Глава 2150*. 200 метрів заввишки!
- Фотографії на пам'ять? Якого біса? - Чжао Мань Янь підняв брови.
Те, що вона бsла вкрай нетерпелива це зрозуміло, але чому вона розмовляла з ними, як з трьома багатими хлопчиками, які прийшли на прогулянку?
Вона була впевнена, що у них немає ніяких здібностей, але вони наполягали на відвідуванні місця воєнних дій. Потім вони, напевно, хвалитимуться всім навколо. Для таких людей поїхати на фронт — це ніби їхати в школу за кордон.
Джессіка зустрічала багато подібних впливових молодих людей. Побачивши Мо Фаня, Чжао Мань Яна і Му Бая, які ні краплі не були схожі на військових, вона не хотіла на них витрачати ні хвилини.
Ситуація і так напружена, а тут ще заважають всілякі багатії!
- Стій! -Мо Фань був незадоволений її зарозумілістю, - хіба твій командир не сказав тобі, чому ми приїхали?
- Сказав, і що з того? Невже ви зможете вбити двох монстрів Середземного моря? У вашій історії буде записано участь у такій крутій операції, вам цього мало? - Роздратовано сказала дівчина.
- Не могла б ти витратити п'ять хвилин свого часу, щоб зрозуміти ситуацію, а потім вже робити висновки? Командувач наказав тобі допомагати нам. Якого біса ти відразу йдеш? — запитав Мо Фань.
- Вникнути? Я прийшла сюди з поля бою і витратила десять хвилин, чекаючи вас, а потім ще п'ять на базікання. На зворотну дорогу мені знадобиться ще десять хвилин. А ти ще хочеш, щоб я слухала про те які ви круті? У цей час мої солдати жертвують своїми життями! - Роздратувалася Джессіка.
Очі дівчини почервоніли. Очевидно, вона розлютилась ще тоді, коли приймала це доручення.
Вони не можуть відправляти її на беззмістовні зустрічі, тільки тому що вона дівчина! Вона теж солдат і вбиває монстрів не гірше за інших чоловіків!
Але зверху завжди діяли такі накази, ніби вона військовий секретар!
Після своїх слів Джессіка різко розвернулась і вирушила на фронт. Якщо вона проведе з ними ще пару секунд, то точно їх приріже!
Немає б сидіти спокійно в місті, але треба припертися на фронт! Вона вже була сита по горло цими важливими шиками!
Три чарівники, дивлячись у спину Джессіці, не знали, що сказати.
- Твою мать, загоріло ж нас зіткнутися зі старою дівкою! – Кинув Чжао Мань Янь.
- Ой, ладно. Мабуть, її теж дістали багаті діти. Головне, що вона залишила нам матеріали а далі самі розберемося - спокійно сказав Му Бай.
- До речі, ми дуже близько від лінії фронту. Бачите, вдалині туман і хмари подібні чорний ураган? — Чжао Мань Янь вказав на ділянку моря за три кілометри від них.
Туман накрив весь укріплений острівок, але він був зовсім не через дощ, а через морський бій поблизу. Бурючі хвилі, що підштовхували сильний вітер, доставлялися навіть сюди. Тому вертольотам було дуже важко приземлитися.
Укріплений табір був досить примітивним. Навколо метушилися промоклі військові. Троє магів не знали з чого почати і почувалися незручно.
- Титан! Титан!
- Титан!
Раптом у таборі розступилися істошні крики військових. Злива й буря стали ще сильнішими. Магія, яка мерехтіла в руках магів, виглядала вогниками маленьких човнів серед океану...
- Відійди! Відійдіть! Всі пішли на острів Трілістіка! Всі назад в бухту!
- Відійди!
Люди в фортеці і без того металися туди-сюди. Але після того як з’явився титан, вони занервували ще більше військових припасів.
Приблизно через десять хвилин Джессіка повернулася. На її тілі були видно сліди крові. Їх змивали, але свіжа кров знову з’являлася.
- Якого біса ви ще тут? Острів здав свої позиції! – проричала Джессика.
- Через титана? - Мо Фань помітив, що вдалеку з'явився величезний силует.
Проти морських ящерозмеїв можна використовувати майже будь-який вид магії. Але з появою Титана ситуація докорінно змінилася.
Титан зупинився попереду, наче гора, закрита ящерозмеями. Уся магія, яка поверталася в титану, здавалась маленькими феєрверками. Отже, куди приходив титан, то там просувалась і вся армія істот. Військові не мали достатньої сили магії високого або вищого рівня, щоб зупинити просування титану!
- Ми прийшли саме щоб розібратися з Титаном, - сказав Чжао Мань Янь.
- Тупици! - Виручилася Джессіка.
- Сімдесят метровий титан, на цьому тижні ми вбили два таких, - спокійно сказав Му Бай.
- Тупици! - Знову сказала дівчина.
Мо Фань весь час дивився на море. Він помітив, що голова істоти на одному рівні з вежі фортеці. Му Бай дуже добре оцінили його ріст.
Чи це титан срібного місяця?
Не може бути. Якби це був він, ні Джессіка, ані інші військові не змогли б повернутися живими. Тоді не було б сенсу відступати на острів, ніхто не міг би піти.
Поки Мо Фань сумнівався, силает став ще вищим.
Наче велетень піднімався по сходах. Він ставав все вищим і вище. Коли він був на відстані одного кілометра від фортеці, його зріст перевалив за 100 метрів!
Невдовзі фортеця витягла лише до талії титану. Тобто він уже був десь 200 метрів заввишки!
Мо Фань, Чжао Мань Ян і Му Бай задерли голови до неба. Вони були впевнені, що це титан синій зірки, але настільки великого вони ще не зустрічали.
До цього часу найвищий титан, якого вони бачили, був 90 метрів заввишки. Не було ні одного понад 100 метрів, а тут махала в двісті!
Хоч це був титан блакитної зірки, з таким ростом і тілом він міг легко знищити ціле місто! Не дивно, що він одразу прорвав лінію оборони!
- Якщо порівняти його з попередніми титанами, тепер вони здаються маленькими дітьми... - Чжао Мань Янь голосно сковтнув.
- Да... да! - Мо Фань вражений кивнув.
З такими розмірами йому навіть не потрібно нічого робити. Люди вмиратимуть від страху лише тоді, коли на нього дивитимуться. Його подих підхопив магів навіть більше, ніж вулканічний титан срібного місяця!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku