Врешті-решт, коли вони таки добралися до залу, Гаррі з полегшенням сів за слезерський стіл, а Анжела влаштувалася навпроти нього. Потім він не звертав уваги на те, як усі студенти в’язні дивляться на нього, помічаючи змія, що лежить у неї на плечах.
"Я голодний." - прошипів Джет.
« Що він сказав?" — ніби без цікавості запитала Сабіні, зробивши ковток соку.
- Вів хлопчик. « Там, де ми жили раніше, я просто дозволяв йому полювати на щурів і їсти комах або щось ще, в що він міг забити свої... .. ілики. Я не знаю, чи буде це гарною ідеєю тут, принаймні, поки не отримаю уявлення про замки."
"Гм, ти можеш покликати ельфа і попросити його принести щось поїсти для фамільєра."
Ельфа?
"Домові ельфи - це істоти, народжені для того, щоб служити чарівникам і відьом. Деякі з найбільш неосвічених членів чарівного світу вважають їхню роботу рабством."
« А це рабство?" - уточнив Гаррі тихим голосом, не бажаючи змусити іншу істоту працювати на нього, як Дурслі змусили племінника працювати.
"Не зовсім, ельфи, як показує історія, щиро люблять працювати. Якщо ти скажеш їм, що вони не можуть працювати, то вони або почекають, або зроблять щось інше, як вважають за роботу. Це схоже на їхній спосіб життя. Дивись, можна запросити сюди ельфа Хогвортса?" - покликала Анджела в простір.
Через хвилину біля них з'явилася істота, зріст від двох до трьох футів, з тонкими руками і ногами, та величезними очима. У нього були гострі, як у кажана, вуха, і замість звичайного одягу він просто прикривав своє тіло наволочкою. Гаррі від його раптового появи підскочив на своєму місці, а Джет миттєво прийняв оборонний вигляд і почав загрозливо шипіти, що робить ельф пискнув і вистрибнув назад.
"- Все в порядку." - запевнила Анджела, звертаючись не тільки до першокурсника, але й до його фамільяру і будинку. "Це один з ельфів Гогвортсу."
"- Заспокойся." - прошипів Гаррі змію, який через мить дійсно заспокоївся.
« Ти... Ти Гаррі Поттер?!" - ельф говорив на ламаному англійський високим скрипучим голосом з нотками благоговіння.
- Хлопчик кивнув і питав на Анджелу.
« Домові ельфи Хогвортсу відповідальні за прибирання і приготування їжі." — пояснила вона.
- Поттер знову змінив погляд на цю дивну істоту. « Мій друг - змій голодний, чи не міг би ти принести йому щось поїсти?
« Звичайно!" - прощав ельф, оправившись від шоку. "Це займеться Фліпсі".
Хто така Фліпси?
- Я Фліпсі!
До речі, ти дуже добре говориш англійською.
"Дякую, великий Гаррі Поттер!" - груди ельфійки злякалася від того, що вона відчула справжній комплімент. А що хоче з'їсти змія Гаррі Поттера?
"-Криси, миші, маленькі ящірки, м'ясо, все менше його."
- Вона додала Анжела. "Це означає, що він їсть тільки м'ясо, а не рослини." - пояснила вона, коли ельфійка злякалася.
« О, у Фліпсі залишилося трохи м'яса і підійде для змії Гаррі Поттера?
Дякую. що вона виглядає ось так, ніби мине. "Я зробив щось не так?"
« Великий Гаррі Поттер дякує Фліпсі?" - недовірливо перевіряла ця сама флипсі, дивлячись на нього як на бога. "- Гаррі Поттер ще славніший, ніж кажуть! Я принесу його змія трохи м'яса!" - щасливо пообіцяла ельфійка, перш ніж зникнути з легким бавовною.
« Що я такого зробив?" — з сумом запитав хлопець у своєї більш досвідченої знайомої.
« Домові ельфи рідко отримують допомогу. Більшість людей не заморочуються цим, тому що вони не поважають їх або вважають, що їм слід просто бути раді мати роботу." - Гаррі нахмурився, але більше нічого не сказав, коли поруч з ним з'явилася тарілка із великим шматком м'яса.
"Я думаю, це для тебе." - припустив він, і Джет швидко послизнув з його плечей на стіл, почав їсти.
" Поттер." - почувся знайомий голос, і в цей момент поруч з ним сіла Дафна, а Трейсі обережно розташувалася поряд з Анжелою, сподіваючись, що ключем до того, щоб не турбувати Джета, було не рухатися занадто різко. « Вчора ти справив велике враження." - ліниво помітила Ґрінграсс.
"- Справді?"
Так. і в цей момент до залу увійшли інші люди-первокурсники. "Я чула, як старші студенти говорили про це сьогодні вранці." - інші першокурсники сіли трохи поодаль від Гаррі та інших, немов боялися, що він натрачить на них свою змію, за винятком одного.
- Привітав Блейз, сідаючи поряд з сестрою.
"До речі, я хотів вибачитись перед тобою".
« Вибачатися? » — здивував хлопчик. За що?
« Мені здається, що вчора я міг поставити тебе в незручне становище. Якщо ти відчуваєш, що тебе змусили стати моїм сусідом по кімнаті, і хочеш переселитися, то я все зрозумію."
Бляйз виглядав дуже здивованим, а якби Гаррі дивився на Анджелу, то побачив би усмішку на її обличчі. «-... Дякую, але це круто і наявність промовця на парсетанзі в якості сусіда по кімнаті дає мені великий захист, ніж будь-де.." - він знизився плечима. - І я все ще не можу повірити, що ти двічі прокляв шестикурсника!" - додав мулат з усмішкою.
« Що я можу сказати? Я просто зловив момент."
Професор МакГонаголл, коли вона підійшла до нього. « Це ваш фамільяр?" — уточнила жінка, обережно дивлячись на змія.
Професоре.
Професор Бабблінг сказав мені та іншим співробітникам, що ця змія...
- Пояснював Гаррі.
"Вибачте?"
« Його звати Джет, професор." — розгорнуто пояснив хлопчик.
Добре, якщо "Джет" залишиться в школі, то його треба тримати під контролем. Нікому не потрібно, щоб він когось вкусив".
« Професоре, я можу обіцяти вам, що він коли-небудь вкусить когось тільки для самозахисту або заради мого захисту.» - запевнив Поттер, а Джет тихо зашипів. Він каже, що обіцяє нікого не кусати без крайньої необхідності.
« Ви можете з ним говорити?" - видихнула професор, і на її обличчі відобразилося кілька емоцій, включаючи недовіру.
"Так, хіба професор Бабблінг не сказала вам?"
Макгонагал зізналася: « Але чути і вірити - занадто різні речі. Вам буде дозволено принести свою змію на заняття сьогодні, хоча вчителі будуть стежити за вами обоми. В кінці дня я проводжу вас до директора. Він хоче обговорити вашу..." - жінка замовкла, ніби намагаючись підібрати потрібне слово. "... друга".
Гаррі погодився, і професор Макгонагал кивнув у відповідь. Поттер озирнувся на Джета і моргнув, побачивши Дафна з радістю погладив пальцем макушку змія.
Джет?
« Мені подобається ця людина. Я залишу її собі." - заявив він.
"Ти не можеш залишити собі людину".
« Чому б і ні? Ти тримаєш мене і цю сову, чому у мене не може бути двох людей?"
"... справедливе зауваження".
« Що він сказав? » — зацікавилась Дафна.
- Він хоче залишити тебе собі. перш ніж повернутися до їжі.
« Залишити... Мене?"
https://literna.net/uk/books/410-svitlo-pohlinene-tmoyu-zavershen