Глава 1989 Лікарняна група.
.......
Небесні гори діляться на кілька рівнів. Найвищий – льодовиковий рівень. Далі йдуть високі, лугові та піщані рівні.
Звивальна лінія високих ущелини піднімається на найвищу частину. Отже, якщо вони вийшли з піщаного рівня, то нарешті прибули до лука. Тепер вони стають ближчими до льодовикового рівня і на один крок ближче до Рубсу Небесної гори.
.......
За свіжим слідом зсув загін Майлун вийшов з піскового рівня і увійшов у луговий рівень, покритий мхами та травами.
Луговий рівень означав, що все велике місце попереду магів вкрите товстим шаром рослинності. Куди не гляньте, з’явилася лише соковита рослинність і ясна небо.
Але, оскільки маги були в ущелині, вони не могли побачити цю красу. Але на цьому рівні само ущелина стала помітною, час від часу потрапляли низини з соковитими травами. Магі все одно відчували зміну оточення...
З початком лугового рівня ґрунт у великому ущелині поступово змінився. Тепер під ногами магів був болотистий рослинний покрив. Але чим далі вони піднімалися, тим буйнішими були рослини. Невдовзі навіть з крутих стін по обидва боки ущелини звисали величезні зелені листки. Пишна рослинність покривала стіни густим шаром, від чого чарівники не по собі.
У такому багатому рослинному середовищі, мабуть, живе безліч створінь. Вони були настільки виснажені, що не могли вибратись з піщаного рівня і дуже раділи зміною обставин. Але коли вони побачили, що це заплутане середовище, то ще більше напружились.
На піщаному рівні загін Майлун зустрівся не тільки з пустими павуками-костоїдами.
По дорозі вони зустріли багато хижих популяцій, але їм вдалося відбити їх власними силами. Мешканці піщаного рівня не могли б впоратися з загону Хайлун. На щастя, на їхньому шляху більше не з'являлося таких самих підступних тварів, як павуки-костеїд. Але вони не могли бути впевнені, що іншим загонам так само пощастило.
Рельєф ущелини на піщаному рівні був простішим. Здебільшого це були камені, пісок, скелі та тріщини. Але на луговому рівні рельєф набагато різніший. Тут, мабуть, живе більша кількість і більше видів істот. Після зустрічі з пустельними павуками-костоїдами всі маги до одного думали про Небесних гір із благоговійним трепетом.
- Старина Ай, поклич заступника командира і службового начальника, - сказала Нань Цзюе.
- Ага, добре.
Коли загін розбив табір на поляні сухого моху, Ай Цзян Ту покликав Кумар і Кевіна.
- Що таке? - Кевін як завжди здавався роздратованим.
- Здається він скоро помре, - Нань Цзюе вказала на страждальника Паркера.
Паркер заразився відразу як вони увійшли в велику ущелину. Спочатку він міг ходити самостійно, але зараз двоє новобранців тягли його по черзі на спині.
Паркер, що ти робиш? У місті ви добре себе почували, але як тільки обставини стали небезпечнішими? Що ти як дівка! - Кевін почав лаятися.
- Я... Мені потрібен лікар, - слабо відповів Паркер.
- Багато людей було поранено в бою. Всі лікарі зайняті ними. Хвороба - твоя проблема! - Кевін відповів.
- Нехай Хуанд подивиться, - сказала Кумар.
- Блін, кликати нас через таку дрібницю! - Нетерпляче сказав Кевін.
Невдовзі з’явився лікар Хуанд. У нього був такий виснажений вигляд, ніби у нього не було часу навіть випити води.
Швидко оглянувши Паркера, він дійшов висновку:
- Симптоми такі ж, як і раніше. Гірська хвороба, але вже більш важка. Паркер, здається, ця ситуація тобі ніяк не підходить. Зазвичай, гірська хвороба проходить через один чи два дні, але тобі все гірше.
- Пом... Допоможіть мені... Придумайте що-небудь ... - Прохав Паркер.
- Тут я нічого не можу зробити. Все залежить від вашого організму, дихайте глибше, - порадив Хуанд.
Магі-цілисти нічого не можуть зробити з хворобами такого роду, тим більше з гірською хворобою.
Було видно, як сильно Паркер страждає. Коли загін піде, для нього не залишиться надії. Вони не будуть повертатися через одну людину.
- Треба було залишити його в селі.
- Хто ж знав, що йому буде так погано.
- Якщо так піде далі, він скоро помре.
Навіть звичайна застуда може забрати здорову дорослу людину. Симптоми Паркера також дедалі частіше загострюються. Він не пристосовується, йому не стає краще. Його постійно блює, мучить головний біль, все тіло відікло...
Паркер вже кілька днів нічого не їсть. Якщо його не вб’є хвороба раніше, то він може просто померти від голоду!
Мо Фань та інші теж нічим не могли допомогти хлопцеві. Ай Цзян Ту і Мо Фань намагалися стиснути повітря за допомогою магії простору, щоб Паркер отримав більше кисню. Але це не допомогло.
- Здається, всі забили на нього, - похитав головою Цзян Юй.
- Так роблять всі найманці. Часто під час довгої подорожі люди хворіють. Усі вони повинні повертатися до міста, щоб звернутися до лікаря. Вони можуть відновитися лише тоді, коли є ліки та обладнання. Тому такі підрозділи просто кидають хворих, - Ай Цзян Ту.
У цьому вся різниця між військовими і найманцями. Військові ніколи так не зроблять, що б не сталося. Навіть якщо хтось помер, вони не можуть залишити тіло. Але найманці байдужі до таких речей, вони думають лише про завдання і гроші.
- Ай Цзян Ту, що тобі сказав Кевін? – запитала Нань Цзюе.
- Він сказав мені підшукати відповідне місце, щоб залишити там Паркера, - відповів Ай Цзян Ту.
- Твою мать, чому він доручив нам таке скотче? - Викрикнув Чжао Мань Янь.
- Я і не погодився, - сказав Ай Цзян Ту.
......
Відряд вже зібрався висуватися, але тут двоє бивних солдатів притягнули ще одного і поклали перед Ай Цзян Ту.
- Що таке? – запитав маг.
- Здається у нього теж гірська хвороба. Кевін сказав принести його вам, а далі ви самі розбираєтеся, - сказав Лі Юй.
Коли вони прийшли, Лі Юй не відривав очей від Му Нін Сюе і не намагався приховати свій м’ясоїдний вигляд.
- Якого біса? У нас тут не лікарня. З якої він групи? Нехай про нього піклуються його товариші, - відразу ж стяв Чжао Мань Янь.
- Думаю, хороша ідея віддати вам всіх, хто захворів. Тим більше у вас стільки дівчат, вони зможуть про них подбати, - заявив Лі Юй.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku