Розділ 3079. Простір.
- Трохи не забув, ти вже в пастці, - Михаїл пихато посміхнувся, дивлячись на прихованого чорним бар'єром Мо Фаня.
Мо Фань знав, що чинити опір не має сенсу. Добре, що присяга все ще діяла, і Михаїл тільки міг повільно забирати його сили через бреши...
- Раз так, навіщо треба було відображати цілі міста і заставляти судових обшукувати кожен куточок.
- Мій ворог не тільки ти один. Наприклад, зрадник архангел, яка врятувала тебе. Я впевнений, що варто тільки виставити тебе тут напоказ, з'являться і інші, - сказав Михаїл.
- Отже, Саріель був твоїм прихвостнем? — запитав Мо Фань.
- Я тільки запропонував йому, він з радістю це зробив. Факт в тому, що я ніколи не недооцінював тебе. Ти дійсно можеш принести в цей світ замішання. Ти заплутав занадто багато людей, аж до того, що вони пішли проти Священного міста, - сказав Михаїл.
- Насправді ти вже відкрито визнав, що є найбільшою у світі пухлиною. Хоч вона і проросла в самий мозок, люди вже так навчалися, що готові розколоти череп, тільки витягнути тебе! - відповів Мо Фань.
- А, невже так важливо, що я? - Михаїл все ще грався з чимось у руках. З його рук лунали звуки, що б’ються один об одного каміння.
Незабаром архангел розкрив долоню, там було одинадцять чорних каменів!
Побачивши це, Мо Фань зрозумів, що десятигенна організація вже була вбита. І тепер всі камені в руках одного Михаїла.
Тепер вирішує він сам.
І правда, яка різниця, що являє собою Михаїл.
Хіба хтось наважиться запитати його, він з добрих чи поганих?
Опухоль? Там тому і бути.
Ангел? Теж непогано.
Якщо люди слухатимуться його, то матимуть мир і спокій. Якщо ні — війна!
- Я знаю, фея Парфенона побіжить за тобою хоч на край світу. І, звичайно ж, може воскресити тебе. Отже, твій вирок було вирішено від самого початку. Ці чорні камені є ключем до воріт у шеолі. Нехай демони висмоктують твою душу по пащах, а я буду насолоджуватися процесом. Весь світ буде спостерігати... Нам знадобиться лише два дні. Щоб від твоєї душі не залишилося і сліду. А твоє тіло назавжди залишиться у Святому місті!
Михаїл зі силою кинув чорні камені, і вони зависли позаду Мо Фаня!
Камені почали випромінювати темні промені, навколо яких розрослися чорні діри. Простір тут наче обвалився.
Це не було схоже на обвал будівлі на землю. Натомість невидима сила проковтнула простір.
Спочатку це була маленька зона. Потім повітряні потоки навколо водоспаду завалилися в просторову дірку. Дуже скоро 11 чорних каменів утворили одну просторову дірку!
Мо Фань висів прямо в середині цієї зони. Золоте сяйво присяги все ще захищало його, дозволяючи йому не піддаватись течії...
Ця присяга була справді сильною! Навіть одинадцять каменів вини не могли затягнути його до шеолу!
Но... У золотих доспеках була гола...
Ця колода була прямо в грудях Мо Фаня. Друк на душі демона Іцю. Друк шестикутної зірки розривала його душу і витягувала краплю за каплею...
Кров перетворилася на тонку нитку, що йде від грудей Мо Фаня до чорної діри. Прозоро-синя душова енергія теж утекала тонкою ниткою...
- Гарненько насолоджуйся своїми останніми двома днями. Я повинен подякувати тобі, ти дав мені шанс показати людям таку прекрасну церемонію і попередження для інших. Я впевнений, що багато хто перегляне свої погляди і дійсно може протистояти святому місту. - Сказав Михаїл.
Священна клятва...
Це справді серйозна перешкода. Саме через неї Михаїл не міг відразу усунути Мо Фаня.
Два дні.
Звичайно, він не хотів продовжити його життя ні на секунду. Але зараз він міг убити Мо Фаня тільки таким способом.
Після закінчення роботи Михаїл полетів у храм.
Сидячи на вершині храму, він покликав архангела Раміеля.
Раміель не стримався і підняв голову в небо, подивившись на чоловіка, який висів там. Його захищала клятва Священного міста...
- Я повинен чинити опір відпочинку, тому поки не можу атакувати. Передаю зрадників Священного міста на тебе. Сподіваюся, цього разу ти не виявиш ніжності і милосердя. Їх вже спокусив демон, - сказав Михаїл.
Михаїл здавався хворим, тому що присяга вже почала бунтуватись проти нього.
Це закляття дуже сильно. А хто порушить його, отримає удар.
Звичайно, Михаїл був достатньо стійким.
- Я розумію. Але в місті є багато невинних людей, їх варто евакуювати? — запитав Раміель.
- Окрім членів десяти організацій, інші можуть покинути місто, заплативши за свою свободу, - сказав Михаїл.
- Чому потрібно усунути його? Ви так і собі шкодитьте. Ви порушили клятву, у вас можуть забрати багато стародавніх прийомів, - сказав Раміель.
Йому здавалося, що Михаїл занадто наполегливий щодо Мо Фаня.
- Я ніколи не недооцінював його. Він демон! - Впевненість Михаїла була як одержимість.
Якщо він дійсно демон, його можна вбити таким чином?
Михайло закрив очі, не бажаючи продовжувати розмову. По його обличчю було видно, що він страждав. Клятва давала про себе знати.
Влаштовуючи Мо Фаня, він сам себе карав.
Його мучили, а не слабші обставини Мо Фаню.
Але незважаючи на це, він не зупиниться, поки душа Мо Фаня не буде вилучена. Доки його дух не зникне з цього світу!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku