Розділ 2598. Знову небо і сонце.
Вогонь справжнього дракона в десятки разів могутніший за гадюку. Це не була роз'єднана рідина, але і не вогонь в стандартному його розумінні. Це було особливе дихання, вроджений дар усіх справжніх драконів!
Вогонь, який може заморозити величезний простір. Яд, але неймовірно чистий!
- Арр!
Шия дракона покрилася наривами і прожогами, ніби могла ось-ось лопнути.
Але дракон-імператор продовжував випускати свій справжній вогонь. Чорний крижаний вогонь розтоплював усе довкола, не залишаючи навіть попелу!
Нарешті Су Лу пізнав гнів справжнього дракона!
Від самого початку він хотів придушити найнебезпечнішу силу дракона — його розум. Але зараз, коли дракон виривав полум'я і ризикував своїм життям, Су Лу відчув безмежний жах.
Підчиняти дракона?
З якого часу люди навчилися контролювати цю жахливу силу — полум’я правдивого дракона?
.......
Під шквалом драконячого вогню Су Лу став схожим на висушену мумію.
Але на його тілі виднілося ледь помітне зелене світло. Мабуть, це був рідкісний магічний артефакт, який годував його тіло.
Але вогонь дракона не вщухав.
Драконячий вогонь не розсіявся. Коли чорний дракон виринув з себе полум’я, його гортань не згасла.
Драконячий вогонь забрав життя у Су Лу, але робив це і з чорним драконом.
Здається дракон був готовий на все, щоб стерти мага з лиця землі!
Заради його смерті, він заплатить будь-яку ціну!
- Арр!
Знову стовп вогню.
У горлі дракона з’явилися дірки, через які не тільки виривалися язики полум'я драконів, але й поширювався отрута.
Азалія з червоними очима дивилася на дії дракона.
Він вбивав сам себе!
Але він не шкодуватиме, якщо Су Лу теж опиниться на тому світі.
- Зупинись! Зупинися! Зупинися! Дурний дракон!
Коли Су Лу збунтувався, він відразу опинився під вогнем дракона.
Смерть наближалась. Вогонь справжнього дракона страшніше за закляття. Він залишав токсичні речовини, які роз’їдали його життєві сили.
З самого початку Су Лу намагався відтягнути початок бою.
Коли дія придушує чорних ниток, у нього буде шанс на перемогу.
Але він навіть не міг подумати, що дракон так зробить.
Дракон не збирався зупинятися.
На третій вогненній атакі шахова дошка не витримала і тріснула.
Сила драконячого вогню перетворилась на чорне вогненне море. Тепер навіть Король темряви не міг повністю її контролювати ...
Су Лу стояв посеред чорного моря. Він боровся з усіх сил. Серед полум'я лунали його прокляття, але незабаром голос вірш. Поступово тіло перестало рухатися.
Мабуть драконьяче полум'я знищило і артефакт, який підживлював його. Маг перетворився на чорний труп.
Він до останнього не хотів здаватися, і його тіло так і залишилося стояти.
На обличчі не було очей, а це заглушило гнів і жах.
Три вогненних атаки штовхнули дракона до смертельної скелі.
Непогасливі язики полум’я проникли в його стравохід і почали спалювати внутрішні органи.
Величезна, як гора тіла почала трястися.
Азалія не відривала очей від дракона.
По її обличчю текли сльози, але вона не вимовляла ні слова.
Він убив Су Лу, але і сам близький до смерті.
Останній чорний дракон у світі.
- Іди, йди! Більше не буде страждань і гніву. Відвідай легендарне місце тисяч витесів, де поховані твої предки. Вже не буде самотності й надії! - Азалія тихо говорила, наче прощалася з драконом.
Чорний дракон не боровся зі смертю.
Він ліг в чорний вогонь, що б той спалив його і зсередини, і зовні.
Як дракон, що заснув у своїй логіці. Безмаяжно...
Його душа і тіло були поранені. Серед мов чорного полум'я дракон дивився на Мо Фаня, Азалію, Му Байа і Седжал ...
Він просто дякував їм за таку благородну смерть. Він не помер рабом...
*шипіння...
Чорний дракон поступово перетворився на білий скелет.
Незабаром кості почали руйнуватися і осідати у непереможний драконячий вогонь.
Король темряви вже пішов.
Він був незадоволений результатами битви. Але дотримався свого слова.
У кінці шахової дошки була довга темна галерея. Очевидно, саме через неї можна було залишити темне вимірювання.
Мо Фань, який підтримував Азалію, і Седлав пішли галерею.
Решта пішли за ними.
Невдовзі троє магів були серед людей. Там були й ті, що вижили гвардійці і засуджені на смерть у темному лісі. Король Темними відпустив їх усіх.
У тісному галері люди були вражені. Вони знову побачать небо і сонце!
Мо Фань теж був виснажений.
.......
Вийшовши з темної галереї, Мо Фань зрозумів, що вони опинилися біля червоного моря.
Золоті промені сонця висвітлювали гори та море. Дул свіжий морський бриз. Кілька глибоких зітхань, і залишки їдкого повітря в легенях розвіялись.
- Ця подорож була занадто втомленою, - зітхнув Мо Фань.
Ми провели там багато часу, - серйозно сказала Азалія, дивлячись на сонце.
- Так я символічно, - відповів Мо Фань.
Після деяких снів здається, що минуло кілька століть.
Вони не так довго були в темному вимірі, максимум днів вісім.
- Здається нас дійсно довго не було, Азалія наче щось відчула.
- Рік.
- Так, один рік.
Обидві дівчата кивнули.
Мо Фань здивовано подивився на сонце, але вже зникав за горами.
- Не жартуйте так. Ми провели там кілька днів, як міг пройти один рік? - сказав Мо Фань.
- Щодо магії змін існує теорія про елемент часу. У кожному вимірі час тече рівномірно, тому змін немає. Але ми були в іншому вимірі, там час йде по-іншому... - сказала Седжал.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku