Розділ 2978. Куро Сенкей.
Мо Фань показав Одзаві великий палець.
Той намагався усміхнутися...
З його живота як і раніше стирчав ніж, так що будь-який вираз емоцій було трудним.
Але він справився.
Він змусив усіх людей, що живуть уві сні думати, сумніватися.
Як і казала Лін, сон залишається сном. У ньому є багато нераціонального, але коли ви занурюєтесь, то приймаєте все за правду. Варто лише подумати, як з’явиться багато пробілів.
Обидві охоронні башти контролювалися кривавими демонами. Хоча вони захопили частину спогадів людей, але не могли бути ними на сто відсотків. Вони намагалися стати ідеальною копією, але людина не ідеалована сама по собі.
- Чекиден, ти куди? - Раптом Шао Хегу запитав.
- Щось мені не вітатися, піду відпочину, - відповіла Чекиден.
- Чому при згадці про кривавих демонів ти ніби сама не своя. Невже... - Шао Хегу втупився на студентку.
Чекиден на секунду розірвалася, а потім вибігла на вулицю.
Шао Хегу погнався слідом. У його долоні з'явилася світлова петля. Кинувши мотузку, він спритно накинув петлю на тіло біглянки і міцно зв’язав її!
- Шао Хэгу, що ти робиш? Ти атакуєш учня! - Тэнтан Синьцзи, побачивши це.
Шао Хегу підтягнув дівчину до себе і сказав:
- Одного разу під час тренувань я помітив, як Чакіден поранила руку. Але коли я покликав медсестру, рана вже зникла. Ця рана зробила магію отрути, і навіть чарівник не міг би її загоїти. Тоді я не зрозумів, як це може бути...
- Ослепи її магією світла, - сказала Лінн.
- Ще чого! - Сінцзи запротестували.
Але Шао Хегу не слухав її. Він був сповнений рішучості, бо пам’ятав ще інші речі, пов’язані з цією дівчиною. Він направив промінь світла в очі труденки!
Вона спробувала закрити очі рукою і закричала від болю. Її тіло наче згоряло зсередини, вистоячи чорний дим.
Демони ставали дедалі більшими. Її шкіра плавалась і стекла з тіла як чорний гній.
Але вони не обгороджувалися як звичайні тіла, так і кров’ю.
- Ааа! - Коли студенти побачили це, то дуже боялися.
Кривавий демон!
Чорний кривавий демон!
Виявляється, що вони дійсно існують!
Все подвір'я наче вибухнув. Люди не хотіли вірити власним очам. Як людина може миттєво перетворитися в таке?
Тенфан Синьці вже вскочила на ноги, але побачивши студентки, вражений застилкою.
- Немислимо... Немислимо... - Вона вже не спішила на захист.
- Глава! - Одзав знову.
- Що... що тут ще говорити, - видихнув Омо Кей.
Він знав, що кривавих демонів-людей вже не врятувати. Безмісячна ніч ще не настала, але вони як і раніше не можуть розкрити їх. Арештовано багато людей, і все що їм залишилося - це знищувати їх під сонячним світлом.
- Справжня Чекиден арештована у східній вежі. Не варто питати мене, як прорватися туди. Головне те, що там укладена не тільки вона, там ще багато людей, яких я бачив на власні очі. Я можу назвати імена кожного... - Озава зрозумів, що час настав. Тому вирішив розкрити справу.
Але в цей момент один з охоронців кинувся на Одзаву. Він схопився за ніж, який стирчав з живота, намагаючись всперечувати його!
Під час руху охоронця його одяг наче промокла. Все його тіло було в крові, а форма огорілася у червоний.
Він не дасть Одзаву розповісти розділ про східну вежу! Він знищить його!
Але охоронець-кровавий демон не помітив, що поруч стоїть Мо Фань і з умивкою дивиться на нього.
Між Мо Фанем і Озавою з'явилося срібне сяйво. Охоронець напав не на японця, а на Мо Фаня.
Фіолетові розряди як змії обвивали його руку. Вони кинулися на охоронця і вчепилися у його шию!
Здалека здавалося, що Мо Фань зупинив охоронця однією рукою, але насправді кривавого демона обв’язали електричні змії!
Мо Фань ледве помітно посміхнувся і відкинув кривавого демона в центр двору.
Всі навколо вилякали очі.
Вони ще не зрозуміли перетворення Чакіден, як з'явився інший кривавий демон!
Мо Фань повільно вийшов до центру, наступив на охоронця і озирнувся навколо, вдивляючись у реакцію людей...
Всі залишалися на місцях. Очевидно, військо кровожерливих демонів вирішило пожертвувати цією паркою.
Більш розумні істоти не будуть так просто відкривати себе. І судячи з виразу обличчя підробленого Мо Фаня, вони вже самі заплуталися у своїх іграх.
- Ви, криваві демони, як печерні щури. Не тільки ховаєтеся від денного світла, але й своїх не рятуєте. Не знаю, чи є серед вас хоробрі, хто насмілитися вийти проти мене? - Мо Фань з насмішкою наступив на обличчя охоронця.
Ніхто з тисячі не вийшов вперед.
- Ви ж були колись нечистим, страхаючим людям, з якого часу ви перетворилися на сторожових псів двох башт? Якщо вже перетворилися на покірних собак, навіщо виходити з ролі? Тоді б не залишилися замкнені в двох вежах, - продовжував Мо Фань.
Він знову озирнувся.
Один вийшов!
Це був чоловік у військовій формі. Якби не форма, то він легко б злився із натовпом зі своєю завуальованою зовнішністю.
Чоловік зняв головний убір і болісно посміхнувся. Його обличчя спотворилося.
- Ти і є Мо Фань, чутний. Мене звати Куро Сенкей... - Чоловік відкинув капелюх і пішов до Мо Фаню!
Мо Фань підняв брови.
Чорт залишається чортом. Мужності йому не займати.
А, так ти і є Куро Сенкей, який зміг залишитися в пам'яті людей тільки завдяки вбивствам - зневажливо сказав Мо Фань.
Куро Сенкей помрачнел.
- Мені не потрібно нікого вбивати, щоб про мене говорили. Я як ясна зірка серед чорного неба, - продовжував Мо Фань.
Сенкей почав злитися, і навколо нього з’явився кривавий туман.
Його обличчя наче роз’їдала кислота. Він плавав і ставав все огидним!
Він не любить гри.
Він любить вбивати!
Результат один. Навіщо розмовляти з ним. Прикінчити і справі кінець!
- Але мушу визнати, мені подобається твоя прямота. Ти робиш як дорослий чоловік, а не граєш в ці ігри кривавих демонів - сказав Мо Фань.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku