Глава 2210*. Врата лави - альовий дощ.
- З вами все гаразд? Я не знайшов вас на минулому місці, тому прийшов сюди... Добре, що ви тут - почувся голос Му Бая.
Почувши цей голос, Мо Фань не розслабився, а інстинктивно сформував десяток вогняних куль і направив у ту сторону!
Погані створіння, ще й імітують голос Му Бая! Не на того напали!
*вжух!
Студенти випучили очі. Чому вчитель теорії більше схожий на фокусника? Невдовзі він створив такі величезні вогняні кулі! Та так можна знищити весь ліс!
- Льодовий пил! - з того боку знову пролунав голос Му Бая.
У той момент, коли ланцюг вогняних куль Мо Фаня мала ось-ось вибухнути, їх окутало крижане дихання. До того як вогонь торкнувся дерев, крижане дихання загасило їх.
Погаслі кулі перетворилися на білу пилюку, яка розвіялася в повітрі і осіла на кронах дерев.
- Небесне полум'я палаючих рівнин... - Мо Фань розлютився, що його противник так легко усунув його атаку.
- Вчитель Мойфан, гірчиці не можуть використовувати магію, - нагадала Седл.
Мо Фань саме створив сузір'я, плануючи перетворити його в палац (примітка: тут і далі буде використовуватися поняття зоряний двір, як розпізнавальним знаком магії вищого рівня). Дякую нашим читачам за нотатки, але слова Седрижал миттєво посмирили вогонь у його тілі.
Серед дерев з’явився Му Бай, а чорно від копоті обличчям. Він закричав, дивлячись на Мо Фаня:
- Ти зовсім хворий?
- Бл*, наступного разу спочатку підійди до нас, а потім вже починай говорити. Звідки я знаю, може це горянин. Де ти взагалі був? Пів дня возився з цим маленьким монстром? Ти, між іншим, керівник цього виїзного уроку, вистачить перекладати відповідальність на мене, - сказав Мо Фань.
- Я зустрів їх. Вони потрапили в пастку гірників, і мені було важко витягнути їх звідти.
Міямото Сан і троє охоронців вийшли через його спини. На їхніх тілах були видно сліди крові, їхньої власної та крові противників. Очевидно, їм довелося битися.
- Ми думали, що студент в небезпеці, а це виявилося пасткою. Добре, що вчитель Му Хань підспівав вчасно, інакше ми б так і залишилися в їх логіці, - слабо сказав Міямото Сан.
- Ці гірці занадто хитрі! - Один з охоронців сердито сказав.
Очевидно, чоловік мав зламану кістку, бо його рука згиналася під неприродним кутом.
- Ви вийшли з їх логіка? — запитав Мо Фань.
- Так, то хитра істота, напевно, їх ватажок. Шкода, що не вдалося вбити його - зітхнув Му Бай.
Мо Фань посміхнувся.
Якщо вони знають де логове, справа набагато простіше!
Вони виловлять всіх гірців до одного!
......
В Андах гірці живуть і переміщаються групами.
Виявляється, що в цих диких зарослях поблизу струмка Червивого ущелини лежить підземна печера.
У цій печері живе приблизно 30 гірців. Їхній спосіб життя схожий на первісних людей. Живуть у печері, полюють, їдять сиру їжу, виробляють запаси і постійно розмножуються...
У очах гір люди є найпривабливішими оленями. Можна їсти свіжими, можна копти, варити. Але всі люди, які наважуються пробратися до Чорного ущелини є сильними чарівниками. Саме через них горці втратили багато своїх родичів. Навіть якщо їм вдавалося вбити людину, у них мало хто залишився живим.
Згодом вони навчилися розподіляти обов’язки та співпрацювати. Вони навчилися залякувати інших істот.
Коли вовки полюють на корів, то їхня кількість перевищує розмір вовчої зграї. Якщо б корови чинили опір, то вовки не могли б справитися з ними. Але вовки використовують страх, щоб піддатись паніці. Спочатку атакують два-три вовка, і тоді з десяток корів завжди в паніці втікає та відокремлюється від отари... Після цього вовча зграя починає полювати на розмелених корів.
Горці розуміли, що варто людських чарівників об'єднатися в групу, вони володітимуть жахливою бойовою силою. Атакувати їх прямо - чисте самогубство. Тому вони використовують певні прийоми, щоб розділити людей і вбити їх по одному.
Саме так вони можуть затягнути магів у свою логіку, навіть якщо вони набагато сильніші від них!
*бум... бум... бум...
Глава гірців стояв серед підземної печери і неуважно дивився на з’явились зібрані зібратии, які видавалися вкрай схвильованими...
Якого біса вони роблять? Ніхто не впіймав жодної людини, але вони настільки збуджені, що думали, ніби їм дісталося красива людська самиця!
- У! У! У!
Коли ватажок побачив, що всі горці повернулися до лігво, він з лютістю закричав.
Він люто схопив одну з самиць і тріснув її по голові. Він хотів знати, в чому справа.
Але та була збентежена. Хіба ж він сам не наказав їм усім повернутися в логіку? Хіба не він сказав, що спіймав кількох людей і хто повернеться першим, тому більше дістанеться?
- У! У! - Ватажок буквально забризкав її слиною.
Дрянь! Коли він давав наказ? Вони не впіймали жодної людини, а він повинен влаштувати бенкет?
Самка збудувала ображену морду. Раз не дав наказ, тоді хто посмів удаватися їм?
Поки ватажок і самиця не розуміли, що відбувається, вони раптом почули грізний людський голос!
- Врата лави – багряний дощ!
У Мо Фаня було достатньо часу на підготовку, тому він вирішив застосувати свою магію вогню вищого рівня.
Коли було збудовано вогняний палац, над печерою з’явилися величні вогненні ворота. Створки повільно відкрилися і з них хлинула рідка лава!
Наче в бірюзованому небі, водоспад ширяв тонни і сотні тонн алої рідини.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku