Розділ 2914. Бунт стихії.
Почувши це, інші переклали погляд на Му Нін Сюе.
Вей Ґуан заціпенів.
На всьому шляху Мун Сюе ніколи не висловила своєї думки. Вей Ґуан вважав, що їй слід слухатися його наказів і тоді вони зможуть успішно завершити цю місію.
Хто ж знав, що в цей момент вона вийде вперед і ще буде розмовляти з ним у такому тоні.
- Кхе-кхе! Це такий стиль взаємодії в команді у молоді? - Ян Шо похитав головою.
Вей Ґуан ніколи ні з ким не радився, всі повинні були робити так, як він сказав.
Му Нін Сюе була ще більш прямою. Не хочеш робити - котись звідси.
Адже він був магом закляття, а вона не виявила до нього ні краплі поваги. Наче чари та інші неслухняні чарівники не мали для неї ніякої різниці.
На Вей Гуана було шкода дивитися. Його самовдоволений вигляд зник після звільнення.
- Мені здається, Мун Сюе мала на увазі, якщо вже ми опинилися на самому Півдні, то повинні об'єднатися і діяти разом. Якщо хтось загубився, не можна залишати їх - Янь Лані спробувала розрядити обстановку.
- Я можу відправити людей на пошуки, а ви продовжуйте йти маршрутом. Ми не можемо втрачати часу! - Врешті-решт видав із себе Вей Гуан.
- Мені потрібно їх бачити, - сказала Му Нін Сюе.
- Я ж сказав, ми пошлемо за ними людей. Якщо вони ще живі, значить точно повернутися. Якщо мертві, то їх трупи все одно принесуть. Так вас влаштує? - Сказав Вей Ґуан.
.......
У ці давні часи сутінка була дуже різною від смереку. Темрява, наче велетенська рука, що насувається ззаду і закриває небо.
Попереду була видніється дорога, яскраве сонце.
Але ззаду була смуга сумрек. Вона не розсіялася, а підступала все ближче. Разом з цим наростало і занепокоєння.
Очевидно, Вейван дуже турбувався часом.
Перед відправкою він не вважав, що умови на дуже південному краї можуть бути набагато суворішими, ніж йому здавалося. Просування виявилося повільним і важчим, ніж вони сподівалися.
Дорога була пасткою тріщин між льодовиками. Льодовики зайняли всі місця від хребту Поклоніння до їхнього призначення. На щастя, тріщини були широкими. Найширші з них сягали до десяти кілометрів завширшки, більшість були подібні на гірські ущелини, а найбільш вузькі — темні і похмурі як гори.
Іноді човен застрявав посередині.
Коли маги увійшли у наступну щілину, то побачили там синю річку. Течення було дуже повільним, на поверхні майже не було рябі...
На воді плавали уламки льоду. Усі були здивовані, чому вода тут не закупорилася. Тут температура вища за нуль.
Тут швидкість човна була вище, і вони швидко перетнули близько п’яти кілометрів. Але цей потік на товщі льоду виявився не таким вже й спокійним. Біля човна збиралися напівпрозорі силуети. Схожих на привидів істот було дуже важко розглянути під водою. Корабель накрила ще сильніша крижана дихання.
- Це схованки! - Перелякано вигукнув Ван Шо.
Вей Ґуан помітив їх з самого початку. Маг нахмурився. На його лобі з’явилися алікі візерунки, і в той же час уся поверхня блакитної річки покрилась фіолетовим вогнем.
Фиолетовий вогонь просувався вперед, наче глотка величезного монстра. Зло під водою швидко розсіялося в різні боки. Деякі з них встигли ховатися за льодовиками, а декого пожер вогонь.
- Відкидатися, - з презирством кинув Вей Гуан.
У такому холодному стані вогонь завжди дуже пригнічений. Але випадкові чари Вей Ґуана розплавили льодовик і затопила цілу річку.
Човняр просувався далі, долаючи нижчі ділянки у розколинах.
Суша була на висоті близько сотні метрів. Сонце під кутом освітлювало льодовик, промені відбивалися, падали на сусідній льодовик і так поступово спускалися до річки. Тепер сонячне світло не було білим як у звичайні дні, а був схожий на тьмяну мглику.
У цій щілині повітря було наче брудне, від чого люди дихали.
Спереди засув яротний крижаний вітер. Вода в річці заволовувалась, човен перестав просуватися і навіть почав відступати назад.
Кілька помічників Вей Ґуана були чарівниками вітру. Вони спробували взяти вітер під контроль, але раптом відчули на собі вітрове удару і відкинули його.
Всі вжасно озирнулися.
Що ж таке вітер, що повстає навіть проти чарівників вітру?
Хоча Вей Ґуан був магом закляття, тепер він нічого не міг вдіяти. Йому лиш залишилося шукати покидьків назад магів.
Бувши магом вітру, Мун Сюе відчувала себе незвичайним вітерцем. Вона заплющила очі і спробувала відчути вітер.
Концентрація магії вітру була дуже високою, більше того, при використанні магія цього елементу вона зростала в кілька разів. Але чому маги вітру отримали удар? Вітер був чистий, сильний і зовсім не ворожий.
Му Нін Сюе побудувала у своєму внутрішньому світі сузір’я, і спробувала сформувати вітрильник для човна. Але тоді, коли Мун Сюе притягнула до себе енергію вітру, вона раптово вдарила у Му Ніну Сує!
Дівчина швидко відреагувала, нахилившись назад. У той момент, коли вона вже була на далекому кінці палуби, то помітила в потоці вітру ледь помітні обриси руки! І ця рука атакувала палубу!
Інші маги були шоковані, бо не розуміли, що їх атакує. Тільки вони хотіли почати опір, як вітрова рука розсівалася і перетворилася на звичайні потоки вітру.
- Що сталося? Ти побачила, що тебе атакувало? - запитав Вей Гуан.
- У ветрі є істоти, які контролюють потомством. Якщо комусь застосувати магію вітру, як вони перетворюють її на духів, які атакують чарівників - сказала Му Нін Сюе.
Вірші зовсім не були привітні!
- І таке буває? Хіба не доступні для всіх стихії? Вірші можуть бунтуватися? - Здивував Лі Венбінь.
- Коли досягнеш рівня заклять, то зрозумієш, що стихії зовсім не для всіх, - сказав Вей Ґуан.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku