Розділ 2050. Втеча з Небесних гір.
Мо Фань покріпше схопив тигреня і спробував засунути руку йому в пащу.
- Твоя мати! Малюк, де той камінь, який ти завжди тримав як соску? - Заревів Мо Фань.
Тигреня не стала ображатись і вкусив Мо Фаню за палець.
Мо Фань поспішно отримав руку. Сльози відразу перетворилися на крижини і з дзвоном падали на лід...
Звичайно він плакав не через укус, а тому що зв'язався з маленьким обманщиком!
- Викинути камінь заради драговини! У твоїй тигровій головці є хоч крапля мозку, не відрізнити арбуз від кунжуту! - Мо Фань лаявся на тигреня.
Мо Фань пережив на своєму шкурі життєві зльоти і падіння. Лише хвилину тому він думав про те, як використати сніг і отримати більше священних лотосів. І навіть не усвідомив, що втратив найважливіше місце для подорожі до Небесних гір! Невже небо хоче, щоб Му Бай помер і потрапив у пекло?
- Що робити? Не можемо ж ми повернутися ось так, - сказав Чжао Мань Янь.
- Звідки я знаю!
.......
.......
З неба все ще валив густий сніг. Порожня область зору становила 10 метрів. Довкола було видно лише пластівці снігу та темряви.
Раптом товсту пелюшку снігу прорізав слабкий промінь світла. Після цього з’явився чоловік у довгій одежі старого стилю. Він підійшов до стоячої без руху Му Іньфен і розгубився сказав:
- Так дивно! До того, як пішов сніг, я точно бачив де знаходиться семисотрічний священний лотос. Але як тільки пішов сніг він зник!
- Зник?
- Так, я оглянув всю округу, там нічого немає. Ох, гаразд, ну і чорт з ним, все одно ми повинні були віддати його тим чарівникам. Тільки час змарнував, - сказав Му Фейлуань.
Му Фейлуань обіцяв Союз чарівників віддати їм священний лотос, якщо вони допоможуть у пошуках відступу. Тому він мусив піти на пошуки.
Він нічого не знайшов, але на щастя, чарівники з угоди вже розібралися хто через сніг.
- На чорт тобі цей чорний камінь? - Муен з непорозумінням дивилася на брата.
- І сам не знаю. Він лежав на тому самому місці, де був лотос. Не знаю, навіщо я підібрав його, - відповів Му Фейлуань.
- Ти дивний. Не знайшов квітка, але підібрав шпильник.
Після цих слів, вперта натура мага взяла верх і він вирішив залишити камінь.
Камінь був гладким і дуже приємним на дотик. Якщо він справді не має їжі, то стане сувеніром на його книжковій полиці.
.......
Четверо суддів-інквізиторів не хотіли здаватися, хоча вони розуміли, що продовження пошуку марно. У такому снігопаді навіть вони можуть загинути.
- У нас немає вибору, залишилося тільки це, - хмуро сказав старший суддя.
- Сподіваюся нагорі, ви зрозумієте. Якщо ми не зловимо її цього разу, то до наступної весни вона буде невідомо де, - сказав Моллер.
- Чорт! Я думав, що ці чарівники в пошуках, але вони виявилися такими нахабними і навіть зруйнували заборонений бар'єр! - гнівно сказав судовий з світло-синим волоссям.
- Досить базікати. Якщо вже вирішили, потрібно йти до кінця - сказав головний суддя і перевів погляд на Феліну, — сторожа, дякуємо вам за вашу допомогу. Ви самі бачили, що сталося. Ми змушені використовувати деякі спірні способи, щоб заарештувати її. Сподіваюся, ви і всі інші чарівники скоро покинете це місце. Ми не хочемо зашкодити невинним.
- Старший суддя, я сподіваюся, ви все ретельно обдумаєте, перш ніж приступити до дії, - сказала Фейліна.
- У нас немає вибору. Навіть якщо ми отримуємо покарання згори, ми не можемо дозволити їй піти, - відповів суддя.
- Але... Вона сама прийшла до Небесних гір. Вона нікому не зашкодить. Хіба не варто давати таким нещасним людям шанс? - Вона тихо сказала.
- Вона не нещасний чоловік, а вкрай небезпечний. Якщо ми не позбудемося її, це може призвести до серйозних наслідків. Коли станеться катастрофа і загинуть сотні або навіть тисячі людей, ось це буде нещастя. Наш головний обов’язок полягає в тому, щоб усунути таких небезпечних людей. Милосердя може призвести до поганих наслідків, - суворо вимовив суддя.
- Ох, добре. Я якомога швидше евакую звідси людей. Наскільки я знаю, ця дівчина ще ніколи нікому не завдала шкоди. Сподіваюся, шановні судді ви будете до неї справедливі, - наполегливо сказала Фейліна.
- Нам наказали заарештувати її.
Сама Феліна не могла довго перебувати в таких суворих умовах. Коли Феліна піднялася до чотирьох чоловіків, то дуже зітхнула і забрала свою тварину.
.......
Сніжні пориви різали шкіру, наче гострі леза. Сила захоплюючого вітру і крижаних ниток у білій в’юзі стала ще сильнішою. Тепер ніхто не думав про Великий сніг як про звичайний сніг. Швидше це була руйнівна сніжна стихія!
- Ррр!
- Рр-р!
Білий тигреня схвильовано загорщав, розмахуючи лапками в повітрі, як ніби відчув щось смачненьке поруч.
- Більше не заважай мені! Коли повернешся до озера, ти прийдеш додому і більше не будеш їсти, пити та спати разом з нами. Я робив все, що ти хотів, а ти втратив мій похмурий кварц! - Роздратований бурмотів Мо Фань.
- Рр!
- Ррр!
Тигрець продовжував лепетати, але коли він повернувся додому, то відразу заспокоївся.
Він ніби хоче сказати, що там є щось важливе - припустила Альпаса.
- Марний кварц все одно втратив... О, цей блиск мені знайомий, - Мо Фань побачив, що в білій сніжній пеліні з'явилося сяйво, а в слід за ним вийшов чоловік у довгому одязі.
В його руках Мо Фань помітив відблиск. Це був той самий камінь, який тигрок постійно тягав у роті.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku