Розділ 1899. Мінімум бузковий рівень!
Він пройшов багато випробувань, безліч набагато важчих та поганих подій, але згадка про місто Бо зруйнувала його захист, який він зводив у своїй душі всі ці роки, давно придушені почуття розпалилися знову і стали значно сильнішими.
З часу лиха в містечку Боу Чжен Сяо Хоу відчував, що у його серці з'явилася величезна діра. І вона не зникла з часом. Насправді, найглибші емоційні рани ніколи не зникають. Немає часу, щоб звільнитися від них. Єдиний вихід — зустріти проблему обличчям до обличчя.
Тоді вони були безсилі, але зараз і потім будуть викладатися по повній.
Настав день, коли знову прийшла велика біда. Нехай місто Бо вже немає, але вони можуть дати надію Шені Цін та іншим людям, які також люблять це місто. Ця надія зможе хоч трохи зменшити порожнечу в їх душах. Може тоді їх рана заросте...
Втраченого не повернеш. Ніщо не може поновити цю втрату. Вони можуть просто змусити себе замкнути ці почуття всередині. Але коли знову приходить біда, вона стіпає пил зі старої рани.
Ніхто не може повернутися в минуле або зупинити час. Все, що вони можуть зробити, це витратити всі свої сили, аби запобігти повторення трагедії.
Тому, побачивши залите слізьми обличчя Шень Цін, Чжен Сяо Хоу не тільки згадав про втрачене місто Бо, але й пригадав як Мо Фані бився до останнього, захищаючи незнайоме містечко від єгипетської піраміди...
Сам він ніколи не забуде дівчинку, що лежить у калюжі крові. Мо Фань ж ніколи не забуде образ міста Бо під кривавим дощем. Він дуже любив це місто. Ця рана змусила його битися в стародавній столиці, боротися на півночі рівнини, але вона так і не зажила.
Звичайно ж, Чжен Сяо Хоу не сказав всього цього вголос. Іноді Мо Фань здавався йому дуже вільною людиною, а деколи досить егоїстично. Але чому він так захоплювався ними? Чому йому так подобалося проводити з ним час? Саме в цьому й полягає причина!
Брат Фань, може це нерозумно прозвучить, але чим далі, тим більше ти стаєш схожим на героя! - Раптом Чжен Сяо Хоу сказав.
Справжній герой. Не може допомогти собі, але рятує інших.
- Так? Зазвичай герої мають сумне минуле, через яке виникає прагнення до справедливості та сили, а також бажання оточити себе красунями. Щодо першого я б не сказав, з другим - більш-менш, а над третім я попрацюю... - Розсміявся Мо Фань.
- Тоді якщо вас з'єднати до Чжен Мань Янем, вийде один герой, - посміхнувся Чин Сяо Хоу.
- Старина Чжао? - Мо Фань потер підборіддя, - ніхто з нас не схожий на героя, нам всім чогось бракує. Ти, я, Чжао, ми всі чимось схожі.
Сяо Хоу на секунду завмер, а потім з'їснув волосся.
Здається, так і є.
- Не варто думати про мене так добре. Більшість часу я думаю тільки про себе. Але нічого не поробиш, кожен раз, коли я хочу піти, я мимоволі згадую вас. Я завжди думаю, якщо б ти був на моєму місці, ти б не пішов, то ти би обов'язково що-небудь зробив, - Мо Фань клацнув друга по затилку, — мої сили теж обмежені. Хіба не ти витягнув мене з натовпу сирен-відників? Я б уже був гнилим м'ясом, який же я герой. Ти теж дуже сильний, ти завжди перевершиш мої очікування.
- Військові завжди були високої думки про мене. Можна сказати, я спираюся на них, але ти опираєшся лише на себе... - Присоромлено сказав Чжен Сяо Хоу.
- Юй Ан завжди казав, що підтримка - це також сила. У цьому є частка правди.
- Юй Ан. Я чув, що ти розірвав його в Бей Юшань!
- Так, ти повинен був бачити, як луснули його очі. Того вечора у мене був хороший апетит, - сказав Мо Фань.
- Ха-ха, тобі потрібно було зробити з нього чучело і поставити в музеї міста Бо та подивитися, чи наважулися б чорношкірі організовувати проблеми, - посміхнувся Чжен Сяо Хоу.
- Хороша ідея. Після всього цього, я запитаю місцевих, чи залишилися там його останки, - схвалив Мо Фань.
- Эх... брати Фань, я ж просто базікаю, не будь таким мерзенним.
- А що такого. А зараз ти виглядаєш жахливо, і будеш краще.
.......
.......
Живий будинок у південному районі кампусу університету Мінчжу.
Чжао Мань Янь ліниво потягнувся і смахнув зі лоба свої золоті локони. У нього був чудовий настрій.
Коли Чжао Мань Янь ступав стежкою, то не зволікав розглядати тіла дівчат. Він любив жити в цьому районі, тому що поблизу було жіноче гуртожитку. Він завжди міг насолоджуватися чарівним виглядом молодих дівчат і перевіряти свою прихильність до них.
Бігом!
У той момент, коли він знайшов собі відповідну одиноку жертву, чортовий посудина дерев’яного риби за пазухою запульсував. Звуки цього біювання розвіяли будь-яку пристрасть і бажання, чим дуже псували Чжао Маню настрій. Чому судина, яка завжди поруч з ним, поводиться як чернечий оберег! Остання річ, яку Чжао Мань Янь зробить у своєму житті — це стане монахом!
- Тук-тук, твою мать, тук стук! Стара черепаха, не могла б ти побути більш балакучою? Чому, коли я був на високому рівні, я приставав до всіх підряд, і ти не мала нічого проти. Так чому ж, коли я зробив прорив і можу зачаровувати будь-яку дівчину ти постійно пульсуєш? Що ти від мене хочеш! - Сварився Чжао Мань Янь.
Тільки він хотів засунути цю штуковину подалі, як судина запульсував ще сильніше. У розпачі Чжен Мань Янь з подивом побачив, що на його поверхні проступили обриси. Ці обриси були добре знайомі, це був затоплений Пудон.
- Бля*й! Як ти опинилася в Шанхаї? Черепаха, дорога, краще не наближайся, а то бути біда. Я тебе негайно знайду! - Запаникаал Чжао Мань Янь.
Чжао Мань Янь був шокований. Цей великий, тисячолітня черепаха жила не в стані збагнути, де наче гора і потім ошукала його як острів! Потім він сам довго намагався знайти її, але він ніяк не очікував, що вона з'явиться у Східному-китайському морі, а також вкваторії Пудуна ...
Чжао Мань Янь помчав з усіх ніг в сторону Пудуна, боячись, що будь - яку секунду у місті роздасться сигнал тривоги. З рівнем черепахи, вона лише наближається до безпечної зони і відразу потягне на пурпурний рівень!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku