Глава 2402: Кам’яний кит
Рівень культивування того мага виявився дуже високим, і Мо Фаню лишалося ховатися.
Лу Кунь же, навіть маючи під контролем такого потужного чарівника, не зупиняв і сам атакував — він поступово наближався до Мо Фаню.
Його кігті не давали молодому противнику спокою. Вони без жодних труднощів розселилися на шматки кузова іржавих автомобілів.
Добре, що у Мо Фаня була темна жилетка, яка попереджала його про активність ворога — так він міг реагувати на напади з кількох сторін.
Гострі, як сідниці червоні кігті полоснули землю на звалищі і залишили шість глибоких слідів.
Завдяки силі думки Мо Фань зробив повітряну стіну, яка мала захистити його від поразок когтеїв. Але він усе ще відчував тиск на своєму тілі.
Він з останніх сил випускав закляття, тоді як перед очима у нього пливли кола.
Маг підняв голову і побачив, що наглядач вже створює вітрову лійку, схожу на свердло!
Повітря закрутився з такою силою, що у вухах стояв свист!
Це вітряне скидло наближалося, а у Мо Фаня навіть не було нормального захисту — все на що він був здатний, так це магія землі!
Бах
Мо Фаня з силою відкинуло цією лійкою, а його кам’яна найбезпечніший захист покрилася тріщинами.
Автомобіль, що кружляв довкола нього, перемалювався у металеву кішку...
Тіло молодого мага тепер було вкрите різними ранами, з яких складалась кров.
Вітерова воронка, зробивши коло, знову розвернулась у бік Мо Фаня.
- Договір крові і каменю - хвіст кам'яного кита!
По поверхні землі почали зрошувати хвилі, а через те що кров молодого мага й далі збільшувалася.
Роздався гуркіт. Земля настільки піднялась, що здавалося, ніби на небі з’явилася велика хвиля і впала!
Це був хвіст кам'яного кита, і оскільки тіла цієї істоти видно не було, кит атакував лише своїм хвостом!
Кітовий хвіст був дуже рухомий, а його кам’яна тканина тільки надавала йому ще більшої сили!
Хвост то вставав, то з гуркотом опускався вниз — і так кілька разів. Маг вітру зі своєю воронкою наткнувся на нього лише раз і відлетів майже кілометр.
Кам’яний кит зник, але земля все ще тряслася, а повітря йшло хвилями.
Мо Фань перевів дихання. На деякий час він позбувся цього чарівника вітру. Тепер він повернувся подивитися на багрового демона Лу Куня.
Лу Кунь виявився набагато розумніший — зрозумівши, що справа набирає нового оберту і відступив на досить велику відстань, але від кам’яного кита дісталося йому.
Блощиці
Це аплодував Лу Кунь, який повернувся на попереднє місце.
- Цікаво, - сказав він Мо Фаню.
Рівень культивування елемента землі був високим, але своєю сутністю ця магія в чомусь перевершувала навіть магію вищого рівня. Не дивно, що він зміг дістатися до багрової перлини.
Мо Фань важко дихав. Але Лу Кунь також завдав йому багато клопотів, бо не кожен противник заслуговує на використання заклинання договору крові та каменю.
Лу Кунь вперше відійшов назад. Він мав ту саму нюшку і передчуття небезпеки, які приходять лише з роками досвіду. Його передчуття було таким же розвиненим, як темна жилетка Мо Фаня.
Він добре розумів, що противник в його обличчі може завдати лише головного болю.
Важко знищити такого ворога, але ще важче робити вигляд, що ти не відчуваєш небезпеки.
- Від твого вміння керувати предметами немає зовсім ніякого сенсу, але не можу сказати того ж про мою здатність контролювати людей, - Лу Кунь явно не квапився атакувати.
Його очі блиснули тим самим блискучим свічком.
З боку в’язничної гори сюди вже прибували кілька чарівників у формах ув’язнених і наглядачів. Усього їх було четверо — троє в’язнів і один наглядач, але найбільше вразило Мо Фаня те, що всі вони були магами вищого рівня.
Очевидно, вони слухалися наказів самого Лу Куня, оскільки молодого чарівника не бачили їх під час вторгнення на територію в’язниці.
Той, хто відлетів якийсь час тому на велику відстань мага вітру теж не можна було скидати зі рахунків, і тепер проти Мо Фаня могло бути відразу шість сильних чарівників, включаючи самого Лу Куню!
У Мо Фаня голова пішла кругом. Спочатку він хотів пробитися до Лу Куню, щоб в кінці воювати лише з ним.
- У мене є тільки ця спроба здолати його. Він дуже небезпечний... якщо я зараз воюю з гетеркою, він буде без кінця кликати своїх ув'язнених рабів - подумав про себе Мо Фань.
Молодий маг був упевнений у втіленні грізного вивергу, тільки ось залишиться чи залишиться Лу Кунь битися з ним один на один, коли він розкидає всіх його собак?
- Гетерка, візьми на себе трьох тюремників і наглядача, - сказав Мо Фань.
- Дзинь! - Пташеня за кивнула головою.
Четверих візьме на себе гетерка, а сам Мо Фань прийметься за Лу Куня!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku