Глава 3124: Храм Закатного Сонця
- Дивно, чому ніде не видно тих змій? - Ганна озиралася.
Вона думала, що в околицях Храму Закатного сонця обов'язково повинні бродити змії-дозорі, щоб ніхто з чужих не міг наблизитися до нього.
Але вони не побачили нікого, крім тварин, які рикали в пошуках провіанту.
Проблиски сонця, що засвітило, особливо викривали храм — пісок відливав золотом, а рослинність ніби світилася зсередини - все це надавала загальній картині загадковий і містичний вигляд!
- Охорони тут немає. Їх вбили і забрали в інше місце. Тепер питання: чи це місце входу в храм? – Лін Лин поринула в роздуми.
- Золоті троянди. Тут багато рослин, здається ми прийшли за адресою! - Цзян Бінмін різко закричав, коли руки вдивлявся у рослини.
Квіти покривали територію храму, вони вже розрослися і відливалися яскравими барвами полум’яного вогню.
Здавалося, що вони були зроблені з справжнього золота — ця краса так і приваблювала людське око!
Професор Тун вийшов вперед і подивився в сторону храму.
- Ласіре, йди вперед і з'ясуйте, чи так легко потрапити в храм, або ж тут є приховані небезпеки, - віддав наказ він.
Ласір був колись старшею, але після того як його команда розвалилася, він став охоронцем у багатих і високопоставлених панів.
Щетинисте обличчя, коричневе волосся і густий запах алкоголю, яким пробиралися його шкіра та одяг, нав’язували на хлопців лише впевненість у їхній ненадійності.
- Я не дуже-то хочу відправлятися в таке місце. Це лише змагання, ти впевнений? - Нехотячи вимовив Ласір, жуючи при цьому тютюн.
- Якщо ти не будеш як слід працювати, твої вілла, яхта і подружки-моделі з Європи вже не будуть твоїми. Так що перестань робити таке обличчя. Ти, як-никик, маг вищого рівня в трьох елементах. Прийми відповідний вигляд - посміхнувся професор Тун, плескаючи його по плечу.
Було зрозуміло, що стосунки між ними не були такими поганими — принаймні вони зовсім не обмежувалися рамками роботодавця і найманця.
- Команда у тебе слабовата, не думаю, що виживуть хоча б кілька, - відреагував Ласір.
- Взагалі-то ми всі чуємо, - сказав Чен Хе.
- Вони всі мої учні, так що і тобі не завадить поділитися з ними секретами виживання. Тим більше, серед них багато обдарованих хлопців - молів Тун Чжоучген.
Я піду гляну, Ласір закинув у рот нову порцію бездимного тютюну.
На ньому була стара потерта шкіряна куртка, яка придала йому ще більш запийний вигляд, але в момент, коли він наблизився до храму, він весь ніби змінився....
Несподівано з’явився пил, силает Ласіра перетворився на туман, подібно як обриси храму Закатного Сонця — навіть рослинність швидко зникала.
Довкола панувала тиша, не було видно жодного монстра, але також за таких умов храм витікав щось зловісне, від чого мимовільно стихало нутро.
***
- Скільки часу пройшло? - Ґуань Яо бачила, що піщана буря все не вщухала, тому починала непокоїтися.
- Мабуть, він все ретельно досліджує. Найважливіше впевнитися, що там немає монстрів вищий за півководця чи рівнозначної загрози - пояснив професор Тун.
- Але якщо він не повернеться, ми ... - почав було Чен Хе.
Якщо він не повернеться, ви все відразу ж покинете місце - обличчя професора стало ще серйознішим.
Якщо Ласір не зможе вцілити там, то й студентам нічого робити — це Тун Чжоучген розумів краще за всіх.
Я бачу силует, здається він повертається - почувся голос Цзян Бінміна.
Його сприйняття виявилося гостріше, ніж у інших, оскільки інші ще нічого не бачили.
Через кілька хвилин Ласір повернувся до команди — обличчя його зберігало, а в роті все ще був тютюн.
- Чорт, ну і лабіринти ж там, мало не заплутався. Небезпеки, ви можете спокійно зайти і оглянутися, - сказав Ласір.
Лін не зводила з нього очей. У неї було внутрішнє відчуття того, що Ласір повернувся якимось іншим але зрозуміти що саме змінилося в ньому, вона не могла.
- Ми вже подумали, що з тобою сталося щось, - сказав Тун Чжоучген.
- Що могло зі мною статися? Я не знайшов там жодного фараонового джерела, якщо ви підете туди, то можете навіть не сподіватися.
Він пішов попереду, водив інших крізь пил.
Це надто дивно... що храм повинен охоронятися, але навколо нікого не було - тільки вітер з піском.
* Рочання
Темньоло, але навіть у сутінках можна було побачити колони та обриси храмових статуй.
- Тут дуже щільне дихання монстрів! - Професор Тун насупив брови і подивився на Ласіра.
Цей чоловік змінився в обличчя, і тільки тепер Лін зрозуміла, що колір його очей був не таким!
Раніше його очі були чорними, а тепер стали золотистими!
Навіть його очі не повернули попереднього кольору!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku