- Майже нудно проінформував він: "- Кассір зараз підійде, щоб відвести вас у сховище." - попереджав він, повертаючи ключ Батшеде.
- кивнула Бабблінг.
« Нехай ваші вороги помруть від вашого клинку." - Гоблін кивнув їм обом, і жінка вже збиралася відповісти, коли Гаррі заговорив.
« Нехай усім вашим ворогам відірвуть соски і заштовхають один одному в горлянку. Перекладач: "Ча?"? Я тут не і це все автор реально мав на увазі те, що я тут написав, мене самого від такого виверту сплющло).
Гоблін моргнув, перш ніж схвалено кивнути.
« Справді." — посміхнувся він.
- Хм... Ну що ж, ми мабуть підемо." - якось невпевнено пробурмотіла Батшеда.
Гаррі кашляв, не даючи їй прибрати ключ і простягнув руку.
Професор моргнула, перш ніж зрозуміла, що йому потрібно. Вона вважала, що це справедливо, врешті-решт він був його ключем. « Вибач. Але зроби мені послугу, не втрати його і ніколи не віддавай нікому іншому. Тому що в найгіршому випадку тебе обворять, а у кращому доведеться заплатити сім галеонів за новий."
- Тепер десять галеонів." Поправив її гоблін-кассір, повертаючись до паперової роботи.
Тепер це буде 10 галеонів. « Ти зрозумів? »
« повністю." — кивнув Гаррі, і Бабблінг усміхнувшись йому, дала йому ключ.
**** *** $xull by + anward
Через деякий час вони отримали гроші і вийшли з Грінготтсу, відправившись через Косому перевулку за приналежністю до школи.
— Ти мусиш вибрати собі чарівну паличку. « Я йду за складками для зілля і подбаю про те, щоб у тебе було найкраще обладнання." - вона вирішила зробити це хоча б для того, аби Снейпа мала менше підстав скаржитись.
"Добре." - Гаррі кивнув, перш ніж зайти в магазин, який виглядав досить несмачно.
"Я відчуваю когось." - тихо прошипів Джет.
— Добрий день." - почувся голос і зайшов до кімнати літній чоловік. « Я думав, коли ми побачимось, пане Поттер. Здавалося, тільки вчора ваша мати купувала свою першу паличку, десять з чверть дюймів, верба з волоссям єдинорога. А от ваш батько вибрав 11-річну паличку з червоного дерева, яка мала периферійну руку дракона. Вона найкраще підходила для перетворення." - проінформував хлопчика Оллівандер, озираючись полиці. Нарешті, він взяв одну з коробок і простягнув її Гаррі. Проінструктував: « Просто помишіть нею." Гаррі нахмурився, але зробив як велено, помахнув палицею і у результаті випадково розбив вазу.
"Ось лайно." - пробурмотів він собі під ніс.
- Мабуть, не то." - сухо констатував майстер забираючи паличку з рук хлопчика, після чого помахнув своєю власною, щоб відремонтувати вазу. « Не хвилюйтеся, пане Поттер, я обов'язково підберу те, що вам потрібно." - пообіцяв старий.
Годину по тому Оллівандер все ще шукав відповідний інструмент для хлопчика-який-вижив, і чомусь був дуже розчарований, коли паличка з гостролиста і пера фенікса йому не підійшла.
"- Гм". - майстер виглядав задумливим після останньої невдалої спроби Гаррі, відправившись до задньої кімнати і повернувся через кілька хвилин з черговою коробкою в якій лежала красива чорна паличка. "Постарайтеся ось цю."
Поттер змахнув нею, і в нього наче вдарив вибух енергії, досвід був дивовижним та невимовним, найближче, що хлопчик міг би підібрати, це ніби однорукий людина раптово отримала другу руку. Яскраві вогні і сильний порив вітру вирвалися з чарівної палички, облітають всю лавку перед тим, як загаснути.
Гаррі посміхнувся, хихікнувши.
Прокоментував Оллівандер. "- Чотирнадцять дюймів - тис і з не одним, а двома ядрами."
- Два?
"- Так, дійсно, два ядра - це рідкість, але трапляється. Ця паличка дивно зроблена ще до того, як мій дід почав працювати в цьому магазині. Одна з її ядер - сережка рога рогатого змія, вони надзвичайно сильні і чутливі до парсетангу. За деякими даними, вони також можуть попередити власника про небезпеку. Друге ядро - хвостове перо буревісника, сильне і важке вчитися, особливо цінне Трансфігураторами. Крім того, може відчувати небезпеку і самому накладати прокляття.
У вас в руках надзвичайно потужна паличка, пане Поттер, використовуйте її з розумом."
"- Гм... дякуючи Гаррі, спокійно простягаючи Оллівандеру гроші за паличку, хоча всередині був в захваті і відчувши, що Джет теж щасливий. Хлопчик кивнув на прощання і вийшов з магазину. "Не можу дочекатися, щоб використати її."
Джет збуджено зашипів щось схвалене хлопчику, який облизнув губи в очікуванні.
"- Гаррі." - він обернувся, і побачив, що до нього йде Батшеда, тримаючи в руках клітку з білою совою. « У мене є для тебе невеличкий подарунок".
- Поттер замер, не довіряючи своїм вухам. « Ви придбали її для мене? » — мов не розуміючи, навіщо вона це робить.
« Звичайно, для тебе." - запевнила жінка, борючись з бажанням нахмурітися. Коли вона повернеться в Хогвортс, то обов’язково поговорить з Дамбльдора про родичів хлопчика. Багато дрібних речей починали складатися в неприємну картину, яку їй не подобалось. « Оскільки Джет - твій фамільяр, ти все одно можеш взяти з собою в Хогвортс домашню тварину. А може, тобі не подобаються сови? Якщо ні, то я можу дістати тобі кішку або..."
- Він швидко запевнив Гаррі. Але ви впевнені, що це нормально для мене купувати?
- Професор усміхнулася, коли взяв клітку і з благоговінням подивився на сову. Вона краєм вуха почула якесь шипіння, яке чомусь здалося їй ревнивим.
***** * $xa = aull by + 0}
Гаррі і Батшеда в даний момент сиділи за кутовим столиком у "Кафе-мороженому Флоріана Фортескью", і з задоволенням їли морозиво. Жінка вирішила зупинити свій вибір шоколадом, тоді як Гаррі хотів спершу замовити ванільне. Але потім у останню хвилину вирішив спробувати також шоколадне пиво.
« Дякую вам за морозиво і сову." - Хлопчик посміхнувся, дивлячись на білосніжну пташку, яка все ще сиділа у своїй клітці, але Поттер сподівався випустити її, як тільки повернеться додому.
"- Не за що, Гаррі. А морозиво - це просто маленьке задоволення для нас обох."
« Ну, будь ласка, скільки я повинен заплатити за них? »
- Бабблінг нахмурилась. " Гаррі, це подарунки. Ти не зобов'язаний мені платити за них."
"О, ви впевнені?" Цього разу насупився хлопчик. "Я дійсно не хочу бути зобов'язаним вам, тому якщо ви хочете отримати певну плату, то я б хотів знати це якомога швидше."
« Ні, ти не зобов’язаний платити мені ні за те, ані за інше », — запевнила жінка, яка була здивована тим, чому Гаррі так хвилювався про прості подарунки.
"О... якщо ви впевнені." - дивним голосом простягнув він.
А тепер ти вирішив, як назвати свою сову?
« Я придумаю ім'я пізніше. Спочатку я хочу подумати, що це має бути добре ім'я, яке не тільки мені сподобається, але й їй." - полярна сова кивнула, як би сказати: "Ти розумний чоловік".
- Батшеда на мить прикусила губу. « Ти не заперечуєш, якщо я задам тобі питання? Можеш не відповідати, але мені цікаво."
https://literna.net/uk/books/410-svitlo-pohlinene-tmoyu-zavershen