Розділ 1532. Гнойний сок.
Поблизу від піщаного схила не було жодної бойової дії. Насправді це місце вважалося ворожим тилом. Група магів спеціально обійшлася навколо довгої ущелини, щоб дістатися сюди. Про цей маршрут їм розповіла офіцер Фіона.
У місті Каїр тепер був у безпеці. Про те, щоб зайти з тила і атакувати монстрів не було й мови. Народ сподівався на негайне припинення війни, а не затівання нових конфліктів.
У ворожому тилу монстрів було не так багато, як в місцях бойових дій. Але все-таки вони тут були. На площі в два квадратних кілометри можна було зустріти одного-двох дуже сильних монстрів.
Місця воєнних дій швидко притягували до себе безліч монстрів. Добре, що всі члени групи були сильними чарівниками. Вони розуміли, як слід відволікати монстрів, щоб досягнути кінцевої мети, витративши менше енергії.
- Ви помітили? Територію навколо храму Закатного сонця патрулює група монстрів. На чолі ідуть воїни зі срібними напівзмеями, а за ними — солдати з півмії. Вони явно тут не випадково. Краще нам залишатися непоміченими, - Чад вказав на групу монстрів попереду.
Тела срібних змій повністю вкриті серебристою лускою. Здалека вони були схожі на верхових тварин, вкритих доспехами. Ці зміїві воїни рідко коли з’являються на фронтах проти людей. Вони є найбільш відданими захисниками Медузи Горгони, і завжди знаходяться поруч з нею.
Сили срібних змієвидних воїнів не поступалися здібностями меченосців смерті. Вони зовсім не були непереможними. Але якщо маги влаштують бійку, то будуть на увазі цілий загін істот.
- Ми прийшли куди потрібно, так багато срібних воїнів! - Бенц тихо сказав.
- Вони дуже часто роблять обхід. Як ми потрапимо в храм? – запитала Зое.
- Дуже просто. Ці істоти люблять сутінкових щурів, а я саме бачив їхнє гніздо по шляху сюди. Нам потрібно виманити щурів з їх гнізда і направити в цей бік. Змеєподібні воїни не вгамовуються і кититься ловити їх. Тоді ми і пройдемо всередину - сказав досвідчений Чад.
Сумерційні щури були неприродними істотами, але для зміїних створінь зловити їх було нелегкою справою, тому що вони мали здатність уникати монстрів. Але для людини це було простіше. Спочатку треба було застосувати елемент отрути, щоб викурити їх з гнізда. А потім зловити їх у пастку за допомогою магії льоду і рослин. Таким чином замолоді щури легко перетворяться на приманку.
У будь - яких ситуаціях воїни змієподібні, залишаються на своїх кам’яних місцях. Але, помітивши сутінкових щурів, вони ніби збожеволіли. Природні інстинкти не дозволяють їм спокійно дивитися, як ці тупі жирні істоти вільно шаваються перед носом!
.......
План пройшов успішно і магам вдалося проскочити повз зони патруля. Чорна тінь храму відбивалася в очах чарівників при світлі місяця.
Руїни храму займали величезну територію. Стародавній храм складався з 30 великих і малих палаців, кожен мав свої великі подвір’я та розкішні башти. Коли маги на власні очі побачили руїни, вони подумали, що це більше схоже на старі залишки цілого міста. Усі колони були зруйновані, а каміння поросли щільним шаром рослин. Нічого не збереглося...
- І що тепер? - Вані не звертав уваги на атмосферу.
- Чекаємо світанку, - відповів Мо Фань.
- Чому? — запитав Ферреро.
- Раз я сказав чекати, значить чекай. Не хочеш, можеш провалювати, - грубо відповів Мо Фань.
Ферреро був розчарований, але нічого не відповів.
......... ... .......
Група магів сховалася серед глиняних уламків одного з палацових. З чого було збудовано цей храм? Кістки каміння виглядали зовсім новими, наче не лежали тут кілька тисяч років.
За такий час від будівельного майданчика залишається лише пісок і пара безликих каменів. Але руїни Храму Закатного сонця збереглися набагато краще, і їх було дуже багато.
*Свист...
Бенц почав шусати спину, неначе його вкусила комаха.
Спочатку маги не піддали цьому значення, але після кількох хвилин поспіль Бенц кусав собі спину, Чад відчув зле.
- Бенц, на твоїй спині гнійник! - Зумився Чад.
- Я просто відчуваю сильний зуд, у вас немає такого? – запитав Бенц.
- Як ти сказав, я теж відчула... - Сумно призналася Софія.
Зоє відразу підійшла до дівчини і почала оглядати її спину. Вона побачила, що на спині Софії з'явилися яскраві червоні плями, з білими крапками. Ніби це була вітрянка. Ці плями виглядали краще, ніж у Бенця, але також були схожі на запалення!
- Я... Здається я теж... - почав Чжао Мань Янь.
Цей гнійний запалення, наче дивне зараження, поступово виявився у всіх членів групи. Навіть Мо Фань помітив на своїх руках червоні спалахи!
- Це і є проклятня храму? – згадав Вані.
Як тільки він це сказав, всі відразу згадали фотографію чоловіка, який помер. Магі відразу ж схвильовано вскочили на ноги.
- Не поспішайте. Ніколи не чув, щоб якесь прокляте існувало більше тисячі років, тим більше на такій великій зоні. Напевно ми щось не помітили, - сказав Мо Фань.
- Але ми точно ні з чим не контактували, - сказав Чжао Мань Янь.
Мо Фань задирав голову і пильно подивився на місяць, від якої походило блідо-зелене світло.
- Невже ти думаєш, що місячне світло заразне? - З сумнівом запитала Хайді, побачивши погляд Мо Фаня.
- У листі Анна сказала, що гнійні зараження того мага були дуже схожі на дію магії елемента світла. Але дивно, що цей чоловік зайшов на територію храму глибокої ночі. Вночі світить тільки місяць, - відповів Мо Фань.
- Як світло місяця може змусити тіло гнити? Якщо в цьому світлі не схована інша світлова сила, яку ми ніколи не відчували - сказала Хайді.
- Я думаю, що це була одна з глиняних башт.
Вона мала висоту близько 40 метрів, а на самому вершечку неї виднілася маленька впадина, з якої виходили слабке сяйво. Чжао Мань Янь подумав, що в це місце має бути інкрустована якась коштовна річ, але навколо цієї вежі було багато змійоподібних воїнів. Вони не могли просто так наблизитися до неї.
- Ходімо подивимося? - Хайді.
- Так, Мо Фань кивнув.
Інші маги не зрушили. У декого гниття поширилось ще більше.
Мо Фань разом з Гайді та Софією вирушили в сторону темної вежі.
......
Хайді була магом елемента звуку, а це означає, що вона ідеально помічала всіх навколишніх істот.
Магі тіні Софія і Мо Фань легко могли відрізнити сріблясту луску монстрів в нічній темряві. Срібні змії не досягли рівня головнокомандувача. Вони ледве могли помітити тіні двох магів.
Магі подолали кілька зарослих бур’янами двориків і знову подивилися на вежу. З цієї відстані бліде світило було особливо лякало!
- Эээе... Вам не здається, що це схоже на очі? - тремтівчим голосом запитала Софія.
- Це очне яблуко! - Уверено відповів Мо Фань.
Хайді бачила в темряві гірше, ніж вони двоє. Але коли дівчина почула про око, то злякалася. Як же там могло бути таке велике око, а також висвітлювача світла. Що це за істота?
- Я вже бачив подібне, - сказав Мо Фань.
Він пам’ятав, що бачив щось подібне у стародавній імператорській гробниці. Воно називалося дзеркалом ока.
Такі предмети завжди були жахливими. Хань Цзі розповідав, що принцип дії такого предмету ґрунтується на магії світла і хаосі.
Тоді Мо Фань пожартував, що це давня веб-камера. Але якщо подумати про це з точки зору дії елемента світла і елементу хаосу, цей предмет не здається таким вже дивним.
На вершині темної вежі не було створіння. Це був предмет ока. Це очне яблуко було інкрустовано в верхівку вежі. Саме через його бліде сяяння світло місяця здавалося моторошно зеленим.
- Мабуть це старовинний гнійний сок, - сказав Мо Фань.
- Що ще за гнійний сок? - Софія здивовано втупилася на Мо Фаня.
Хайді теж подивилася в його сторону. Звідки він знає про це? Цей хлопець зовсім не виглядав ерудованим.
- Я дізнався про це в стародавньому грецькому храмі. Коли люди тільки почали вивчати магію, але система елементів ще не сформувалась, вони використовували органи магічних тварин для виготовлення захисних предметів, які відлякували монстрів. Такі предмети випромінювали смертельне або отруйне світло, яке руйнувало тіло живих істот. Чим довше вона була об’єднана, тим більше її ефектів. Очевидно, ті люди, які загинули від прокляття храму Закатного Сонця, насправді були вбиті цим оком, - сказав Мо Фань.
- Звідки ти це знаєш? - У замішанні запитала Софія.
- Якщо вже ми поїхали сюди, я звичайно ж приготувався до цього і провів дослідження. Про це я прочитав в одній старій книзі, - відповів Мо Фань.
Грецький бог смерті, єгипетський монстр, Китайські томи - здається всі країни з довгою історією тісно пов'язані із міфічними істотами. Саме тому під час культивування в Парфеноні Мо Фань вивчав багато європейської літератури. У бібліотеці Парфенона є безліч заборонених книг, деякі з них написані історичними подіями, які ніколи не освітлювалися у всій громаді. Спочатку Мо Фань хотів знайти якийсь зв'язок між тотемами Китаю та міфічними істотами інших країн, але багато чого дізнався про старі цивілізації.
Греція та Єгипет мають дуже довгу історію. Здається, що в виготовленні стародавніх магічних предметів у них є щось спільне.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku