Руни і оберенги були досить прості, як і простий випуск енергії і деякі не складні заклинання, але в решті магії, здавалося, текла у цьому світі по-іншому. Створення зеленого також виявилося проблемою через відсутність багатьох інгредієнтів.
Адріан відволікся від своїх думок, коли двері широко відкрились і в кімнату увірвався хлопчик. А за ним слідував розлючений лицар зі шоломом, покритий варенням та розбитим печивом. Зітхнувши, Гаррі відклав пір’я і піднявся на ноги, а хлопчик пірнув за поблизьку ширму, щоб сховатися від розлюченого латиника. Побачивши спадкоємця свого сеньйора і правителя Заходу, лицар з баґовим обличчям зупинився й нервно зайнявся.
« Мій... Мій ... Пане."
"Що зробив мій син, Сір Борис?" - зітхнув і запитав Адріан одного з відповідальних за захист його сім'ї, хоча по стану озброєння цього чоловіка можна було вже здогадатися про те, що сталося.
« Він... зупинив мене у спокої катапульту, мілорд, яка вистрелила мені прямо в обличчя яблучним пирогам.» - лицар не любив критикувати сина свого лорда, але, на жаль, доводилось це робити досить часто.
« Я постараюся, щоб він вибачився перед вами, Сір Борис, а тепер ідіть і очистьте свої обладунки. Не годиться, щоб хтось побачив одного з моїх гвардійців у такому вигляді."
Чоловік кивнув і вийшов з кімнати. Адріан знову зітхнув і повернувся до свого столу, звернувшись до хлопця, який все ще ховався за ширмою з осудом.
"Тайлер, якщо ти збираєшся і далі влаштовувати такі розиграші, то будь ласка, принаймні не потрапляй.» - дитина напружується і вийшов з укриття, поморщившись, почувши розчарування в голосі батька.
"Це був просто жарт." - недбало відповів Тайлер, сподіваючись, що батько не побачить справжніх емоцій. Але Адріан занадто добре знав його. Хоча останнім часом він влаштовував розиграші над слугами Кастерлі, але був хорошим хлопцем і дуже розумним.
"Тобі знову снилися кошмари!" - сумно констатував Гаррі.
« Так. Мама." - зізнався дитина і її нижня губа почала тремтіти від нахлилих відчуттів.
Адріан піднявся на ноги, підійшов до дивана в кутку і сів, простягнувши руку, запрошуючи сина. Хлопчик повільно наблизився, не поспішаючи влаштувався поруч і нарешті, після декількох напружених секунд заговорив. "
"Вона сиділа там, на ліжку ...повсюду...кров." - він запнувся, зупинившись, коли в його очах виникли сльози, і батько обняв хлопця за плечі. Хлопчик притулився до чоловіка, черпаючи з нього силу і намагаючись продовжувати говорити попри дедалі більше страждань. - Вона просто сиділа і дивилася на мене."
Адріан притягнув сина до себе і прокляв повитуха, яка не зачинила дверей і дозволила дитині побачитися з матір’ю у такому вигляді. Замість того щоб одружитися з дочкою знаного будинку Вестероса, як цього хотів його батько, найстарший спадкоємець Тайвіна взяв дочку і єдину дитину багатого бізнесмена Артура Вести із Браавосу. Саме завдяки його допомозі і зв'язку йому вдалося швидко пришвидшити розширення своїх ділових активів, а Артур у свою чергу знайшов не тільки аристократну родину для своєї дочки, але й зятя, якому він міг довірити управління власними активами та захист дівчини, яка була досить жорсткою і безкомпромісною зі сторонніми.
Молода Веста була красунею, яку Адріан назвав би традиційною англійською трояндою, якщо б вона існувала тут. Прекрасний, але з шипами. Між ними ніколи не було романтики, але вони мали повагу та дружню прив’язаність один до одного і за п'ятнадцять років у них народилося шестеро дітей аж поки вона не померла, народивши сьому дочку, названу на її честь. Можливо, це було на краще, що хлопець ніколи по-справжньому не любив дружину, оскільки її втрата, хоча і спустошлива, не вдарила його так сильно, як смерть Джоанни, і на відміну від Тайвіна він завжди був поруч, коли його діти потребували.
На жаль, Тайлер побачив мертву матір на ліжку, яка просто втупилась у простір перш ніж Адріан зміг відвести його. З того часу хлопець боровся з тим, що закарбовував у його свідомості, намагаючись подолати своє горе протягом року, відколи це сталося.
Батько і син перебували в такій ситуації деякий час, поки чоловік тримав свого сина у обіймах, дозволивши його горю вилитися гарячими слізьми, які швидко стікають по обличчю. Потім, коли дитина заспокоїлася, Гаррі лагідно посміхнувся і з’їдав волосся хлопця, що викликало слабу посмішку на обличчі Тайлера. У цей момент йому в голову прийшла непогана на його погляд ідея.
Він запитав: "Чуй себе трохи краще?" І коли отримав кивок у відповідь, він сказав: « Слухай, я скоро їду на північ, до Вінтерфеллу, щоб поговорити про торгівлю з Лордом Старком. Може, мені варто взяти тебе і Річарда з собою?» - його син відразу ожився.
Батько, будь ласка. І ми можемо взяти Кассію, Джоанну і Сабіну? Адріан кивнув з посмішкою. Більшості старших братів було б неприємно брати з собою молодших сестер, але не Тайлеру чи Річарда, його молодшого брата-близнюка. Втрата матері зблизила сім’ю, особливо після того як Адріан скоротив свої подорожі до мінімуму, дозволивши своїм підлеглим взяти на себе більше відповідальності і тепер стало все менше.
Кларісс, старший син Лео, не міг приєднатися до них, бо йому бракувало духу зносити суворий Північний клімат. Багатолітний батько був радий, що має Тайлера і Річарда, на яких можна залишити свої володіння, коли прийде його час. Лео навряд чи зможе ефективно керувати західними землями, не кажучи вже про бізнес-імперію, яку вони побудували. Оскільки він був занадто довірливим і непіддатливим, такий вже характер, то Адріан уже написав заповіт на користь Тайлера, який був більш ніж розумний і достатньо сильний, щоб справитися з усім, коли виросте. Навики Лео лежали в художньій площині, його майстерність з пензлем і скульптурою було дійсно безпрецедентним для когось свого віку. Портрети хлопчика вже відомі у Вестеросі, але колись Гаррі мусив захищати першого сина від гніву Тайвіна.
Старий Лев вважав свого старшого внука ганьбою Ланністерів за "м'якість" і "слабость". Між ними була справді величезна суперечка, як у справжніх левів - суперників. Холодне і безжалісне честолюбство Тайвіна проти лютості Адріана та його захисту своїм відривом. Багато разів він намагався заспокоїти батька здатністю Тайлера і Річарда керувати скелею Кастерлі, і враховуючи наскільки розумними та сильними виявилися сини-близнюки, старий лев зрештою заспокоївся, хоча й неохоче. Крім того, картини та скульптури Лео були тим, чим він міг похвалитися при дворі.
Все частіше Адріан приходив до думки, що йому доведеться придумати якесь постійне вирішення проблеми власного батька. Він вже багато років думав про те, щоб убити його, але Тайвін був корисним, оскільки розширення власної влади означало, що Адріан міг скористатися його зусиллями, для зміцнення власного стану, в той же час повільно і тихо працюючи над ослабленням сили Баратеонів на троні, аби, коли прийде час, і узурпатор, та старий лев з Кастерлі-Рок могли бути прибрані зі дошки, а будинок Ланіосів зрештою звільнився від небезпечних амбіцій нинішнього лорда. Коли Роберт помре, у Вестеросі з’явиться пекло. Проте Гаррі не міг повірити в те, що війна дає можливості, які важко реалізувати у мирний час.
***** * $xa = aull by + 0}
Північна Північ була такою ж холодною, як і Адріан. Він зі своїми супутниками непогано провів час у дорозі, сподіваючись, що зможуть дістатися до Вінтерфелла до прибуття королівської звиті. Чоловік хотів вирішити усі питання торгівлі з лордом Старком без сторонніх, хоча все може затягнутися через їхні стосунки. Відколи вони вперше зустрілися в Королівській Гавані, Північний Лорд і спадкоємець Західних земель були досить холодні між собою, хоча й дуже поважалися здібності один одного, але з огляду на неприязнь до Джеймі та Тайвіна, Адріан часто проходив по тому ж критерію.
https://literna.net/uk/books/408-hp-kh-got-lev-kasterli-zavershenii