Глава 2557. Безсмертний демон.
......
Кров і тіло перетворилися на порох.
Але чи можна знищити дух?
У порівнянні з цим навіть смерть здавалась йому полегшенням.
Але чи він пожалкував?
Ні за що!
Він сам вибрав цю дорогу. Хоч шкіра гнила й руйнувалась з кожним кроком, то вона буде йти вперед аж поки горить його серце!
Білі кості... Ну і що з того!
Нехай усе стане порохом, але доки вогонь не погасне в серці, демонічне полум’я знову і знов обпалюватиме землю!
*Свист...
У тілі білих кісток все ще билося серце.
*пу-бум! Пу-бум! Пу-бум!
Кожен удар серця розганяв по тілу кров, схожу на лаву. Спочатку в голову, шию, груди, а потім у кінцівці...
Алая рідина запалювала кров і тіло. Вона пробуджувала непорушний дух і безсмертну душу Мо Фаня!
Він знову і знов зцілювався у вогні, знову й знову!
Доки вогонь не погасне, його життя теж зникне!
Невіруюча сила світла рівня заклятя могла перетворити демона Мо Фаня в купу кісток. Але Мо Фань використав духовну тінь вогняного божества, яка зосереджувалася на силі святого вогню!
Коли сили Мо Фаня згасали, то краплі розжареного лави вогненного божества відновлювали демонізацію!
Демон Мо Фань навіть не сподівався, що зможе вистояти перед світлом рівня закляття. Ця сила набагато більша, ніж те, що може витримати одне життя.
Тому в відповідний момент він покликав вогняний дух пустелі.
Десятки кілометрів, сотня, кілька сотень...
Мо Фань ризикнув усім. Він не витрачав сили на опір силі світла.
Він був переконаний, що в пустелі є вогонь і тому зосередився на цьому.
Демонічний вогонь кружляв у повітрі. Духовна тінь вогненного змія - подібного божества все ще була величною.
Мо Фань швидко відновлювався з обгорнених білих кісток до нормального стану.
Якщо б не бій при Шанхаї і вбивство скелета морського царя, Мо Фань був упевнений, що не зміг би витримати перед світлом рівня заклять навіть з демонізацією.
Але свята спека-птиця дала йому свій унікальний дар. Після демонізації ця сила ніби стала ще сильнішою. Якщо в радіусі сотні кілометрів був вогонь, його серце не погасало, а відродилося знову і знову!
Відновлення демона!
Тепер його можна називати справжнім демоном! Він безсмертний!
- Не умер... Він не помер! Боже мой! У нього що, тіло правителя? - У жахі кричали чарівники у вежі.
Коли Цзу Хуан’яо побачив, як Мо Фань відроджується у вогні, його старе зморшкувате обличчя затряслося від страху.
Закляклі промені можуть зруйнувати землю і небо, але не змогли вбити демона Мо Фаня!
Чи цього разу Су Лу розгнівався на самого пана?
Інакше як архангел і демон можуть бути заодно?
- У цьому світі взагалі існують люди, яких не може вбити рівень закляття?
Усі були впевнені, що боротьба припиниться після того, як з'явиться закляття світла.
Але цей демон відродився з попелу і диму, і його дихання зовсім не ослабло.
Магі перемістив погляд на Сіджа. Він дивився, як противник відновлюється з білих кісток, наче час пішло назад. Маг закляття неначе старів на очах!
Його рука, яка контролює закляття, затряслася.
Маг підняв голову і почав шукати очима Су Лу.
Але Су Лу і Седжал билися десь високо в небі. Навіть величезного дракона не було видно.
Зовсім недавно він пообіцяв Су Лу, що скоро покінчить з Мо Фаня і допоможе йому знищити архангела.
Але тепер йому потрібна допомога!
Сидж почав відступати.
За спиною Мо Фаня очі вогняного божества почали випускати буре сяйво.
На землі почали з’являтися піщані пагорби, які падали на думку про морську воду.
Він стояв серед них. Він спробував використати магію простору, щоб втекти, але Мо Фань бачив його наскрізь.
Коли він опинився у піщаній пастці, перед ним з’явився великий змій.
Після змія з’явився демон Мо Фань.
Вони немов зачутніли на стародавньому похороні.
Обличчя мага перекосило від страху.
Він розумів, що це ілюзія. Що це сила погляду Горгони.
Усе, що він бачив було створене Горгоною.
Але це знання не допомогло йому. Він не міг зруйнувати ілюзію, не зміг втекти.
Демон Мо Фань рішуче йшов до своєї мети. Це не тільки стародавнє поховання, але й могила мага заклять!
Криваво-червона блискавиця осяяла темне небо.
Демонічний вогонь розлився по бурхливих пісках.
Стародавній вогненний змій поступово звивався, не відриваючи холодних очей від мага.
Тепер Сидж боявся не тільки духовної тіні вогняного змієподібного божества, але й самого демона Мо Фаня.
Вогневе божество відділилося від нього, і тепер воно може боротися самостійно.
Без нього головними силами Мо Фаня стали блискання, тінь і простір!
Блискавки були подібні до диявольських кайданів.
Демон Мо Фань і вогняний змій виступили одночасно.
Він не міг втекти, тому мусив зібратися з силами.
Демон Мо Фань мчав уперед серед власного ілюзованого світу, залишаючи кривавий блиск блискавки. Вибухової сили було достатньо, щоб проломити Сіджу грудну клітку!
Маг заклятя активував обладунки, але зміг витримати тільки перший удар.
Тінь вогненного божества атакувала його зі спини. Мови вогню зцілилися в небо. Гострі зміїні зуби повстали разом...
По спині мага текла кров...
Демон Мо Фань знову змінив свою силу. Цього разу він використав тінь.
Довкола з'явилися тіні, один в одну подібні на демона Мо Фаня!
У пазурах демонів тенденти блищали.
Темні демони обступили мага закляття.
Його крик жаху був чутний навіть на вершині вежі...
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku