Розділ 2132*. Це був велетень!
.......
У березні на острові Крит линули теплі дощі. Вода в морі була не глибокого блакитного кольору як влітку, а мутною і прихована за тонкою плахту. Але саме в цей одночасно дощовий і сонячний час на острові можна було побачити дивовижне явище:
Пелена дощу створювала чітку межу. З цього боку — мгла, туман і дощ, а з іншого — сонце, теплий вітерець та лазурне море.
Поруч з цією країною селяни терпеливо збирали комах оливкових дерев.
Піднімання рівня моря безпосередньо вплинуло на вирощування олив. З’явилися нові види морських черв’яків, які живляться листям цих дерев. Ці черв’яки були повністю прозорими і з'являлися у перші промені сонця. Коли вони повзали по зелених листях, здавалося, що це лише краплі роси.
Щоб позбутися звичайних паразитів, дерева обприскували медикаментами. Беззубі ліки використовувалися через певні проміжки часу, що дало можливість деревам добре розвиватись протягом року. Листя не загнивало, а дерева — гроно. Під час збору врожаю з найкращих і найліпших плодів робили оливкові дерева, а інші — маслинову олію. Торговці з усього світу поспішають придбати місцеву олію.
На жаль, коли з’явилися нові види паразитів, ліки виявилися марними.
Олівкові гаї займають величезні території, а робітників бракує. А от найбрудніше, що цих прозорих черв’яків важко побачити. Але коли з’являється моросяючий дощ, вони стають взагалі невидимими!
- Поки сонце світить хоч зберемо трохи. Я чув, що деякі торговці магічними штуками купують цих черв'яків. Звичайно, ми мало зібрали, але все одно зможемо підзаробити, - сказала селянка в капюшоні.
- Чому б нам не зібрати ці плоди в мішок? Вони набагато дорожчі, ніж ці мерзенні хробаки - сказав хлопець з веснушками.
- Саба, не роби так, вони відправлять тебе до в'язниці.
- Пф! Вічно кажуть мені робити те, роби це, а зарплата не хочуть збільшувати. Якби я не поклав очей на доньку господаря, то ніколи б не став цим займатися! - Хлопець на ім'я Саба відкинув щипці в сторону і присів відпочити.
- Пошевеливайся! Тучи вже близько. Коли йде дощ, ми вже не зможемо побачити цих клятих хробаків. Якщо не взяти за сьогодні три мішки, зарплати не бачити, - сказала жінка.
У відповідь Саба тільки зневажливо фикнув.
Він не розумів, чому їм можуть бракувати грошей.
Він мав великий досвід у різних фермах, сільських місцевостях та лісництва. Вони не зможуть завершити свою роботу, а гроші будуть у кишені.
Якщо він може отримати ті ж гроші, просто сидячи під деревом і гріючись на березеньовському сонечку, то навіщо йому сказати туди-сюди посеред оливи? Якщо він перепрацьовується і загоїть спину, то ввечері не зможе танцювати з дівчатами!
- Ще є півгодини, повинні встигнути... Саба, Сабіна... Гаразд, чорт з тобою! Дивись, не застудуйся - жінка не стала дорікати ледаря.
Але Саба її не чув. Сівши під дерево, він відразу задрімав у теплих променях сонця. Через кілька місяців на острові знову настане туристичний сезон. Тоді він одягне свої найсексуальніші шорти і виграє м’язи стоячими човнами. Туристи з різних країн самі будуть бігати за ним! Йому не потрібно буде витрачати гроші ... Він навіть зможе заробити!
Саба, насолоджуючись сонячним теплом, мріяв про те, щоб цей час був швидший. На острів прибудуть натовпи туристів віком від 16 до 50 років. Не дивно, але всі вони мріють хоча б раз розважатися з місцевими людьми! Їм, мабуть, набридає нудне сімейне життя вдома.
Він раптом відчув прохолоду. Саба з сумом закричала.
Хіба у них не було ще півгодини? А сонце скоро зникло. У березні ще дуже прохолодно, і без сонця спати в лісі неможливо.
- Можна закінчувати! Дощ ось-ось почнеться! - Викрикнув Саба.
Йому ніхто не відповів. Хлопець почав втрачати терпіння.
Ці люди як роботи! Чи вони думають, що будуть зароблені, якщо наполегливо працюватимуть? Смешно! Якби в нього була така робота, він не робив би нічого і був би багатий! Як же це відрізняється від способу життя і грошей!
- Якщо ви не йдете, я піду. Без сонця ми не побачимо черв'яків... - Голосно сказав Саба.
Густа олива шелестела на вітрі. Але раптом настала тиша.
Відсутність вітру на острові — велика рідкість. Крім малих закритих бухтів, вітер завжди бушує під час дощу.
- Куди ви поділися? - Пройшовши трохи вперед, хлопець помітив пустир.
Пустель був маленьким, розміром з баскетбольний майданчик. Але в таких місцях, кожен метр землі на вагу золота, господар ні за що не залишив би пустіти і маленький клочок. На цьому пустирі можна було виростити принаймні сім хороших дерев.
- Ого! Який дурень тут все вирубив? — У центрі пустельного Саба помітив яму, в якій обрубки оливкових дерев перемішалися з волами.
Саба йшов вперед близько п’яти хвилин, але так і не побачив жодного чоловіка. Але замість цього він знайшов інший пустир з болотом.
Але цього разу в ямі були не тільки обрубки дерев, але ще були яскраво-червоні плями, подібні на шматки м'яса... Це були не тварини, а одяг тварин.
Саба шоковано дивився на останки і почав п'ятитися назад.
Через кілька хвилин він відійшов від шоку і побіг у всю стадію!
Раптом його осліпив яскраве світло!
Хіба небо не затягнулося хмарами, звідки знову сонце?
Саба задирав голову, озираючись крізь густу зелень дерев...
У наступній секунду його наче прокололо електрика! Тіло почало трястися, а серце зупинилося!
Аж ніяк не хмари закрили сонце!
Це... Це був велетень!
Коли велетень розміром з гору перетнув село, сонце знову засвітило. Але переляканий до смерті Саба немов провалився в темну безодню.
Для цього створіння було наче невидимі хробаки!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku