Глава 2791: Могила царства тварин
Так багато життів, так мало поваги.
Багато людей відреклися своїх слів, коли опинилися в катастрофі. Але пан Лай не обдурив сподівань Мо Фаня так само, як і його віра у себе.
- Старина Пан Лай, ти хоч і не став магом заклять, а все одно на заході років прибув сюди, щоб допомогти молодшим, і зробив це з власного вибору! Сьогодні я Мо Фань обіцяю тобі, що останні роки ти проведеш у спокій, - звернувся до все ще приголомшеного чарівника Мо Фань.
Пан Лай бачив, як монтильки пожертвували собою для того, щоб зашкодити восьмиголовому змію і побачити те, що три тотеми принесли завдяки Мо Фаню.
Старик був зворушений.
Навіть серце старого дрогнуло. Внутрішній вогонь буквально наповнював його всього!
За останні 30-40 років його нутро вперше так тремтіло!
Він, далеко немолодою маг, не став би шкодувати, навіть якщо б довелося пожертвувати тут своїм життям, але хто міг би подумати, що якийсь молодий хлопчина знову відродить в його серце спрагу завершень!
- Я...я командир імператорських магів, найсильніший чарівник заклику по всій країні ... з чого б мені покладатися на обіцянки тихої старості з боку якогось хлопця? - Але пан Лай вирішив не забувати про самовпевненість.
Йому не потрібні обіцянки Мо Фаня.
І якщо справа стосується спокійної старості, то він може заслужити її власними руками!
- Все-таки він відповів мені. Мо Фань, допоможи мені, і тоді я покажу тобі, що означає магія заклику рівня напівзакляття! - Пан Лай зробив глибокий вдих, а сам він ніби засвітився силою справжнього командира.
Мо Фань подивився назад і побачив, що король мобул та пурхнолоса жінка-риба зі своєю зграями знову заблокували ущелину.
- Йде! - Він з радістю кивнув головою.
Мо Фань розвернувся, направившись до армії монстрів. У цей самий момент на обличчі його сяяла зловісна ухмилка!
За магом слідував вогняний силует - це була магія злиття священного вогню жар-птиці і полум'я вогненної гетерки. Цей палаючий силует був подібний до справжнього творіння пекла...
Монстри в очах хлопця були наче піщинки, навіть якщо вони вибудують величезний мур, їм не можна було стояти!
Пан Лай повністю занурився у свою магію. Попереду були три тотеми позаду Мо Фань, а тепер він повинен показати те, що додало йому впевненості в собі протягом останніх сорок років...
Він щось намалював, паралельно перекидаючись з Мо Фанем словами. Уж Мо Фань-то на його фоні в магії заклик - справжній чайник!
- У абсолютно кожного призовного звіра є свої особливості. Важливими є як сильні, так і великі істоти, які не мають характерних габаритів. Сама суть елементу заклика полягає в тому, щоб твоє величність відчув саме той звір, який тобі потрібен зараз, але разом з цією істотою це повинно відчувати і твою щирість.
- На кожному шматку землі можна побачити дивовижних істот. Серед них є ті, хто вже давно забутий. Є люди, які вважаються вимерлим видом, а також інші, що досі мають велику повагу і їх зображення можна зустріти в багатьох підручниках.
- І тих тварин, що не мають свого індексу в книгах і підручниках ми відносимо до могили царства звірів!
- Десять років тому я вже пробував покликати істоту з могили царства тваринної епохи Хуасі. Він був у глибокій сплячці і виглядав наче статуя, що ніяк не відреагувала на мої заклики. З того часу я сподівався зловити його на гачок.
- Чи його зворушила моя щирість, чи то він хотів, щоб я нарешті відстав, але одного разу він все-таки вийшов на бій на моєму прохання. Пан Лай не виглядав як старий, але в історії він порівнював хлопця з цим містичним створінням.
По правді кажучи, в тому, що він швидко постарівся, частково є вина цієї звірини!
Коли пан Лай вимовляв « він все-таки вийшов на бій за моїм проханням", його обличчя сяяло гордістю.
Він був гордий тому, що у всій країні він був єдиним чарівником, якому коли-небудь доводилось кликати цю істоту з могили царства звірів, але ще більше він пишався тим, щоб сьогодні свідком цього видовища стане Мо Фань!
- Він погодився.
- Мо Фань, велике тобі спасибі, що не дозволив забути це відчуття.
- Я б хотів битися пліч-о-пліч з людиною на зразок тебе, коли мені було всього сорок, тоді я міг би прославитися ще більше!
Він був для Мо Фаня вчителем, другом, а тепер сам вчився в нього.
Це Мо Фань навчив його не боятися ходу часу.
- Давні ворота... здолала царства тварин! - Вуса Пан Лая здригнулися, а ковдри його покрилося яскравим світлом... як-нікак він відчиняв древні ворота ... і робив це немов бог!
Чорна пучина поступово охопила простір... і десь на глибині цієї пуди з'явилися очі, що дивилися на ущелини, восьмиголового змія та армію морських монстрів!
З темряви прорізався чорний силует, який не можна було просто так розглянути — ясно бачилися тільки очі цієї істоти.
Очі ці ставали все більше, заповнюючи всю пучину...
Від страху восьмиголового змія він намагався втекти, але три тотеми перешкоджали йому йти.
* Рочання
Навіть після поранень восьмиголовий монстр не думав відступати, але тепер... побачивши цей погляд, він знав, що його чекає смерть, якщо він не залишить це місце зараз же. Решта голови бачили ці очі і явно не хотіли вмирати...
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku