Розділ 3050 (12): Световий ріст
Що вона повинна зробити з цими 1001 чоловіками?
- Ви не повинні турбуватися про нас, ми можемо і самі розібратися. Ви і так зробили багато чого, адже якби я опинилася на вашому місці, то вже давно б перетворилася в маріонетку Чорної церкви, сама про це не підозрюючи. Але ви змогли все роздивитися і прийняти рішення, яке стало єдиним вірним виходом з цієї ситуації, - заспокійливим голосом відповіла Аліса.
Якщо б Син Сія так не зробила, то загинуло б ще більше людей.
Парфенон, який контролює контроль над головою Чорної церкви, не протримався б довго — почалися переслідування на невинних.
І тільки Сінь Сея змогла покласти всьому цьому кінець.
Монастиру потрібно просвітити.
- Але... - Син Ся хотіла сказати щось ще.
У цей момент Хайлун дав зрозуміти Алісі, щоб та завела фею в храм відпочити.
Парфенону потрібна Син Ся.
Вона не може залишатися більше тут.
Дівчина повернулася, щоб піти у свої покої і подумати про те, що не може дозволити їм загинути.
Їй потрібно зробити ще так багато....
Після того як Аліса забрала фею, Хайлун пішов всередину зруйнованого храму, але Сін Ся ніби запідозрила щось... вона з Опакою обернулася, подивившись на силует лицаря.
Аліса весь цей час намагалася відволікти фею, але тільки ось дівчина занадто добре може читати нутро людей - вона бачила кожну її внутрішню тривогу.
- Святіша, Ви... - Аліса спробувала зупинити Син Ся.
Фея дуже звільнилася з рук охоронниці і попрямувала до зруйнованого храму.
Сінь Ся буквально бігла, що було сечі.
- Хайлун, ні! - Вона кричала.
Коли вона мала піти, то зрозуміла.
Вона не може дозволити Хайлуну вчинити так — усі ці люди є підопічні, і якщо Хайлун візьме на себе цей гріх, Син Сі ніколи не зможе пробачити собі.
***
*Кап, кап
*Кап, кап, крап
Але коли фея повернулася до зруйнованого храму, її обличчя з’явилось у кривавому вигляді — лицарі в темних шатах уже були порізаними горлами...
Кров лилася з їхніх тіл дуже швидко, формуючи величезну різцю і заливаючи ноги.
- Святая....
Стоячи перед кількома лицарями, вони здивовано подивилися на фею, що повернулася.
Від побаченого у Сіні Ся душа пішла в п'ятірки!
Вона бігла сюди.
Вона хотіла зупинити Хайлуна!
Тільки ось не думала Син Ся, що всіх цих людей вб'є не Хайлун, а вони самі!
У руці кожного з тисячі лицарів були клинки, якими вони перерізали собі горло.
- Нет-нет, нет! Не роби так! Не роби цього! - Закричала дівчина.
- Людська воля змінена. Мине час, і все зміниться.
- Ми не хочемо Вас зраджувати...
Час змінює кожного. Ніхто з них не був упевнений, що з часом не змінить свого рішення.
Вони знали тільки те, що відчували саме в цей момент.
Саме тому всі вони прийняли таке рішення.
Цей вибір став гарантією незмінності того, що ми приймаємо рішення.
***
Син Ся хотіла воскресити всіх цих людей.
Усі покинуті будинки були буквально випущені від магії.
Тільки ось... Найважливіша умова воскресіння людини є бажанням самого померлого повернутися до життя.
Ніхто з 1001 бойців не хотів воскреснути.
У цей момент Сінь Ся, фей Парфенона, володіла найбільш бажаною магією воскресіння, стояла посеред своїх підопічних без можливості повернути їх.
Її гарного білого одягу остаточно стало алім від крові.
По її обличчю текли сльози.
Першого ж дня свого феї вона втратила усіх цих людей, не маючи можливості воскресити жодного з них.
Чи могло бути інакше?
А це лише тендітний, освічений ріст у цьому холодному і брутальному світі ненависті.
***
***
Фонарі в околицях Парфенона продовжували світити вночі. Служителі церкви втікали туди-сюди, омиваючи водою закріплені сходинки.
З боку моря дув приємний вітер, який розганяв довкола аромат диких квітів.
Білий силует рухався наче привид.
Прислужниці в храмі були радісні й тримали квіти оливкового дерева у руках, перемовлялися між собою, але тільки Сінь Сі їх зовсім не чула.
Вона йшла туди, де могла побути спокійно.
Раптом до неї підійшов чоловік.
- Син Ся, що з тобою? — запитав Мо Цзясин, озираючись до доньки.
Вперше за всі роки він бачив її такою! На ній зовсім не було обличчя!
Чи ж вона не повинна радіти і тішитися?
Чи ж усе це не приносить їй користі? Вона ж стала феєю!
Чому ж їй так важко?
Вона ледве підняла голову і подивилася на нього.
- Тобі дуже погано, так? Я ж бачу... повернися додому, Мо Цзясин був стурбований виглядом дочки.
З незрозумілої йому самому причини, він раптом захотів забрати її звідси.
На вигляд Сині Ся була спокійна, але чоловік бачив справжні емоції своєї дочки. Мо Цзясин не знав, що відбувалося у неї всередині, але відчував її занепад.
А місце феї ... з ним можна тепер і покінчити. Досить.
Якщо все це довело до цього, якщо все буде продовжуватися так... якщо їй стане дуже важко - то вже краще залишити все і повернутися додому.
Дома є він і Мо Фань.
У їхній домі Синя Сі завжди є найбільшим скарбом — ні Мо Цзянс, ані Мо Фань ніколи не дозволять собі образити її. Вони не дозволять їй проходити через такі труднощі.
Чоловік знову подивився на неї. Е Син Ся нічого не говорила.
Він дивився в її очі.
У них було стільки смутку і горя, які дівчині довелося пережити за цей час, що Мо Цзясин мимовільно сам почав обливатися сльозами.
Чи так виглядає Синя Сі, яку він і Мо Фань так берегли всі ці роки?
Якби він тільки знав, що настане цей день і вона виглядатиме ось так, то ніколи б не відпустив її в подібне місце!
Вона була просто дівчинкою зі слабким здоров'ям і ногами, що не могли ходити... зручно для Мо Фаня та Мо Цзясіна вона була і залишається найважливішою людиною на планеті.
Незважаючи на всі труднощі, двоє з них завжди могли дбати про неї...
А тепер вона знаходиться в Парфеноні, де її оточують тисячі людей, але ніхто не може захистити її!
І який сенс того, щоб бути феєю?
- Давай повернемося додому, залиш все це, - благав батько.
Від слів папи обличчя дівчини змінилося. Їй дійсно захотілося поїхати додому.
Якби вона могла забути все...
З очей феї також плакали.
- Не плач, не роби цього! Ось тільки Мо Фань побачить, що тут діється, він рознесе цей монастир в пух і прах!
Ці слова дівчина заридала ще сильніше.
- Раніше ти мені казав, що якщо хтось помер, то потрібно посадити дерево... - Захопившись, сказала дівчина.
- Вірно...я думаю, що ніжна дівчина сама садити дерево ... Коли ти хочеш його посадити? Я допоможу тобі, - нарешті, видихнув Мо Цзясин.
- Там... - показала Синь Ся.
Ліс... ліс, який вона може бачити, прокидаючись щоранку.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku