Розділ 3069. Родинна людина.
Ситуація була напруженою, але Сінь Ся навіть не думала втручатися. Раптом, з боку вийшов архангел Раміель.
- Якщо вже потрібен візит, хіба не потрібно робити це за правилами? - Підійшовши ближче, архангел Раміель махав рукою, дай знак сьвятим тенях і судовимкам умертвити свою ворожість.
- Я не гідний довіри Священного Суду? - Син Ся усміхнулась.
- Хе-хе, як же ми можемо не вірити тобі? Пішли, я все буду поряд з тобою, твої лицарі можуть не турбуватися про твою безпеку. Під захистом архангела, навіть король темряви не зможе зашкодити феї, - Раміель лагоджено повів рукою на знак запрошення.
- Аліса, залишайся з усіма тут.
- Так, Аліса кивнула.
- Пані, можна мені побачити старого друга? – запитав Хайлун.
- Добре.
.......
Архангел Раміель повів Сін Ся до зарослого двору. Там був розставлений дуже небезпечний бар’єр. Якщо прийти без архангела, то він міг створити руйнівну силу як чари!
Після архангела Сінь Сі увійшла всередину і зрештою побачила Мо Фаня, який сам розтягнувся на траві.
З його рота стирчала соломинка, а руки були складені під головою замість подушки. Чорні очі дивилися в небо...
У місті Бо було багато гірських схилів, наповнених травами та зеленими ароматами. Коли Сінь Ся втрачала Мо Фаня, вона йшла до самого кінця старої вулиці. На старих кам'яних ступнях вона кричала його ім'я в сторону гірського схилу. І серед трави швидко з'являлася його голова. Потім він скочувався кубарем вниз прямо до її ніг. Він брав її на руки, а коляска залишалася стояти біля ступень...
Це був їхній маленький рай.
Мо Фань дуже часто лежав з таким же видом серед трави, не боячись бруду та комарів. На самоті він оцепенело дивився в небо, а в компанії базікав без умолку.
- Мо Фань... - Сінь Ся пробиралася крізь заросли.
Хлопець підняв голову. Коли він побачив Синя Сю, його очі й обличчя сяяли від радості.
Він схопився на ноги, рвався до неї і міцно обійняв.
Архангел Раміель скривдився, ніби з'їв щось бридке. Спочатку він не хотів дивитися на близькість двох молодих людей, але згадавши про Мо Фань злочинець, вирішив не звести з нього очей.
Вираз Брука теж був дивним.
Але Мо Фаню було на них начхати. Він прагнув насолодитися часом з близькими людьми. На одну мить він навіть захотів зламати кайдани, прирізати цих покидьків і втекти з Синь Ся в невідомому напрямку.
- Ти можеш ходити? - Мо Фань підхопив її за талію і почав кружляти, оглядаючи її з голови до п'ят.
Синь Ся змутнулась. Зрештою, хто ще крім Мо Фаня може поводитися з нею таким чином? Але вона послухалася його...
- Ага, святий дух більше не обтяжує мене... Синя почала відповідати йому, але раптом відчула щедру гіркоту в грудях.
Мені так важко.
З такою важкою працею вона змогла знову ходити.
І найбільше зараз їй хотілося прогулятися з Мо Фанем. Пройдіться з ним по жвавих вулицях і тихим переулкам, крадькома тримаючись за руки ...
Але це стало нездійсненною мрією.
Мо Фань заарештований у Святому місті!
За ним спостерігають найсильніші люди у світі. Якщо наступний судовий розгляд не буде на його користь, то можливо Син Сія ніколи не матиме такої можливості.
У її серці він завжди був незамінним!
- Що таке? – Мо Фань відразу відчув її настрій.
- Нет... Син Ся змусила себе посміхнутися.
Мо Фань постійно дивився на неї.
Не можна не визнати, що останнім часом вона дуже сильно змінилася. Вона навчилася вміло приховувати свої почуття. І хоча вона сумувала, все ж витончено приховала це за посмішкою.
Але Мо Фань знав її занадто добре. Він знав усі її звички, які формувалися з дитинства. Він помічав, що під контролем лише найближчі люди.
- Не варто за мене хвилюватися, чесно, - Мо Фань погладив її волосся.
- Я не хвилююся, Сін Ся кивнула.
Вона більше не хотіла хвилюватися і сумувати. Адже це не має сенсу.
У деяких справах потрібно зібрати всі свої сили і боротися.
У Сінь Ся є багато видатних родичів, відомих на весь світ, але між ними немає почуттів...
Вона лише пам’ятала, як ховалася в холодильнику. І Мо Фань намагався зігріти її теплом власного тіла...
Вона пам'ятала темну пучину і як він не хотів відпускати її руку ...
- Брате Мо Фань, раніше ти завжди захищав мене. Цього разу я захищатиму тебе. Я не дозволю священному місту зашкодити тобі, - Сінь Сея сказала це про себе.
Вона сказала це собі.
Вона нікому не дозволить забрати його свободу і життя! Забрати його душу!
Навіть Святому місту!
.......
Як би вона не хотіла залишитися, Сінь Сі все ж покинула двір у визначений час.
Свята тінь Брук проводила її вздовж алеї до великого залу. Архангел Раміель уважно оглянув Мо Фаня, щоб переконатися, що Син Сія нічого йому не передала.
Брук йшов дуже повільно, не відриваючи погляду від тонкого силуету Сін Ся...
Він навіть заздрив в’язню.
Нещодавно владна аура феї піддала усіх священних теней і судів. А з цим проклятим злочинцем вона була такою ніжною...
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku