Розділ 2607: заснене місто
***
Оскільки ці крила можуть літати на тій висоті, до якої не в змозі піднятися більшість створінь, то якщо Мо Фаню пролетить над небезпечною логікою, монстри не лише побачать його, але й не відчують його присутності зверху.
Пролетівши кілька гірських хребтів, маг приземлився в Дуньхуані.
За весь шлях з Греції до Китаю він ніколи не зупинився для перепочинку, як і казала Азалія, ці крила виявилися найміцнішим літаючим артефактом.
Приземлившись у Дуньхуані, Мо Фан теж не спинявся: він відразу ж покликав свого вовка, щоб продовжити шлях вже верхи...
Дуньхуан розташувався в околицях Північного Синьцзяна, що є великим плоскогір’ям. Куди не гляньте, скрізь були жовті сопки, по яких візчастий вовк мчав дуже швидко. Його хустина постійно змінювала колір, ніби підлаштувалася за зовнішніми умовами і тому швидкість вовка тільки зростала.
Крім того, вовк перескакував без особливих труднощів.
Невдовзі жовті сопки перетворилися на гірські ланцюги, що височіли над величними вершинами прямо в небо.
***
Мо Фань навіть не встиг зрозуміти, який час року стояло в його рідній країні, але пробігши повз територію Дутінґу, він звернув увагу, що листя рослин і поверхні болота покриті якимось білим і молодшим, немов на них хтось розписався сніжною кистю.
На світанку білий інейя став ще більшим, а оскільки повітря в Дунтінґу було дуже вологим, то можна навіть побачити гострі кристали льоду у повітрі!
Колись Мо Фаню вже жила в околицях Дутінґу, але навіть провівши тут багато часу, він не пам'ятав, щоб тут було так холодно.
До речі, приземлившись у Дуньхуані, йому теж здалося, що було достатньо прохолодно.
З Дутінґу він лежав у Ханчжоу, і навіть на цьому шляху через всю країну помітив, що з приходом ночі ставало дуже холодно.
***
Приїхавши до кордону з Ханчжоу, маг побачив, що там все було білим-біло.
У Ганчжоу також відбулися незворотні зміни: кордони міста були помітно звужені, а села та поселення в околицях міста вже більше не існували, ззовні було видно довгий захисний рів, що відділяв місто від зовнішнього світу.
Мо Фань рушив убік захисного рову. Після рову починалася стіна лісу.
На цій стіні були військові маги, які, зазявши орнаментованого вовка-імператора, відразу ж викликали тривогу.
Натовп військових на яструбах вилетіла вперед. Деякий час вони кружляли над головою Мо Фаня, а потім один з офіцерів спустився нижче: « Ваш призовний звір не може пройти до міста».
- Я знаю правила, ось тільки я не можу зрозуміти, що ви тут стережете? Хіба морські монстри нападають не з іншого боку? - Мо Фань вказував на схід.
- Ви рухаєтесь з боку Західного хребта, невже нічого не помітили? Ах, так, з рівня Вашого призовного звіра монстри просто не наважилися атакувати, - сказав офіцер.
Він просто сказав магу прибрати свого звіра.
Мо Фань закликав вовка назад. Коли маг зрозумів, що від рову до входу в місто треба пройти півкілометра, він вже був у місті.
Ідті пішки йому і далі було лень: опинившись в районі міста, він знову мітнувся за допомогою миттєвого руху вперед, а потім ще раз і ще.
- Оце круто! - Один з чарівників на яструбах.
- А те, що він був верхи на полководці не здалося тобі крутим? Від дихання його призовного звіра навіть оціпеніли наші птахи!
- Хто це? Виглядає знайомо.
***
Всередині міста Мо Фаню вже не було так холодно.
Він попрямував відразу до Сіху, знаючи, що Син Ся має бути в своїй альма-матері.
- Чому озеро Сиху виглядає замерзлим... - Вражився Мо Фань, побачивши, що по поверхні озера не йде брияб.
Пройшовши через кампус, він пішов до Ся.
У цей її приїзд поруч з нею була охорона в особі лицаря-жінки і вічно не відходу Тати.
Вона зупинилася в тій самій спілку, тільки цього разу кімната була набагато більше.
Азалія якось говорила, що в рік передвиборної кампанії кожна найсвятіша повинна провести місяць спокою. Кожна людина сама обирає місяць, і в цей час вона не повинна займатися справами Парфенона. Вона зобов’язана присвятити свій час собі, культивуванню та глибокому осмисленню.
Оскільки конкуренція між найсвятішими затверділою і вимагає багато сил, святість повинна провести місяць спокою за межами Парфенону, повертаючись до свого внутрішнього я.
Тільки ось Син Ся цей місяць спокою затягнувся майже на півроку.
***
Мо Фань помітив на вулиці слабкий силует між двох засніжених дерев. Йому рідко доводиться бачити Сінь Сі в такому вигляді, тому що на фоні снігу вона виглядала ще блідіша.
- Чому не чекаєш мене всередині?
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku