Сила злої віри, морська не живе
Погляд Лен Цін впав на кілька червоних монстрів.
Вона звернула увагу на те, що на відміну від інших тварин, цих зовсім не було плоті — вони складалися з кісток.
Кості ці були дуже гострими, так і самі творіння з кісток виглядали жахаюче на фоні припливної води. Куди б не зійшлися ці червоні монстри, то місце відразу набуло кривавий відтінок.
- Ось там! - Раптом сказала Лін Лин.
Місячний метелик спустився вниз, опустившись на гору мертвих мушель.
Вона почала швидко змахувати крилами, утворюючи потік повітря, що роздуло б мушлі шар за шаром.
Нарешті між мушлями з’явився силует. Людське тіло ледве потрапило в морську черепашку золотистого кольору.
- Це дідусь!
Лін і Лен Цін швидко підбігли до нього.
Місячний метелик підлетів до нього і випустив краплю кристалічної роси. Коли ця краплина впала на лоб старого чоловіка, стало видно, що судини на обличчі Сун Ціміна знову стали наливатися кров’ю, а тіло зігріватися.
Через мить старий відкрив очі. Побачивши Лін і Ленін, на його обличчі ледь помітна усмішка.
- Я...я ще не помер? - Насилу вимовив він.
Він відчував себе вкрай виснаженим, бій з імператором саламанандр і його підлеглими коштувала йому всіх сил, і цей бій не міг не забрати його життя.
- Ти досі вважаєш себе 30-40 річним воїном, так? Ну чому не слід ставитися до свого віку і спокійно жити собі де-небудь, розводячи курей та квіти на задньому дворі? - Сказав Лін, заливаючись слізьми.
Добре, що вона встигла приготувати подарунок на його ювілей. Саме завдяки цьому дарунку вона змогла знайти його.
- Я вніс свій внесок, тепер я спокійний, посміхнувся Сан Цімін. Він зміг піднятися на ноги, після чого перевірив свій внутрішній світ, але, на жаль, він виявився повністю зруйнований, а зорі були в хаосі, абсолютно не підкоряючись йому.
Усе його культивування було знищено, і старий навіть не знав, чи це наслідок важкої битви або його старості.
- Не можна тут залишатися, ми повинні покинути це місце якомога швидше, - Лен Цін всмоктала старого на спину місячного метелика.
Сан Цімін майже не рухався, він був дуже слабкий — факт того, що він зміг повернутися до життя здавалося йому неймовірним.
- Зачекайте! Зачекайте! - крізь силу крикнув старий.
Він все ще був серйозно поранений і в будь-який момент міг померти. Але навіть у цю хвилину він не відпускав руки Лін та Лен Цін, даючи їм зрозуміти, що вони будуть слухати його.
Дівчата не розуміли його складу розуму. Якщо використовувати магію зцілення, він може протягнути ще кілька років, чому ж він має намір померти саме тут? А що сказати про їхні почуття?
- Спустіть мене, - сказав рішуче старий.
- Дідусю...
- Спустіть! - Сун Цімін повторив.
Їм нічого не залишалося, крім як спустити його на грудку мушель.
Сан Цімін сказав, що Лен Цін розчищає купу трупів і потім відіслав її до морської води червоного кольору.
Спочатку Лінн теж не розуміла його поведінки, але в міру того як просувалась далі вираз її обличчя змінювалося.
Отримавши голку відповідь, старий помрачнів.
- Ось чому я до цих пір не помер... ті хитрі морські істоти! - Сказав Сан Цімін.
- Треба повернутися і повідомити іншим, - відповіла Лінн, зрозумівши, що сталося.
- Не має сенсу повідомляти. Відвезіть мене. Зараз тільки він може протистояти цій морській армії - з сумом в голосі сказав старий.
- Дідусю, про кого ти говориш? - Не поняла Лин Лін.
- В останні роки я проводив вивчення збоченої сили. Я хотів знайти демона, щоб помститися за вашого батька. Але демон дуже добре ховається, тому що кілька разів я натикався лише на одну з його личинок. Але я все одно добився успіху, бо зміг зібрати силу своєї злої віри, запечатавши її у нагромадженій перлині як в посудині, - мовчав старий.
- Якщо вона заповнена, то Мо Фань... - Очі дівчат засяяли.
- Так, на один раз повинно, - кивнув головою Сун Цімін.
- Треба поспішати....
- Еххуууув! - Крихіт Лен Цін розлетівся над Пудуном.
У відповідь на цей крик з куп трупів почали проглядати морди, які були зроблені з кісток. Усі троє відразу помінялися в обличчях і поспішили піднятися на місячного метелика.
- Вони пробуджуються, швидше! - Сказав Сан Цімін.
У цей же момент весь Пудон відразу замаскувався у червоний колір — трупи піднімалися на очах!
- Морська нежить....
Сун Цімін не помер тому, що імператор саламанандр вирішив віддати його в лапи морської небуття.
Всі навколо заповнено мертвим диханням....
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku