Він відстрибнув назад, як ніби його дійсно вкусили, а тітка Петунія знову підхопила, але не змогла стати з дивана, так як Дадлі закричав і стрибав до неї на коліна, незважаючи на те, що, ймовірно, вештався більше її або, принаймні, не поступав.
"Що це?" - вимагав відповіді Вернон, відійшовши на безпечну відстань.
- Прошепотів тим часом Гаррі Джету.
- Підвищив голос дядька, одним з побічних ефектів парселтанга було те, що для всіх тих, хто не говорив на ньому, він звучав просто як шипіння.
« Не хвилюйся, у мене є план." — запевнив хлопця змішеня.
- Що? Про що ти говориш?!"
- Вернон знову впіймав себе на тому, що його перебиває шипіння, хоча цього разу воно не виходило від Гаррі і Джета. Усі троє Дурслій закричали жахом, коли зненацька до кімнати вповзла невелика армія маленьких змій, оточивши трьох людей і одночасно розташувавшись між ними та Поттером.
« Припини!" — вигукнула Петунія, але не змогла нічого зробити, оскільки вона та решта її сім’ї були скам'янілими від страху. Хоча змії переважно не були отруйними, але й Дурслі не знав про це. Але тут були присутні кілька плазунів з непіддатливим отрутою, чий укус не вбив би людину, але спричинив біль.
Невдовзі вся земля покрилась зміями, і дехто почав вилазити на меблі й тепер мовчазний Дурслю. Навіть Дадлі перестав кричати, принаймні для того, щоб зменшити ризик привернути на себе увагу.
- Гаррі розинув рот, використовуючи відповіді єдиного потенційного злочинця.
« Минулої ночі, коли ти спав, я виповз на вулицю і зустрів кілька родичів." -гордо прошипів Джет. « Я сказав їм, що тобі потрібна допомога, і вони пішли за іншими зміями.
« Ми захистимо того, хто говорить », — відповіла одна з них.
Наступне, що сталося до того, як Гаррі зміг зупинити себе, він розсміявся. Спочатку це був легкий сміх, який потім став голоснішим і поступово посилювався. Зрештою, він перетворився на гучний, повний радості хохот.
У цей момент Дадлі відчайдушно намагався зрозуміти, що відбувається. Тим часом Петунія і Вернон дійшли висновку, що це була погана ідея - ображати хлопчика, який, як вони знали, врешті-решт виросте і стане чарівником.
***** * $xa = aull by + 0}
Пройшло кілька років, і Гаррі мав 11 років. Тепер він сидів на ліжку і читав книжку в кімнаті, яка колись належала Дадлі, принаймні так було до тих пір, поки Поттер не вигнав його звідти і не захопив її. Відколи він подружився з Джетом, його життя стало кращим, ніж він міг коли-небудь мріяти. Тепер вони боялися не тільки його, але й змія, який час від часу кликав своїх родичів, якщо їм потрібно було нагадування про те, чому вони не повинні зв’язуватися зі своїм племінником. Хоча Джет і сам по собі був достатньо великим нагадуванням. Тепер він став набагато довшим, ніж раніше, але все ж був достатньо маленьким, щоб поміститися на плечі Гаррі.
Спочатку Дурслі намагався збунтуватися проти нового становища, але всі їхні потуги швидко закінчились за допомогою змій. Поттер, незважаючи на те як це було привабливо, не дозволив їм кусати родичів... сильно. Він був достатньо розумний, щоб розуміти, що все стане в кращому випадку "складно", якщо, врешті-решт, хто-небудь помре. У більшості випадків змії просто піднімалися і шипіли їм у вухо або обвивалися довкола шиї та загрозливо кусали, але тільки ті з них, які не отруйні.
Гаррі, прошипів йому на вухо Джет. « До тебе відвідувач." - Хлопчик нахмурився і подивився у вікно, побачивши птаха, що летить до нього в кімнату. Птах виявився коричневою совою, яка несла листа, прив'язане до її лапи. « Можна мені її з'їсти?" - запитав змій, коли поштанка приземлилася на стіл.
- Поттер закотив очі, коли вставав з Джетом, все ще лежить на його плечах, і повільно підійшов до сови, сподіваючись, що не зігнить її. Та обережно подивилась на Джета, але зовсім не відреагував. Вона лише підняла лапку, до якої був прив’язаний лист. "Я припускаю, що це для мене." - логічно припустив хлопчик, перш ніж відтягнути повідомлення і відкрити його, почавши читати.
Пане Гаррі Поттеру,
Ми раді повідомити вам, що ви прийняті в Школу чаклунства і магії Хогвортс. Будь ласка, ознайомтеся з списком усіх потрібних вам інструментів і книжок.
Навчання починаються 1 вересня, будь ласка, відправте свою відповідь сова.
Щиро Ваша,
Мінерова МакГонаголл
Заступник директора.
" Хогвортс." - тихо прошепотів Гаррі, перш ніж швидко почати писати свою відповідь. Як тільки він закінчив, то подивився на сову, яка все ще була тут. « Я припускаю, що ти віднесеш мою відповідь назад?" — уточнив Поттер, і сова кивнула на нього. Гаррі це не дуже збентежило, врешті-решт, він провів останні кілька років, розмовляючи зі зміями, тому хлопчик спокійно прив'язав повідомлення до її лапки. "Зроблено." - сова ухнула, перш ніж злетіти і вилетіли в вікно.
- повторив Джет. « Що це за назва?
"Не знаю, але врешті-решт я зможу навчитися магії."
"Ти не можеш просто вивчати магію." - заперечив змій. - З ентузіазмом він прошивав. « Ти мій господар! Мій господар повинен бути кращим за інших безглуздих чарівників і відьом!" - після його слів Гаррі просто розсміявся та весело похитав головою.
***** ** $xull by = 0}
Батшеда Бабблінг, дев’ятнадцятирічний професор стародавніх рун у Хогвортссі, прибула в будинок чотири по Тисовій вулиці, щоб поговорити з Гаррі Поттером про його зарахування до Гоґвартса. Зазвичай це не було її роботою, насправді вона ніколи раніше не приходила до магглуджених або тих, хто виріс у не чарівному світі, щоб ввести їх в світ магії. Уявіть собі, як вона нервувала і почала з Гаррі Поттера, найвідомішої дитини у світі. В їхній громаді важко було знайти когось, хто не знав, який такий хлопчик-вижив.
« О Мерлін, чому я?" - пробурмотала вона собі під ніс, перш ніж згадала чому. Зазвичай маггломовним відправлявся один з чотирьох розділів будинку, але професор Спраут, МакГонаголл і Флітвік не мали доступу до нього, а професор Сонп повів себе як неприємний осел, ким він є, відмовившись виконувати цю частину своєї роботи. Хаґрід не міг цього зробити, тому що він був би в магглівському районі своїм ростом, а професор Дамбльдор був зайнятий якимось міжнародним заходом. Були причини, за якими й інші вчителі не могли цього зробити, наприклад Біннс був привидом, а Трелоні - п'яною ідіоткою.
Врешті-решт, коло звузилося до неї і Септими Вектор, викладачки арифманики. Батшеда спробувала пояснити Септимі, що їй не слід цього робити, оскільки вона наймолодша вчителька в школі, але Вектор обірвала її, просто кажучи: "Чур не я", перш ніж просто пішла, чорт забирай!
"Добре, постарайся не зганьбити себе перед Гаррі Поттером, інакше ти ніколи не зможеш забути це", - сказала вона собі, перш ніж піти до будинку, де повинен був жити хлопчик-вижив. Вона сподівалася, що правильно розібралася, а то всі будинки тут виглядали однаково. Жінка постукала у двері, і через кілька хвилин вона відкрилася, та на порозі з'явився симпатичний одинадцятирічний хлопчик із розтріпаним чорним волоссям і сліпучо смарагдно-зеленими очима.
https://literna.net/uk/books/410-svitlo-pohlinene-tmoyu-zavershen