Розділ 2397: Старший вампір
- Я хотів дещо запитати. Усуд на вашему зап'ястку дає про себе знати? - почав було палацовий.
Лу Кунь подивився на руку і побачив, що судина на зап'ястку ніби зникла!
Його обличчя відразу змінилося, а погляд впав на тюремну гору.
- Хтось таки наважився зробити це! - Голос Лу Куня звучав сердито.
Його людське тіло стало буро-червоним, наче щось хотіло прорватися крізь шкіру зсередини назовні!
Дворецький у фраці перелякався. Він уже пошкодував, що поставив це запитання.
- Хтось тронув мій плід! - обличчя Лу Куня ставало все жахливішим.
Кілька жахливих гримас за лічені хвилини змінились на його обличчя.
- Тюремна багрова ягоди? Ви ж її годували кілька років... - Пішов палацовий, - невже хтось з мисливців?
- Неважливо хто він, я поставлю його пожаліти про те, що він взагалі з'явився на цей світ!
- Нарешті, все почнеться, господаре, - з скрижачим виглядом мовчав палац.
- Спочатку йди ти і злови його, я теж скоро прибуду.
- Зрозумів. Ви не заперечуєте, якщо я переключу межі заради заповнення енергії?
Лу Кунь мовчав. Це був знак згоди.
Очі палацового при цьому сяяли яскравим захопленням.
Чи зможе він тепер безкарно виспити свіжої крові?
З Лу Кунем йому не бояться жодних мисливців!
*Свист
Підол фрака палацового перетворився на темно-червону мантію, що роздвоювалася на кінцях.
Можна було побачити, як його тіло повністю злилося з цією накидкою. У нього наче з'явилися крила!
Дворець всорозив у повітря. Піднявшись у небо, він сказав господареві: « Коли ви прийдете до вас, я вже розберуся з ним! »
Коли він сказав це, то легко змахнув крилами і кинувся вперед, поступово перетворюючись на точку.
***
Чисте нічне небо над селом стало затуманюватися, і тепер не було видно ні місяця, ні її світла.
На вулицях зовсім не було перехожих - всі жителі села спали, і тільки в стороні тюремної гори спостерігалося якийсь рух.
Мо Фань навіть не думав залишатися тут надовго, проте, відчувши в повітрі дивну ауру, він зрозумів, що щось наближається.
Він пройшов далі по вулиці і побачив старого, що йшов назустріч. На ньому був фрак, поверх якого була накинута мантія. Вулична лампа висіла прямо над головою цього літнього чоловіка, але від його силуету зовсім не відкидалася тінь.
- Мо Фань, обережніше з туманом, - сказала йому Лін.
Маг дійсно розглянув, як аловий повітря, немов тонкі шовкові нитки, тягнеться з носа людини в фраку, простягаючись у просторі і захоплюючись з усіх боків навіть удома.
- Мо Фань, дивися, – Лін швидко ввела на будівлю.
На балконах, підвіконниках і навіть дах стояли люди — це мешканці, які прибігли сюди, але їхні очі були щільно закриті, ніби вони все ще сплять!
Алі нитки йшли з них!
Туман з цих алих ниток ставав все густіше ... людина в фраці смоктав їх кров через ці червоні судини!
Шокований Мо Фань дивився на нього.
Це вампір.
Але вампіри не насмілюються поводитися так розгульно, наскільки знав маг. Максимум, що вони могли собі дозволити, так це ховатися в темних перевуках, чекаючи жертв або лазити у вікнах житлових будинків, щоб піддобритися людської крові — але навіть таким чином вони ніколи не дозволяли собі висмоктувати з живих людей всю кров!
У Шанхаї повно вампірів, але мисливців, які їх кажуть, теж багато, ось і дійшло до того, що вамписуты сочуть кров, а не вбивають людей.
Для цього їм потрібно приблизно об’єм крові одного людського організму... Дворець стояв посеред вулиці, висмоктуючи кров великої кількості мешканців!
- Старший вампир, - вимовила Лін Лин.
- Що це означає?
- Той, чий вік близько тисячі років. Такі ставляться до першого покоління вампірів... вони багато в чому схожі з Борою, - додала Лін Лин.
- А з цими мешканцями... з ними нічого не буде? - Мо Фань зворушилась.
- Спочатку нічого, але якщо він продовжить висмоктувати їх кров, то вона просто-напросто закінчиться. Він використовує силу повітряного напої... Ти повинен якомога швидше розібратися з ним, інакше він продовжить безперервно посилюватися ...
Мо Фань кивнув головою.
Дворецький у фраці розлючено посміхнувся, принюхуючись до аури Мо Фаня.
- Ох, свіжа дахова кров'я така сильна і молодого мага як ти заслуговуєш місця в моєму кривавому погребі. Всі ці простолюдини не дуже мені до смаку... - Сказав палацовий, - я герцог Сьйон, народився в 1029 році, помер ...
Герцог Сьйон ще не встиг до кінця представитися, як Мо Фань вже опинився прямо перед ним!
Через електричні розряди мага викинули вампір на вантажівках, що стояли позаду.
Вампір розлютився — він різко підскочив на ноги, почав ще активніше всмоктувати кров, від цього сплячі жителі стали сильніше нахилятися у бік його носа.
- Ти помреш, і навіть не знатимеш від чиїх рук - чи це найганебніший вид смерті? - Закричав герцог Сьйон.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku