Глава 1455: треба впустити їх
- Чорт! Зрештою вони втекли! - Му Сюм'янь топнула ногою, виливаючи свій гнів на мага тіні, що відповідав за Ду Цін.
*Грохот
Маг тіні впав, а його передні зуби були вибиті. Му Сюм’янь придала його передплеті каблуком.
- Ідіот! Я не міг приглянути за дівчиною! - Закричала чарівниця.
Цей чарівник тіні не хотів розкривати рота.
- Та від того, що вони сховалися всередині білої магми, немає ніякого сенсу. Це місце і так під нашим контролем ...ну тільки якщо вони не відлетять? - З ухмилкою вимовив Тун Лі.
- Цей потік білої магми якийсь дивний, увійти в нього не так легко, - спантеличено сказав Ці Шань.
Ці Шанй сподівався, що всі ці люди двох кланів загинуть тут і ніхто не знатиме про це. Він дуже хотів помститися клану Му та Му Нусінь зокрема.
- Ти! Іди вперед, спробуй пройти! - Холодний голос М'юнь був схожий на голос відьом. Вона віддала наказ магу тіні, що до цих пір лежав у страху біля її ніг.
Цей маг тіні, очевидно, навіть не підозрював про небезпеку в білих чарівниках. Він прийняв цей наказ за хорошу можливість виправдатися: піднявшись, маг попрямував до білих чарівників.
Спочатку він трохи вагався, але згадавши наказну тон цієї відьми, рішуче крокнув уперед.
У наступну мить біла магма різко відреагувала. Він навіть не торкався її, щоб викликати реакцію.
Біла магма легко може перетворити на попіл навіть істоту рівня полководця, що вже тут говорити про звичайний чарівник тіні. Магма облила його, перетворюючи на труп, сам маг не міг повірити своїм очам, коли бачив, як його ж руки плавають у нього на очах.
- Ааа! Спасите!
Загибель мага розносилася, і його звук не міг звучати безшумно.
І справа не в тому, що інші навіть не намагалися допомогти йому, а в тім що це вже було безглуздо, біла магма розплавила його за лічені секунди.
- Це ... як... - Тун Лі не міг повірити своїм очам, в них зашукав тваринний страх.
- Я ж казав, що ця біла магма дуже небезпечна! - Закрикнув Ці Шань, звертаючись до Му Сюймань. Він не розумів, чому вона відмовилась послухати його напучення.
- Тепер зрозуміло, що туди просто так не увійти. Тож виникає запитання: як вони змогли туди зайти? - Му Сюм'янь.
- Я ж з самого початку казав тобі, невже ти зовсім не слухала мене? Я казав, що в першу чергу треба затримати Мо Фаня! Він тут головний, бо тільки він має здатність проходити крізь білу магму! - Ци Шанй продовжував говорити на підвищених тонах.
- Ах, ось що ти мав на увазі! - До Му Сюм'янь суть справи дійшла тільки зараз.
У цей момент ситуація дуже погіршилася.
- Все одно нічого страшного! Вони ж не можуть сидіти там вічно без їжі і пиття. Нам просто потрібно набратися терпіння і чекати їх зовні, та до того ж я ні за що не повірю, що є лише один-єдиний спосіб увійти в цей магму! - сказала Му Сюм'янь.
Ми можемо змусити їх вийти звідти, кажучи, що за кожну хвилину, яку вони відсиджуються всередині, буде загинути одна людина, - вимовив Тун Лі, кинувши погляд на обез рухових Му Гуанціна, Дун Фанн Сіфена, М Чжошевана та інших...
- Вони не втечуть, поки у нас знаходяться інші. Цей Мо Фань занадто вивертав, і він не вийде просто так на власну смерть - додала Му Сюмінь.
- Тоді залишається тільки чекати і підшукувати інший спосіб, - відповів Ці Шанй.
Му Сюм'янь була права: навіть якщо вони почнуть вбивати заручників, Мо Фан точно не вилізе звідти.
- Що з вами? – запитала Лін здивовано, дивлячись на цих чотирьох.
Оскільки Лінн завжди цікавився різними печерами і гротами, коли Му Ґуанцин та інші вирушили знищувати золотий камінь, Мо Фань затягнув його всередину магми. Їй самій було цікаво, що ж там всередині цього магми, вона все уважно розглядала, поки сам Мо Фань був зовні.
Лін була на попередньому місці. Мо Фань переконався, що вона в безпеці і нічого не знала про те, як стався ззовні.
- Цей балбес Ци Шань! Заробився псом клана Му, і тепер ми змушені визнати свою поразку - вимовив Чжао Мань Янь.
- Що тепер робити? У нас немає просторового сувою, а якщо вони і далі будуть чекати на нас зовні, ми довго не протягнемо без їжі та води, - молів Му Бай.
- Все-таки бувають ж такі люди! Він мені з самого початку не сподобався, - сказала Лін.
- Лін, що ти думаєш? Чи можемо ми якось звідси вибратися? - запитав Чжао Мань Янь, покладаючись на розум підлітка.
- Тут ми з голоду не помремо, у всякому разі, в найближчі три дні, - відповіла Лін.
- Чому це? - Це здивувало Мо Фань.
- Тому що через три дні ми помремо від спраги, - відповіла дівчинка.
- ... - Інші втратили дар мови.
Як же це стосується ситуації, коли в них немає ні краплі води!
Усередині білої магми була тільки стихія вогню, і не було ні натяку на іншу стихії, а значить, від елемента води Чжао Мань Яня не буде ніякого сенсу. Це щось на зразок забороненої території для інших стихії.
- Лінн, а можеш сказати щось корисне? - Не витримав Мо Фань.
- Дурка, невже вже встиг забути, як ти переміг Ши Цянішеу? – запитала Лін.
- Тоді було все по-іншому, був звук коників пилної бурі, а Ши Цянішеу міг випускати тільки магію отрути, і моє полум'я алой зарі ... слухав! – Мо Фаня осеніло. Він непомітно підскочив і поцілував Лін.
- Кажи швидше! – гукнув Чжао Мань Янь.
- Ми повинні впустити їх! - Засміявся Мо Фань.
- Ти з глузду з'їхав?
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku