Головний демон - гор Кунюй!
Всі інші теж схопилися за рослини, а Лін Фей надала всі свої сили, щоб змусити ще один біг максимально швидко вирости і обв'язала його навколо величезної скелі попереду!
Тепер ця рослина стала справжньою мотузкою порятунку, тоді як вихор намагався збити магів з ніг!
Одна група людей опинилася на скелі, а це ще не все: рослинний покрив, який пом’якшив їхній занепад.
Однак птахи навіть не планували відпускати людей, оскільки вони теж полетіли до гори.
- Зруйнований кулак!
Мо Фань, який стояв вище за інших, вже пускав у хід свого руйнівного полум’я.
Тепер це був справжній вогненний дощ, і птахи не наважувалися пробиватися крізь цю могутню магію вперед.
- Ходімо, швидше! - Він сказав Чжен Сяо Хоу, підганяв решту.
Магі теж не хотіли затримуватися тут ні хвилиною довше, адже птахи були набагато агресивнішими і проворнішими.
Поблизу опинилася печера, і чарівники без вагань кинулися прямо до неї. У печері також могли бути тварини, але спочатку вони хотіли позбутися хоч би від набридливих птахів, які б засідали в печеру, не будуть підкріплені стихією потужного вихора і тому маги розправляться з ними без особливих труднощів!
У печері була темрява, і вихори не заглядали сюди. Тому Мо Фань та інші почали активно ковтати повітря.
- Вони летять за нами? — запитав Чжао Мань Янь, звертаючись до Бай Хунфею.
- Начебто ні, але вони точно вертаються зовні, - відповів той.
- Я ще не зустрічав більш настирних істот! - Викрикнув Чжао Мань Янь.
Печера виявилася маленькою, і невдовзі вони дійшли до її кінця. Бай Хунфей був насторожі, уважно вдивляючись у темряву, він намагався розгледіти або відчути присутність когось ще.
- Обережніше, в таких місцях завжди буває щось або хтось, - вимовив Бай Гунфей.
Не встиг він сказати це, як вперед його пронеслися розряди, що виблискували в темряві і застали всіх на мить закрити очі.
Мо Фань, поплескав руками і пробіг далі: « Тут був лише лісовий кіт. Можемо відпочити тут трохи, чекаючи, поки ці істоти зовні сформуються."
- Чорт забирай! Ніколи б не подумав, що експедиція в Птачічному раю буде такою складною! - Обурений Чжао Мань Янь.
- У людини, яку ви шукаєте, мабуть, кишка не тонка! Він, що, поліз в ці гори зовсім один? Хто це? - Мо Фань звернувся до Лі Десіна і всієї його команди.
- Без коментарів! - Відвісив Лі Десінь.
Коли маги відновили свої сили, птахи вже майже розпорошились.
Чжен Сяо Хоу пояснив всім, що коли хоч хтось використовує свої крила або інші літаючі артефакти, то вся група відразу наткнеться на захист птахів зовні, а якщо птахи ще побачать і трупи своїх однорідних родичів, тоді від'єднатись від них взагалі буде неможливо.
Він ще раз спеціально повторив, що тут краще не літати!
Врешті - решт Магі прямував до вершини гори Тенґуань.
Тінгуань був пишним чаєм, і він більше нагадував справжній зелений острів у піднебесі. Чарівники увійшли в густий ліс, де було запроваджено кілька секунд.
Мо Фань знову запитав Лі Десіня: « Чи ви впевнені, що зможете знайти цю людину? »
Гірський світ навколо був справжній лабіринт з дерев і повзучих ліан, і орієнтуватися було дуже важко, як же вони збираються шукати його?
- Нам варто лише наблизитись до нього, як він сам знайдеться! — відповіла Лин Фэй.
- Зрозуміло. Тоді саме тут ми і роздягнемося, - молів Мо Фань.
- Може, ще побачимося - вимовив Лі Десінь.
- Ми буквально притягли тебе сюди через всі перешкоди, а ти навіть "дякую" сказати не в змозі? - Обурений Чжао Мань Янь.
- Він теж військовий, чого тут дякувати? Все робимо заради процвітання нашої справи, - відповів Лі Десінь.
- Чжао, залиш, нам потрібно йти, – чіж Сяу і сам не хотів більше розмовляти з цим командиром.
Поїхавши з Лі Десінем, Чжен Саяо Хоу повів інших вгору по Тенґуню.
У таких околицях, як Байба, неможливо швидко прокласти дорогу вперед.
На щастя, коли магам було на рівні Тенґуань, то вже не потрібно було буквально висіти в повітрі і тих дрібних птахів уже немає.
- Ось почекайте, здійсню прорив на вищий рівень і відмітите цього Лі Десіня! - Молив Чжао Мань Янь.
- Та забий. Ми з ними вже не побачимося. Не знаю, кого вони там шукають, але цей чоловік дуже зацікавлений і добре орієнтується в цих околицях.
- Ще вище знаходиться зелений вітрів, навіть не беручи на увазі тамотих птахів, що ми будемо робити з вихором? - Тільки Лін поставила ключове питання.
Я і сам не знаю, я ніколи не був на тому рівні - відповів Чжен Сяо Хоу.
- Мо Фань, дивись! - Чжао Мань Янь вказував на пурхне дерево на висоті.
- Як високо! Ми прямуємо саме туди? – запитав Бай Хунфей.
Мо Фань, подивившись на височенне дерево, обомлел!
Пурпурна ліпа... на тлі блакитного неба вона виглядала ще більш містично!
- Що там? - Не зрозуміли Бай Хунфей і Юї Шіші.
- Головний демон гори Кунюй! - Виручила Лінн, теж побачила лисицю нагорі.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku