Розділ 2772: Великий вулканічний змій
- М'яу, - в цей момент пролунав голос нічної ракшаси з глибини ущелини.
Мо Фань подивився в ту сторону і побачив, як звідти мчиться кіт у довгих чорних чоботях та рукавичках, тварина виглядав дуже витончено, а рухи його були плавними й лагідними.
- Мяу? - Ракшаса стрибнула на плече свого господаря, витріщившись на Мо Фаня, в очах її ніби загальмував питання, мовляв, « а ти звідки тут опинився?»
Хлопець простягнув руку і погладив її. Він завжди дивувався тому, наскільки мило може виглядати темне істота, а чорний кошове хутро при цьому ще й був м'якик наче пух.
По правді кажучи, Мо Фань дуже довгий час думав, що це Цзян Юй є слугою нічної ракшаси, вже настільки вона прекрасна.
- Щось знайшла? Пошуки маршу Хуа зараз залежать від тебе, - звернувся пан Лай.
- М'яуу, - відповіла нічна ракшаса.
Очі Цзян Юя загорілися, і він звернувся до своєї вихованки: « Тоді швидше веди нас туди, доля країни залежить від цього чоловіка! »
***
Вони пішли за кішкою, що повела їх через темну вузьку ущелину.
Вони пробиралися густими лісами, і лише через десять кілометрів вони вийшли на місце поблизу конусоподібного вулкана.
Ви відразу можете розпізнати діючий вулкан — зазвичай навколо нього не буде буйної рослинності.
Через те, що довкола рослини можуть бути розжарені камені, вони навіть не насмілюються рости тут - це своєрідна обережність, хоча вулкан вивергається раз у кілька десятиліть.
Вулкан перед очима виглядав саме так: довкола були тільки камені і сліди недавно виверженої магми.
Однак люди дивилися не на сам вулкан, а біля нього. З його схилу на них було так, ніби ми бачили дуже велику істоту.
Раптом вулкан видав гучний звук, а всередині нього завербували блискавки.
Червоні потоки раптово потекли з кратера гори...
- Ховаємося, все ховаємося! Всередині щось є! - Дуже змінився обличчя пан Лай.
У той момент, коли всі розбіглися в бік, з кратера почали вилетіти вогняні викиди!
Пальми, що вилетіли з полум’я свічки, виглядали як вогонь, але вже під час польоту вони зрозуміли свою руйнівність.
Вогняні кулі були дуже багато, всі вони розлетілися в різних напрямках, овважені клубами диму....
Мо Фань дивився на все з відстані 10 кілометрів, але навіть так у нього перехоплювався подих.
Це була змія... вулканічна зміюка, і не одна. Такі видовища відразу викликали в людей думку, що такі монстри не могли б поміститися у кратері вулкана!
- Одна голова... два...три ... всього близько п'яти, це кратер або зміїне логіко? - Видав Мо Фань, начитав у результаті п'яти зміїних голів.
Кожна зміїна голова чимось відрізняється від інших.
Ці монстри не були простими полководцями, але з першого враження було зрозуміло, що навіть бородавчата каракатиця поступається силі цього логову!
У повітрі лунав крик, і в клубах диму з’явився силует чорної мобули, яка літала прямо до найбільшої зміїної вулканічної голови.
Мобула ця теж була нечутлива, наче чорна хмара звисла над кратером.
Чорна мобула розкрила свої крила, під якими можна було побачити менші.
Мобула, здавалося, про щось спілкувалася з цими зміями, після чого вона знову зміла в повітря, а п'ять вогняних змій поступово опустилися до кратера гори.
Мо Фань насупив брови.
Рівень цієї чорної мобули явно був не нижче рівня магічного кречета....
Добре, що весь час він поводився досить обережно, не дозволяючи кречету різко набирати або знижувати висоту, адже якщо магічний крікає в небі зіштовхнеться з цією мобулою...
Очевидно, щоб остаточно розібратися з маршом Хуа в закулісних маневрах брав участь і сам морський правитель...
Ми повинні остерігатися цього монстра в небі, він дуже сильний і небезпечний, - попередив усіх інших Пан Лай.
Якщо вже маленькі мобулки змогли почути темну магію Мо Фаня, то що ж тоді сказати про цю гігантську чорну мотоциклі?
- А як щодо п'яти змій у кратері вулкана? — запитав Мо Фань.
- Йому теж не варто потрапляти на очі, інакше ми всі загинемо, - відповів Пан Лай.
- Йому? - Не зрозумів хлопець.
Він чітко бачив п’ять зміїних голів, чому пан Лай говорить про одну звірину?
Пан Лай далі не став нічого пояснити, а нічна ракшаса повела їх далі, але тепер на обличчях всіх людей зовсім неможливо було побачити спокій.
Це були люди з групи імператорського палацу, які в принципі не повинні боятися ніяких монстрів, але тут, на Гаваях, навіть вони поводилися обережно як налякані щури!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku