Розділ 1353. Правитель мертвих і Консі.
.......
.......
Північний кордон Сінцзяна.
- Ти питала мене, чому ми тут так поважаємо дівчат. Це тому що у нас є багато традицій, в які ми сліпо віримо... - На ходу сказав літній пастух.
На зустріч дув м’який чистий вітр без пилу. Коли ти глибоко вдихаєш, всередині тебе з’являється густий природний запах цих земель. Довкола були простори, ліси, гори та міста. Попереду була лише рівна земля і плоска лінія горизонту, що з'єднана із синьо-червоним небом...
Час від часу на землі з’являлися маленькі струмки, подібні до тоненьких срібних стрічок. Чисті течії річки були прекрасним видовищем.
- Зрада, я дуже люблю їх. Через перекази будь-якої місцевості можна зрозуміти про ступінь неосвіченості місцевих жителів, - ліниво відповіла дівчина в чорних окулярах.
- Тоді тобі варто послухати цю історію, і вирішить сама, дурна вона чи ні. У старі часи ці рівнинні землі були дуже безжиттєвим місцем. Трава не росла в сухій землі, води майже не було і всюди жила сарана. Місцеві жителі ледве виживали. Скот ставав все слабшим, не було молока і м’яса, а тим більше скотина не могла працювати в полі... - Пастух змахнув батогом.
- Банальний початок, - відповіла дівчина.
Для того щоб люди не покинули рідні місця і не перетворилися на скітальців, молода дівчина на ім'я Ціциґе вирішила піднятися на гору, бо знала, що вода завжди тече згори. Вона дуже довго піднімалася і дуже високо залізла. Нарешті вона знайшла джерело, але вода в ньому замерзла, тому що нагорі було набагато холодніше.
- І як вона зробила? - Дівчина почала цікавитися історією старого.
- Вона не мала жодних сил, тільки чисте серце і щире бажання допомогти селянам. Вона зняла зі себе весь одяг і голе тіло обійняв шматок льоду, який спинив джерело. Вона використовувала теплоту свого тіла, щоб розтопити лід. Талая вода стікала по її тілу і втікала у русло. Тому гірський потік і дрібні струмки несуть в собі аромат її незайманого тіла... Водні артерії знову наповнилися водою, і ця земля повернулася до життя. А... Ось це і є статуя Ціцигу, дівчина обіймає лід. Своїми обіймами вона відродила наше рятівне джерело, і старий чоловік вказав на статую попереду.
Перед ними стояло самотнє виття. Це була фігура дівчини, вибілена настільки, що здавалася зроблений з льоду. Форма була настільки абстрактною, що без додаткових роз’яснень скульптура вважалася незрозумілим обеліском.
- Ах ось воно що. Тепер зрозуміло, чому майже всіх дівчат у окрузі звати Ціціґе, і дівчина розсміялася.
- Так. Кожна дівчина для нас наче милість Божа. Кожна сім'я дуже гордиться, якщо у них народжується дочка, - старий простодушно посміхнувся.
Дівчина поблякла навколо скульптури, час від часу заглядаючи в свою карту. На її обличчі з’явилася весела усмішка.
Оглянувшись назад, вона подивилася на жінку в ципао:
- Мені здається, це знак згори. Ми повинні встановити координати тут, прямо біля статуї.
- Як тобі подобається, - з посмішкою відповіла жінка.
- Дідусю, ти чув ще одне переказування, яке відбулося не на ваших землях? Мені здається, воно поєднується з твоєю історією - раптом сказала дівчина.
- Правда? Тоді розказуй, - старий опустився на землю і з задоволенням закурив.
- Це сталося в Єгипті. Там жінки мали дуже низький статус і вважалися власністю чоловіків, їхніми іграшками, їх рабами. Вони могли обміняти дві здорові корови на одну здорову дівчинку. Але була одна дівчина, на ім'я Консі. Вона пережила багато випробувань і принижень. Одного разу вона вкрала у свого пана золото намисто, і хотіла продати його та втекти. Але це намисто виявилося особливим. Вночі з нього вийшов особливий дух ... А, можете називати його Алладіном, не важливо ... Дух сказав їй, що може виконати одне її бажання, але перед тим вона повинна продати йому свою душу. Дівчині так хотілося, щоб з нею вважалися, вона хотіла кохання, що відразу ж погодилася... У результаті вона провела десять років, користуючись почестями і любов’ю багатьох чоловіків. Вона мала високий соціальний статус і багатство, які й не зніяковіли раба.
- Але через десять років дух з'явився знову і вимагав її душу.
- Консі виявилася дуже розраховуваною жінкою. Вона стала ненаситною і хотіла більшого, вона прагнула продовжити своє задоволення. Тому задовго до цього вона почала шукати способу, як сховатися від духу і не дозволити йому забрати свою душу.
Хоча дівчина розповідала дуже зворушливо, але на цьому моменті замовкла й іскоса подивилася на старого курця.
Старик стряхнув попіл з сигарети і важко зітхнув:
- Цю дівчину точно не варто ставити в один ряд з нашою Цицигу. Термінова, жадібна, егоїстична... І що з нею сталося? Вона дала обітницю?
- Це найцікавіша частина історії. Протягом десяти років вона тяжко працювала. Вона дізналася, що цей дух є нічим іншим як правителем потойбічного світу і час від часу він укладає подібні угоди з людьми. А коли він отримує душу, то назавжди замкне її у своєму палаці. І вони завжди залишаються його іграшками для мук. Консі зрозуміла, що після десяти років розкішного життя її чекають нескінченні страждання, ще більш важкі, ніж вона пережила. Тому вона вирішила боротися до кінця. Вона дізналася, що дух має будинок серед живих, ну, ви напевно чули про це...
- Будинок правителя загробного світу - це піраміда. Правитель померлих може бути серед людей лише тоді, коли піраміди випромінюють своє потойбічне сяйво.
Почувши останні слова, старий широко розкрив очі і різко встав.
- Піраміди! Про них знає весь світ! І що ж далі?
Консі використала всі здобуті владу, багатство і славу, щоб дістати один рідкісний артефакт. Це було трикутне дзеркало викривлень. Вона використала це дзеркало, щоб переламати промені загробного сяйва піраміди і вони не висвітлювали її місто, а те місце де вона жила... - продовжувала дівчина.
- Яка розумна дівчина! Шкода тільки, що вона робила все лише заради себе... - Сказав пастух.
- Правитель мертвих був у гніві від її дії. Він уклав з нею угоду, дав їй стільки всього, а вона так огидно йому відплатила... Правитель померлих міг з’являтися серед людей лише раз у десять років, але оскільки він не зміг дістатися до Консі, то витримував свій жорстокий гнів на інших.
- Трикутне дзеркало відбивало світло, але не вбирало його. Це означає, що внаслідок переламання промені світла висвітлювали інші міста й землі. Кожного разу, коли промені ламалися, правитель мертвих та його прибічники винищували все на своєму шляху, вони виміщали гнів і жорсткого вбивали людей!
Старик в усі очі дивився на дівчину і уважно слухав розповідь. Не дивлячись на довгу розповідь, він відчував, що все це відбувалося насправді!
- Кожні десять років, заради порятунку свого життя Консі дивилася, як чергове місто стирають з лиця землі і перетворюють на кривавий поле смерті! - Дівчина продовжувала свою розповідь. Останні слова, які вона вигадувала, були дуже схвильованими.
- Вона й правда заслуговує лише презирства! - Почул старий.
- Так, якщо порівнювати з вашою Цицигу, вона є абсолютною протилежністю до її втіленням пороку. Але це ще не кінець історії.
- Ще не кінець? Вона отримала по заслугах? - поспішаючиго запитав старий.
- Так, відплата наздогнала її. Молодий чоловік, який вижив після знищення цього міста, влаштувався до Консі лакей. Він був розумним, красивим і дуже відданим, тому швидко став улюбленцем Консі, серед усіх її коханців. Але в той момент, коли вона повірила, що нарешті зустріла справжню щиру любов, цей хлопець вкрав її дзеркало спотворень. Того дня була сильна гроза і хлопець викинув дзеркало прямо під блискавки. Конті з жахом дивилася, як дзеркало розлетілася на тисячі осколків і перетворилась у пил... - продовжувала дівчина.
- Як добре! Вона повинна отримати по заслугах! Так багато невинних людей загинуло, через її угоди, - зітхнув пастух.
- Ні, ні. Він не отримав підтримки від народу. Консі втратила останню надію і її душу забрав повелитель мертвих, вона була сповнена. Але люди відвернулись від цього хлопця, вони були в гніві. Його останки і до цієї лінині лежать перед входом в єгипетський імператорський палац, і багато людей проходять по ньому, - сказала дівчина.
- Чому? - Заплутався старий.
Тому що, хоча дзеркало перетворилось на пил, ці пісочки все ще існують, розсіяні в повітрі над Єгиптом, менше ніж порох, їх ніяк не можна знайти і знищити. І кожного разу, в період мусонів, коли вітер з моря збирає ці піски разом, вони переломлюють сяйва пірамід на всі міста у окрузі, і мертві продовжують вбивати людей...
- Твоя розповідь... Мені здається, що я вже чув його, - старий виявився не таким уже й неосвіченою.
- Це ж і є сучасні світжі!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku