Глава 2890: Устриці, що зникають
*Свист
Тіло Мо Фаня наполовину палало полум'ям, а друга половина була тінню. Його вид жахав.
Він мчав по землі, прямуючи прямо до царя людей-акул.
Раптом вогонь і тінь злилися, формуючи темне полум’я — стовпом орати монстра!
Чорне полум'я... такого ще не було.
Цар людей-акул почав різко звиватися, намагаючись погасити вогонь, але мови полум'я не відступали, розгораючись все сильніше під дією мертвого дихання навколо і не випускаючи жертву зі своїх обіймів!
Територія навколо була завалена неживою, деяка частина її була знищена списом тіні Мо Фаня, тому концентрація темного мертвого дихання в цьому місці просто заскочила.
У такому середовищі спалахує полум’я, і це стає дедалі гострішим.
По правді кажучи, було важко визначити, як саме виглядав результат злиття тіні та вогню: чи то чорні мови полум'я, чи тільки фрагменти тіні, проте факт залишався фактом: все про цю магію знищувалося на очах і величезна туша царя людей-акул не була винятком.
Навіть сила Цін-Луна не могла так зруйнувати кам'яну породу, з якої складалося тіло акульячого монстра, але чорне полум"я Мо Фаня це вдалося. Високомірний звір постійно кричав і навіть побіг до моря.
Темний вогонь слідував за ним. Таке полум’я не може просто так зникнути, навіть якщо він зануриться у морські води і ще довго його спалює...
***
Мо Фань посміхався, дивлячись на втікача царя людей-акул.
Злиття магій під впливом демонізації досягає свого справжнього піку, але в будь - якому випадку опір такому ворогові не закінчився б так швидко.
Темне полум’я мага не згасло, а зміїні вогняні силиети за його спиною злились докупи і стали подібними до створіння із шеолу.
Вогонь Мо Фаня був ніби власним життям, навіть не потрібно було вдаватися до заклинань; він жив довкола морської води й так далі.
Коли Мо Фань дістався до хвоста Цін-Луна побачив, що його задні кінцівки наче обмотовані тросами з кісток. Це все була нежити.
Здалека це місце могло здаватися мурашником, так багато тварів волокнило по його тілу, зчіплюючись один до одного і роблячи канати міцнішими та товстішими.
Не дивно, що зелений дракон не міг вибратись - і це стало причиною того, як під його вагою було затягнуто тіло Цін-Луна.
Мо Фань знову глянув на хвіст дракона.
Величезний хвіст лежить від моста до автостради, яка веде в аеропорт. І хоча хвіст не був пов’язаний, на ньому були костяні устриці, що становили тисячі років.
Тварі ці були покриті шипами, якими вони впивалися у проміжки між драконячими лусками, що забезпечувало поверхню його тіла хорошою рухомістю.
Але ж простір між лусочками складається з м'якої плоті... і ці устриці впивалися до неї!
Оскільки тіло Цін-Луна складається з відрізків Китайської стіни, деякі частини драконячого тіла відчутно слабші за інші. Так само як і на ділянках стіни на його тілі присутні старі тріщини та вм’ятини, і тепер ці морські створіння цілувалися прямо у його слабкі місця!
Хвост і його задні кінцівки були окуповані морською неживістю...
*Рик
Цин-Лун, який відчув появу Мо Фаня, сказав йому спочатку допомогти йому розібратися з неживою на хвості.
Саме хвіст є ключовою частиною тіла, що може впливати на силу інших ділянок.
- Зради це мені, - сказав Мо Фань, побігши до хвоста.
Хвіст був буквально обліплений костяними усицями. І навіть якщо не взяти до уваги болісний біль, який вони приносили зеленому дракону своїми шипами, він не міг і просто підняти його через велику важку працю!
Мо Фань провів поглядом по хвості дракона. Не можна було використовувати руйнівну магію, під розкриті лусками в нього живе тіло.
Як шкода, що він не має елементом світла. Саме світло є найефективнішим проти нижнього майна, і воно не дасть навіть тіні з вогнем!
- Я можу використовувати лише блискавки. Дивно...знавець Цін-Лун і сам може випускати електричні розряди, чому ж я не бачив, щоб він використовував блискавки проти них? - Мо Фань попрямував в сторону драконячої голови.
Головна блискавиця Цін-Луна зосереджується на його драконячих вустах. Тільки побачивши, що одного вуса на голові дракона вже немає, Мо Фань зрозумів.
Втрата цього вусика напевно є справою монстра з місячними очима. Цин-Лун використовував тоді проти нього потужні блискавки, і з того моменту мага більше не бачив, щоб дракон прибіг до цієї магії.
- Драконячий вус?
Мо Фань подивився далі і виявив відірваний драконячий вус за чотири кілометри. Він лежав на місці одного з поселень, і ціла зграя риб-стервятників вже оточила його.
На відірваному вуселі ще залишалася блискавиця.
Маг замислився... навіть своїми блискавками під впливом демонізації він не зможе розібратися з усіма костяними уривками на хвості дракона, але якщо він може поглинути електричну енергію цього всища.
- Дракон, я повинен забрати твій вус назад. Потерпи ще трохи.
Мо Фань і зелений дракон спілкувалися за допомогою думок. Почувши мага, що залишився вус Цін-Луна покрилася електричними розрядами, немов очікуючи, коли Мо Фань принесе його собрата назад.
***
Риба-стерв'ятники займають досить малу позицію в ієрархії морської неживі, і зазвичай вони роздирають жертву на частини.
Хоч би як там було, але якщо кінцівка тіла загубила зв’язок зі своїм господарем, то вони можуть розірвати її на шматки і приробити собі.
Драконячий вус дуже цінний. Якщо рибі-стервятнику вдасться приробити собі хоча б якусь його частину, рівень цього створіння миттєво виросте. Тільки поверхня вусща все ще випромінювала потужну електричну силу, перетворюючи предмети, що наближалися до нього у попіл.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku