Розділ 2933: Божественність смерті в білому одязі
- Чорт! Хіба ця не та біла сирена, що залишила того старшину коленогим? Я добре запам'ятав ріг на її голові ...кась, його убив маг блискавки! - Один з команд був вражений.
- Ця тварюка схожа на полководця, як вона могла просто так здохнути тут?
- Капітане! Вторженці ще тут, вони зараз в логіку білих сирен, нам потрібно поспішати! Не постараймося втягнутися у нашу працю! - Пивний пуз.
Протягом кількох кілометрів попереду виблискували магічні викиди, які говорили про те, що на території знаходяться справжні майстри.
Їх команда з такою працею і ревністю працювала кілька місяців, а тепер з'явився хтось, хто хоче забрати плоди їх зусилля!
Група поспішно просувалася вглиб кампусу, що був суцільно заповнені трупами білих сирен, і тому серця магів стискалися ще сильніше.
- Ці головорізи набагато сильніші за нас. Коли нам доводилося протистояти білим сирени, ми були обмежені і вони просто перебили тут усіх!
- Велика отруйна біла сирена, яку ми вистежили цілий місяць, мертва!
- Біло-сірня сирена теж убита, а вона ж найстарший полководець... ми навіть не встигли приготувати приманку для неї!
Чим далі загін Бінфен просувався вперед, тим сильніше панікувати вони починали.
Ієрархію білих сирен вони розуміли як ніхто інший — кілька полководців, деякі головнокоманди зі спеціфізмом... бо вже встигли розробити план боротьби з цими тварами!
Хто ж міг подумати, що всі ці монстри будуть перебиті ще до того, як вони почнуть втілювати його?
- Вони точно полюють на білу паучу сирену ... швидше, ми повинні встигнути, інакше нам нічого не перепаде! - Зловісно сказав капітан підрозділу з бородою і бакенбардами.
- Командире, ці люди набагато сильніші, чи варто нам заважати?
- Тобто "мішати"? Це вони порушили правила, а не ми. Ми тут орали протягом кількох місяців, перебили всіх тварів зовні, і тільки через це вони змогли так спокійно вторгнутися всередину! - Він кричав бородатий капітан.
- Поспішаємо... вони ще ... - Маг з пивним пузом рушив вперед.
Тільки ось, подолавши зарослі дерева, товстень завмер на місці.
- Що там? Ну, йдіть же вперед! – заорал капитан.
Крик рознісся по окрузі. Старшина з людьми, який мав бороду, роздивлялася по краях зарослих.
Перед ними було штучне озеро, яке спеціально сконструювали для кампуса Мінчжу. Під водою просувалася бриж, а на поверхні лежали дерева з обох боків і формували саморобний міст.
Озеро вело прямо до лого білої паучої сирени, і було важко припустити, скільки білих бузок вона вже встигла висидіти.
Здалека можна було припустити, що білу паучу сирена атакує ціла команда магів рівня нижчого за вищий. Як же це здивувало б Бінці, коли вони побачили там лише ОДНЕЇ людини!
Хлопець в білій сорочці, навколо якого все було завалене тисячами трупів, а на його одязі не було ні краплі крові.
- Один?
- Він справді один?
Люди загону Бінфен не наважувалися підійти до озера, в їхніх очах цей самотній чоловік мав величезну силу!
Він сам розібрався з цілою армією білих сирени, вигубив їхніх головнокомандувачів, дістався до полководців і навіть до головної їх королеви, у якої тепер були відірвані кінцівки...
Але трупи навколо мага були вже занадто "свіжі" - чорт візьми, як довго він тут знаходиться?
Він, що - якесь божество?
Сірена-вищий полководець видалила крик, з останніх сил вона змогла мітнутися до краю озера, але з її тіла, не переставаючи, зічувала отруйну кров.
Здохла!
Цей бій закінчено!
Навколо валялися трупи та інші полководці, що вважаються дуже цінними, але чоловік у сорочці не був зацікавлений навіть у туші головною білою паучовиною сирени, тому що він просто розгорнувся і збиравсь. У цей момент він помітив групу магів Бінфен, і на обличчі його мигнула тепла усмішка.
Чарівники мимовільно зробили кілька кроків назад.
- Го... господин! - Я закричав з повагою у голосі бородатий капітан. З розлюченого старшина він швидко перетворився на хлопця.
- Ви рухалися з боку фортеці. Коли я приїхав сюди, то побачив залишені скрізь вами мітки, тільки так я зміг без проблем проникнути прямо в головне логіку цих тварей, - маг у білій сорочці шував їм назустріч, говорячи при цьому як звичайна людина.
- Так... це ми зробили. Ми знаходимося тут вже кілька місяців, розбираючись з сиренями, - голос капітана звучав лагідно і помітно відрізнявся від тону, яким він розмовляв із командою.
- Незручно вийшло. Вибачте, скористався результатами вашої праці ...я щойно вийшов з загороджування, і у мене занадто сильно чванилися руки випробувати результати довгого культивування. Я сам колись жив тут і культивував на тому балконі, що виходить на озеро. Ех... закохувалось мені дивитися, як студенти відпочивають тут ... - Мо Фань вказав на велику будівлю в стороні.
Будівля була зруйнована і вже покрилася товстим шаром білої павутини.
- Ось воно як... ні-ні, це наша вина, що ми не розчистили Ваш будинок вчасно, - бородач намагався посміхатися.
Члени команди відразу подивилися на нього, не знаючи свого ж капітана.
- Якщо вже ви спочатку були не проти, то добре. Вас не затрудить прибрати тут все? Мені це робити, - мовчав Мо Фань.
- Пане, що Ви! - У той момент, коли старший піднісся духом, ви тут розібрались з усім, а ми вже якось приберемо. Для нас це честь.
Очі магів з команди засяяли. Йому це не потрібно!
Вони можуть забрати все собі?
То ж кристали білих сирен стоять на своєму!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku