Розділ 2625. Фортеця Мотня.
.......
Хоч би скільки захисних бар’єрів було довкола багатоповерхового будинку, вони все одно не викликали почуття безпеки в людей.
Їх відділяла тільки річка. На одному березі було квітуче багате місто, а на другому — справжнє чистилище.
Тисячі мертвих істот. Їхні жадібні очі були схожі на алі зірки в чорному небі.
Більше половини Шанхайської вежі ховалися під тілами мертвих морських монстрів. Вони наче використовували вежу як опору, щоб побудувати фортецю зі своїх тіл.
Очевидно, що вони жадібно дивилися на місто. Їхні страхітливі погляди просто паралізували ціле місто, що вже казати про момент коли їм вдасться прорватися крізь бар'єри.
Багато військових загонів зосереджено набережній. Вони вишикувалися вздовж узбережжя, але на їхніх обличчях теж був жах.
Чи зможуть вони витримати таку кількість морської неживості, якщо всі істоти - рівні зграї і вище?
Навіть якщо на них опуститься сильне закляття, незабаром там знову буде темрява!
- Не марнімо! Священний бар’єр не так легко зруйнувати!
- До того моменту, як вони зможуть прорватися, маги асоціації і великих союзів встигають знищити більшість тварю! Наше завдання - не дозволити жодному монстру прорватися на житлові вулиці міста!
Захоплені вигуки не затихали близько чверті години. На самому початку битви солдати можуть забути страх і сміливо йти вперед, якщо підняти їхній дух.
Але поступово вони зрозуміли, що бойовий дух — це лише « повний духа ». Кожен розумів, що люди сильно поступаються морським створінням.
Інакше чому люди можуть спокійно жити лише в п’яти основних містах? І навіть вони опинилися в великій небезпеці.
.......
Захисний бар’єр був каскад сіребристої рідини, яка мала силу вогню.
Кожного разу, коли зникав ще один шар захисту, вилилося полум’я вогню, який нищив його.
Вже близько двадцяти тисяч істот перетворилися на попіл. Але в порівнянні з масштабами всієї морської неживості, це була лише мала частина.
*бум! Бум!
Зрештою, високому корпусу морського союзу не витримав тиску морської рівноваги і з гуркотом обвалився.
Це було так, наче стався вибух велетенського мурашника. Його “обташувальники ” потопали на найближчі будинки, які теж були захищені від перешкод.
Сильні чарівники безупинно використовували руйнівну магію. Розмаїтість природних ресурсів падала на землю, наче удари блискавки. Але кожен потужний удар був наче крапля в морі.
- Розбиваєш їх, а вони збираються знову! Морську нежить побити ще важче, ніж живих морських монстрів!
- Ми зможемо вибратися звідси? Швидше! - Побачивши цю жахливу сцену, Чжун Юе відразу втратив всяку бойову рішучість.
Їх не переб'єш!
А найгірше те, що з затоки вже прориваються нові хвилі!
Та їх не знищиш і за кілька днів!
- Засідець, як ми можемо втекти! На тому березі базове місто з мільйонами людей! Вони можуть загинути! - Так сказав старійшина морської ліги.
- Не варто робити безглузді жертви! Усі розуміють, до чого все йде!
- Але ми вже були відрізані. Крім того, як їх знищити, іншого виходу немає!
Якщо монстри захоплюють базові міста, то де залишиться безпечне місце для людей?
- Невже потрібно чекати, коли вони доберуться до нас і не обковтують наші кістки! - гнівно сказав Чжун Юе.
......
Сила морського небуття набагато перевищувала очікування магів. Невдовзі священний бар’єр став окремим острівцем, оточеним чорною морською водою.
Багато сильних чарівників були зачинені.
Якщо раніше вони могли протистояти неживому бар'єру за допомогою цього специфічного перешкода, то зараз вони зрозуміли, що якщо не з"являться відразу кілька магів закляття, вони не зможуть піти звідси.
У Шанхаї був один маг закляття, але він міг захищати тільки ту сторону річки.
Шанхайська Башта і висотка Морської ліги були захисною лінією міста.
Разом з іншими хмарочосами вони утворили одну лінію, захищену бар’єром, що називався Фортеця Мотня.
Але не минуло й пів дня, як весь простір від зруйнованої дамби фортеці заповнив морську ніжку.
- Їх так швидко оточили?
У сірому небі з’явилися директори Сяо, Мо Фан та інші. Побачивши все це, вони з полегшенням зітхали.
- Можеш її знайти?
- Не питання.
Директор Ло знову застосував свою магію. У його очах кожен вид не мав певного кольору. Найнижчі тварини були сірими. Чим вище рівень, тим вони ставали червонішими.
Серед моря відтінків сірого і червоного професор нарешті помітив ало-червоний силует.
Вона стояла на віадуці, під яким кишіла нежити.
Її обличчя було мертвим блідим. Мутні очі були повні злоби, а чорні вени навколо очей робили її ще зловіснішою.
- Вона он там! Нам спуститися? - Професор Ло.
Монстри вже захопили кілька будинків Ліги. Тепер на вершинах стояли не люди, а володарі монстрів.
Ці істоти могли навіть за життя зруйнувати укріплене місто. Перевернувшись в нежити, вони незнаним чином стали ще сильніше, немов їм передалась ще якась темна сила!
- Спускаємося! - З упевненістю сказав директор Сіо.
- Вони всі стежать за нами. Я зміню свою магію, протягом деякого часу вони не зможуть зашкодити нам, але це не триватиме довго, - професор Ло відчував, як монстри на вершині пильно спостерігають за ними.
- Добре!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku