Розділ 3012. Дивні спогади.
Коли вона воскресла, Салан стояла поруч з Вентаєм. Вона тримала на руках річну дівчинку.
Вона впізнала її і тому сміялася. Від цього Фейлін хотіла встромити собі у серце меч!
Вона все-таки підвела святий дух, вона не виправдала довіри Вентая. Вона знову нерозсудливо віддала своє життя.
Салан не вбила її. Вона взяла меч і встромила їй у спину, так що кров текла на землю.
Ця рана не була смертельною, але ще принизливою, ніж смерть.
- У чорній церкві є ще багато кардиналів, а також первосвященик, про який ніхто нічого не знає. Я не думаю, що це зробила Ен Чан.
- Я розслідую це, - Фейліна стиснула кулаки.
- Ми повинні знайти її. Її поведінка свідчить про те, що таке вбивство — це лише початок, - сказала Сін Ся.
- Так!
- Вона зводить рахунки з Ідішею, може нам не варто ... - Тата знала, що хоче зробити Ен.
Ідіша - головний ворог Ен.
Коли Вентая засудили, всього було одинадцять каменів. І саме Ідіша, рідна сестра Вентая, поклала останній камінь і засудила його на смерть!
Це стало найбільшою трагедією Парфенона і причиною розколу.
Ідіша стратила власного брата!
Е Чан люто ненавиділа Ідішу. А тепер вона стала кардиналом у червоному Салан. Вона стала адекватною чорною церквою, яку боїться цілий світ.
Вона завжди мстила, жорстоко убиваючи тих, хто поклав чорні камені. Вона не шкодувала заради цього ні сім'ї, ані цілі міста...
Салан по всьому світі вважалася божевільним, ніби вона вбивав усіх людей. Усюди, де вона пройшла, не залишалося ознак життя.
Але всі ті часи знали, що це відбувається через вибір Ідішів!
Це Ідіша перетворила Ен у червоного кардинала Салан. Вона ставала дедалі сильнішою і зрештою почала відмиватися.
- Я запитаю Ідішу про деталі. Ви працювали цілий день, тепер варто відпочити. Якщо будуть підсумки, я спершу повідомлю вам, - шанобливо сказала Фейліна, побачивши, що Тата не збирається закінчувати свою думку.
Син Ся кивнув і Фейлін покинула їх.
- Сьогодні вам варто раніше піти відпочити, - Тата розуміла, що сказала сьогодні багато зайвого.
Сінь Ся і правда втомилася, вона навіть не розуміла, чи вечеряла вона чи ні.
Змінивши одяг, Сінь Сі вирішила знайти когось.
За дверима головного храму розступилися звуки кроків.
- Син Ся, ти вже звільнилася? - Усміхнувся чоловік середніх років.
- Так. Тату, де ти був? Сьогодні весь день тебе не бачила, Сінь Ся посміхнулася.
Як приємно побачити когось із рідних. У храмі наче тепліше.
- Ой, не нагадуй! Я заблукав і дійшов аж до храму іншої найсвятішої. Коли я питав твоє ім'я, місцеві дівчата буквально зелененіли, - ніяково сказав Мо Цзю Сін.
- Ти пішов до Ідіше? - Син Ся запитала.
- Хто це? Інша святая? Ну я не винен, коли я заблукав, дівчинка вказала мені дорогу. Каже, спокійна вон там. Звідки я знав, що тут два храми найсвятіших. Я подумав, що це дорога назад - сказав чоловік з винуватим виглядом.
Йому потрапила дурна дівчинка. Треба було попередити, що храм два!
- Може вона думала, що ти родич когось з них, - сказала Син Ся.
- Мо Фань наполягав на тому, щоб я залишився в Афінах. Мені тут не дуже знайомо. А на піку феї взагалі одні жінки. У Лондоні було краще. Всюди квіти, краса, ми з Чжо Юном грали в шахи, - сказав Мо Цзя Сін.
- Вибач, у мене завжди немає часу скласти тобі компанію, - присоромлено сказала Сін Ся.
- Нічого, нічого. Тут не так погано. Завтра я прогулююся в місті, не стирчати ж весь час на горі.
- Добре, Кріс піде з тобою.
- Не потрібно. Я хочу поблизити на самоті в Афінах. Яка ж моя донька! Вірить у великі справи ще й про сім’ю, яка успішно працює. На відміну від Мо Фаня, який живе як бродяча собака. Ніколи його не бачу! Останній раз він навіть слухавку не взяв! - Нарікав Мо Цзя Сін.
Синя Є секунду вагалася, але я не розповідала.
Зараз Мо Цзян Сін у доброму стані. Він звичайна людина і багато чого не розуміє. Тому багато чого йому не варто знати.
- Тату, можеш мені розповісти про минуле... - Син Ся замовкла.
- О, пройшло так багато років, я і сам вже не пам'ятаю. По сусідству з нами стояв старий будинок. Твоя мама переїхала туди разом з тобою, так ми і стали сусідами - Мо Цзян Сін знав про що вона хоче запитати.
- А що-небудь конкретніше?
- Твоя мама здавалася звичайною. Хіба що трохи дурною. Вона не могла робити прості речі, як - от прати одяг, готувати чи доглядати за дитиною. Тому вона часто просила мене про допомогу. Поступово ми стали близькими друзями, а потім наші сім'ї стали однією родиною - Мо Цзян Сін не думав, що в цій історії є хоч щось незвичайне.
Вона була одинокою матір'ю, і звичайно Мо Цзя Сін допомагав як міг. Потім вони прожили якийсь час разом і мати І Сінь Се зникла. Мо Цзя Син спокійно сприйняв це, будь-яке буває.
Вона була молода і не хотіла обтяжувати себе дитиною. Можливо, вона хотіла почати життя з чистого аркуша.
Мо Цзя Сін дбав про Син Сю як про свою доньку. Тим більше, Мо Фань також кохав її і захищав як сестру.
Звичайно, їм було важко, але діти виросли здоровими і Мо Цзія Сін був щасливий.
Чоловік подивився на Сінь Ся, і в його голові раптом послило ще дещо важливе. Але тільки він хотів сказати це, як думка відійшла.
Як не дивно, чим сильніше він намагався згадати, тим більше віддалявся від того, що хотів сказати їй.
- А що ти раптом запитала?
- Я просто згадала щось з дитинства. І хотіла поговорити з тобою, правда це або мені поміркувалося, - відповіла Сін Ся.
- Як можна пам'ятати щось з того віку.
- Так. Тільки невиразний образ.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku