Розділ 1698. Сподівання.
Йому не потрібно було питати, чи готова вона.
Му Нін Сюе дивилася йому в очі, тим самим даючи відповідь. Мо Фаню здавалося, що він попав у казковий сон.
Він знав, що попереду їх чекає довгий шлях, і розумів, ніби Мун Сюе було важко довіритися йому, особливо з її характером. Колись він завоював її серце, але її тіла довелося працювати набагато довше.
Але він не такий, яким міг собі уявити. Вона зовсім не була байдужою і відсторонною. Вона була повна життя, сповнена почуттів, надій і обіймів...
А може це і є справжня Мун Сюе. Відтоді як вони стали близькі, більше не було необхідності ховатися. Вона стала піклуватися про нього, вона почала думати про ним, Вона погодилася піти з ним в басейн, яка сама поцілувала його ... Вона була готова.
Вона була принцесою, яка жила в білому замку на вершині гори. Вартові благали її про любов біля підніжжя гори. Вони висихали, вони дерлися вгору по горі, але цей шлях був повний проблем і суперників...
Мало хто дістався до середини схилу, але навіть мало людей бачили, що вони ще далеко перед вершиною і здавались!
Але коли ти не здасися і твердо прямуєш до мети, то ставишся ближче за всіх. І тоді принцеса помічає тебе, вона починає думати про тебе і відстань вже не має значення. Зрештою, вона може піти до тебе на зібрання.
Мо Фань вірив, що їх чекає спільне майбутнє. Але весь цей час він не розумів одну важливу річ. Він весь час прагнув до Му Нін Сюе, захоплюючись нею як крижаною скульптурою. Він не вважав, що вона могла розторгтись і відкрити своє серце та зробити крок на зібрання. Коли обоє людей йдуть одне одному на зустріч, результат не змусить себе чекати.
Мо Фань повільно ласував її груди ... Холодна шкіра була схожа на шовк...
- Якщо це сон, то дай мені прокинутися і я знову заберусь у твій замок. Це занадто... надто прекрасно... - Прошепотів Мо Фань.
Мо Фаню багато разів снилися подібні сни, але кожен раз він прокидався сам... Але крім розчарування, він відчував мотивацію йти вперед ...
Сни такі гарні, але реальність ще прекрасна.
- Ти дуже чекав мене? – запитала Му Нін Сюе.
- Звичайно, невже не відчуваєш?
- Очікування - це добре, - пробурмотала Му Нін Сюе.
Мо Фань не розібрав слів. Він постійно дивився, як вона лежить на його плечі.
Му Нін Сюе облизала губи і тихо сказала:
- Довгий час у мене не було ніяких очікувань і надій. Сьогодні так, завтра - ось так. У мене в голові ніколи не було картини майбутнього. Я була лише безбарвним духом у крижаному тілі. Я засинала, без будь-яких відчуттів. Прокидалася і робила те, що хотіли інші. Все чого я хотіла, це лише виправдати їхні очікування про мене...
Мо Фань уважно слухав.
Він так рідко чує її голос.
Відсутність надії. Напевно, це ще болісна, ніж горе. Горе буває через втрату, або через те, що не вдалося досягти мети. Але коли немає цілей, то навіть не погонюєш. Абсолютно спокій, відсутність емоцій, тьмяний погляд...
- Тепер є місто Фань-Сюе. Я думаю лише про те, яким буде це місто завтра, через місяць або за десять років - продовжувала шепотіти Му Нін Сюе.
Весь звернувшись у слух, Мо Фань не наважився перебивати її. Але весь цей час він повільно гладив її тіло, волосся...
- Ти допоміг мені побудувати все це. Я впевнена, що життя з тобою виконає всі мої надії.
Чесно кажучи, Мо Фаню здавалося, що це саме вона веде його вперед. Вона виходила з уст і могла розтопити його серце. Тепер йому хотілося розтанути і розчинитися в ній...
Її промова зворушила Мо Фаня до глибини душі, він намагався підібрати слова, щоб відповісти їй. Тепер йому довелося пожаліти, що він не поет.
..........
..........
Близько полудня. Мо Фань прокинувся від приємного запаху, і різко обернувся як щось згадав.
Тут!
Му Нін Сюе і правда тут!
Звичайно вона вже була в одязі, але вона була тут!
Тепер це був не соромливий сон, все було по-справжньому! І все дрібнички вчорашнього вечора збереглися яскравими спогадами в його голові!
- Не хочеш відпочити від усього? - Мо Фань потягнув Мун Сюе назад у ліжко.
- Здається, щось термінове. Тобі теж варто піти, - Мун Сюе спритно вислизнула від його обіймів.
- Це важливо?
- Так. Я піду в свої кімнати, переодягнуся. Побачимося в залі для нарад, - Му Нін Сюе не сала затриматися і відразу вийшла.
Мо Фань не надав їй особливого значення. Він ще довго думатиме про вчорашній вечір.
Мо Фань заглянув у дзеркало, сьогодні він до біса хороший!
Весело співаючи, Мо Фань прокручує вчорашню ніч. Але коли він підійшов до мармурової галереї, наткнувся на Му Чжо Юна, який іде з іншого кінця садиби.
Побачивши Мо Фаня, чоловік лише фирснувся і взагалі не хотів з ним розмовляти.
Мо Фань навпаки високо підняв голову.
Ха-ха-хо! Старий хрич!
Я все-таки отримав твою донечку!
Тобі так і не вдалося розлучити нас!
Здається, він ще не був в курсі, що Му Нін Сюе провела ніч у кімнаті Мо Фаня.
Му Чжо Юн з важливим виглядом попрямував до залу для нарад, а Мо Фань пішов слідом. Досить, неквапливо, і з високо піднятою головою!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku