Глава 2415: Пощади нас
Пурпурний гірський пік у віддалі був накритий якимось туманом.
Саме з боку гір носилася вовча королева, оточена отруйним кровожерливим хмарою.
Як блискавка, вона носилася по гірських піках і залишала на кожному з них деяку кількість отруйних комах.
Ядовійні світлячки могли висмоктувати життєву енергію, а коли взяти до уваги кількість видів живих істот, що населяють гірські простори, то це створювало враження, ніби вовча королева спеціально вирішила покласти початок справжньої епідемії!
Світлячки буквально вижили рослини та тварин, залишаючи одні кістки ... це була справжня катастрофа!
Гірська фортеця Бо
Магі стояли на вершині фортеці, їхні очі вражали жахом від того, що відбувалося довкола.
Полоковец!
Ще зовсім недавно чисте небо було наповнене запахами вирубаних рослин і дрібними крапельками свіжої крові.
Навіть страшно було подумати, що це був наслідок діяльності лише однієї вовчої самки!
Фортеця Бо була між гірськими вершинами і огорожою колючок завдовжки 7-8 кілометрів для захисту від вторгнення монстрів.
Чи зможе цей колючий дріт зупинити вовту королеву?
Кривавий туман і хмара отруйних світлячків наближалися з великою швидкістю, а фортеця Бо своїм зовнішнім виглядом не сповнювала себе абсолютно безпечною.
- Вона тут! - Тихо сказав військовий.
Вовча королева виявилася раз у десять жахом від того, що вони собі уявляли.
Генерале Нань, уявіть нашому мисливському загону Уняо! Ми гарантуємо надійність. Візьміть на себе безпеку мешканців Бо, - почувся голос командира загону Уняо на ім'я Чжао Юань.
Генерал Нань нічого не говорив - його брови були напружені, як-никак вовча королева вже була біля підніжжя фортеці!
Всі перешкоди не були проблемою для цього істоти, в очах королеви не було ні краплі страху!
***
Зверху фортеці серед загону Уняо показався чоловік у простому холшовому одязі — його штовхали вперед, при цьому руки його були зв’язані, а по обидва боки супроводжували два мисливці.
Довга рослинна дорога простяглася вниз, і мисливці витоплювали чоловіка прямо до місця, де його могла приглядати вовча королева.
Очі вовчиці горіли ненавистю, вона дуже дихала і вискакувала свої ляпаси. Хвиля, оточена роєм отруйних світляків ...да їй не була страшно ціла армія!
- Це він ... Він забрав твоїх цуценят!
А ось ваші малята... ми не поводилися з ними погано, навпаки, годували їх тільки найкращим м'ясом і свіжим козячим молоком. - Люди, що трясуться голосами сказали.
Півководці дуже розумні, і мисливці це було відомо.
І хоча їхня поведінка здавалась смішною, вона була виправдана - за фортом було місто, яке тільки тепер зміг більш-менш виправитися від попередньої трагедії, тому злити вовчицю-полководяницю-повівця було принаймні безглуздо.
П'ять вовче помчалися вперед.
Щінки підбігли до матері. Деякі з них радісно підв’язували, а пара зарозуміло дивилася на чарівників і при цьому не забувала гарчати.
Посередині ущелини на колінах продовжував стояти 30-річний чоловік. Його руки були пов'язані.
Він був членом підрозділу Уняо.
Серед мисливців є негласне правило: неможливо забирати ще живого монстра, а тим більше їх приносити в місто! Монстр помститься, а вовки ще агресивніші!
Чжоу Юань, командир загону Уняо, був дуже мудрий. Після вбивства вовка-самця, він віддав наказ відступати. Вони не стали торкатися малят... Тільки ось не думав командир, що в його команді є безштовсний мисливець, який все ж забере щенят!
Звичайно, вони коштують дуже дорого, але вона володіє відмінним нюхом і не є проблемою для неї!
- Ми зробили так в надії заспокоїти гнів вовка, - сказав Чжоу Юань.
Але вони не просто повинні були намагатися заспокоїти її, а мали благати про милість!
- Умоляю, пощади! Пробач мені! - Змовився мисливець.
Менш ніж за 20 метрів від нього була вовча королева, і з цього його мозку крутилась лише одна думка — молитися про милість!
- Подивися, з ними ж нічого не сталося... Я правда нічого з ним не робив!
Волчиця почала обнюхувати його одяг, щоб впевнитися, чи на ній дійсно був запах людини, яка взяла її малят.
Після цього вона видала негромкий рик, адресований її волчатам... п'ять щенят як один понеслися на пов'язаного мисливця!
Вони вчепилися у горло, руки, груди...
Кров потекла струмком.
П’ять вовчеться буквально у лічені хвилини загризли його на очах тисячі чарівників фортеці!
Магам від цього видовища стало не по собі.
І... що якщо вони все схиляються перед нею?
- Благаю, пощади нас, - пролунав голос командира загону Чжоу Юані.
- Послухайте... - Донеслося з боку вовків.
Всі маги обомлели...вона що ... може говорити?
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku