- Цього повинно вистачити.
Вклавши меч у ножні, Лео стояв перед демоном, якого щойно прикінчив. Він склав долоні разом і в останній раз помолився про загублений дух.
Минув рік відтоді, як він зустрів Танджуро. Він побував у багатьох місцях і вбив так багато демонів, що втратив рахунок. У міру того, як він виріс у вигляді особи — духів під час своєї подорожі, вони показували йому інший бік світу.
Демони, існування яких він присягнув знищити не завжди було злом принаймні тоді, коли вони були ще людьми. Він вже розумів це, коли брав участь у фінансовому відборі.
Хоча більшість з них були жорстокими і злими, деякі в їхніх серцевинух були іншими, дехто все ще мав клочок людяності, який залишився у них.
Для тих демонів, які все ще мучать людей, хоча самі знають біль і горе, Лео не виявляє милосердя. Все, що він міг зробити як компенсацію за такі втрачені духи, — це остання молитва.
- Отче! - Отче! - Отче! - Демон прямує прямо на північ! - Демон прямує прямо на північ!
Коли він закінчив молитися, то закричала крихітка і сильно захлинулася. Лео подивився на небо, сонце вже майже зійшло. Він не відпочивав минулої ночі, тому що повинен був вистежити демона.
- Я трохи посплю і піду. - Постійні бої принесуть більше шкоди, ніж користі, у всякому разі, я можу дістатися до наступного пункту призначення за пів дня, часу в мене повзе.
Лео знайшов поблизу хатину для подорожніх і ліг. Сонце повільно визирало через високі гори на сході. Лео міцно спав, коли зійшло сонце. Його дихання було спокійним, гладким і сильним.
Через шість годин Лео прокинувся і потягнувся всім тілом. З’ївши трохи сухих фруктів і горіхів, він продовжував свій шлях під керівництвом крука.
- Цікаво, як справи у Танджуро, адже минуло майже два місяці з тих пір, коли я був тут востаннє.
Лео дотримав свого слова і часто відвідував Танджуро та його сім’ю.
Як він і пропонував, як Танджуро почав тренуватися з Танґіро, він повільно допоміг йому призвичаїтися до танця бога вогню. Для зростаючого хлопчика користь від дихальної техніки була величезна.
На відміну від Танджіро, Незуко не була талановита в цьому аспекті, її прогрес був повільним, але ніхто не дав на неї. По-перше, ця тренування була не більш ніж обережністю, так що не мало значення, впорається вона з нею чи ні.
Коли Лео дістався до місця свого призначення, сонце вже клонувалося до заходу сонця. Коли Лео купував їжу в ларках, він блукав довкола, щоб зібрати інформацію. Він був здивований і збентежений, коли ніхто не згадав про демона.
Щось не так.
Дух Лео не міг вловити, що це було, але він відчував, ніби щось змінилося. Він очистив свій розум і зосередився, як полум'я, що палає серед темних нічних духів, освітлених всередині його сприйняття.
Кожен дух був особливим, він зосереджувався на чомусь іншому і знайшов те, що шукав. Серед міріадів духів пара була різною, а їхні духи мали колір!
Дух зазвичай був згусток білої маси, оточений різними відтінками кольору, які зображають різні емоції.
Якщо не застосовувати дихальні технології, то їхній дух ніколи не буде пофарбований. Але демони були винятком, їх дух був зіпсований і кожна негативна емоція матиме глибокий колір, роблячи його огидним та відштовхуючим.
Духи, яких він щойно бачив, мали свій колір, хоча й слабкий, але все ж він був там. Лео крадькома пішов за однією з них, це була жінка років тридцять або близько того. Вона пройшла вулицями і по вузькій стежці добралася до досить великого будинку.
Лео також відчував інших людей, яких бачив раніше. Всі вони пройшли через двері і зникли в темряві. Закриваючи очі, він розтрощив свої почуття, намагаючись визначити, скільки людей було всередині.
Як тільки він це зробив, його очі широко відчинилися. Його меч був оголений, повернувши своє тіло під неймовірним кутом, він приготувався розрізати темне простір позаду себе. Як тільки він зібрався розрізати те, що було в тіні, він різко зупинив свої рухи.
- Та що з тобою таке? - Боже мій! - Переді моїми очима щойно пролетіла вся життя.
З темряви донісся приглушений рев. Лео посміхнувся, прибрав меч в ножни і потиснув плечима.
- Хто наказав тобі підкрастися до мене?
- Чорта з два я міг підкрастися до тебе, ти ясно відчув, що це я! - Чи не так? На кілька секунд запанувала тиша, а потім Лео широко посміхнувся.
- Давно не бачилися, Сабіно.
З тіні вийшов молодий чоловік в кліткошком кімоно поверх чорних штанів і сорочки. У нього був шрам, що починався від правого кута рота до кореня вуха.
- Лео, ти став ще сильнішим! - Як же ти тренуєшся, щоб стати таким сильним?
Лео потиснув плечима. Справа не в тому, що він був неймовірно обдарований, коли справа потрапляла до дихальних техніків, просто будь-яка техніка вимагала часу, щоб опанувати її.
А влаштування дихальної технології означає, що людина матиме повний контроль над своїм тілом, щоб налаштувати кожну хвилину м'язи, кровоносні судини на оптимальний рівень для ідеальної роботи. А контроль над тілом лежить в нашому мозку.
Але випадок Лео був трохи особливим, мало того, що Дихання Дракона-Тігра набагато перевищує інші технології, воно також повільно змінює тіло ЛеО.
Після стількох років Лео виявив два переваги в тренування дихання Дракона-Тігра, прискорене зцілення і міцне тіло.
У нього було слабке відчуття, що відбудеться щось неймовірне, якщо він продовжить тренуватися в ній, все, чого йому потрібно - це час.
Оскільки він знав кожен аспект дихання Дракона-Тігра, його мозок автоматично налаштовував його тіло відповідно до нього, таким чином пропускаючи частину вовладіння.
Найважча частина цієї технології була для Лео неіснуючою. Він просто жне плоди, які приносить повне вловлення дихальним апаратом.
https://literna.net/uk/books/400-sorozhitel-demoniv-zavrshenii