Розділ 2079. Золоті клинки, кривавий вітер.
Це моє, я зіткнуся з цим самотужки.
Слова Чжань Кона все ще звучали в голові Мо Фаня, але він знову нормально відчував своє тіло і позбувся пригнічення.
Він міг рухатися, але деякий час не міг змусити себе зробити і кроку.
Мо Фань дізнався про змовника, але той виявився зовсім не таким, як Ма Фан уявляв. Він уявляв собі підступного підлешника, який бореться за вигоду. Але виявилось, що старий хотів звільнити свого внука від страждань.
Але і план великої битви Мо Фань не міг відкидати. Він не думав про себе, і не про узурпуючу владу священного міста. Він мав на увазі, що в майбутньому людство не зазна́є страждань.
Що стосується Мо Фаня...
На яку сторону він би не підвівся, це все одно було б помилкою.
Адже це не його справа.
Якщо він поважає цих людей, то має залишатися осторонь і спокійно чекати на розв’язання.
......
Чорна обладунки, обличчя вкрита чорною димкою.
Він спускався з вершини гори не до міста, а до місця битви поблизу. Яскраві лампи і сліпі вогні на вежах наче покрив шар темної вуалії. Коли Чжань Кону наближався, усе світло мерехтіло і ставало холодним.
Головний архангел Михаїл також вирушив до місця битви. Він стояв на вершині старої вежі. Звідси він міг бачити і дорогу до Святого міста, і наближення Чжань Кона.
За спиною архангела горіли вогні священного палацу. На стіні палацу виднівся силует. Тонкое плаття падало в пориві вітру.
У цей момент, менша за все, як заложниця. За спиною архангела Михаїла з’явилося священне сяйво. Він здавався хоробрим героєм, який захищав принцесу від злих сил.
Чжань Кон зупинився на головній дорозі. Проста дорога була вкрита сірою плиткою, а з обох боків тягнулися розкішні бутики. З усіх боків на Чжань Кона були спрямовані ворожі погляди, вони були яскраві ніж лампи...
Подивившись у даль, Чжань Кон побачив Цін Юер. У цей момент на нього захлинулася хвиля спогадів і заповнила свідомість!
Все минуле, усмішка і гнів Цінь Юер, він згадав все. Він завжди намагався контролювати себе, але спогади розривали йому серце!
Мертвим не можна мати спогади, особливо хороші. Чим глибше вони запали в душу, тим більше страждань.
- Уу...!
Голос Чжань Кона, наче ревіння демона з шеолу, накрив святе місто. Усі жовті, червоні, білі вогні та лампи перетворилися на тьмяне потойбічне світло. Все місто наче провалилося в холодну пекло.
- Знизойди благодать!
- Знизойди благодать!
На дахах з обох боків головної дороги лунали голоси магів священного міста. У густій темряві з’являлися хвилі золотистої ривки. Їхня амплітада ставала все більшою і незабаром перетворилась на численні золоті клини, які могли знищити усе на своєму шляху.
Усі клини були спрямовані на Чжань Кона. Кожен з них не поступався силою меча, який карав його. Закріпивши ціль, вони точно нанесуть їй деградацію світла, особливо темним істотам.
Світло є запеклим ворогом тіні. Навіть при дотику з маленьким блуком темна істота може отримати серйозні опіки. Золоті клини також наблизилися до суцільного муру, перетворивши непроглядну ніч у білий день.
Квартали священного міста по обидва боки дороги докорінно змінилися. Стіна золотих клинків залишала попіл, подібний до золотавих світлячків.
Місце битви стояло над головами людей, і вони думали, що їхній золотий попіл забарний. Вони повільно опускалися на нічне місто, немов іскри феєрверка.
Золоті леза виганяли темряву і винищували темні сили. Безчислені атаки магії світла вищого рівня з'єдналися разом. Магі священного міста закидали голови, захоплено спостерігаючи за цією картиною. Але темний імператор залишався неушкодженим. На його чорних доспехах спалахували золоті іскри, але руйнівна темрява світла ніяк не впливала на його особливу темну сутність...
- Кривавий вітер!
Чжань Кон змахнув руками.
Хвилі кривавого вітру заповнили велику дорогу і закрутилися навколо магів, що стояли там. Усі ці маги мали захисні артефакти, і вони володіли захистом магії. Вони не мали на меті нападати, а захищали себе від темних сил. Маги, що стоять на дахах будинків, відповідали за атаку.
Але кривавий вітер атакував не тіла магів, а їхні душі! Це був вітер, який проник у душу, так що будь-який захист перед ним було беззмістовним. Вітер пронизував їх наскрізь і перетворив їхні душі на попіл!
*бам! Бам! Бам!
Магії священного міста, відповідальні за захист, впадали з ніг, як кістки доміно. Їхні тіла стали мертвим сірим, а очі — порожніми і бездушними!
За планом військового командувача священного міста, ця група магів повинна була змінитись відразу після першої атаки ворога. Ці маги були наче первісні чоловіки з дерев'яними щитами.
Але вони не витримали навіть першої атаки. Група магів високого рівня і двоє керівників вищого класу загинули на місці!
З того часу на їхніх тілах сочувався чорний газ. Без душі тіло теж зникло. Чорний газ попрямував у бік Чжань Кона і впивався в його обладунки.
Лише вбивство може заглушити страждання. Дихання вбитих людей розслабило і заспокоїло Чжань Кона.
Зрештою, він не жити!
Навіть свіжа кров не заспокоює його гніву!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku