Так, стоп! Потрібно подумати про щось інше. Щось, що буде абсолютно протилежним цим думкам.
Тоді Джульєтта свідомо спробувала уявити собі щось приємне і легке.
Отже, це має бути чимось блискучим, красивим і прекрасним.
Отже, Джульєтта знову повернулася до своїх «стекованих туфельків». Якщо бути абсолютно точною, то до сукні і прикрас у особняку герцога.
Вона залишила всі ці речі, які герцог подарував їй в його будинку недоторканими.
- Якби я могла, то спалила б усі ці сукні, щоб позбутися цього відчуття в серці.
Джульєтта дуже розсміялася.
Вони б стали похмурим уособленням її розставання з сім'єю Карлайл, в вигляді попелу. Вона не знала точної ціни, але вважала, що вартість деяких будинків у столиці може здаватися смішною в порівнянні з ними. Але, навіть якщо й так, це було б правильно.
- Ах, і то намисто.
Джульєтта посміхнулася, згадавши про нього.
Якби вона була тією добросердою героїнею з прекрасної казки, то вона б плакала, думаючи про своє кохане, але її ж думки зараз займали чудові сукні і прекрасні коштовності, які вона залишила в його особняку.
- Пфф... Мабуть, снобізм і мені не чужий.
Але Джульєтта ніколи не вважала себе приємною і доброю, тому вона все одно чи так це було насправді.
Раптом Джульєтта стала допитливою.
А що з ним стане, коли вакантне місце поруч із герцогом хтось займе?
Леннокс скоро забуде Джульєтта, як він легко забував своїх колишніх коханок і заміняв їх новими пасіями. Нова коханка герцога незабаром займе місце поруч з ним, яке колись належало їй.
Але, незважаючи на все це, тільки одна думка була зненавиджена Джульєтті, те, що речі, які він подарував їй, можуть бути спокійно використані його новою коханкою.
Звичайно, для Леннокса це не мало нічого значення.
Навіть якщо він подарує коштовності, які вона залишила, своєю новою коханкою, то не мала права обурюватися.
Тому Джульєтта зробила єдине, що могла, вона загадала бажання.
« Прошy, нехай моє намисто не прикрасить шию безликою жінки. Це все чого я бажаю. "
- Може, мені слід було залишити йому записку? Не дозволь носити моє намисто нікому іншому! Або, можливо, мені варто було попросити його продати мені це намисто?
Джульєтта трохи розсміялася з цих думок.
Але вона дійсно не мала часу. Тому час повільно очистити свої думки, спокійно усміхнутися і рішуче попрощатися з ними.
« Якщо ти так хотіла б, то мусиш подумати про це раніше. Джульєтта Монтегю, ти ведеш себе безглуздо і тупо. Це ж саме той кінець, якого ти так хотіла, чи не так? "
Вона з самого початку розуміла, що це коли-небудь станеться, і так само вона знала, як втече.
Джульєтта розсміялася.
Якби вона витратила ще деякий час, щоб підготуватися до цього моменту, то могла б піти геть без особливого хвилювання.
Або, можливо, тоді він попрощався з нею першим без жалю ...
- Мабуть, я зовсім дурна.
Зараз був найприємніший момент, щоб закінчити це, оскільки вона і так багато часу себе обманювала.
Весь цей час, вона жила з ілюзією, що може залишитися ще трохи довше, і з скороминущим сподіванням можливості, якої ніколи не призначено було представитися.
Він буде тим Ленноксом Карлайлом, яким вона його знала до самого кінця, і такий як він, ніколи не зміниться. Ще на самому початку Джульєтта пообіцяла собі, що теж не зміниться і не постраждає за все, але зрештою вона вирішила піти першою.
На відміну від нього, вона протягом семи років готувалася до свого розриву з ним, хоча він і не здогадувався про це.
Якби вони були на землях родини Карлайлів, їй не вдалося б так легко втекти.
Але вона вже давно планувала розірвати цю прірву. І, нарешті, їй вдалося зробити це.
Джульєтта обережно подивилася з боків, відкинувши свої невеселі думки.
Оглядаючи станцію, занурену в темряву, вона ворожила чи йде потяг, як раптом помітила щось дивне.
Навколо було занадто тихо...
Вона була впевнена, що на станції були й інші пасажири, крім неї, очікують поїзда.
Як давно тут так тихо?
Щось не так.
Коли Джульєтта встала, вона інстинктивно відчула небезпеку і почулася кроки.
Якимось чином цей звук кроків здавався їй дуже знайомим. Джульєтта вага застигла.
І незабаром з темряви вийшов чоловік.
Коли він зупинився на проти неї, вона побачила, що його одяг була в безладді, це ніяк не зв'язувалося з його звичайним суворим чином. Він навіть зняв краватку і розстегнув пару гудзів на сорочці.
Завжди ідеально укладені чорне волосся, зараз розсипалися по його гладкій лобі, наче він поспішає або навіть біг.
Крім того, Джульєтта помітила, що він важко дихав, оскільки його широка груди чітко ходила вгору і вниз під одягом.
Тим не менш він абсолютно спокійно посміхнувся їй, як ніби нічого не сталося.
- Чи повинен я сказати, що ми давно не бачилися?
Звичайно ж, це був той самий чоловік, від якого вона втекла.
- ....Лоснокс?
У цьому світі є тільки один чоловік, який міг так посміхатися - Леннокс Карлайл.
- Я навіть не думав, що я настільки тобі неприємний, щоб ти вирішиш втекти від мене під покровом ночі.
- Але як...?
Джульєтта, яка дивилася на нього з таким блідим обличчям, ніби побачила перед собою привида і раптом виявила, що його ліва рука забинтована.
Перев'язок просочилася кров'ю і виглядала неакуратною, наче він робив це в поспіху. І тепер червоні краплі крові капали з його руки на платформу.
Ах!
Коли Джульєтта побачила це, то відразу зрозуміла, як він знайшов її і з подивом втупилася на нього.
Хоча вона знала, що в головному храмі столиці був потужний артефакт, за допомогою якого він міг її знайти. Вона спочатку не розглядала цього варіанта, оскільки відносини між герцогом і храмом були відсутніми.
« Око Аргенса.»
- Ви використовували священну реліквію.
Джульєтта була глибоко шокована тим, що він самошвидко зайнявся її пошуками і навіть поранив свою власну руку, через яке він зараз стікав кров'ю, тільки для того, щоб вистежити її.
- Молодець, швидко здогадалася.
Помітивши пристойний погляд Джульєтти, він поклав ліву руку в кишеню своїх штанів.
- Вам не було необхідності заходити так далеко.
Після цих слів усмішка миттєво зникла з обличчя Леннокса.
- А як же моя дитина?
- ....Що означає "мою дитина"?
- Хіба це не моя дитина, в твоїй утробі?
***
Весь цей час Леннокс ледве стримував свою лють.
Він навіть не міг зрозуміти, чи сердився він на себе або на Джульєтта, але це не мало зараз ніякого значення.
Як тільки він побачив силует жінки, одинокої стоячий на платформі, зануреній у темряву, він відразу зрозумів, що це вона.
Її одяг виглядав так, ніби вона ретельно її підбирала, і коли вона помітила його, то здригнулася і схопилася за край сукні, наче збиралася втекти.
У цьому не було нічого такого, що повинно було б якось зачепити його або голосувати. Проте, дивлячись на Джульєтта і побачивши це, у нього запалився гнів, наче полум’я сухого поливання.
« Вам це не подобається, чи не так?»
Раптом він згадав жінку, подібну до чудової літньої квітки, яка посміхнулася йому так, ніби дуже добре його знала.
Прив'язаність і любов - ці дві речі повинні були бути відрізані ще до того, як стали б роздратованою перешкодою.
Він завжди робив це.
Але ця поведінка зараз, була зовсім на нього не схожа.
Хіба було в ній щось особливе?
Джульєтта Монтеґю залишалася з ним набагато довше, ніж його давні коханки. Але якщо не вважати, що вона перший раз попрощалася з ним, то це не була для нього спеціальною жінкою. Тому не було жодної причини переслідувати її.
Однак він втратив контроль над собою і піддався впливу миттєвого імпульсу та емоцій.
Він вирішив витягнути цю жінку, навіть якщо цим він порушує своє ж правило.
- Я хочу знати, що сталося з моєю дитиною?
- ....Що ви маєте на увазі під « моою дитиною»?
- Хіба в твоєму животі не моя дитина?
- Я не...
Його дитина?
Джульєтта, яка знову несвідомо мало не поставила йому це питання, раптово розгубилася.
Що за нісенітниця він несе?
- Ні, це не так!
Обличчя Джульєтти відразу спалахнуло.
І тільки тоді вона зрозуміла, що Леннокс був безглуздим.
О Боже! Він, мабуть, подумав, що я втекла з його дитиною!
Як пояснити це?
Коли Джульєтта втратила дар мови через велике непорозуміння і просто тупо втупилася на нього, вираз обличчя Леннокса ще більше похололо.
- Аптекар приніс бланк замовлення, в якому було зазначено, що ти замовила два ліки, одне, щоб позбутися від дитини, а друге для розвитку плоду.
Ах!
І тут Джульєтта зрозуміла, з чого почалася це безглузде непорозуміння.
Але його висновки були неправильними.
Чи могла вона дозволити собі завагітніти й обзивати свою дитину на нещасливе життя, якщо знала, що їй доведеться залишити його батька?
Вона дійсно регулярно приймала чай із сильфіуму як контрацептивний засіб. Але квіти сильфіума і омели, які вона замовила кілька місяців тому, були призначені не для неї.
Вони були таємно куплені Джульєттою для покоївки, яка планувала скоро вийти заміж і хотіла залишити її.
Служниця, яка служила Джульєтті в особняку герцога, була не з слуг Леннокса, а із прислуги графа Монтегю, і була з нею ще з тих пір, коли вона була дитиною.
Приблизно два місяці тому ця покоївка зі сльозами на очах сказала Джульєтті, що вагітна.
- Здається, у мене буде дитина, міс.
Наречений, який був моряком, по чутках зник після того, як вийшов у море на кораблі. Занепокоєна безпекою свого нареченого, покоївка пізно зрозуміла, що вагітна.
Тоді Джульєтта стала потішати засмучену служницю, сказавши, що допоможе їй прийняти будь - яке рішення.
Після цього, вона замовила для вагітної жінки ці два ліки, пояснивши їй, що якщо змішувати з омелу і квіткою сильфіуму, то вона зможе таємно позбутися дитини, а якщо буде приймати тільки відмолить, це допоможе захистити плід від різних загроз.
На щастя, невдовзі той молодий успішно повернувся і покоївка вийшла за нього заміж, після чого залишила Джульєтта. Тепер вони жили далеко, очікуючи швидкого народження.
Джульєтта була дуже рада, що її служниці все так успішно і навіть збиралася послати їм на честь народження дитини.
.... Але з чого їй тепер почати пояснювати Ленноксу?
Джульєтта несхвально розсміялася в темряві.
Але Леннокс, здавалося, зовсім по-іншому розчавив цей сміх, оскільки його невмисне вираз обличчя миттєво стало диким.