Глава 1937: Марний велетень
Мо Фань більше не сміявся залишатися в повітряному просторі, а все тому, що випущена ним темна магія могла привернути увагу більш могутніх монстрів.
Серед морських тварів можуть зустрічатися як головнокомандувачі, так і полководці, а оскільки сили на виготовлення магії блискучого рівня у нього зовсім не залишилося, то Мо Фань мав бути надзвичайно уважним — прорив на підвищеному рівні тіні був ледь здійснений, тому йому ніколи не можна було потрапити на очі півководцям, вже надто багато часу в них йшло на створення тіней галактики.
Заклін місця страти знищив близько 900 голів морських монстрів, що значно зменшило перший потік ворогів.
- Я повернуся до бібліотеки, - сказав Мо Фань.
- Добре....
Бі Лін поїхала до бібліотеки Мо Фаня.
Під ногами бурила морська вода, а сам Мо Фань все ще був розгублений — він не встиг повністю перетравити новину про те, що тепер він маг тіні вищого рівня.
- Дивно, чому весь цей час мені здається, що за мною хтось спостерігає, - вітав озирався по сторонах.
Він навіть спеціально подивився туди, де розташовувався Цюзі — від нього до Мо Фаня було досить пристойна відстань, але хвилювання не залишало молодого мага.
Його сприйняття не вказувало на наближення небезпеки, застосування мисливських навичок теж нічого не дало. Оскільки Мо Фань ще ніколи не стикався з подібними ситуаціями, то його було важко зрозуміти.
Несподівано з води, яка пронеслась крізь воду, виднівся зелений силует.
- Тенневий мур!
У Мо Фаня не було часу на роздуми, тому крикнув те, що першим прийшло в голову.
Тіло мага наче птах увійшов всередину теневої перегородки!
Силует монстра піднявся вище, пройшовши крізь цю стіну тіні. Монстр пройшов і крізь силует застиглий Мо Фаня, але самому магу не було!
Тепер він мав полководця за спиною!
Тільки зараз він зміг побачити його: туша противника була вкрита сіро-зеленою лускою з металевим відливом, по спині тягнулися хребти-плавники. Передня частина тулуба цього монстра походила на рибу-меч, тоді як задню була жабою!
Він був ще більш огидним, ніж червоно-буре монстри! А величезні нарости на його спині говорили про велику небезпеку...
- Мо Фань! Як ти? - Перелякалася Бі Лін.
- Уходи! Це генерал! - Він закричав.
Бі Лін хотіла допомогти йому, але полководець був вкрай небезпечним — він негайно помітив її і відразу ж рвався у повітря!
Бац!
Кораловий монстр наче промінь потягнувся вгору!
Бі Лін встиг відреагувати, сильніше замахаючи крилами вітру вгору у небо.
Мо Фаня дихала від несподіваного випадку.
І якщо він ще встиг використовувати магію тіні, щоб захиститися від противника то Бі Лін так не пощастило...
Фонтани свіжої крові хлинули на поверхню води і фарбували її червоним кольором.
Тенневий мур Мо Фань навіть не міг контролювати — магію інших типів використання неможливо було використовувати.
Фонтани крові хлютали з ніг Бі Лін....
Обидві ноги відірвалися, а її гучний крик розносився навколо — і все це сталося на очах у Мо Фаня!
- Здохни! - Мо Фань був просто розлютований, крик довільно виривався з його горла.
У темряві виблискували просвіти, освітлюючи поверхню води в колір платини і водночас обнаживши темний силует мага...
У полинні дощу прочитувалися величезні обриси — це був звичайний людський силует, тільки збільшений настільки, що підпирав хмари!
Роздутий силует відразу ж нагнав коралового монстра — це був похмурий велетень!
Навіть сила темного короля меченосців тепер змогла випустити не просто слабку тінь-маріонетку, а справжнє тенево створіння рівня головнокомандуючого!
Чорний велетень по суті подібний до привидів, тіла яких є газоподібними, але в умовах інтенсивної навколо у десятки разів темної аури, його кінцівки набувають можливості руйнувати все довкола...
Кораловий монстр поспішив втекти, тільки коли він почав оглядатися по обидва боки, побачив з двох боків темні долоні похмурого велетня, що зі швидкістю несеся йому назустріч!
*Грохот
Після того як долоні похмурого велетня зімкнулися, почувся вже істошний крик самого коралового монстра-полководця!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku