Розділ 1517: Контрактна тварина, принесена в жертву
Лахарі обалдел, він ще раз ретельно подивився на гору Змією, обличчя його тут же поблеще!
- Нам кінець, вони помітили нас! Но... Як же це можливо, адже ми йдемо проти вітру! - Почувся голос Ламарі.
Мо Фань також подивився у той бік і побачив, що змія ставала все більшою. Гора змій почала розсипатися, перетворюючись на велетенський хижий організм, що повзав по землі.
Змійна шкіра переливалася на сонце всіма відтінками, а коли змій було дуже багато, то здавалося, що світіння їхньої шкіри було бліками на воді. Але в цьому не було відчуття прекрасного, ця картина лякала!
- Як це сталося? Хіба ти не вибрав той шлях, де вони не повинні були нас помітити? Ми ж послухали тебе і сіли на верблюдів! - Розлючений офіцер кричав, дивлячись на цю жахливу картину.
- Я теж не знаю, нас не повинні були виявити...
- Вони атакують нас!
- Я знаю, я знаю! - Лагари судорожно думав, що робити у цій ситуації, він втупився на Ферреро і сказав: « Це все через тебе, це ти розлив для них нектар, який приваблює змій самок, а коли є змії — самоки, тоді й звичайні змії відразу приповзуть!»
- Моя квіткова роса повинна відлякувати, а не притягувати монстрів! - Ферерро розлютився не жартома, він не розумів чому всю провину звалили на нього.
- У твою квіткову росу треба було додати трохи пилного порошку, тоді б смак роси був схожий на мінеральний препарат, у змій алергія на такий аромат і смак ... - сказав Му Бай.
- Му Бай, а ти не міг раніше розповісти нам про цей важливий момент? - запитав Чжао Мань Янь.
- Я і не знав, що змії так ворожі до цього запаху, - відповів Му Бай.
- У вас ще є бажання це обговорювати. Ви знали, що ми всі покійники? - Холодно сказав Чед, найманий командир загону.
Торговець безнадійно дивився на цю картину. Як він знав, що гора Змій знищить їх? Навіть якщо зараз підійдуть загони армії, щоб врятувати їх, вони все одно не зможуть безпечно увійти в місто!
Навіть якщо б ви могли збільшити швидкість верблюдів, змії все одно змогли б їх наздогнати. Тому командир Чад мав рацію — усі покійники!
- Ні за яких обставин не слазьте з верблюдів! Чули мене? - Ламарі побачив, що кілька жінок зістрибнули з верблюдів і бігли навутек.
- Якщо не тікати, то що, нам тут померти? Верблюди дуже повільні! - Почали допитувати чоловіків.
- Ви заплатили нам гроші, щоб ми вас охороняли. Але якщо ви не будете дотримуватися правил і прихиляти ще більше монстрів, з якими ми з ними не зможемо впоратися, тоді я переб'ю вас всіх раніше того, як монстри вас спалять! - У цей час найманий командир Чад холодно вимовляв ці слова.
Наїмні солдати були дисципліновані і мусили контролювати ситуацію, не доводячи людей до паніки.
Мо Фань вважав, що кожна ситуація дала йому як досвід. Зневажити людей — це також нелегке завдання, особливо коли наступає небезпека. У такі моменти люди починають панікувати і безладно розбігаються. А хаос і паніка — це тимчасова смерть. Монстри люблять ганятися за наляканими людьми. Отже Чад зробив правильно, коли вирішив пригнути народ, тільки так можна зберегти їх життя і уникнути хаосу!
Побачивши, що люди вже не стрибали з верблюдів, Чад запитав Ферреро: « У тебе ще є жіночі парфуми?»
- Залишилися, - відповів Ферреро.
- Давай їх сюди, - сказав Чад.
- Все віддати?
- Не бійся, давай швидше! - Нетерпеливо відповів Чед.
У погляді Ферреро читав гнів, але не розумів, чому він повинен підкорятися наказам цього наглого мага.
- Ферреро, віддай йому те, що він просить, - сказав Вані.
Ферреро не наважувався чинити опір наказу вчителя, тому віддав квітучу росу Чаду.
Чад почав створювати зоряну систему сріблястого кольору. Після того, як він закінчив, можна було побачити величезну голову броненосця з трьома рогами, яка постала перед людьми.
- Муу! - броненосець був поруч з Чадом, його голова повільно опустилася, Чед простягнув руку і торкнувся його рогів.
- Вибач, друже мій, Чад прикрив очі і теж опустив голову, м'язи на обличчі його почали дергатися.
Поки люди не розуміли, що відбувається, Чад відкрив усі парфуми Ферреро і розлив їх на тіло броненосця, навіть дав йому випити три пляшки цієї квіткової роси...
- Командире, що ви робите? Досить! - намагався зупинити його найманий солдат.
Але Чад не звертав уваги на солдата, він знову потріпотів роги броненосця, його обличчя чигала скорбота і впевненість у правильності вибору.
- Командире!
Усі солдати добре знали, які почуття зав’язували командира і його контрактну тварину. Вони й не думали, що Чад зможе принести його в жертву.
- Муу!
Броненосець помчав в іншому напрямку від людей. У процесі бігу він поширював особливий запах, який можна було відчути дуже далеко.
Він втік на кілометр далі від людей і невдовзі всі помітили, що ті, хто переслідував їхніх змій, поміняли свій напрямок за броненосцем!
Невдовзі ще більше змій почали переслідувати броненосця. Хоч у монстрів була алергія на парфуми, але броненосця їх було настільки багато, що виклика́в неконтрольований гнів змій!
Швидкість броненосця не була зашвидкою, змії вибудували тактику — спочатку одна зграя блокувала його шлях, потім інші оточили тварину, тепер йому нікуди було втікати!
Верблюди повільно просувалися вперед, вони опустили голови і не наважувалися дивитися на жахливу картину.
Броненосець не виживе. Чад добре знав це, коли покликав його і попрощався з ним. Побачивши, що зграї змій змінили напрямок руху, Мо Фань не міг зрозуміти чи це була мудрість або безсердечність Чада.
- Командир, у вирішальний момент на вас можна покластися, - обличчя торговця озарілося посмішкою.
Торговець захоплювався розумом Чада — розлити духи по тілу призовної тварини, щоб відволікти змій.
- Затрати, пов'язані з моєю звіриною лягають на твої плечі, - холодно сказав Чад.
- Без проблем, якщо вже ви принесли в жертву свою тварину, я все вам відмежу, - посміхаючись, сказав торговець
А Чаду було не смішно, він не наважився повертатися.
- Мені здається, не потрібно радіти раніше часу, - сказав Му Бай.
Зміям не дуже сподобався броненосець як їжу. Знаходячи, що це просто дивна тварина, яка видає сильний запах, вони продовжили гнатися за людьми. Адже крім запаху духів вони ще відчували людський запах.
Му Бай був правий, не минуло й п’яти хвилин, як змії знову кинулися за людьми.
- Швидше, швидше! Ми повинні встигнути увійти в місто, - сказав Ламарі.
- Чого ти нам це кажеш? Скажи про це своїм чортовим верблюдам! – закричав Чжао Мань Янь.
Відчувши небезпеку, верблюди почали швидко перебирати ногами по піску...
- Я зроблю пісок твердим! - сказала студентка Софія.
- Чудово!
- Я збільшую швидкість за допомогою вітру!
- У кого є якісь здібності, використовуйте їх! - Ламарі закричав.
Вологий і розсиплений пісок затвердів від магії Софії, верблюди стали швидше рухатися. Це відштовхувало час зустрічі зі зміями.
Змій було настільки багато, що здавалося, рухається сама земля. Чим ближче вони підповзали, тим жахливіше це виглядало. Вони постійно виплювали свої жала і хижо дивилися жовтими очима. Їхні тіла ткали по піщаній землі чорно - коричнево — червоний килим.
- Вперед! Попереду! - Ламарі кричав.
Земля почала спускатися. Після того, як люди перетинають цей рів, вони увійдуть в Каїр. З іншого боку, їх мали чекати військові охоронні міста.
Коли верблюди шалено жили до верхньої частини рову, змії вже повзали по його схилах. Тіла монстрів піднялися, вони показали свої клики, направившись в сторону мандрівників, які рухалися повільніше всіх.
- Сзади! – закричала Зое.
Хайді повернулася, з очей її полився прекрасний синій світло. Невидима сила заповнила повітря, і час ніби зупинився. Налітаючи, змії залишилися на своєму місці і через декілька секунд перетворилися у купу мертвих тіл, які потрапляли в рів.
- Елемент простору! - Здивований скрикнув Вані, подивившись на Хайді.
Хайді нічого не відповіла, вона знову повернулася і побачила, що змії все ще переслідує їх. Кількість монстрів вражала, а військові, які охороняли місто, не могли рухатися з місця, оскільки їх територія була лише кордоном міста. Поки не досягнеш цієї межі, вони на тебе увагу не відвернеть навіть якщо ти за 50 метрів від міста!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku