- Сделку?
- Так.
Навіть у темряві вона бачила, як кутки губ Леннокса піднялися. І хоча сторонній спостерігач подумав би, що він просто посміхнувся, Джульєтта чудово знала про це.
На його обличчі зараз була іронічна ухмилка.
Проте Джульєтта не знеохотилась і продовжувала бути цілковито спокійною.
- Я буду корисною Вашій Величності.
Джульєтта зробила крок, обережно наблизившись до нього.
Очі Леннокса, який сидів і притулився спиною до дивана, були нижче, ніж у Джульєтти, тому вона дивилася на нього зверху вниз, будучи в більш вигідної позиції, аніж він.
- Полізна?
- Так, як ви можете бачити завдяки їм.
Як тільки Джульєтта домовилася, крила метеликів мерехтіли в темряві і виблискували.
Вона навіть не здогадувалася, що ключ у її батька про призначення якого ніхто нічого не знав, виявиться артефактом. Мабуть, в минулому її батьки теж померли через те, що аристократи намагалися захопити ним.
Але Леннокс все ще холодно відповів:
- Мені не потрібна людина, яка не вміє використовувати свої сили.
Попри холодні слова Джульєтта не відступила. Вона зробила ще один крок до Леннокса.
- Я навчуся використовувати їх. Якби ви тільки могли навчити мене ...
- Навіщо мені це?
Леннокс насміхався з неї.
- У мене немає хобі навчати жінок, яких я навіть не знаю.
- ...
Джульєтта зробила ще один крок. Тепер відстань між ними була досить близькою, щоб вони обидва могли доторкнутися один до одного, якщо б побажали.
- Але ви ще навіть не чули моїх умов.
- Я не думаю, що якщо я їх почую це буде мати якесь значення.
- Вчора ви сказали мені припинити використання ману, але я не знаю, що це означає...
Потім ліва рука Джульєтти доторкнулася спинки дивана зовсім поруч з Ленноксом.
- Можете навчити мене цьому? - Джульєтта запитала.
***
Через п'ять днів після цієї розмови.
Джульєтта сиділа в кутку бенкетного залу у імператорському палаці.
- О Боже, міс Монтегю!
Звичайно, у столиці не було більше нічого, що так само швидко поширювалося б, як чутки.
« Золоте» світське суспільство, дізнавшись про те, що сталося, природно постаралося потішити нещасну доньку загиблого графа Монтеґю, який залишився на самоті.
- Це найглибша втрата для всіх нас. Я горю разом з вами!
- У вас, мабуть, розбите серце.
Усе це, як звичайно, починалося з розумової участі та легкого інтересу, але згодом у неминучий потік відвертої жалю.
[Всі про тебе хвилюються. Ти прийдеш на вечірку в останній день?]
Кілька днів тому Фатіма написала листа в особняку Монтегю.
Звичайно, що в листі Фатіми не тільки питання прийде на банкет Джульєтта останній день чи ні, але й декілька досить банальних слів співчуття, хоча і не надто щирих.
Проте коли Джульєтта приїхала на банкет, вона навіть не змогла з нею поговорити. Більше того, їй стало цікаво, яких людей мала на увазі її подруга, згадавши у своєму листі їх під словом « все»?
- Я вважаю це негідним. Її батьки так раптово закінчилися, а вона замість того, щоб оплакувати їх, вирішила відвідати банкет.
Тому що як тільки люди відходили від неї, після вираження своїх звичайних співболіснів вони відразу ж бралися судити про неї в дусі стандартного кліше.
Сьогодні був останній день балу « колокільчиків ».
Зрештою Джульєтта відвідала тільки перший і останній день цього семиденного банку «кольорових торговців ».
Зазвичай в останній день балету, вінок з блакитних дзвіночків представляв собою найголовніший інтерес до гостей, але сьогодні все було трохи по-іншому.
Здавалося, що ніхто з присутніх не цікавився тим, хто зрештою стане власником вінка із дзвіночок.
Оскільки головною темою розмови була, звичайно ж, одинока жінка в куті Джульєтта Монтеґю, яка замість танцювати приймала співчуття від гостей.
Шість днів тому, був перший день начального банку "блакитних дзвіночок".
Однак, здавалося, що день її повернення з батьками вже був у далекому минулому. Хоча її оточували ті ж люди в розкішних одязі, що й тоді, і місце було тим же.
За винятком Леннокса, Джульєтта також розповіла розділ столичної сторожі про те, що сталося. Але він лише сказав:
« Ми не можемо арештувати барона Ґаспара, на основі лише одних ваших показань."
Барон Ґаспар, звичайно, відчайдушно відкидав усі несправедливі звинувачення. Так само як і в минулому, він посилався на свої алібі.
Врешті-решт, не було жодного зв'язку між вбивством батьків Джульєтти і причетністю до цього випадку її дядька, за наказом якого ті мерехтіли це вчинили.
- Ох, я чула, що це зробили давні вороги графа.
- Так, швидше за все це так. Адже тіла графа і графіні були занадто обеззброєні, щоб на них можна було дивитися без тремтіння.
Але як же їхня донька змогла вижити?
- Цілком можливо, що там сталося щось, про яке нам не відомо.
Її люди, що оточували її, навіть не докладали жодних зусиль, щоб говорити тихіше.
- Ох, це просто жахливо. Що ж за виродки могли зробити?
- До речі, а я чула, що охоронці знайшли її в одному з заглушених борделями...
За офіційною версією, Джульєтту знайшли перед її будинком. Ескорт з лицарів, виділених герцогом для її супроводу, привіз його прямо в особняок Монтегю.
Але, звичайно ж чутки були зловісно спотворені і роздуті.
- А інакше, як би вона змогла вижити?
- Не можу повірити! Отже, вона змогла зайти так далеко тільки для того, щоб вижити? Неймовірно!
- Міс Ґлендфілд, ви ж згодні з цим, чи не так?
Ті, хто відкрито лихословив про Джульєтта, раптом звернули увагу на Фатіму Ґленфілд, яка весь цей час тримала рот на замку.
- Ох, ну знаєте, це...
Фатіма, яка несподівано привернула до себе увагу всіх присутніх, розгубилася не знаючи, що сказати.
Оскільки інші люди постійно просили її зв'язатися з Джульєттою, вона написала листа своїй подрузі і запросила її на сьогоднішній банкет.
Але вона дуже злякалася, коли їй довелося говорити про Джульєтта.
- Не хвилюйтеся і розкажіть нам про неї. Я чула, ви були близькі з дочкою сім'ї Монтегю.
- Ну, я б не сказала, що ми були дуже близькі з нею!
Її голос лунав так голосно, що Джульєтта несмисно глянула на неї.
А потім, вона побачила, як Фатіма поспішно сховалася за колоною, коли їх очі зустрілися.
Але Джульєтта вже не була такою, як раніше, тому вона нічого не відчула.
Їй навіть, здавалося, що та частина її душі, яка відповідала за відчуття, десь зламалася.
І тепер для неї не мало ніякого значення, чи ці люди розносили злонамірні плітки прямо поруч з нею або ні. Вона навіть не відчувала гніву.
Джульєтта украдкою глянула на великий годинник, який висів на іншій стіні бенкетного залу.
Бал офіційно закінчувався опівночі.
Стрілки годинника зараз показували 11: 30.
Єдине, що зараз цікавило Джульєтту - це пришле герцог Карлайл кого-небудь чи ні?
Минуло вже п'ять днів з тих пір, як Джульєтта повернулася до себе в особняку, але від герцога Карлайла досі не було ніякої звістки.
« Якщо ви погодитеся бути зі мною, то приходьте до мене в останній день свята « голубих дзвіночок».
Так сказала йому на прощання Джульєтта.
"Може бути, це навіть буде на краще, якщо він не прийде".
Якщо Леннокс Карлайл відкаже їй на прохання, його людина не з'явиться тут.
« Тем не менш ніж немає підстав для хвилювання. Якщо так станеться, все що мені потрібно буде зробити - це втекти. "
Так само, як вона якимось чином умудрялася уникати його весь цей час.
Ми знайдемо новий спосіб вижити. Все, що мені потрібно це....
Ні, зачекайте, і що я повинна робити далі після всього цього?
Джульєтта була розгублена.
Що вона повинна була зробити, якщо у неї ніяк не вдавалося уникнути того жалюгідного існування, що було в її попередньому житті, як би вона не боролася?
І поки вона була глибоко занурена в свої думки, вона не помітила, як бальний зал миттєво затих.
Топ. Топ. Топ.
Потім посеред бенкетного залу, зануреного у тишу, почувся звук твердих впевненого кроку людини, який, пройшовши через усіх гостей, зупинився прямо перед нею.
Джульєтта навіть не відразу зрозуміла, що пульсуючий головний біль, яка мучила її весь вечір, раптово зникла, як тільки він опинився поруч з нею.
- Вибачте, міс Монтегю.
Почувши тихий голос, Джульєтта підняла голову і з подивом втупилася на чоловіка.
- ....Ваша Світлість?
Червонокий чоловік підвівся перед нею на одне коліно і подивився їй прямо в очі.
- Чи можу я попросити милостиню леді, побажати мені успіху?
Джульєтта на мить розгубилась, оскільки не очікувала почути від нього цих слів. Це була безглузда ситуація, в якій великий герцог Карлайл вимовляв дитяче вітання згідно з правилами банку « голубих дзвіночок».
Тоді її губи були відлучені цим словам.
- .....Пусть пишність лісу сяє тільки для вас.
Потім усміхнувся червонийок.
- Привіт, Джульєтта.
Ця людина була надзвичайно здібною керувати атмосферою навколо себе лише завдяки зовнішності.
І Джульєтта, навіть не озираючись назад, вже знала, що всі погляди гостей у бенкетному залі, де зараз стояла гробова тиша, спрямовані на неї.
Оскільки від цих поглядів, її шкіра наче поколювала.
- Чому...?
Хоча Джульєтта відчувала сильний тиск, вона таки якось змогла розкрити губи, але не знала, з чого почати. Тим часом Леннокс в мить ока схопив її за зап'ястя, поки вона була непідвладна.
Його губи легонько торкнулися тильної сторони долоні Джульєтті, а потім він відірвався, але перш ніж він пішов, серед глядачів пролунав гучний зітхання.
Джульєтта подивилася на свою зап'ястку. На ньому фарбувався вінок з яскраво-синих квітів, акуратно зав'язаний, наче браслет.
- Це ж так прийнято робити, правда? - Тихо пробурмотів Леннокс.
Жодна з його дій не була помилковою, він виконав весь ритуал згідно правил етикету цього бала.
Коли він увійшов у банктний зал, то спершу вихопив з рук корону із квітів дзвіночка.
По суті, мало хто з гостей дотримувався правил етикету. І в більшості випадків, навіть просто знати слова вітання вже вважалося великим досягненням.
Джульєтта прошепотіла:
- Я думала, що мене відкинуть.
- Чому?
- Ви не любите, коли вас турбують.
Леннокс приголомшував свої червоні очі, подивившись на неї. Проте Джульєтта цього не помітила, оскільки сиділа опустивши голову.
Леннокс простягнув їй руку.
- Мені здається, цієї п'єси вже достатньо. Давай вибиратися звідси.
Але Джульєтта подивилася на його руку і похитала головою.
- Я не можу ходити через мою щиколотки.
- Як же ти сюди дійшла?
- Он той чоловік...
Коли Джульєтта показала, що слуга з збоку накинув брови, Леннокс трохи похмурив. Потім, якимось чином неправильно вияснивши її слова, він пробурмотів щось на зразок лайки.
Потім він підхопив Джульєтту на руки і пішов до виходу з залу.
- Я не мала на увазі, щоб ви мені допомагали.
Але тепер вже було трохи запізно для цієї поправки.
Джульєтта чітко бачила вираз глибокого подиву на обличчях людей за його широкими плечима. Вона, здається, навіть роздивилась збентежене обличчя Фатіми, яка спостерігала за нею в цей момент.
Потім повільно моргнувши, Джульєтта інтуїтивно відчула щось, від чого її тіло миттєво похолодило.
У цю хвилину вона назавжди попрощалася зі своїм дитинством і колишнім життям.