Глава 1946:ражний експонат
В одній кімнаті, яку вітер з відкритого вікна вів до купальні на сфе лежала Уесугі Котоко, її погляд був зосереджений на морі.
До Японії вона завжди добирається морем, нічого незвичайного, тільки цього разу вона сподівалася зустріти хоча б пару цікавих осіб, але її чекало розчарування.
Роздався стук у двері. Очі жінки виблискували - з ймовірністю 90% це був обслуговуючий персонал. Вона подумала, що якщо там виявиться хтось симпатичний, то хоча б можна буде пофліртувати.
- Двері не замкнені, заходьте, - вимовила Весугі Котоко.
- Не потурбуємо? - Чув гарний чоловічий голос.
Двері відчинилися, і всередину увійшов чоловік, який відразу побачив напівобтяжену жінку у купальникі, що лежала на дивані.
- Це ти! - З радістю вигукнула Весугі Котоко. Її запалий погляд впав на жовтоголового красеня.
Золотий колір волосся, характерне в основному європейському зовнішньому вигляді, безперечно, падав цій людині на думку про те, що вона була азійською людиною.
- У басейні я знайшов твою сумочку з картою, на якій був написаний номер каюти. Я подумав, що ти дуже хвилюєшся, тому особисто вирішив принести її, - культуро вимовив злаголовий.
- А якщо я скажу, що зробила це спеціально? - Змова усміхалася Весугі Котоко.
- Тоді я відповім, що прийшов теж не просто так, - відповів співрозмовник.
Вони переглянулися, японка повільно піднялась і немов кішечка підійшла до гостю. Пройшовши його і провівши рукою по плечу, вона зачинила двері.
- Зенітні номери мені не особливо подобаються, хочеш піти в більш цікаве місце? - Блондин відразу сказав як є, його колишню думку негайно визначає таких жінок, прикидатися перед якими не потрібно, тому що вони самі раді втратити самовладання.
- Яке? - запитала Весугі Котоко.
- Мені подобаються темні місця з безладом і не ідеально чисті ...підвали, аварійні спуски... - Починав було блондин.
- Мені теж подобається темрява, - молвила японка.
- Що щодо вантажного трюма? Там точно нікого немає, - люто посміхнувся блондин.
- Навіть якщо там хтось є, я не проти...
Вантажовий трюм літака контролюється кількома членами екіпажу. Оскільки там можуть перевозитися дуже цінні вантажі, контроль повинен бути підвищений.
Грузове відділення дуже велике, і з приходом ночі персонал починає дрімати.
- У басейні я бачив, як ти довго розмовляла з якимось чоловіком у формі, це твій чоловік? - запитав блондин.
- Ну, звичайно ж ні. Весугі Котоко кинула на нього пристрасний погляд: мій чоловік в Японії, і зараз, мабуть, зависає з якоюсь актрисулькою.
- Ось воно як... а чому тоді ви розмовляли так довго?
Японка була не особливо рада відповідати на це питання, вже занадто багато бруду з ним пов'язано, але і надто обережною вона теж не була.
- Це був огляд моїх документів. В Японії на цьому лайнері я везу дещо, від чого вони, м'яко кажучи, не у захваті, - молвіла японська.
- Наркотики?
- Дещо цікавіше.
- Правда? Тоді я заінтригований.
- Твій настрій зміниться, коли дізнаєшся.
- Тоді я ще більше хочу спробувати це ...пусть це стане прелюдією, - сказав блондин.
Ці слова в очах японки застрибували ще сильніше.
- Я знаю номер свого багажу, і ти можеш подивитися на нього, тільки не остолбеней потім, - вимовила Весугі Котоко.
- Знаєш, в цьому світі так мало речей, які можуть здивувати мене.
Японка повела його крізь ряди до свого скарбу.
- Холодне відділення? - Здивував Чжао Мань Янь.
- Міг би вже здогадатися, - посміхнулася Весугі Котоко.
Чжао Мань Янь нічого не відповів, а лише пішов за нею.
У холодильнику стояв довгий срібний ящик, зовнішній вигляд більше схожий на труну.
- Ну що? А зараз здогадався? – запитала японка.
- Мм... ні, відкриємо?
- Ні, категорично не можна. Я витратила стільки сил, щоб запечатати його. Якщо відкриємо, то всередину потрапить повітря, тоді мій скарб почне псуватися, - сказала Весугі Котоко.
- Портатися? Тільки не кажи мені, що там всередині трупа - вимовив Чжао Мань Янь.
- Вгадал....
Не встигла японка договорити, як зсередини ящика почули дивні звуки.
Чудесний Чжао Мань Янь втупився на неї.
Весугі Котоко, як ніколи раніше, каже: « Люди зазвичай починають швидко розкладатися, але суть в тому, що чим свіжий труп, тим більша його цінність, саме тому іноді ми можемо дотримуватися певних правил."
- В якому сенсі?
- Найкращий спосіб привезти свіже тіло, це привезти його живим, - відповіла Весугі Котоко.
- Ти засунула в труну живої людини? - Здивував Чжао Мань Янь.
- Розслабся. Я взагалі не займаюся вбивством людей, я лише знаходжу тих, хто і так повинен померти, і для підвищення їх цінності зберігаю їхнє життя до певного моменту. Навіть найбільші маги зцілення не зможуть вилікувати цей експонат. Цього чоловіка я побачила в Сямені і візу його звідти, - вимовила Весугі Котоко.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku