Глава 2166*: Військовий помічник Дік
- Це образа! Як ти посмів зв'язати мене з співтовариством аморальних магів? Я є військовим у виконанні, а ваші дії можуть вважатися покаранням нашого військового навчання — смертю! - Орал караульний офіцер, стираючи сліди крові з обличчя.
- Мо Фань, будь ласка, не використовуйте більше магію. Тут знаходиться військове училище, і якщо без особливих причин Ви використовуєте магію, це буде каратися згідно закону. Справді, ви можете завдати собі шкоди через те, що військові порядки були дуже суворими, і Джессіка була зворушена.
Якщо він не випустить більше магії, то служба охорони буде розглядатися як розміщення особистої недоторканості — а вже це Джессіка залагодити в силах.
Але якщо він рознесе тут все або позбавить когось з військових життя, ситуація різко прийме протилежну позицію.
- В будь-який інший день я б не посмів ображати військових, але саме сьогодні у мене є на те поважні підстави, - сказав Джессіці Мо Фань.
- Ви ж самі себе заганяєте так в глухий кут! - Зголосилася Джессіка.
- Нічого страшного. Цього разу правда і справедливість на моєму боці, - відповів Мо Фань.
Правда?
У очах Джессіки Мо Фань є справжнім магічним демоном... добротно він приперся в військовому училищі і тепер доводить караульним та офіцерам, що правда на його стороні?
- Ха-ха-хо, правда? Справедливість? Дуже дивно чути ці слова від розбійника, який вдерся у стіни мого військового навчання. Дуже дивно... - З боку почувся чоловічий голос. Через деякий час з'явився чоловік у вигляді кольору морської хвилі.
Всі обличчя цього чоловіка було покрите бородою - здавалося, що ці волосинки ще трохи і залізуть йому в очі!
- Військовий помічник!
Караульний з розбитим носом відразу підбіг до Діка. Біля Діка був ще один чоловік — Баббіт.
Коли Баббіт був з татуваним, він не міг повірити в себе і зарозумілість.
- Баббіт, це той найкровительніший про якого ти говорив? Ех, ну даєте ж ви ... невпізнали це військове училище є гаванню для вашого товариства розбещених магів? - Мо Фань дивився на Баббіта.
- Цей псих, бандит і злочинець убив моїх людей, так ще тепер посмів вторгнутися на територію військового училища! Військовий помічник Дик, з ним треба розібратися! - Змов Баббіт.
- У мене тут є запис, і там ти так не говориш. Джессіка, зроби послугу - можеш включити цей запис публічно? - звернувся Мо Фань.
- Так, так, звичайно, - кивнула головою Джессіка, взявши з рук мага телефон.
У цей момент Дік вигукнув офіцеру: « Джессіка, ти знаєш його? »
- Так, командире. Цей чоловік спеціально запрошений головним генералом, Мо Фань. Він та його друзі атакували титану сталевої гори і морського дракона, завдяки їм операція закінчилась успішно, - відповіла Джессіка.
- Ах, значить, це той самий герой ...стало бути, тут мало місце бути непорозуміння. Офіцер Хайт, ти обмінювався досвідом з паном Мо Фанем і випадково поранився, а решта військових помилково прийняли цю справу за вторгнення, тому пішли в наступ. Да? - З усмішкою мовчав Дік.
Хайт обомлів — його очі мимовільно повернулися на Мо Фаня.
Саме він убив титана сталевої гори! Тоді немає дивуватись його могутності!
- Так, ми обмінювалися досвідом, Хайт дотримувався вибитий зуб.
- І оскільки це було непорозуміння, то і вторгнення на територію військового училища острова Кріт не могло бути — навіть чорна церква не наважувалася... а тепер нам усім потрібно відпочити. Мо Фань, я хотів би поговорити з тобою про справу торгової палати, - сказав Дік.
- Я прийшов сюди, щоб переговорити... Ні-ні, навпаки, я приїхав сюди не для того, аби вести переговори. Я хочу це все закінчити! Військовий помічник Дик, дай відповідь мені, ти теж є членом спільноти розбещених магів? - Мо Фань прямо запитав.
- Наглец! Ти ображаєш державного службовця! - Оскалився Хайт.
- Та ні ж, моя особистість не настільки серйозна! Я всього лише керівник військового училища і послужило військовим помічником, - додав Дік.
- Баббіт, здається ти прийшов не до того! Ранг Діка навряд чи вище твого. Помічник Дик, у мене є незаперечні докази того, що Баббіт - член комірки Чорних магів - становище його в їх ієрархії досить прийнятно, тому я прийшов сюди забрати його нікчемне життя. Що скажеш на це? — запитав Мо Фань.
Дик насупив брови.
Що з цим хлопцем не так?
- Я ж не трибунал, щоб вирішувати, чи є Баббіт членом цієї громади чи ні. Тому, поки не буде винесено справедливого вироку, він залишається нашим діловим партнером. Він допомагає нам розбиратися з трупами вбитих титанів, а також надає військові необхідні артефакти, - відповів Дік.
- Позначте тобі одне переказування?
- Я в повній мірі, - терпляче відреагував Дік.
- Жил-був солдат, якого начальство відіслало нести службу на глинобітну споруду. Як тільки він бачив людей, які хотіли перелізти, то мав стріляти, незалежно від того, чи був ворог це або мирний житель. По правді кажучи, вони були агресорами, і сама стіна перемагала шлях до кореного населення - через деякий час війна закінчилася, та земля повернулася на володіння жителів. Він добре розумів, що про ворогів на стіні не йде мова, тому спокійно вбивав усіх тих людей, які намагалися пролізти. Після війни, коли його притягнули до трибуналу за вбивство мешканців міста, він відповів: « Я лише виконував наказ роботодавця, бо це мій військовий обов'язок».
Всі військові, включаючи Джессіку і Хайта, чули це.
Суть цієї приповістки дуже серйозна: коли б він не послухався, то також був би засуджений за те, що його населення було знищене. Який варіант правильний? Судити чи не судити такого службовця?
- Я ніколи раніше не чув такого. Яким був результат? - Дик сказав.
- Трибунал визнав його винним. Так, він був зобов'язаний стріляти за наказом, але у нього був вибір при пострілі піднімати дуло рушниці сантиметрів на 10 вище. За це його і засудили, - відповів Мо Фань.
У Джессіки стисалося нутро — питання стріляти або не стріляти....
А правда, що солдату було доручено лише стріляти, але він сам вирішував куди цілитися!
- Приповідка дійсно дуже повчальна, але далеко не всі розумні як ти, - сказав Дік.
- Тому я тебе і запитав, чи згоден ти вчинити так само? Чи ти стрілятимеш в нього? Ти ж точно знаєш, що він за людина - сказав Мо Фань.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku