Розділ 2524: З останніх сил
***
Мо Фань горів.
Ще зовсім недавно у нього була ціла команда, а тепер він залишився повністю сам.
Скелет морського царя продовжував переслідуватися, щоб отримати надприродну силу і докотився до того, що перетворився на справжнього монстра.
Його погляд був спрямований на Мо Фаня.
Тигреня, що там з горою видно її чи ні? - сказав Мо Фань.
Білий тигр подивився в вказаному напрямку, по ідеї, вони вже досягли землі, тільки ось вона була залита морською водою аж до того, що величезні крони дерев стирчали прямо з води.
Було зрозуміло, що раніше тут був ліс. Білий тигр стрибав з гілки на гілку.
Скелет летів від гніву, і він став настільки сильним, що вся безквітна вода по сторонах його рук була великим продовженням.
Він хлестив руки, намагаючись зловити Мо Фаня і білого тигреця.
В якийсь момент вода піднялася настільки високо, що навіть витримала дерева, а внизу стала видно землю, в якій вони сиділи ще кілька хвилин тому.
Проте тигр не був надто міцним, незалежно від сили дерева, він все одно міг прослизнути між гілками.
Тільки тепер Мо Фань зрозумів приховану силу цієї тварини!
Якщо б не цей тигр, маг був би вже знищений скелетом морського царя Чжен Сяо Хоу, Му Бей, Мань Янь та Мюн - Суе.
- Скоро будемо на місці!
За п’ять кілометрів від лісу, який вже був виднітися на гору, туман розсіявся і його було видно ще чіткіше.
Мабуть, світити сонце, але монстр якийсь своєю здатністю міг занурювати місцевість у морок!
Дійсно, місто Сісун було в темряві!
Коли Мо Фань побачив чорне небо, то зрозумів, що ці хвилі створюють ще страшнішу картину.
Блискавки виблискували в просторі у формі дракона, а після блискавки почався дощ.
Хвилі й так бризкали з усіх боків, так тепер навколо ще було темно, і йшов дощ — Мо Фаню і зовсім стало погано, всюди була одна вода, а потім здавалося, що він охолоджується у величезному водоспаді, який не міг вийти.
Незабаром скелет морського царя взяв під контроль погоду в радіусі багатьох кілометрів...
Також добре, що мешканці міста Сісун вже були евакуйовані. Інакше такі погодні умови могли стати для них справжнім лихом.
- Можеш заморозити весь цей дощ? — запитав Мо Фань.
Дощ йшов настільки сильно, що маг вже навіть не міг роздивитися обрисів міста попереду.
Тигреня виготовила піск.
- Кого це ти так ображаєш? - Зреагував Мо Фань.
Тільки трохи подумавши, Мо Фань дійсно зрозумів, наскільки тупий була ця ідея: якщо заморозити цей сильний дощ, то він перетвориться на не менш потужний град ...уж краще нехай йде дощ.
Маг обернувся, щоб подивитися місце розташування монстра.
Він навіть не міг собі уявити, що скелет морського царя може контролювати погоду!
Мо Фань важко перекладав подих.
За таких умов вони з тигрином були як букашки...
Під час великого дощу швидкість білого тигреня помітно впала, скелет ставав все ближче і вся ця жахлива атмосфера затримувала дихання Мо Фана.
- Він справжній псих, - сказав Мо Фань.
У цей момент скелет морського царя зовсім не був схожий на пораненого монстра, він виглядав саме так, як коли напав на Шанхай....
Тигрень втік, що було сечі.
- Вперед, вперед, залишилося зовсім трохи! - Мо Фань казав.
Вулкан вже був перед очима.
Сам Мо Фань випускав порти, щоб захистити тигреня від ворожого дощу.
Бах
Роздався дивний звук, і просторовий порт впав!
Тигреня гарчав, щоб уникнути атаки скелета.
Мо Фань був здивований ... навіть він в якийсь момент подумав, що їм кришка.
Він тут, - мовчав Мо Фань, тіло його вже було покрите ранами, і він не вірив у те, що в такий момент зможе протистояти монстру.
Скелет морського царя був прямо перед ними.
Тигриця шалено ричала, щоб просунутися вперед.
- Йде! Допоможи мені застрибнути прямо в вулкан! - У Мо Фаня навіть не було часу для сумнівів.
Маг вказав на гору попереду. Він одночасно малював магію землі, створивши кам’яну блюдку, якою вони мчали далі.
Дощ був настільки сильним, що від кожної дощової краплі на землі залишалися глибокі вм’ятини...
Наступного разу Мо Фань відчув подих вогню, тому з його грудей вирвався похмурий радісний крик!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku