Глава 2365*. Картина смерті.
Коли Мо Фань опустив голову подивитися, ця штука вже висіла на ньому!
Ця штука висіла на його ногах, Леопард малював прямо на нього тіло!
Ноги стали такими важкими, що Мо Фаню здавалося, ніби кістки можуть зламатися під цією вагою.
Тепер він зрозумів, що художник використовував як своє полотно.
Все, що він бачив перед собою служило йому полотном, якщо малював повітрю, то предмет з'являвся в повітрі. Він хотів заблокувати Мо Фаня, тому намалював ядро прямо на його ногах.
- Смертельна картина: задушення тисячі цепей!
Білий леопард перекинув сніжну кисть. Він використовував не ворс, а намалював біле коло іншим кінцем. А потім ніби божевільний почав скиглити по цьому білому полотна!
З кожним змахом пензлика складалася ланцюжкова нитка, кожна з яких була розміром з долоню дорослої людини. Дзвенія з’являлися навколо Мо Фаня, а деякі навіть протискали крізь тріщини між кам'яними артеріями.
Цепей з’являвся дедалі більше. Вони висилали на тілі Мо Фаня. Кожна з них була такою тяжкою, що могла розчавити Мо Фаня.
Білий леопард почав крутити пензлем, наче розмішуючи фарбу.
Обидві ноги Мо Фаня були міцно зафіксовані крижаним ядром. Довкола тіла стягувалися потужні крижані ланцюги. Очевидно, вони не зупиняться поки його шию пережмут!
Мо Фань побілів від страху.
Він не міг оборонятися від магії без руйнівного дихання. Ці штуки з'явилися нізвідки прямо на його тіло. Мо Фань навіть не розумів, як їх можна усунути.
Цепі стискалися і могли розчавити його тіло!
Він не встиг зруйнувати їх і тепер не може вирватися.
Навіть якби Мо Фань знав, що противник є художником і в буквальному розумінні малює свою магію, він вважав би себе частиною його картини. Він не міг вигадати, як воно одразу ставало реальною силою на його тілі!
Побачивши, що Мо Фань опинився у скрутному становищі, Седл хотіла щось сказати.
- Седжав! Пам’ятай, що кожне твоє слово є раною на тілі нашого розділу! - Білий Леопард намагався заткнути її, зрозумівши, що вона може зрадити його.
Раптом поряд з’явився Льодовий Ягуар, щоб скований Седяк не зробив нічого поганого. Він холодно посміхнувся.
- Все-таки брат діє занадто м'яко, - досить сказав Ягуар.
Він нічого не відповів. Її фіолетові очі не відривалися від Мо Фаня.
- Кам'яні артерії, твоя кров може пробуджувати давню силу землі, це дійсно приголомшлива здатність! Руйнівна блискавиця, небесний вогонь, тінь з умовною силою, контроль кам'яних артерій, простір, хаос... Такі страшні сили в такому юному віці, ти і справді розширив мій кругозір.
- Але що з того?
- Навіть потужніша сила - всього лише моє полотно. Коли я йду білою фарбою, то все набуває вигляду і можу малювати поверх! Я можу намалювати твою смерть! - З посміхою сказав Білий Леопард.
Останні секунди. Він помре, якщо не вирветься з кайданів.
Білий Леопард вважав себе суддею, який оголосить вирок злочинцеві!
.......
У вухах Мо Фаня розносився різкий скрегіт цепей.
Він наче потрапив у гніздо крижаних пітонів. Куди б він не подивився, всюди були крижані ланки.
Вони поступово звужувалися навколо його тіла, залишаючи все менше простору для руху.
Його тіло наче скам’яніло, і Мо Фань відчував запах близької смерті.
- Як це модеть бути?
Він наче потрапив у поганий сон. Він дихав, наче забував усі навички для втечі. Він ніби втратив здатність ясно мислити. А тим часом щось жахливе і неможливе наближалося до нього... у такі моменти він зазвичай прокидався.
Він намалював кайдани на його ногах, і смертельні льодові ланки навколо тіла. Чи навколо нього була лише крижана магія Білого Леопарда?
Чи було щось ще?
До цього Мо Фань встиг подумати, чи можуть крижані картини Білого Леопарда бути галюцинацією? Але коли він відчув, що його ноги дуже важкі, ця думка швидко випарувалась.
Сніг був справжнім, крижані кайдани і ланцюги теж...
Але це відчуття близької смерті, почуття, ніби твоє тіло ось-ось розчавить, це напевно було прихованою атакою противника.
Картина може змусити людину відчувати холод і страх тільки тому, що вона виглядає занадто реалістично. Коли людина потрапляє у світ картини, в її голові з’являються відчуття, які їй вже доводилось переживати. Спогади, які залишили страх у його серці!
- Ага, магія духа!
Мо Фань підняв голову. У найостаннішу мить у його очах знову засяяв вогонь!
Магія духа!
Противник примусив магію духу в чари льоду!
Він хотів придушити його дух, а потім поховати під льодом.
- Гетерка!
Усвідомивши, що противник намагався придушити його дух, Мо Фань почав сприймати все несприйнятливо.
Після того як людина втратила здатність думати, перетворюючись на спокушену жертву. Але як тільки вони усвідомлюють, що це не так, то заспокоюються і починають роздумувати. Тоді багато речей вирішуються самі собою!
Тільки що Мо Фань забув про опір, не оглянувся і повністю занурився в цю пастку ворога!
Але зараз він нарешті почав чинити опір!
Його власний вогонь недостатньо сильний, щоб знищити крижаний сон.
Йому потрібна вогняна загроза гетерки. Він потребує найсильнішого полум’я, щоб розтопити крижані кайдани!
Тише...
Гетерка з'явилася із контрактного простору. Вона з’явилася не у власному образі, а в вигляді хвилі полум'я.
Тіло Мо Фаня від макушки до п'ят заполохало вогнем. Навіть його очі придбали буро-червоний колір!
Раніше він не відчував холоду, а зараз не відчув тепла. Противник заблокував його органи чуття. Він використав елемент льоду, щоб зробити місце страти, а компонент духу - щоб Мо Фань покарав сам себе.
Коли гетерка тільки втілилася, Мо Фань нічого не відчув. Але коли вона розпалювалась і підсилила вогонь, то врешті - решт тепло почало поширюватися по тілу Мо Фаня!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku