всередині фортеці.

  Зрештою мисливці Сарміо знайшли зал, в якому сховалися священики.

  - Вторгнення ворога!

  Темні лицарі і священики зустріли лютий опір « гостей ». Хоча воїни Бежагві зазнали великих втрат, вони винищили всіх тих противників.

  Без підтримки священиків кількість темних лицарів у центрі фортеці різко зменшилась. Дуже скоро і виснажені атаки не могли навіть підняти щити для відображення літаючих стріл.

  І все це стало можливим лише завдяки сміливим діям мисливців Сарміо та воїнів Бежагві. Смерть двохсот священиків стала початком кінця військової могутності ордену Ембіні.

*

  Після того як Віїда обстрілив вояків, він зрештою привів до бажаного результату. Збільшені ряди розмітали опір і прорвалися у твердині фортеці. Скелети і Рицарі смерті поспішали вперед.

  - Схоже, вони йдуть на допомогу своєму господареві.

  В самому центрі фортеці зійшлися між собою Берекен Демофф, Королівська гідра, Чорний змій і первосвященик Фейлорд. Дорвана до місця протистояння, дотримуючись наказу некроманта, накинулася відразу на всіх трьох його противників.

  Битва була дуже жорстокою, але ніхто не збирався відступати.

  Королівська гідра, Берекен і Чорний змій мали неймовірний контроль за здоров’ям та швидко давалися навіть серйозні поранення. Не кажучи вже про те, що кожен з них мав велике здоров’я і захист.

  Первосвященика Фейлорда оточувала божественна сфера, яка нейтралізувалася більшістю противників. Вона не тільки зводила закляття Берекена чи Чорного змія, але й дозволила йому наблизитися до нього.

  Оскільки Королівська гідра напала на все довкола, було дуже важко провести якусь концентровану атаку.

  - Такими темпами це ніколи не закінчиться.

  Вікід вирішив, що прийшов час зробити вирішальний крок. Мінус поточного положення був у тому, що якщо одна з сторін зараз слабне, в інших розв'яжеться руки і діяти буде ще важче.

  - Але чекати тут нічого. Якщо все і далі так триватиме, то невідомо хто ще залишиться. Нехай Фейлорд зрештою програє, але коли остаточна перемога переможе хто-небудь з решти трьох босів, справи для нас будуть зовсім погані.

  Ті, що мали Відаду, були вкрай виснажені боротися з безсмертною армією Берекена, яка пурхала по небу і киданих заклинаннями Чорним змієм або ж володіла неймовірною регенерацією Королівської гідроеди.

  Саме тому втрата Чорного змія одного крила бачилася зараз чудовим шансом.

  Віід витягнув Пліту спокою.

  - СМЕРТНИЙ ПРИГОУВ!

  Темна енергія, що швидко з’їдалася і закріпилася від часу мідної плити, відразу ж стала центром фортеці.

  Реліквія мала дуже низьку міцність, тому він мусив діяти вкрай обережно.

  Під дією заклинання на лобах босів з'явилися чорні мітки.

  Смертний вирок катастрофічно обмежив можливості істот, позбавляючи їхніх джерел сил! Щоправда, Пліта була в дуже жалюгідному стані.

  Але Вікід знову використовував її.

  - Адські духи, слухайтеся справжнього господаря!

  Вікід звертався до демонів, які зараз боролись проти неживого і Королівської гідри за орденом Ембіню! Тепер усі вони збунтувалися і перестали слухатися наказу Фейлорда. Крім того, завдяки силі Плітки вони почали чинити опір своїм колишнім господарям і атакувати воїнів ордену, які захищали первосвященика.

  Накладене на Чорноґо змія, Королівську гідру і Берекена прокляття завдав величезної шкоди кожному з босів.

  Бетекен Демофф перестав отримувати приток здоров’я та мани і тепер не міг безконечно кидатися заклять.

  Але найтяжче становище — це Королівська гідра. Зазвичай вона активно атакувала всіма дев'ятьма головами, поїдаючи ворогів і руйнуючи фортецю, але зараз її величезне тулуб майже не рухалося, приймаючи безліч ударів. Але якщо вона була б просто зцілена від усіх пошкоджень, яких зазнали воїни Ембіну і не жила, то тепер раптом їй було важко.

  - А-Аа!

  Рів Королівський гідри розлетівся по всій фортеці.

  Коли демонські створіння перейшли на бік Віяду, у фортеці знову запанував хаос.

*

  - Все вийшло.

  Серце Віяда завмирало, коли кожен використовував Плітку. Все тому, що на грані руйнування реліквія в будь-який момент могла перестати працювати. Одна з речей у світі, яка виглядає як краса і краси, але насправді крихка й непридатна.

  Вікід дуже хвилювався, що реліквія може зруйнуватися ще до того, як він встигне використати її принаймні раз.

  - Так, використовувати її економно було правильним рішенням.

  Вікід відчув полегшення після того, як все вийшло.

  Але ще було рано розслаблятися!

  Порушуючи на своєму шляху фортецю, Королівська гідра висунулась вперед. Вона виявила джерело всіх її проблем і тепер хотіла проковтнути Вініда.

  - Я вб'ю тебе!

  Королівська гідра швидко наближалася до свого тіла.

  Віід прищепив язиком. За дуже короткий час кількість трофеїв сильно погіршилася.

  - Буде складно отримати відповідну ціну за її шкіру.

  Королівський гідр має лише п’ять голів, а тіло було вкрите різними ранами. Після втрати регенерації Чорний змій встиг добре потрібати її, в той час як Берекен наклав одне зі своїх проклять.

  Величезний монстр був на краю загибелі.

  А ось Віід, Фенікси і Крижаний дракон були абсолютно здорові, не кажучи вже про 5700 воїнів, які складали армію союзних племів.

  Віід підняв руку.

  - Лучники, вогонь!

  Мисливці племені Сарміо почали обстрілити боса, який наближався. Ці стріли зі спіральними наконечниками, які літали так сильно, що їх пробивали найсильніший захист.

  - А-А-а! - Заграла від болю заражена тисячами стріл гідра.

  Віід нарешті вирішив.

  - Що ж, доведеться змиритися з тим, що за тебе заплатять як за істерану річ.

  Шкіра Королівської гідри була важкою і товстою. Так що навіть при тому, що вона досить високо цінувалася, шкіряні обладунки з неї робили нечасто.

  Священики, Шамани, Заклиначі та Маґі не могли боротися, одягнувши на себе таку обурливу броню. При цьому вона захищала гірше, ніж аналогічні по рівні озброєння з заліза і міфріла, через що її до того ж було досить важко продати.

  - У кращому випадку з цього матеріалу отримаються тільки теплі шкарпетки. Всі на атаку! - віддав Віід рішучий наказ.

  Крижаний дракон злетів і розгнуся в шию гідри.

  Він був величезним тілом, розміром сотні метрів. І ось це тіло, сформоване внаслідок снігових і крижаних бурій, блокував наступ Королівської гідри.

  Стріли мисливців Сарміо, удари мечів воїнів Бежагві, які приєдналися після вилазки в фортецю, і прокляття шаманів Рекі обрушувалися на нападника боса.

  - Дикарі! Як ви смієте!

  Однак Королівська гідра продовжувала чинити опір. Будучи придатливою тілом дракона, вона розмахувала хвостом і розкидала найближчих воїнів. Крім того, я намагалася скрутити і задушити своїми головами противника.

  Цей монстр повністю виправдовував ранг боса. Гідра мала понад п’ятьсотий рівень і тому могла гідно триматися проти спільного нападу Чорного змія, некроманта Бетена та сил ордену Ембінію.

  Вікід терпеливо чекав.

  - Незважаючи на опір, вона скоро впаде.

  Доставивши цибулю найвищого ельфа Елріки, він швидко стріляв.

  Королівська гідра для нього була лише перехідною метою, адже попереду було ще багато сильних противників, так що витрачати на неї всі сили зараз було просто нерозумно.

  Завдяки Силі, здатній обманути смерть, Віїд міг відродитися лише раз, через що йому доводилося вибирати найбезпечніший спосіб битви. Тому він просто чекав, поки вичерпана гідра сама помре!

  Близько сотні воїнів Бежагві вже з’їдено.

  - Ви мене не вб'єте!

  Королівська гідра люто рила. Всі п'ять голів, що залишилися, були по стороні і люто шипіли. Нехай її тіло було втикане тисячами стріл і нагадувало їжак, вона не збиралася вмирати навіть у такому жалюгідному становищі.

  - Ось, значить, як... Хто б міг подумати?

  Вікід знову прищепив язик, коли побачив наполегливість великого монстра.

  Легенда про Королівський гідр.

  Якщо вірити історичним хронікам Версальського континенту, монстр не помре доти, доки йому не відрубать всі дев'ять голів. І до цього моменту їх залишилося п'ять, кожен з яких тепер потрібно було якось відрубати.

  - Але навіть Королівський гідр має межі виживання.

  Смертельні вироки більше не відновлювались. Звичайно, було б дуже важко відрубати всі дев’ять голів, але в ситуації з п'ятьма іншими вже не здавалося неможливим.

  Віід розтрощив Крилья світла і полетів прямо до дивака.

  - КІАО-О!

  Королівська гідра швидко витягнула одну зі своїх голів.

  Розпад, повний величезних зубів, які, здавалося б, могли розжовувати доспех, літала на свою ціль. Кіслотна слина стікала краплями вниз, розплавляючи кам’яне кладовище. Проковтнувши цю пащу, людина була наче втрачена смерть.

  - Господарю, вклоняйся! - Викрикнув Крижаної дракона.

  Заняте суперництво з Королівською гідрою, він не міг допомогти нічого крім попередження.

  - Господарю, це небезпечно.

  - Уклоняйся!

  - Ми допоможемо!

  - Повертайся, пане!

  Фенікси і Жовтий теж хвилювалися за Віїда.

  Донедавна для всіх скульптур Віід був мучилем, тираном і експлуататором, який забирав собі всі трофеї! Але удар фортеці ордену Ембіну показав його з іншого боку, виявив чоловіка, який був готовий пожертвувати собою заради інших. Тому, розуміючи, що їхній господар має межі здоров’я і мані, всі скульптури — крім дракона - льодячого — кинулися рятувати його.

  'Це моя битва'.

  Вікід склав крила і різко схибив вниз. Ухинувшись від великого пащі, він полетів у бік льодового змія.

  - КІАО-О!

  Королівська гідра продовжувала атакувати ненависного ворога, рухаючи головами наче гадюка. Причому вже чотири їх люто переслідували Віяда.

  Крижаний дракон відчинив крила в спробі заблокувати їх, але все ж дві голови прорвалися і продовжили свою запеклу атаку.

  Віід ледве розминувся з ними. Голови пронеслися повз нього буквально на відстані метра. Зробити щось подібне на такій відстані і такої швидкості без заздалегідь спланованих рухів було просто неможливо.

  - Крижаний дракон, у мене є для тебе завдання.

  Впившись у цю мисливість зубами в шию одній з голів гідри дракон проворчав:

  - Що тобі ще спало на думку в цей час, хазяїне?

  - Звільни голови.

  - Але тоді вони кинуться до тебе.

  - Все під контролем, відпускай.

  Крижаний дракон вірив у Віїду, бо без нього він ніколи б не виступив проти Костяного змія і вже точно не зміг би перемогти.

  Він тільки міг звільнити голови, як усі вони міталися в напрямку Віди. Тепер для гідри не існувало жодного іншого ворога, крім нього.

  - КІАО-О!

  Королівська гідра робила швидкі і смертельні атаки.

  Віід ледве стримувався, пурхаючи поруч з пастями. Він кружляв довкола тіла дракона, пролітаючи між підробками і пірнаючи в ноги двома величезними створіннями. В якийсь момент цієї божевільної погоні длінові шиї гідри остаточно заплуталися, почавши нагадувати білизна після віджиму.

  Віід згадав про свій досвід роботи в пральні. Коли неосвічені люди купою кидали дорогі речі в пральню понад сто доларів! Вони наївно думали, що звичайний пральний порошок "Піджон" візьме і все виправить!

  - Немає нічого кращого ручної прання!

  Віід опустився на найближчу шию і підняв меч до неба.

  - Благословення!

  Кільце неясно блищало, і хвиля тепла пробігла по тілу.

  Цей ефект тривав недовго, але цього було цілком достатньо для вирішального моменту.

  Демонічний меч, що висував кров льодяного демона, опустився на шию гідри.

  - Меч Цезаря!

  Найсильніший технік у Віїда.

  Діючи мечем, він рубав сплутані шиї Королівської гідри. Правда, товсту шкіру монстра було не так-то легко розсіити.

  - Меч Цезаря!

  Він обнімав меч вниз, наче рубкою дров.

  - Немає шиї, яку не розрубати з десяти ударів!

  Він не шкодував сил і манівок, а раз наносив меча.

  Притиснуті величезним льодяним драконом голови Королівської гідри одна за одною відлетіли, брзизячи фонтанами блакитної крові. І більше вони не відросли.

  Зрештою, всі дев'ять голів були відрубані.

  При тому, що Віід лише дістав надзвичайно поранену гідру, він все одно отримав два рівні. Ну, і звичайно ж, після цього він не забув зробити головне. Забрати бажані трофеї!

  Звичайні золоті монети дорівнювали одному золотом, але стародавні монети мали більшу цінність, оскільки насправді вони були антикварними речами.

  - Непогана здобич.

  Вікід поспішив подбати про інші трофеї, адже бій ще не закінчився.

  - Жовтий, йди сюди!

  Дочекавшись приходу бика, він витягнув ніж Захаба. Після чого швидкими рухами акуратно розтягнув і зняв шкіру з поваленого монстра! Нехай на ній буде багато пошкоджень, вона все одно могла стати в пригоді у майбутньому...

  Віід навіть не забув підібрати відрубулу голову свого мешкантованого противника.

  Їм були зібрані всі п'ять голів!

  Трупи звичайних монстрів зазвичай зникали, залишаючи після себе тільки корисні матеріали, але голови гідри залишилися, і Віід вирішив прихопити їх. Отже, Жовтому тепер треба було тягти все це на своїй спині.

  - У великих монстрах і нагорода велика.

  Віід був одним з найрадісніших рибаків, які впіймали великого кита.

  З того знаменитого роману про старого рибака, який потрапляє в шторм і у битві за своє життя проти акул втрачає все добуте м'ясо кита. Як же вони виявилися жальами, що змогли підкорити серця людей по цілому світі!

Глава 8. Головнокомандувач

  Віїд, племінні воїни, лев’яної дракона і Фенікси зупинилися відпочити.

  Насправді за планом їм слід було продовжити боротьбу і полювання на трофеями, але мисливці Сарміо сильно втомилися, а шамани Рекі через психічне виснаження мало не знепритомніли.

  Віід з бинтами метался серед воїнів Бежагві, віддаючи їм першу допомогу.

  - Перев'язка!

  Його руки щільно стискали рани. Не тому, що він був якимось саможертовним святинею, а щоб можна було повести воїнів на битву і змусити якомога довше боротися.

  Однак трави швидко закінчились. Це було неминуче через велику статуру і величезну кількість ран у воїнів Бежагві.

  - Жовтий, ліки закінчуються. Сюди!

  Ось так слина бика пішла в хід замість лікарських рослин.

  Після того, як ця маленька перепочинка закінчилась, наступ знову відновився.

  А тим часом битва між Барекеном, Чорним змієм та Фейлордом наблизилася до свого кінця.

  - КІАО-О!

  - Я вб'ю тебе і стану зомбі!

  - Вам немає прощення за осквернення святої землі Ембіню.

  Босів, які билися між собою, не приховували ненависті один до одного.

  Вдягнути Бетену зяло дірами, крізь які виднілися білі кістки. А він був босом найвищого рангу, який колись заповнив кров'ю і трупами весь континент!

  Тим не менш зараз його багато в чому обмежували стирчий з грудей Священний меч і забороняючий поглинання здоров'я та мани 'Смертний вирок". Саме через них він перебував у дуже скрутному становищі.

  - Мертві, поверніться в світ вічного спокою. Відзивай мене, і ти не зможеш.

  Сила, що нейтралізує мертвих! Священики Ембіну заклинали армію некроманту.

  - Ще рано... Я повинен все завершити. Навколо залишилося занадто багато живих.

  Бетекен був справжнім правителем. Вставши на чолі мертвих, він спробував з ходу знищити орден Ембіну, але той наполегливо тримався, опинившись не такою-то і легкою метою. Крім того, чорний змій, який постійно заклинав його, встиг знищити велику частину армії.

  І тіло Бекена не витримало. З меча, що стирчав у грудях, засяяло яскраве світло. З гучним кришталиком в черепі некроманта утворилась велика тріщина, після чого його 'Аура темряви' зменшилась і збледенла.

  - Прокляття меча...

  У реліквіях ману Берекена постійно поглинала її.

  Невдовзі його тіло, подібно до сонця, окутало світло.

  - Все... Я більше не можу цього винести. Але як тільки я позбудуся цього прокляття, обов'язково повернуся і помщусь!

  Тільки було сказано останнє, що Бекен з мечем зник у грудях.

  Але це була не смерть, а повернення! Оскільки мани для підтримки тіла не залишилось, він повернувся в місце, де були запечатані його життєві сили.

  Після зникнення Берекена дуже ослабла.

  - Ку-уел?

  Зомбі був розгублений і зовсім забув про ворога. Деякі скелети просто розсипалися грудною кісткою. Навколо Рицарів смерті зникла 'Аура темряви', і тепер вони падали як підкошені під чистючої магії священиків. Примари ж просто ширяли на місці.

  Величезна армія безцільно блукала по фортеці.

  - Сумно, що Бекен залишив нас.

  Віід з жалем прикусив губу.

  Бетекен у своєму керівництві безсмертною армією повністю виправдав свою репутацію. Він показав справжню силу неживого, що вніс своє ім'я у історію Версальського континенту.

  Для перемоги над ним потрібно було знищити все покликане Безсмертну армію, через що більшість гільдій навіть не посмів би подумати кинути йому виклик!

  - У розумі керувати мертвими він набагато перевищує Лича Шайяра.

  Берекен не тільки піддавав впливу мас, але й значно посилював її здібності. Якби не Смертний вирок і священний меч у грудях, його б одного вистачило, щоб захопити фортецю.

  Отже, можливість полювати на Берекена була дуже рідкісним шансом. Вііда дуже засмутився, що він так рано зник, бо збирався перемогти некроманта навіть ціною життя всіх воїнів.

  З відходом Берекена становище темного змія не виглядало більш радісно. Зранений і пошматований ворогами, він все ще не міг літати через втрати крила. Більш того, ситуація дійшла до висновку, що на спині мертвого монстра відбувалися сутички між неживою і темними лицарями!

  Орден Ембіну теж був у жахливому стані. Залишилося лише кілька десятків священиків і менше сотні темних лицарів, які ледве блокують решту! Вони тримались тільки завдяки первосвященику Фейлорду, божественній аура і молитви якого не підпускали мертвих ближче.

  Берекен, який покинув поле бою. Коварний чорний змій, який використовував час для затаїння і виснаження. І орден Ембіну, який намагався вигнати на священну землю грішників.

  Саме в цей момент Верід і його воїни стали перед ворогами.

  - Винник!

  - Жалюгідний чоловічок, який наважився звати Бекена на полі бою?

  - Злочинець, який посміявся викликати сюди всіх цих тварей.

  За нежити тепер говорив найсильніший з останніх Рыцарів рока. Тому Вікід зазнав наруги від усіх трьох сторін.

  Однак він широко розправив плечі і зухвало відповів:

  Знаменитостей завжди засуджують.

  Непереконлива самовпевненість!

  Вікід звернувся до Чорного змія:

  Якби ти був сильнішим, то зміг би перемогти всіх ворогів. Чи не так?

  - ...

  Потім повернувся до Рицаря рока.

  - Хто просив вашого пана з'являтися з мечем у грудях? Він був відреагований тільки тому, що виявився занадто слабким.

  І нарешті, настала черга Фейлорда.

  - З самого початку ми були ворогами. То як ти смієш звинувачувати мене і думати про несправедливість?

  Надмінна і чітко виражена точка зору! Повністю оправдуюча Віяда.

  - Історія пам'ятає тільки переможців. І ніхто не звертає уваги на жалюгідні виправдання переможених. Чи не так, Крижаний дракон?

  - Ти правий, пане.

  Дракон не поступався своїм творцям!

  - Перемагає не той, хто сильний. Але сильний той, хто перемагає.

  - Так, хазяїне.

  - Це розумно.

  Крижаний дракон і Фенікси повністю підтримували Віїда.

  До закінчення смертного вироку залишалося ще десять годин. Але це не варте зусиль! Безсмертна армія нарахувала кілька тисяч мерців, крім того, залишалися воїни ордену Ембіну, первосвященика Фейлорд і Чорного змія. Бій ще далеко не закінчився.

  - Знищіть їх!

  Як тільки Віід наказав напасти, Крижаний дракон широко розкрив пащу і викинув крижове дихання. Білосніжний порив повітря окутав чорного змія і оточувала його не жити.

  Мертві першими прийняли удар. І якщо Чорний змій захистився крилами, то вони просто перетворилися на крижані брили. Та ж нежити, що не потрапила під подих, пішла в контратаку.

  - Зупиніть їх!

  Воїни племені Бежагві, розмахуючи сокирами й молотом, вийшли назустріч нежиті. Вони розламали кістки скелетів і винищували зомбі. І оскільки заклинання 'Закони темряви' тепер не працювало, мерці більше не бунтували.

  - Призию Лицаря смерті Ван Хока!

  Нарешті з густого диму прийшов вірний слуга.

  - Тут багато ворогів... Хороших бійок, пане.

  - Тоді в бій!

  Рицар смерті вступив у бій відразу з п'ятьма Лицарами року.

*

  Після перемоги над Королівською гідрою в КМС Медіа запанувала святкова атмосфера.

  - Ура!

  - Він справився!

  Коли начальник відділу Кан Гансоп дивився на події у реальному часі, то радів успіх Віда як власного.

  Для решти глядачів зараз транслювався момент виправлення Віідом скульптур біля Річки Плач і втручання в ритуал Ембіню разом з вартовими ордену Металоста.

  З появою Крижаного дракона рейтинг програми побив всі рекорди - 27,3%. На форумах Королівської дороги все тільки й обговорювали, що скульптора. Принаймні кілька сотень питань про його стосунки з Богом, були поставлені проти війни Віїд!

  - Тепер йому залишилося всього лише добити залишки противників.

  Проте насправді розслаблятися поки було рано, оскільки первосвященик Фейлорд зовсім не поступався справжнім босом. Та і крім нього ще залишалися Безсмертна армія та чорний змій, так що битва продовжувалася.

*

  Найбільше боявся священиків ордену Ембіню.

  Фейлорд не відновиться, але якщо це зроблять священики, то з'явиться реальна загроза.

  Смертний вирок діяв тільки на первосвященика. Отже, Темні лицарі та священики могли з часом відновити свої сили.

  - Ми повинні їх розчавити.

  Але перш ніж наступити на орден Ембіну, потрібно було розправитися з неживою.

  - Воїни Бежагві, вибудуйтесь попереду! Мисливці Сарміо, займіть позицію в центрі! Шамани Рекі, замикайте побудову!

  Під дією Рів лева об'єднане військо почалося свій наступ. Віід планував досягти максимальної ефективності, використовуючи комбіноване побудову.

  Союзні сили не були пристосовані для штурму фортеці. Коли б вони не були священиками, то стали б розтраченими матеріалами. Але тепер, після того як чорний змій і Королівська гідра зруйнували стіни фортеці й дозволили ввійти всередину, всі три племена могли діяти якомога ефективніше.

  - Приготувати луки і заклинання. Вогонь!

  Стріли Сарміо і проклятя Рекі посипалися на нежити.

  Після того як ворожі воїни Бежагві до плеча прорвалися проти них, вони швидко рушили до ворогів. Необізнаний страх не міг встромитися у їхні ряди, але розлетілася, ніби наткнувшись на міцний мур.

  Вікід охопило око поля бою.

  - Захопити височини. Слідопити, вогонь по правому флангу!

  Після запеклого нападу воїни закріпилися на вказаному майданчику. Таким чином сили об'єднаного війська захопили вигідні позиції і будували лінії оборони для битви з неживою.

  - Відряд Серфіха. Відступати на двадцять кроків!

  Замість особистого бою з неживою Вікід зосередив усі свої сили на тому, щоб змусити загони союзників діяти як шестерні одного механізму.

  - Племя Бежагві, відступ! Сарміо, займіть правий фланг! Речі, атакуйте закляттями! Як тільки вони закінчать, Бежагві - в контратаку!

  Під командуванням Віїда об'єднане військо настало вперед, і так само спільно відкочувалося, діючи як єдине живе тіло. Відряди плем’янілий і загартовував вигідні позиції, а потім знову рухалися вперед, отримавши таким чином дуже просту, але активну та мобільну стратегію ведення війни.

  Безсмертна армія після відходу Берекена стала легкою метою для сокир, стріл і заклинань. Нова тактика плутена, в першу чергу спрямована на зменшення втрат, стала для ворога постійною руйнівною силою. Якби не жити мала емоції, то в її рядах вже давно б вибухнула паніка.

  - Ми можемо перемогти.

  - Ми переможемо!

  Під командуванням Віїда, бойовий дух на чолі з воїном - Воїном досяг свого піку.

  - Крижаний дракон і Фенікси, удар ліворуч флангу!

  Вірні скульптури відразу влаштували хаос у місцях скупчення нежиті. Вони бралися за окремі групи і відтягували на себе частину сили ворога.

  Після зникнення Берекена Безсмертна армія втратила будь-яку організованість і не могла протистояти. Тоді як військо, яке очолювало Віду, здавалося непереможним.

  - Розділитися на підрозділи!

  Незважаючи на свій низький інтелект, племінні воїни дуже швидко схоплювали все, що стосувалося війни. На відміну від звичайних солдатів, вони швидше виконували накази й обов’язки.

  Віід розділив своє військо на три незалежних 'шестеренки. У своїй роботі вони створювали порожні простору між 'зубцями', але варто було їм тільки зійтися, як всіх тих ворогів мало повне знищення.

  - КІО-О!

  - Рицарі рока, вперед!

  Групи не жили під правлінням Рицарів року і намагалися контролювати, але їх стримували стрілами та заклять. Коли вони все-таки прорвалися з-під обстрілу, воїни Бежагві відступали назад. Ті, що були в той час між 'зубцями' сили нежиті атаками з двох сторін і швидко загинули.

  Воїни племені Бежагві уникали носових сваток, завдяки чому економили свої сили. У той же час, коли в строю Безсмертної армії з’являлася бреша, вони бігли вперед і показували справжню мужність.

  Стратегія, що діяла на відстані, захоплення прибуткових позицій, розколювання сил ворога на частини і ослаблення їх рядів для спільних концентрованих ударів. Завдяки цьому військо втратило свою ределу на очах.

  - Шлях відкритий! Вперед!

  Виід верхи на Жовтому мчав крізь залишки неживи.

  Його метою був первосвященик Фейлорд!

  Крижаний дракон і Фенікси прикривали з неба, в той час як чотириста воїнів Беджагві відступили від стратегії "шестеренок" захищало на землі.

  У той час безсмертне військо розселилося на кілька менших частин і вже не було небезпеки. Однак священики, які були виснажені під час знищення, почали виснажуватись і поквапилися.

  'Темних лицарів залишилося зовсім небагато'.

  Відсутність важливої кількості воїнів не дозволяло священикам істотно змінити свій стан завдяки благословенням і молитвам. Тому, намагаючись досягти своєї мети, Віід залишив Темних лицарів на воїнів Бежагві.

  В темних доспеках якраз вийшли вперед.

  - Мисливці Сарміо, вогонь! Шамани Рекі, підтримуйте їх! - Відписався підкріплений Рівом лев черговим наказом Віїда.

  Стріли племені Сарміо немов дощ на шляху темних лицарів. Проклять і вогняні заклинання Рекі ж кинулися до захисників воїнів священикам. У той самий час воїни Бежагві об’єдналися в бій проти ворога!

  Безсумнівно, заможні священики та одягнені в найкраще спорядження Темні лицарі були сильні. Однак воїни Бежагві, не маючи страху, атакували їх з однією короткою сокирою.

  Віід верхи на Жолтом пронісся крізь стрій лицарів і помчав далі. У цей момент його зовсім не хвилювали можливі втрати воїнів, оскільки Фейлорд вже бачив попереду!

  Товстий первосвященик читав молитву:

  - Про великий Бог Ембіну, правителя всього зущного, прийми наші життя і скигли всіх тих, хто посмів опоганити священні землі.

  Наприкінці слова Фейлорд завершив жертву.

  Віід підняв погляд вгору і побачив, що величезна скульптура в центрі фортеці почала розвалюватися. Дванадцятирічний бог розламався на десятки тисяч осколків, які тепер падали вниз.

  І Віід, Жовтий, нежити і всі три племена опинилися в зоні ураження. Не могло сховатися від металевих уламків.

  До всього цього вони були наповнені божественною енергією.

  З огляду на вагу і висоту, яка сягає сотень метрів над рівнем моря, цей випадок можна було порівняти до катастрофічного стихійного лиха.

  - Ні-і! - Він закричав.

  Він стільки сил витратив на охорону союзних плів, і тепер вони будуть просто жахливі втрати! Сам Віід зможе відродитися за допомогою 'Сила, здатної обманути смерть', але серед воїнів виживати не більше кількох сотень.

  Хмари завбільшки з залізобетону, що літали на великій швидкості. Здавалося, ніби небо захиталося... І ніде не було укриття!

  Загине під цими обломками і Жовтий. Отже, наприкінці майже на межі успішного завершення завдання будуть понесені неймовірні втрати.

  - Техніка сідаючого ножа!

  Віід розкрив Крилья світла і помчав вгору. Демонічний меч у його руках випромінював яскраве світло. Вікід не сподівався успіху, але він не міг розчистити небо від уламків. Навіть ціною власного життя він хотів врятувати хоча б Жовтого.

  Саме тоді щось полум'я з"явилося по сторонах від нього.

  - Пане, ми спробуємо зупинити їх.

  П’ятеро братів феніксів злітаються і окутали уламки своїми широкими крилами.

  - Чі-і-и!

  Обломки завдовжки декілька метрів вдаряли по тулубах, головах і крилах птахів. Ті, хто вдавав із себе темну божественну силу бога Ембіна, нанесли величезну шкоду навіть високотемпературовим організмам феніксам!

  На захищену вірними скульптурами ділянку обрушили уламки.

  Пан, вибач, що не зміг захистити тебе до кінця.

  Один фенікс був повністю знищений.

  Навіть коли фенікси були пов’язані з вогняним потолом і мали велике здоров’я та регенерацію, вони не могли витримати такої кількості фізичного й божественного сміття.

  Четвертий фенікс теж загинув під обломками.

  За ним пішли третій і другий.

  На очах Віїда, відбиючи уламки, загинули чотири фенікси.

  Тепер їх не можна було називати п’ятьма братами.

  - Мої фенікси!

  Коли Віїд впав на землю, він гірко плакав.

  Лише один фенікс вижив, тоді як більше половини війська загинуло від незаблокованих уламків. Якби Крижаний дракон не прикрив своїми крилами воїнів, втративши дві треті здоров'я, втрати були б ще жахливішими.

  -А-а! Я покараю вас!

  Чорний змій змахував позосталими крилами. Від сильного пориву піднялася хмара пилюки, а воїни, що стояли близько, не втримались і покаталися.

  Противників майже не залишилось. Не було ні Берекена, ні Фейлорда, ані Королівської гідри, так що чорний змій вирішив залишитися єдиним переможцем!

  - Ви, жалюгідні створіння, наважилися запросити мене? Я вб'ю вас і перерожуся в справжнього дракона!

  Чорний змій люто загнав.

  Армінь дракона покатався з фортеці Ембіну, в якій проходило бій. Він проколов Віїда, Жовтого дракона та всіх воїнів союзних племен, які так і втратили бойовий дух після величезних втрат.

  - У-у... Я більше не хочу битися.

  - Нам не можна атакувати дракона. Я відчуваю, що станеться щось жахливе.

  - Сама думка про битву здається чистим божевіллям.

  Воїни впали у паніку.

  Цей величезний урон Вііду, незважаючи на весь його дух Бойового війська, що говорив про союзників і не коштував.

  'Якщо я приведу їх в порядок за допомогою Ріва лева, щось зробити зможуть тільки мисливці Сарміо'.

  Чорний змій, який пережив нещодавню жорстоку битву, вже став досвідченим боксером. Використовуючи позосталі крила, він міг швидко перестрибнути з вежі на дальню. Отже, воїни Бежагві просто не могли втекти за ним, а навколо стали громіздкими уламки.

  У той же час драконів можна було назвати прабатьками магії, через що заклинання на них практично не діяли, якщо, звичайно, вони не мали вищого рівня. І пускай змій був лише образом великих ящерів, він здавався найбільшим монстром, з яким Війду коли-небудь доводилось боротися.

  Бетекен, безсумнівно, теж був сильним, але якщо судити про індивідуальну силу, то ніхто не міг зрівнятися з Чорним змієм.

  'Отже, воїни в цій битві вже не допоможуть'.

  Віід готувався видати Рів лева. Він намагався силою волі подолати ворожий штраф на використання здібностей, як тут ...

  Пш-ш!

  На місці загибелі фенікисів загорівся білий вогонь.

  Очищення полум'я.

  Перший Фенікс, який вижив після того, як його зруйнували.

  Фенікси мали властивість неконтрольованого вогню. Нехай вони втратять своє здоров'я під впливом божественної сили Ембіну, але на останок кожен залишив власне очищувальне полум"я.

  Перший Фенікс розкрив дзьоб і проковтнув кожен з вогнища. З кожним проковтнувшим очищеним полум'ям його тіло ставало все стрункіше і граціозніше, а пір"я - яскравіше.

  Перший Фенікс народився, наче світлий на світанку золотий сонцезахисник!

  Більшоголовий Фенікс з широкими, наче гори, плечами став нагадувати журавля. Він приземлився на землю і помахнув своїми яскраво-малими крилами.

  Весь цей час у форті Ембіну лютувала сильна пожежа.

  Але Фенікс мусив оглядати цитадель, і полум’я погашило саме собою!

  У нього з'явилась здатність володарювати вогнем.

  - Ви, що посміли кинути мені виклик, познайомтеся з карою і випробуйте справжній страх від справжнього бійки...

  Чорний змій запнувся.

  Він не міг зрозуміти сили й велич цього відновленого Фенікса.

  Крижаний дракон і Фенікс. Два монстри протилежних студій - лід і вогонь -- злісно втупилися на нього. Якби чорний змій був нормальний, його б це не турбувало, але зараз через важке поранення ситуація склалася дуже критична!

  Так що він як ні в чому не було продовжив:

  - У мене немає бажання з вами битися. У Версальському континенті сильні повинні виявляти увагу і турботу до слабких, охороняючи мир та спокій. Так що закінчимо безглузде битви. Я хочу виконувати свої невідкладні завдання, прощаючи.

  Чорний змій швидко розгорнувся, показуючи, що справді йде!

  Але не встиг він зробити і двох кроків, як Віід закричав:

  - Гей, ти!

  Змій продовжив йти.

  - Гей, повернися сюди.

  Чорний змій відповів, не повертаючи голови:

  - Навіщо кличеш?

  - Куди ти пішов?

  - Додому.

  - Як додому? А ну, підійди сюди.

  - У мене важливі справи...

  Чорному змію дійсно не хотілося повертатися. Але коли Крижаний дракон і Фенікс майже наздогнали його, блокувавши по боках, він мусив розвернутися.

  Якщо чесно, то після насильного заклику я хоробро і люто боровся з твоїми ворогами, чи не так? Я вбив багато противників, що дуже допомогли тобі. Після всього я збираюся повернутися додому.

  Цілком справедливе зауваження темного змія звучала так, ніби він йшов з роботи в кінці робочого дня. Без сумніву, будь - яке сумління людини могло б призвести до такого скрутного становища і не перешкоджати існуючому способу життя.

  Чорний змій, який мав високий інтелект, вже думав, що переконливо висловив свою позицію так само як Віїд нагнув йому:

  - Можливо, сюди і було легко прийти, але щоб піти, тобі доведеться отримати мою дозвіл.

  - Що за несправедливі правила...

  - Правила, як і закони, далеко, а мій меч тут, під рукою. Світ працює саме так. Так от, ти ж вже знаєш про серце дракона?

  - Я ще замолодий, тому ні, не знаю.

  Чорний змій був лише подоба дракона!

  - Хто знає, хто знає... Запитаю по іншому. Чи ти коли-небудь відчував тепло в грудях або, можливо, виходячи з серця сила?

  - О, не варто було і питати! Вранці в мене настільки низький кров’яний тиск, що важко вставати. Не кажучи вже про проблеми з диханням...

  - Тоді яка тобі різниця жити далі або померти.

  Віід вів розмову до заздалегідь продуманої розв'язки. Шанс так вільно полювати на монстра 'босс' випадає дуже рідко, так що він ніколи не збирався відпускати його просто так.

  'Ляжний дракон, мабуть вже відновився'.

  Цими словами Вінід затягнув час, щоб слуга доповнив свої сили.

  Чорний змій виблискував очима. Весь цей час він придушував свою натуру кровожерного монстра, але тепер його терпіння прийшов кінець.

  - КРА-А-КО! Я вб'ю вас всіх!

  Чорний змій вдарив дракона хвостом.

  Це була блискавична атака, але його противники вже були готові до неї.

  - Техніка сідаючого ножа!

  Віід напав на боса з мечем у руках, координуючи удари льодяний дракон і Фенікс. Воїни об'єднаного війська також вийшли з паніки і підтримували їх стрілами та магією. У цій ситуації це було краще ніж нічого. Крім того, наконечники стріл Сарміо завдавали великої шкоди босові.

  Чорний змій розбухся і заскалкав, остаточно зруйнувавши стіни форту Ембіні.

  Наступні 30 хвилин перетворилися в справжню шалену битву. Але врешті-решт Крижаний дракон вчепився у шию ворога, тоді як Фенікс люто клював його тіло.

  До цього моменту великий об'єм здоров"я Чорно-місяця наблизився до нуля.

  - Меч Цезаря!

  Віід вбив меч у маківку ворога. Це було його слабким місцем, про яке він дізнався під час битви. Навіть міцна луска, порівняна з драконячою міцністю, не допомогла противнику.

  - КІАО-о-О...

  Очі темного змія миттєво погасли.

Глава 9. Повернення тирана

  Воїни, що йшли на натовп дикунів, вкинули свою зброю і закричали:

  - Ми перемогли!

  - Це результат об'єднання наших сил.

  - Великий вождь Віід направив нас до перемоги! Ура!

  Тож, склавши таку величну справу, Віід не присвоював усі заслуги собі.

  - Крижаний дракон.

  - Слухаю, пане.

  - Ти потрудився на славу. Це твоя заслуга.

  - Дякую за визнання, пане.

  Крижаний дракон відповідав в стані виснаження: після важкої битви його тіло пронизувало багато тріщин.

  - Фенікс.

  - Так, хазяїне.

  - Мені дуже шкода, що ти втратив братів. І хоч ви врятували мене, краще б я загинув. Можливо, тоді у мене не розривалося б так серце... Водночас я радий, що ти завершив працю своїх братів. Ти потрудився на славу.

  - Я і надалі буду відданий вам.

  - Жовтий.

  - Що, хазяїне?

  - Я спостерігав за тобою і бачив, як ти виявляв силу та наполегливість там, де це, часто, ніхто не помічає. Жовтий, ти по-справжньому вірний і здатний соратник.

  Виид погладив бика по голові.

  Це не коштувало йому грошей, так що він скупився на похвалу і визнання заслуг інших.

  'Ну, нужно точно визначити хто що заслужив'.

  Не варто було заощаджувати на добрих словах. Тим більше, що після смерті темного змія залишилося багато речей.

  З Чорного змія випало не так вже й багато речей. Однак, залежно від оцінки, вартість одного діаманта могла стрибати з тисячі до десятків тисяч золотих.

  - Я зможу отримати близько десяти тисяч за кожен.

  Перстень Зордії виявився печаткою лорда давно зниклого королівства. Коли він ночував, то підносив хвалу власника на 150 очок. Але ми не знали, чи має предмет якусь антикварну цінність і чи не пов'язаний з виконанням будь-якого завдання.

  - Якщо комусь знадобиться кільце, то він залишить запит на аукціоні. І оскільки слава мені абсолютно не потрібна, можна буде його продати, щоб заробити грошенят.

  Магічна зброя, яка є жезлом, була творінням талановитого майстра-чародея Зерума Ісрена.

  - Ідентифікація!

  Магічний жезл не поступився навіть високому навантаженню Віїда. Цілком можливо, що він міг бути одним з тих речей, які відкривають свою цінність тільки при ідентифікації магами.

  - Сподіваюся, це щось дороге.

  На даний момент, Віду залишалось тільки сподіватися.

  Але він вже встиг отримати одну непогану зброю, яка випала з Королівської гідри. Коп'є Софії Великої ідеально підходила для гравців, які відносилися до раси варварів або гігантів, тому що було набагато важче і потужніше, ніж зазвичай використовувались людьми списа. Але для його використання потрібно було 470-ий рівень, і залишалося невідомому, чи хоч хто-небудь зараз ним скористатися.

  - Якщо поставити його на аукціон, напевно хто-небудь да купить.

  Віід зібрав речі, а потім витягнув ніж для різьблення.

  Ще залишилися трофеї, які можна було забрати з собою.

  Він почав розрізати тіло Чорного змія. Завдяки тому, що він мав досвід кравця і кухаря, то міг дістати більше матеріалів. Чим він тепер і займався, відрізуючи нові шматки м'яса та шкіри з переможеного боса.

  Найкращий складник у їжі.

  М’ясо темного змія набралося у великій кількості, тому треба було складати його окремо.

  - Шкода, що серце дракона не виявилося, але м'ясо корисне.

  Через брак часу Віід не встиг доскочити з усіма трофеями, але наскільки він зрозумів, м'ясо Королівської гідри теж трохи підвищило характеристики.

  В залежності від страви можна було підняти їх на один або два очки!

  Звичайно, цей ефект вже не виявився при повторному використанні. І оскільки він лише раз впливав на тіло, то їсти їжу варто було тільки після того, як вони готували найбільші кухарі.

  Віід також прихопив голову темного змія на всяк випадок. Розійшовшись з трофеями, він піднявся до найвищого пункту фортеці і встановив там прапор альянса.

  І в той же момент..

  Дзинь!

  Погляди союзників на Віда відразу змінилися. Тепер вони читали про повагу, пошану і навіть захоплення.

  Віід витягнув статуетку Смерті ордену Металоста. Знову її голос:

  - Благочестива людина. Завдяки твоїй допомозі нарешті вдалося знищити орден Ембіну на чолі зі священиком Фейлордом, який гнобив Орден Металоста.

  Але орден ще повністю не впав. Врятуй тих, хто заточений у підземеллі. Їхні знання та досвід допоможуть у подальшому відбудові ордену Металоста.

  Щоб завершити це складне завдання, повернися до фортеці ордену Металоста. Знайди таємну кімнату, де встановлено портал для переміщення. Він приведе тебе в потрібне місце.

  - Я виведу в'язнів у безпечне місце.

*

  Коли Вікід захопив фортецю, КМС Медія підключила до роботи над телевізором усіх працівників.

  - Додайте більше спецефектів.

  - Звуковики, потрібно супроводжувати те що відбувається найкращою фоновою музикою.

  - Оператори, чому відео подається з такого ракурсу? Треба зняти все більш реалістично, показати справжній бій! Сфокусуйте камери на Королівській гідрі і Берекені. Ви ж знаєте, чого хочуть глядачі?

  На телеканалі запанувала наколена, сповнена криками і руганю атмосфера з шаленим темпом роботи.

  Рейтинг телепередачі перевищив 37 відсотків.

  Цікаво, що глядачі досягли своєї вершини, коли він розправився з королівською гідрою.

  - Цей хлопець... Хто він взагалі?

  - Чи справді він є правителем Мори?

  - Кажуть, що він скульптор ... Але чи ж скульптори мають подібну бойову силу?

  - Ні, він точно скульптор. Він же використовував скульптурну майстерність.

  - Це той самий Віід, який створив Піраміду. Я можу це підтвердити. У нього такий же гострий, привабливий погляд на трофеї! Це точно він.

  Після того як Крижаний дракон з’явився, та вступ у бій проти короля смерті Ван - Хока, а також продемонстрованих Віїд неймовірних бойових здібностей серед глядачів відразу ж пішла мова про Бога війни Віяде.

  Але телекомупанія не переставала мовчати.

  Незважаючи на дев’ятьгодинну трансляцію, Сін Хемін вела заповіт як ніколи.

  - І ось, нарешті, голова Королівської гідри відсічена! Втрата дев’яти голів позначила кінець битви! Монстр, з яким не могли впоратися елітні гільдії, загинув.

  Запрошений гість Лі Джингон не міг повірити своїм очам і навіть зараз намагався якомога більше знизити заслуги Лі Гена.

  - Це все завдяки Крижаному дракону. Цей таємничий монстр з'являвся і в бою проти Костяного дракона. Він прийшов на поле бою сповнено сил, коли його противник був виснажений після тривалої битви. Однак, він був не один. Не слід забувати про кількох тисяч варварів, які підтримують Віїда у битві.

  - Ну що ж, у ваших словах є частка правди. Проте я впевнена, що жоден глядач не очікував королівської гідри впасти. Про Чжуван, що ти думаєш про це?

  Про Чжуван потряс головою.

  - Це просто немислимо битви. Рівень складності завдання заливає. Я не очікував, що орден Ембіну виявиться настільки сильним. А тут, до всього цього, ще з'явилися Королівська гідра, Бекен і Чорний змій... Хто ж міг сподіватися такого? Нормальна людина просто не додумалася б такого. Якщо б він і додумався, то таки боявся би.

  Син Хемін усміхнулася і поставила зустрічне запитання:

  - Правда?

  - Так. Елітні, високорівні монстри Версальського континенту зібралися в одному місці і організували криваве бажання... Я думаю, що навіть наші глядачі бачать щось подібне вперше в житті.

  Про Чжуван був абсолютно правий. Злі бої Берекена, Королівського гідра, Фейлорда та Чорного змія завоювали і в буквальному розумінні потрясли глядачів. Вони змусили людей поринути у свої фантазії і мрії.

  Усупереч такій силі монстрів Версальського континенту, бажання стати справді великим героєм розпалило в кожному моменті прагнення людей справлятися з такими противниками та завданнями.

  - Але звідки Віяда має стільки знань, щоб додуматися? Чи ж він не відчував страху, виконуючи заклик? Я вже мрію зустрітися з цим героєм.

  Про Чжуван дуже зацікавився Віїдом. На його погляд, він використовував у битві всі навички і засоби з можливих на світі!

  Чи Джингон негативно похитав головою.

  - Він просто везунчик. І його везіння закінчиться дуже скоро. Королівська гідра була найслабшою серед покликаних босів. Інші ж не можуть робити це тільки Віїду, але й його співтовариству.

  Через деякий час Берекен отримав відречення.

  Лі Джингон першим помітив момент і поспішив прокоментувати те, що сталося:

  - Смертний вирок дійсно жахливий. Його використання стало вирішальним кроком проти такої залежності, як Ліч Бекен.

  Коли Фейлорд закінчив свою молитву і приніс себе в жертву, він навіть зааплодував.

  - Ось це так... Як і очікувалося, виконання завдання рівня складності «S » просто неможливо. Майже всі Фенікси загинули. Первосвященик ордену Ембіню справді невірний.

  Але все змінилося після того, як останній Фенікс переродився.

  - Що ж це таке?

  Єдиний чорний змій, який залишився в кінці кінців, сильно противився, але зрештою був закладений силами Фенікса і Крижаного дракона.

  Віід виконав завдання.

  - ...

  Лі Джингон не знав, що сказати.

  Про Чжуван, застигши з відкритим ротом, був шокований.

  Син Хемін просто мовчала, залишаючись тихою як ніколи.

  Звичайно, вона була глибоко вкорінена в вірі.

  'Це ж Віід! Він обов'язково справиться з завданням.

  Але вона не мала переконливих фактів. Це була лише наївна віра, яка повністю виправдалася. Віід справився з завданням, і тепер Сін Хемін намагалася це зрозуміти.

  Вся студія також занурилася в тишу.

  Працівники з кінозйомки і звичайні працівники телеканалу встигли дізнатися про результати, але після побаченого вони перебували в шоковому стані. У їхніх головах раз за разом випливало лише одне ім’я.

  'Бог війни Віід'.

  На сайті телеканалу і пов'язаних з Королівською дорогою ресурсів почали виникати незліченні теми, які викликають гарячі дискусії, суперечки та спекуляція. Найважливішим було питання: "Чи можна вважати боротьбу проти ордену Ембіну людиною, яка бореться з Богом війни Віди?"

  Рів лева, Лицар смерті і Крижаної дракону. До того ж, продемонстровані, як і за часів битви темних ельфів та орків з безсмертною армією, ідеальні керівництво і стратегію.

  Але, незважаючи на наявність всіх цих фактів, спори лише дедалі більше накаялися...

  - Це точно Віід. Подібні створіння з’являлися і в його колишніх битвах.

  - Використано для керівництва воїнами крик в точному стилі, що і Бог війни Віди.

  Але ці, здавалося б, залізні аргументи виступали з такою ж негативною реакцією.

  - Якщо розглядати все так примітивно, то його можна назвати Богом війни через деяку схожість здібностей і істот. А що, коли вони мають подібні імена і їх легко звести?

  - Давайте я поясню вам все, міркуючи логічно. Для довідки, за кордоном я отримав ступінь доктора в галузі економіки і зараз працюю фондовим менеджером.

  Отже, є певні факти про Бога війни Віде. Він починався як паладин ордену Фреї, а потім змінив клас на некромант. Якщо розглядати навички та закляття, які він демонстрував у битві з Костяним драконом, то це все підтверджує.

  Але тепер він вважається скульптором. Ви думаєте, така зміна класу логічно? Якщо він залишився некромантом, то чому ж не використав його вміння і здібності? І навіщо кликати Бекена, якщо можна самому воскресити не жити для штурму фортеці?

  - Так, ви торкнулися дуже важливого моменту, що і варто було очікувати від доктора економіки. Але дозвольте мені доповнити вас, розказавши про скульптора Віїда.

  Він родом з королівства Розенхайм і, за моїми підрахунками, грає не більше року та шести місяців. Багато хто бачив його у столиці королівства, коли він створював маленькі статуетки і робив перші кроки за набором популярності. Мій друг тоді навіть купив у нього одну.

  Отже, дуже ймовірно, що причина подібності цих двох гравців виявиться в майбутньому після відкриття невідомого завдання, під час якого можливо подружитися з монстрами, вже не раз виднілися нами.

  Але аргументи протилежної сторони ще далеко не закінчилися.

  - А як щодо здібностей і навичок скульптора Віди?

  - Він є графом Мори, що характеризує його як досить здатного гравця. І дуже ймовірно, що всі сучасні здібності були отримані і розвинені за допомогою багатьох різних завдань.

  - Тоді все сходиться, це не він.

  - Так, скульптор Віід з'явився лише через рік після того, як Бог війни Viид продав свій аккаунт у Землі Магії. Якщо взяти до уваги цей період, то можна зробити висновок, що вони різні.

  Оскільки Бог війни Віїд був справді знаменитістю, довкола нього було багато чуток і деякі з них вважалися достовірними. Тож людям було дуже важко повірити, що він звичайний скульптор!

  На сайтах продовжувалися гарячі суперечки, в яких ніхто не мав чіткої відповіді.

  Люди не хотіли приймати те, що Бог незабаром виявить таємну особистість війни. І пускай звичайним людям це ім'я незнайоме, в Королівській дорозі він був найпопулярнішим і водночас таємничим з гравців.

  Бог війни Віід, який кидав у найгірший за умовою битви і виконав складні завдання. Людям було дуже важко прийняти скульптора Віди як Бога війни тільки через деяку схожість.

  Отже, сумніви лише копалися!

  Питання про те, чи є скульптор Віїд Богом війни, зосереджувалося на собі та інтересі телеглядачів.

*

  Богиня Верса.

  Назва континенту в віртуальній реальності « Круголева дорога ». І водночас з цим ім'я центральної системи управління, яка володіла абсолютною негрішимістю.

  Створені небесами генієм - Юн Бенджуном. Завдяки йому Королівська дорога стала ідеальною віртуальною реальністю, яка не мала жодних помилок.

  От тільки при всьому цьому після виконання акту створення нового світу Юн Бенджун не відчував задоволення.

  - Це лише перший крок. Чи не так, Верса?

  - Так. Ви абсолютно праві, пане Юн Бенджун.

  Відповідь прийшла від величезного кристала, який був втіленням богині Верси.

  По правді кажучи, інші вчені в корпорації мали доступ не більше третього рівня і насправді не знали справжніх здібностей та завдань богині.

  - Хе-хе-е! Щоб досягти цього, потрібно було 40 років. Мій проект, в який я вклав всю свою душу...

  Очі Юн Бенджуна мріючно затуманилися.

*

  З раннього дитинства народжений у селі Юн Бенджун показував неймовірний поступ.

  - Сьогодні ми познайомимося з кореневими рівняннями. Можливо, хтось вже знає, як їх вирішувати?

  - Я.

  - Що щодо кубічних рівнянь?

  - Я знаю.

  - Теорема Піфагора...

  - Знаю.

  Математика та наукові прикладні були надто легкими предметами для нього як у середній, так і в старших школах, а також в університеті.

  - Коли ми перейдемо до наступної теми, вчитель?

  Для своїх однокласників Юн Бенджун став вигнанцем! Вони не тільки уникали його, але й іноді сильно знущалися. Але він не приділяв особливої уваги навіть цьому.

  - Тупици. Поодинці вони ні на що не здатні. Їм завжди треба збиватися в зграї.

  Вже зі своєю ученицею Юн Бенджун став знаменитістю серед науковців. Незалежно від того, була це математична формула чи закони фізики, він з першого погляду знаходив відповідь. Більш того, він сам почав створювати більш прогресивні теореми і відкривати закони, які в результаті залишалися відомі тільки йому.

  Зі старшою школою Юн Бенджун змітав всі претензії і перші місця на конкурсах та олімпіадах аж до того, що на міжнародній математичній орімаді він показав найвище число балів за весь час її існування.

  З часів навчання в університеті щоразу, коли з-під його рук виходила якась стаття, вона прикрашали обкладинки наукових журналів.

  Геній століття.

  Названий "Дявольським мозком", він став найбільш бажаною персоною для найми в перших університетах світу, які були готові заплатити йому немислимі суми.

  Здавалося, життя складалося вдало і все йшло як по маслу.

  Але потім прийшло перше велике розчарування.

  Він зустрів свою першу любов. Дівчата, на побаченнях яких постійно відчував себе винними.

  - Вибач, що цього разу не зможу купити тобі щось смачненьке. Як отримаю премію, обов'язково сходимо в ресторан.

  - Нічого страшного, любий.

  Вона з розумінням усміхалася йому.

  Насправді премію, яку отримував Юн Бенджун, не було легко. Але коли вони регулярно купували необхідне обладнання, то ніколи не отримували його. Він не міг побачити, як самі гроші витікали з його кишеень.

  І з цим треба було миритися, оскільки Юн Бенджун хотів дізнатися нові грані фундаментальних наук, працюючи лише на себе, а не продаючись у рабство якоїсь великої компанії.

  - Тоді побачимося наступного тижня... Ні, через два тижні.

  - Ти так зайнятий?

  - Так, завтра доставлять нові матеріали для експериментів.

  - Але як же так, ти забув, який завтра день? У мене день народження. Хіба твоє дослідження важливіше за це?

  - Звичайно. А твій день народження ми відсвяткуємо через два тижні. Просто почекай.

  Під час наукових статей або експериментів Юн Бенджун намагався уникати побачень. Але коли він приходив, то завжди був полохливим і м’ятним, та й не затримувався.

  - Довго чекала?

  Юн Бенджун майже завжди запізнювався.

  У результаті добра і турботлива дівчина покинула його.

  - Я хочу зустріти людину, яка по-справжньому цінуватиме і любитиме мене.

  Вона пішла до друга, який потішив її в моменти відсутності такого зайнятого хлопця.

  З того часу Юн Бенджун не ставився серйозно до своїх стосунків.

  - Романи? Не поспішайте з ними, спочатку треба завершити дослідження.

  Амбітний і молодий вчений вважав, що не може дозволити собі розкіш, як марнування часу та сил на стосунки й кохання.

  - Ще кілька нагород і успішних статей, і тоді всі дівчата...

  Невдовзі Юн Бенджун досягнув поставлених цілей. Але дівчина не повернулася до нього.

  Звичайно, він міг зустрічатися з іншими, але це були не ті чисті і щирі стосунки, так що йому нікого не вдалося полюбити.

  Ось так він уникав правдивої любові, яка приходить раз у житті. Адже вся її цінність може бути познана тільки після втрати.

  Пізніше він спробував знайти дівчину і побачив, що вона вийшла заміж, народила дітей і тепер живе спокійно й щасливо.

  - Кохання? Це дурниця. Я доб'юся успіху. Справжнє світового прориву!

  Юн Бенджун повернувся до лабораторії і почав підкорити нові вершини в науці. Добиваючись чудових результатів, він отримував дедалі більше слави і грошей.

  Але незабаром його зрадили найближчі люди в науково-дослідному інституті. Вони вкрали результати його досліджень і присвоїли всі заслуги собі.

  З дорослішанням Юн Бенджуна відкривалася велика картина світу, повної недосконалості та пороків. Можна сказати, зворотна сторона медалі, весь абсурдний і жахливий характер подій, коли в науку втручаються гроші та влада.

  - Брехня, інтриги і політика. Все це ставить палиці в колеса науки, не дозволяючи їй багато чого досягти.

  Навіть після підвищення до голови науково-дослідного інституту йому доводилося кланятися політикам. Якщо ж він або його працівники робили відкриття і розробили нові технології, які мали комерційну цінність, то всі ласі шматочки отримувалися великим компаніям.

  Так, у інституті Юн Бенджуна було розроблено нові перспективні технології, але це не дозволяло приглушити почуття безпорадності та відчаю.

  - Призи? Я з дитинства вигадую їх усі. Слава? Вона вже нічого не значить для мене.

  Він дуже страждав від жахливої самотності і прагнув справжнього прориву.

  Він повністю не виявляв любові, зосередився на дослідженні.

  - Потрібно щось, що може змінити весь світ. Я створюю таку інноваційну технологію, що вона не матиме жодних обмежень і умов.

  Юн Бенджун залишив посаду голови науково-дослідного інституту і занурився в роботу незалежного вченого. Він думав, що три або чотири роки буде достатньо. Але з кожним новим досягненням виникли нові проблеми, і на дослідження доводилося витрачати все більше й більше часу. Витравши неймовірну кількість днів на роботу, він переплив межу, коли міг повернути назад.

  Новий світ було створено через 40 років наполегливої праці.

  Саме таким незграбним шляхом народилася Королівська дорога.

  Необізнана конкуренція віртуальна реальність збирала гроші зі всього світу. Тоді як підприємство Юнікон перетворилося на безпрецедентну корпорацію.

  Це була лише вершина айсберга.

  Протягом останніх десяти років Юн Бенджун таємно займався політичними справами по цілому світі. Звичайно, Корпорація Юнікон не потребувала їхньої допомоги. Політики просто отримували гроші від незнайомих осіб, через що їх борги поступово зростали. Таким чином, багато політичних сил починали попадати під контроль Юн Бенджуна, який керував ними через своїх посередників.

  Разом з цим, однією із головних цілей богині Верси була грошова підтримка армій і зайнялися світовою логікою компаній. Вона постійно розширювала коло своєї діяльності, інвестуючи великий прибуток від Королівської дороги в різні куточки світу і підприємства.

  Корпорація зростала до таких величезних розмірів, що ні капіталу, ані політики не могли вплинути на неї. Адже, якщо поєднати величезні засоби під контролем Верса і контрольні політичні сили в світі для неї тепер не було нічого неможливого.

  - Хе-хе-хе ...

  Юн Бенджун досить посміхнувся, оскільки все йшло за планом.

  Мрія, сформована сорок років тому, ось-ось, нарешті стане.

  - Я встановлю свої правила... у цьому абсурдному світі.

  Новий світ мав з'явитися із віртуальної реальності. Адже тепер люди, намагаючись позбутися сірості повсякденного життя, втікали від курортів, пригод та різних випробувань.

  - Хе-хе. І серед них з'явиться найвидатніший.

  Імператор, що досягне справжньої влади у створеному Юн Бенджуном світі.

  - Він буде гідний отримати в спадщину все, що я приготував.

  Багато зроблено до того часу.

  Юн Бенджун підняв погляд на Версу.

  - Як працює бойовий дрон?

  - Завершено 123020 одиниць.

  Дрони малих і середніх розмірів. Вони летіли швидше літаків і виконували різноманітні завдання. Подібна сучасна зброя, а то й незначну кількість зброї, мала лише дві світові держави — США та Росії.

  - А як щодо фінансів?

  - Ми купили двадцять шість комерційних банків. Тепер можна паралізувати сто шість міжнародних банків.

  Зручними засобами можна було не тільки стерти дані клієнтів, але й вивести з ладу оплату. Це може викликати нову Велику депресію.

  Але і на цьому курсі Юн Бенджуна не закінчувалася. Найпоширеніша праця, яку він доклав при розвитку технологій біоінженерії.

  Люди - слабкі істоти з безліччю недоліків. У них є величезний потенціал, але в більшості випадків вони не можуть його реалізувати.

  Перетворювання за рахунок біотехнологій. Розвиток зору, слуху, серцево-судинної та нервової систем. Завдяки цьому можна було значно збільшити тривалість життя, а також вилікувати будь - яку хворобу. Активізувати невикористані області у мозку і в кілька разів збільшити інтелектуальні здібності.

  Але і на цьому плюси не закінчувалися. Людська сила — найважливіший аспект людської історії!

  - Хе-хе-е! Після процедури можна буде впоратися хоч з десятком жінок за ніч.

  Юн Бенджун збирався створити надлюдина. Він матиме підтримку політичних урядів по всьому світі, нескінченний потік грошей і право керувати Богом Версією.

  Якщо спадкоємець стане злодієм, то через неправильні рішення і міркування, безсумнівно, постраждає велика кількість людей.

  - Я не повинен втручатися. Якщо мій спадкоємець вирішить вибрати свій шлях, то значить світ зобов'язаний йти за ним.

  Юн Бенджун усвідомлював, що йому залишилось жити недовго. Звичайно, він міг продовжити свої дні за допомогою біоінженерії або ж простий пересадки органів, але навіть не хотів про це думати

  Він збирався пожертвувати собою заради власного спадкоємця. Тоді в реальному світі залишиться лише один абсолютний правитель, тоді як на Версальському континенті він буде самим богом.

  Народження імператора у створеному Юн Бенджуном світі!

  Цього було достатньо, щоб задовольнити власні амбіції генія.

*

  - Ох, як же все болить.

  Війду здавалося, що у нього ноє кожна частинка тіла. До всього цього з'явилася гарячка.

  Після того як уряд використовував владу вождя на полі бою, відбувся цілковитий хаос, який насильно вилився у дуже напружене та важке битви. Але насправді навіть це не принесло б таких серйозних наслідків для організму.

  У бою Віада не було легкою справою.

  - Складніше було все зачистити, ніж перемогти.

  Йому довелося розчистити фортеці від уламків, сказавши на цю роботу дракона Лежачого і Жолтого.

  - Фенікс, а ти поки можеш відійти.

  Віід не міг залучити вірного, як щеня, Фенікса. Коли б він наблизився до уламків, то всі предмети під ними були б знищені через велику спеку.

  Отже, кати за нього доводилось Крижаному дракону, який був під зав’язкою завантажений м'ясом і шкірою Королівської гідри та Чорного змія.

  - Господаре, чому саме мені дістається найтяжча робота? Є ж ті, хто народився після мене...

  Крижаний дракон через свої величезні розміри був досить слабкий фізично. І якщо, набравши прискорення, він міг нестися як метеору, то в звичайний час був дуже незграбним.

  І оскільки він знав, що не зможе залишити роботу в недоробленому стані, то намагався звалити всю працю на Желтого і Фенікса. Простіше кажучи, використовуючи своє першочерговородство вимагав виявлення поваги як до старшого.

  - Ми здобули забагато м'яса. Так що воно тепер на тобі.

  - Це абсурдно. Жовтий не менш сильний, ніж я.

  Війд з повагою відповів:

  - Продукти слід зберігати в замороженому вигляді.

  Існує багато відомих способів, як продовжити термін придатності м’яса!

  Під час низьких температур, коли гине темна змія і Королівська гідра не зіпсується. Тож, розмістивши їх на спині дракона Лежаного, Вікід забезпечив добру безпеку їжі принаймні до першої розморозки.

  - Давайте, ворушіться швидше. Сто разів підняти, один раз трохи спину розм'яти.

  Крижаний дракон і Жовтий убирали уламки та сміття з незадоволеними мордами.

  Золото і прикраси ордену Ембіну зараз лежать під кам'яними завалинами. Звичайно, зброя і броня були розбиті вдребезги, але якщо зібрати їхні уламки, то навіть з цього можна було отримати хороші прибутки.

  Жовтий нехотячи махав хвостом.

  - Не дуйся! Вам зараз взагалі легко. У минулому, після роботи, я взагалі мусив доповзати до ванної! Чи думаєте ви, що шанс отримати гроші ось так, буквально з землі, випадає настільки часто?

  Ложному дракону і Жовтому тільки й залишалося ненавидіти той факт, що вони з'явилися від настільки бідного Віди! Адже вони жили за принципом: якщо сісти, то можна і лягти, а раз легко, чому б не поспати? І порушення такого порядку тепер особливо засмучувало зацікавленого.

  Нарешті він зрозумів одну істину.

  - Гроші дуже важко заробити. Я ніколи не повинен їх безглуздо витрачати.

  Вікід зі скульптурами виявив велику кількість коштовностей і шматків металу. Так багато, що в його старій сумці вмістилося далеко не все, так що поневолю довелося за допомогою навички кравця зшити ще п'ять. Створені з міцної шкіри Чорного змія, ці величезні сумки виявилися легкими і неймовірно міцними, а що ще важливіше, дозволили зменшити вагу тих, хто був всередині речей вдвічі.

  - Шкода, що всі Темні лицарі загинули. Якби у нас був шанс самим розібратися з ними, то ми б отримали безліч очок досвіду і речей ...

  Нескінченна пожадливість!

  - Берекен, гадо, навіщо було так важко боротися якщо не збираєшся вмирати?.

  Потік скарг все продовжувався.

  - А ця клята Королівська гідра? Прийшла тут і знищила всю фортецю...

  Віід мав свій секретний спосіб виконання важкої праці. Під час роботи він обурився і звинувачував інших, а це допомогло йому поліпшити свою ефективність та зменшити втому. Саме тому йому не потрібно було шукати будь-якого задоволення при виконанні довгої і монотонної роботи. Він просто гарненько проклинав і лаяв інших.

  - Не пощастило мені з господарем...

  - Нікчемний господар.

  Крижаний дракон і Жовтий працювали так само.

  Фенікс сидів на вершині вежі і почистив своє пір’я. Це і зробило з нього, після того як Віід завантажив інших роботою, ще одну ціль для проклять.

  - Ми тут вколюємо, а хтось сидить без справи.

  - Чортів фенікс!

  Після розбору завали Крижаної дракона і Жовтий попадали без сил, приходячи в себе. Але Вікід усвідомлював, що ліки не допоможуть йому.

  - Потрібно якомога швидше розібратися з здобиччю, поки вона не знецінилася ...

  Вікід був занепокоєний, бо тепер він має на руках велику кількість цінностей. І завданням номер один було якомога швидше перетворити їх у живі гроші.

  Він увійшов у храм ордену Металоста. Той зараз перебував у жахливому напівзруйнованому стані, але від однієї з стін виходило ледь видиме сяйво.

  - Отже, десь там і є таємна кімната.

  Вікід штовхнув стіну і пройшов всередину приміщення, в якому містився великий неактивний портал. Його можна було порівняти до білого світла, що лежав на підлозі.

  Для створення таких портів потрібні були величезні гроші, які вмикали багато рідкісних самоцвітів і участь сильних магів.

  - Але якщо будівництво закінчено, то переміщатися між містами стає неймовірно зручно.

  У Версальському континенті та великих містах, звичайно ж, були власні ворота для телепортації. Правда, вони мали чіткі обмеження за вагою та розміром переміщених речей на добу, через що їх не можна було використовувати в торгівлі. До того ж їм потрібні були кристали манів і ціла група магів, які щомісяця заходили до великих сумок.

  Однак, знайдений Вінідом величезний портал міг з'єднати два місця постійною зв"язком. Він також мав певні обмеження ваги і обсяг переміщень на добу, але був одним з важливих переваг: якщо зв'язок встановлено, то для обслуговування портів практично не потрібно було витрачатися.

  - Тут навіть не треба думати, з яким місцем його приєднати.

  Віід вирішив відкрити портал у серці замку Мори. Для нього не існувало інших варіантів.

  - З'єднати портал з замком Мори.

  У ту саму мить портал активувався, засявши синім світлом.

  Віід відразу вступив у коло. За ним, не вагаючись, пішов Жовтий.

*

  - Шукаю продавця продуктів! Скуплю все без винятку.

  - Я прибув спеціально з далекого королівства Белнай, щоб дати вам шанс придбати смачні сухофрукти! О, вони солодкі як мед!

  - Приходьте в салон ювелірних виробів Голдрич. У нас є буквально все. Вироби виготовлені з різних матеріалів, починаючи від цінних металів і закінчуючи рідкісними рудами.

  Замкова площа була заповнена торговими лавками.

  Кількість гравців, що перепливали на Північ похотіти, зростала з кожним днем. Вони швидко розрослися до велетенських розмірів моря, і це стало майже столицею усього північного регіону.

  Він відкрився посеред замкової площі. З неба на землю з’явилося більше спалахів світла, і після цього утворився великий портал.

  - Э-э-е? Що це таке?

  - Я вже бачив таке. Здається, це портал.

  - Що? Портал узяв і з'явився посеред площі?

  Торговці були настільки здивовані, що припинили їхню комерційну діяльність. Натовпи глядачів почали сходитися з усіх боків, оточуючи широким кільцем епіцентру подій.

  - Може це якесь завдання?

  - А раптом звідти зараз вискочать монстри?

  Ті, хто стояв у натовпі, поклали руки на зброю, а чарівники почали читати закляття.

  Площа перед замком Мори була досить простою з самого початку, але після того, як тут розвинулась торгівля, і з'явився ринок, її масштаби значно зросли. Кілька сотень торговців, ще більше клієнтів і безліч гравців, які просто хотіли знайти компаньйони для виконання завдання товпилися на ній кругло.

  Отже, до кінця формування портала навколо зібрався неймовірна кількість людей!

  Тому-то Віід і не розглядав жодних інших місць.

  'Він повинен бути розташований саме тут'.

  В самому епіцентрі спекуляції з « нерухомістю ». Саме сюди, в місці, де зосереджено найбільше людей, треба було інвестувати свої кошти. Адже найвигідніше у світі компанії відкриваються навколо метро, торгових центрів і вніверсмагів.

  На площі було відкрито багато портів, які могли б швидко отримати клієнти та торгувати.

  Адже, коли продаються торговельні центри, з’являється потреба у використанні ліфтів. Існує своя причина!

  Відразу після заснування порту у спалахі блакитного світла з'явився Віїд.

  - Це ж Віід.

  - Великий скульптор Віід! Правитель Мори повернувся.

  Оскільки трансляція завдання закінчилась зовсім недавно, багато хто легко впізнав головного героя. Можна сказати, що він з'явився на піку власної популярності.

  - Фух...

  Вікід прикрив долонею очі, закрившись від яскравого світла сонця, і оглянувся.

  Мінімум кілька тисяч людей спостерігало за ним в цей момент. Навіть на стінах замку і біля вікон у поблизьких будівлях товпилися гравці.

  - Отже, моя слава зібрала тут стільки людей.

  Вікід був дуже задоволений!

  Але потім він почув пару молодих торговців, які продавали всяку дрібницю.

  - Суіл, той брат і є Віід?

  - Тихіше! Будь обережним зі словами. Раптом він почує.

  - Так що, він і є той кровожерний Віїд з жахливим характером чи ні?

  - ...

  Світ завмер в очікуванні повернення Віїда з Землі Магії!

  Людина, яка насправді нічим не відрізнялась від безжалісного тирана.

  Кінець 16-ої книги.

https://literna.net/uk/books/417-lihendarnii-linivii-skulptor