Акера і Сакон були приголомшені, коли меч Лео почав набирати форми. Вони обидва швидко огризалися і подивилися один на одного. На обличчі Акіри було видно, що в нього накопичилося багато запитань, але Сакон був схвильований і тремтів.
Незабаром меч Лео повністю оформив форму. Перед ними з’явився чорний, як смола меча з виграваним по обидва боки клинка Лазурним драконом і Білим Тигром.
Сакон схопив меч Лео. Він ніжно погладив його і оглянув кожен дюйм, Лео був збентежений, чому Сакон поводився так дивно. Він подивився на Акіру, очікуючи відповіді, коли побачив, що Старик посміхнувся.
- Старий дурень, це його меч. - Віддай його назад!
Не чекаючи відповіді, Акіра вихопив меч. Сакон був схожий на кота, якому прийшли на хвіст, він схопився і спробував вихопити меч назад. Через деякий час він вже важко дихав і втомився стрибати.
Знаючи, що старий дурень ніколи не віддасть йому меча, він вирішив зробити крок назад.
- Я знаю, що це його меч, але дозволь мені оглянути його, щоб переконатися, чи у нього немає ніяких проблем. Я кращий фехтуванняр, тому краще дозволити мені добре поглянути на нього, щоб щось не спливло пізніше.
Акіра посміхнувся: - Гарна спроба, але закінчений меч нічирину ніколи не буде мати ніяких проблем.
Клоунська маска Сакона приховувала його обличчя, інакше хто знає, який вираз він би зараз прийняв.
- Слухай, Акіра, друже мій, дай-но я швиденько гляну, гаразд?
- Хохо...
Лео це позабавило. Хоча вони поводилися так, наче ненавиділи одне одного, він бачив їхню близькість.
Сакон попросив трохи часу, і Акіра дав йому меч. Лео терпляче чекав, поки Сакон перевірить меч, його руки тремтіли, коли він провів мечем зверху вниз.
- Не змушуй нас чекати, скажи мені, що в цьому такого особливого?
Сакон глибоко зітхнув і з хвилюванням пояснив:
- Колір мечів нічиринів відображає щось, що надає їх зброї якісь особливі властивості. - Я бачив записи від своїх предків про те, що деякі мечі навіть мають здатність стримувати інстинктивну регенерацію демонів.
Лео був вражений, це був перший раз, коли він чув щось подібне.
Сакон не звернув уваги на подив Лео і пояснив: - Кожен коваль меча з нетерпінням чекає, щоб побачити, як можуть виявляти мечі.
Меч Лео - перший в своєму роді, чорний як смола клинок з гравіюванням божественних звірів на обох сторонах. - Ти повинен знати, мало що відомо про убивць з чорними як смола мечами.
Почувши це, Лео зацікавився і повернувся до Акири, чекаючи відповіді.
Вбивці з чорними мечами - це щось особливе, і не тому, що вони неймовірні, а тому що про них мало інформації.
- До цих пір не з'явився жодна помітна людина, яка володіла б чорними мечами нічирин. Це також погана реакція, бо кажуть, що у носіїв нічиринських мечів немає майбутнього.
Сакон кивнув. Він повернув Лео його меч і пояснив:
- Те, що сказав Акіра, правда, але ти інший. - Твій меч черен як смола, як найтемніша ніч, і на ньому є гравюри! - Такого ніколи раніше не траплялося, ти уявляєш невідоме! - Я з нетерпінням чекаю того, що ти зробиш в майбутньому.
Лео вклонився Сакону і урочисто сказав:
- Я тебе не знеохочую.
Сакон кивнув і встав. Він повільно пройшов на кухню і перевірив кожну каструлю. Зворушливим голосом він крикнув Акире:
- Старик, їжі не вистачає.
- Те, що є, не для тебе.
Лео проігнорував їх обох і взяв свій меч. Він обережно провів лезами.
Невідомий, хм.
...
Дивлячись, як тінь Сакона зникає далеко, Акіра серйозно сказав:
- Лео, з цього моменту ти є офіційним членом корпусу вбивць демонів. Як тільки ти отримав меч, ти повинен очікувати, що тебе відправлять на завдання в будь-яку секунду.
Як тільки він промовив ці слова, крука злетіла з гори і без кінця каркала.
- Місія. Місія. Місія. - Лев Харт має спуститися з гори і піти на Захід. - Повідомлення про зниклих дітей. - Побачивши демона, Лео Харт повинен негайно спуститися і вбити його.
Акіра обернувся і поплескав Лео по плечу.
- Іди.
...
Лео йшов гірською стежкою з мечем, який висів на поясі. Він був одягнений в чорну сорочку, штани і чорний хаорі, намальований з кривавим вовком.
Коли крук спускався, він пояснив ситуацію. Здається, що демони були досить активні на Заході останнім часом. Лео тужив за тими, хто втратив своїх дітей.
Подорожуючи цілий день, він зрештою зміг роздивитися неясну тінь своєї мети. Лео прискорив крок і невдовзі дістався села.
Увійшовши, він відчув, що падає в озеро відчаю. Він відчував, що багато сердець тужить за своїми втраченими, їх відчай, їхній смуток, ненависть...
Зробивши глибокий вдих, він зупинив стареньку даму, яка, здавалося, втратила свою душу, і запитав:
- Мем, не могли б ви розповісти мені про викрадення дітей останнім часом?
Жінки дивилися на нього, як на зомбі, але коли вона побачила його клинок і одяг, в її безжиттєвих очах ніби ожила вискочка світла. Схопивши його за руку, вона не могла стримати сліз і запитала:
- Ти Вбивця демонів? - Будь ласка, допоможіть нам...
Кілька людей, які чули її плач і підійшли дізнатися, що сталося. Зрештою декілька чоловіків зголосилися відвезти його в останнє місце, де забрали маленьку дівчинку.
Коли Лео прогулювався вулицями, наповненими мороком, його очі стали холодними. Він все ще пам’ятав той трагічний день, коли втратив усе. Він пообіцяв собі колись покінчити з цим божевіллям.
- Демони... Кібуцудзі Музан... Одного разу... Одного дня мій меч досягне тебе.
https://literna.net/uk/books/400-sorozhitel-demoniv-zavrshenii