"- Гм, тепер розумію чому. Твої батьки ніколи б не посміяли заподіяти тобі шкоду, якби думали, що ти станеш могутнім чарівником. Я б порадила Слізерін.
Слізерін?
- Так, він чудово підійде тобі. « Ти не тільки володієш здібностями Салазара Слізеріна, але й могутній, розумний і амбіційний чарівник. Слізерін допоможе тобі на шляху до величі. "
Це слово "відлуння"? "Веле, мені це подобається." - посміхнувся хлопчик і не тільки подумки.
"- У такому випадку." - голосно вимовила капелюха, щоб всі почули. Слізерін!
Гаррі відчув, як з нього зняли капелюх, встав і подивився на всіх присутніх. Хафлпаффці виглядали здивованими і кілька стурбованими, Когтевранці теж були здивовані, але не настільки схвильованими. Гриффіндорці виглядали так, ніби хтось убив і розтоптав їх цуценя, перш ніж помочитися на нього. Вони явно сподівалися, що хлопчик-який-вижив стане Гриффіндорцем, як і очікувало більшість людей.
Поттер підійшов до стола Слізеріна, де більшість учнів виглядали здивованими та недовірливими і присів поряд з Трейсі, навпроти Дафни.
Він кивнув їм.
- Грінграсс усміхнулася подрузі.
Як тільки народ зміг видужати від шоку, викликаного відправленням хлопчика-Слізерін у Слизенін, сортування продовжується. Блейз також потрапив до змій, але замість того щоб сидіти з Гаррі, Дафною і Трейсі, він вибрав місце біля третьої школи.
Коли розподіл закінчився, професор Дамбльдор вийшов зі свого місця, блиснувши голубими очима, і звернувся до всіх учнів.
"- Ласкаво просимо, ласкаво прошу всім студентам, новим і старим. Тепер, перш ніж почнемо наш чудовий бенкет, дозвольте вам сказати кілька слів. Ось вони! Олух! Пузир! Баланс! Уловка! Дякую. перш ніж сісти. Перед тим як Гаррі почав задумуватись, наскільки змінити директора, сталося щось чарівне.
Хлопчик не міг позбутися відчуття, що раптом опинився на небі, коли з’явилося велике розмаїття їжі. Тут було все. Поттер озирнувся, зазначаючи, що інші учні теж виглядали щасливими. Гаррі почав вечеряти з жінкою, яка бачила його манери і за її столом вона спостерігала за тим, як вони ставилися до нього. Все було набагато краще, ніж у Дурслій, де його дядько Вернон і кузен Дадлі просто запихували в рот як можна більше їжі, тоді як тітка Петунія сиділа осторонь і спокійно жувала свій салат, наче гігантський потворний жуків.
Поттер з радістю продовжив обід, хоча і зробив паузу, звернувши увагу на грифіндорський стіл, а саме на Рона, який їв так, ніби боявся, що їжа віднімуть, якщо він зупиниться. Жахливе видовище. Куски їжі падали у нього з рота прямо на коліна і на стіл.
- Дафна нахмурилась, озирнулась і побачила, як молодший Візлі їсть. "- Фу." - це було все, що вона сказала перш ніж з відразою повернулася, похитала головою і продовжувала вечеряти.
— Хіба ж це не так? « Не думаю, що батьки навчили його добрих манер".
"Отже, ні." - погодився старший злизеринець. « Його брати вміють їсти, не будучи схожими на тварин".
— А ти думаєш Поттер? — запитав Драко. Гаррі відповів не відразу, вирішивши спочатку проковтнути їжу.
Я думаю... що мені не настільки цікавий Уїзлі, щоб витрачати свій час на його обговорення. Сьогодні наш перший вечір у Хогвортсі, і я хотів би почекати перш ніж робити якісь висновки."
« Дуже слізерська відповідь, Поттер." — ввічливо кивнув якийсь чотирикурсник.
« Здається, капелюх все-таки добре справляється зі своєю роботою.» - зауважив Гаррі з легкою умилкою, перш ніж озирнутися на Уїзлі. « І я вдячний їй за це, бо інакше міг би сидіти там." - додав він, заробляючи хмики від сусідів.
Усі продовжували їсти і розмовляти, поки нарешті Дамбльдор знову не піднявся.
"- Гм". - кашляв директор привертаю увагу. « Так, так, я радий, що вам всім сподобався бенкет. У мене є ще кілька слів, перш ніж ми розійдемося. Першокурсники повинні звернути увагу, що ліс на території школи заборонений для всіх учнів. І декому з наших старших студентів теж це не завадило б запам'ятати." - мерехтливі очі Дамбльдора виблискнули в сторону двох рудоволосих близнюків за гриффиндорським столом, які посміхалися у відповідь. Якби Гаррі мусив гадати, то поставив би собі за це родичів Рона.
« Пане Філч, наш доглядач попросив мене також нагадати вам, що в коридорах не можна використовувати магію." - Дамбльдор продовжив і повідомив ще кілька оголошень, перш ніж дістався до кінця своєї промови. І я мушу сказати вам, що цього року коридор третього поверху з правого боку закритий для всіх, хто не хоче померти дуже болісною смертю.
Гаррі моргнув, гадав, чи правильно він почув і бачив, що Трейсі та Дафна виглядали трохи розгубленими, але тепер головне питання в тому, щоб за школа дозволила чомусь настільки небезпечному перебувати на своїй території?
« А тепер, перш ніж ми ляжемо спати, співаймо шкільний гімн!" — з радістю проголосив Дамбльдор. Поттер помітив, що усмішки інших вчителів стали досить напруженими, але директор не звернув на це уваги. Він легонько помахнув палицею, ніби зігнати з неї муху, і вона вилетіла довгий золотий стрічка, яка піднялася високо над столами й вихвалялася, немов змія, склавшись у слова. "Кожен вибирає свій улюблений мотив. Почали!"
Що може бути кращим, як завершити чудовий вечір музичним хаосом? Поки решта вчителів зберігали "застиглі" усмішки, професор Дамбльдор диригував школою, причому кожен співав на свій манер. Для Гаррі це було гірше спів, яке він коли-небудь чув з тих пір, як Дадлі в останній раз грав у шкільному виставі.
"Ах, музика." - посміхнувся директор, коли ця пародія на спів закінчилася. « Магія, що перевершує все, про що ми тут говоримо!"
- Пробурмотів Гаррі собі під ніс. « Виявляється, мені слід було просто піти до музичної школи".
Після того, як бенкет закінчився, всі першокурсники пішли за п'ятикласником-презиктом Слізеріна в спільну вітальню факультету, яка знаходилась у підземельках. Незабаром вони зупинилися перед простим на вигляд стіною, хоча якщо придивитися до неї, то можна було побачити дуже маленький слізерський логотип на стелі над нею.
« Зелена змія." — сказав пароль старшекурсник, і всі пішли за ним до вітальні.
У загальній кімнаті було безліч шкіряних диванів з низькими спинками, чорного і темно-зеленого кольору, крісел та шаф. Стіни прикрашали гобелини, які зображають пригоди знаменитих середньовічних слізерів. Загалом у вітальні панувала чудова і водночас холодна атмосфера.
Хоча увагу Гаррі в першу чергу зосереджувалося на різних зміїних малюнках по всій вітальні, на меблів, у стінах і стелі, і всі вони виглядали зроблені з металу.
"Ці змії - чарівні, я це відчуваю." - прошипів Джет, поклавши голову хлопчику на плече.
https://literna.net/uk/books/410-svitlo-pohlinene-tmoyu-zavershen