Глава 2390: Роздобути кров Лу Куня
Хоч би як там було, але Лу Кунь тепер став об'єктом сумнівів для Мо Фаня.
Він розповів про все Лін, яка теж була здивована.
Якщо припустити, що Лу Кун є багровим демоном, то навіщо йому було давати завдання саме Мо Фаню і Лінні?
Або ж це не так, і Лу Кунь сам не знає змісту місії, а просто виконує наказ замовника.
Тоді хто ж є головним замовником?
Якщо через Лу Куня він найняв Мо Фаню і Лін, чи може бути таке, що таким чином він хоче, щоб вони знищили його?
Все було занадто заплутано.
- Складатися тільки на виявлену полідактилію не має сенсу. Мало... може, він з'їв чого, що призвело до таких метаморфозів, якість сьогоднішніх продуктів харчування викликає багато суперечок, - вимовила Лін Лін.
- Вірно, тому будемо спиратися на твій аналіз виявлених кривавих слідів.
- Екстрагувати фрагменти крові у мене вийшло. Як і очікувалося, це кров багроового демона. Тепер треба дістати кров Лу Куня і порівняти з зразком, ось тоді вже можна буде робити висновки - сказала дівчина.
- Дістати кров Лу Куня? - Мо Фань чесал підборіддя.
Очевидно, Лу Кунь не знає про те, що відбувається, як і не здогадується про зміст місії. Виходить, що дістати крапельку його крові і легко, і дуже важко одночасно.
- А якщо я його вкушу, я стану могутнішим і сильнішим? - Пожартала Лю Джу.
Вампіри можуть висмоктувати людську кров непомітно — коли ті, наприклад, сплять...
- Ні, так не піде. Якщо багровий демон дійсно живе в тілі Лу Куня, то тобі загрожує велика небезпека, тебе-то він точно відчує, - Мо Фань негативно мотав головою.
Якби мова йшла про інший маг, то можна було б ризикнути і відправити Лю Жу добути крові, але з Лу Кунем не все так просто.
- Тоді спробуй зробити це через Лу Чженсіня або Лу Ціньяо, вони завжди знаходяться поруч з ним, - молвила Лю Жу.
- Підкинемо їм розумної роботинки....
***
Лу Чженансінь був готовий до співпраці. Він також знав про існування інших істот, і що існують певні види живих організмів, які можуть приймати людські виганки. Тоді він разом з Мо Фанем бачив шістьпалих слідів багреового демона.
- Сестра, ми повинні все перевірити. Якщо все виявиться помилкою, то наша сім'я хоч заспокоїться, а якщо ні... але тільки сама подумай, якщо в тіло нашого дядька дійсно вселився демон і тепер керує його тілом та розумом, що він може зробити з нашим кланом? - сказав сестрі Лу Чженсінь.
По правді кажучи, Лу Ціньяо була ближчою з Лу Кунеєм.
Лу Куня не має своїх прямих спадкоємців, а оскільки його вплив великий, він вибирав когось з родичів для продовження своєї справи.
І найулюбленішою для нього була Лу Ціньяо.
Лу Кунь також спостерігав за Місяцем Чженсінем, але він дійшов висновку, що всі сім’ї розоряться.
- І як я маю це зробити? Ви ж не думаєте, що я зв'яжуся з ним зі шприцом у руках і встромлю його до нього? - Не давалася Лу Ціньяо.
Вона боялася і реакції дядька, і того, що в його тілі дійсно міг опинитися демон.
- У тебе з ним найміцніші стосунки. Ти можеш сказати, що запросила відомого друга-врача з-за кордону, хочеш переконатися, чи з ним все гаразд, - відреагував Лу Чженансінь.
- Гаразд, я спробую.
***
Решта гостей роду Лу вже почали виконувати свої обов’язки, тому нікого не було видно.
Лу Кунь, як посередник від головного замовника справи, спостерігав за усіма мисливцями.
З цього боку він був дуже акуратний і розрахунок. І якби не відома шестипальцевість, Мо Фань так і продовжував би думати, що він всього лише зацікавлений роботодавець.
- Дядько, - почувся голос Лу Ціньяо.
- Ти хіба не з Мо Фанем і Лу Чжентсим? - Лу Кунь сидів у дворі і випивав з чашки червоний чай.
Біля нього сиділи кілька чоловіків у ділових костюмах, перебирав документи і вже збирався йти.
- Вони поки відпочивають у своїх кімнатах і не збираються кудись їхати, - відповіла дівчина.
- Підійди, - спокійно сказав дядько.
Лу Ціньяо осоромила.
- Кажу тобі, підійди! - Цього разу його голос пролунав у наказному тоні.
Дівчина з зусиллями зробила крок вперед.
Лу Кунь погладив її по щоці: « Ще болить?»
- Н... ні ...ні, зовсім не болить! Нічого страшного, - відповіла Лу Ціньяо.
- Ти занадто худа. Тобі не подобається їжа нашого кухаря? Я найму іншого, - мовчав чоловік.
- Ні, що Ви! Їжа пана Паня дуже смажна!
- А, ну і чудово. Ти щось хотіла сказати? - Лу Кунь підправив чорні окуляри, які наділяв спеціально, щоб люди не могли читати його думки.
- Дядько, справа ось у чому. У мене є іноземний друг, дуже відомий лікар. Я переживаю за Вас, Ви трудитесь, не покладаючи рук, тому я б хотіла, щоб вас оглядали, - мовчила вона.
Чоловік опустив окуляри і уважно подивився на племінницю.
- Що ти маєш на увазі? - У голосі Лу Куня не розпізнавався гнів.
- Ні, ні. Лу Ціньяо поп'ється назад, - просто тоді Ви сказали, що наше покоління зовсім не здатне...
- Я... просто ...просто я дуже сильно турбуюся за здоров'я дядька.
Їй ще ні разу не доводилось брехати дядькові ось так, дивлячись йому прямо в очі!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku