Розділ 1313: Чарівниця проклять
Наш простір над горами Кунюй, колись бубонно-блакитний, тепер перетворилася у морок.
Усе довкола було зруйноване, хаос був усюди!
Велика трав’яниста долина перетворилася на повну картину, і священні ліпи тепер не виглядали так чудово й велично як колись.
- Я...я винна перед такими людьми, але найбільше я винувата перед тобою. Якби я ще раз могла зробити це заради тебе і них, я б знову пожертвувала своїм життям та магією, щоб знищити те чортове дерево! - сиве волосся Янь Ши поступово опадали з її голови, так само як його залишали і життєві сили.
Місячний метелик змахував крилами. Злове дерево, наче востаннє хотілося зашкодити, тому випустив у повітря черв'яків, які почали висмоктувати сили метелика.
Якщо говорити про теема, то ця тварина зможе відновитися через десять років. Схили Куньюй вже не підійдуть, щоб годувати кокон. Але якщо ви перемістите його в інше місце з рослинністю, то все буде гаразд. Тільки ось масова атака на тоєм може остаточно знищити його.
Ще раніше стара ліра знала, що в Яньтаї є єдина людина, яка могла знищити тотем, тільки ось липа очікувала на те, щоб ця чари вже мертва.
В результаті, ця лисиця знайшла свою смерть разом з цією чарівницею, що була магом рівня заклять. Тепер усі основні пагони липи були зруйновані...
Місячний метелик пролетіла через хаос, що запанував над землею.
Вона допомогла Янь Ші знищити четвертий корінь ліги.
Янь Ши з цих місць ледве приносила мотику...
Пролітаючи через завісу хаосу, знову вдивляючись у голубе небо і залишаючись позаду купи окрячених решток. Орієнтуючись на запах Юї Шиші, місячний метелик літала до Мо Фаню та інших...
- Це місячний метелик! — З радістю закричала Лін, показуючи на небо.
Юй Шіші підняла голову і побачила, як зранений метелик опускається вниз.
Мо Фань відразу ж поспішив дістати свої ліки, тільки в цій ситуації від нього не було ніякого сенсу. Рани, завдані старою ліпоєю, не можна загоїти магією. Ян Ши була на останньому подиху, і це не мало ніякого відношення до ран.
- Бaбyля... - очі Чен Ін були червоними від сліз. Не зрозуміло чому, але побачивши Янь Ши в такому вигляді, вона згадала свою матір.
Янь Ши була справжньою матір’ю Цзян Фен, бо обидві вірили в це!
- Вибач, вибач. - Янь Ши лежала на листках, її мертві очі дивилися на метелика, а сама старашка безупинно повторювала одне і те ж слово.
Тіло місячного метелика раптово покрилася зоряним сяйвом, а потім в якийсь момент просто зникло на очах у всіх. Маленький світлий метелик сів на плече старенької бабусі.
Життя Янь Ши вже закінчилося. Життя різними фрагментами продавалося у неї перед очима: те, як вона з звичайного мага стала найбільшою чарівницею, досягнувши граней магії. Вона отримала загальне захоплення і повагу, але наступні 30 років вона провела в розчаруванні від самої себе.
Вона була поганою матір’ю, не могла захистити свою дочку Цзян Фен; вона стала поганим послідовником тотема — яка сама вбила таємну тварину! Всі надіялися на те, що вона стане магом заклять, і вона все життя наполегливо йшла до цього, тільки в той день, коли це сталося, вона відчула, як перетворилася у безглуздий живою магічна судина, людиною вона себе назвати не могла: якщо її сім'я так настрашилися з-за неї, чи був сенс у магії закляття?
Вона згадала про те, як Цзян Фен намагалася захистити Чен Ін, що її дочка була змушена жити одна на просторах північної розжареної рівнини, про той факт, наскільки їй довірилася місячний метелик, і вона потрапила в її пастку, а тепер мотикл сиділа у неї на плечі - Янь Ши думала про це, та й не стримала свого слова перед маленькою Дунся...
Мо Фан і Чжао Мань Янь дивилися на старшу, думаючи про те, яку ж ціну доводиться заплатити, щоб стати магом заклять.
Здається, що бабуся вже нічого не бачила, бо руками намагалася нанести руку Мо Фаня.
Він спочатку подумав, що стара дівчина помилково намагається знайти руку Чен Ін, і вже хотів покликати її, як Янь Ши ще міцніша стиснула його долоню.
- Не... не підводь очікуваних людей, що поруч з тобою ...
Після цих слів Мо Фань міг відчути, як по його тілу побіг холодок!
Після цього Місячний метелик покрився тонкими нитками, ніби тепер після смерті Янь Ші вона теж могла померти і знову воскреснути.
Юй Шіші була надто слабкою і майже не відрізнялась від звичайного метелика. Тонконе світіння направилося до Юї Шиші, а потім увійшло в її тіло, наче створюючи якийсь зв'язок.
- Тепер ти є наступним охоронцем місячного метелика, - сказала Лінн, звертаючись до нічого не розуміючий Юї Шиші.
- Той буде пам'ятати те, що сталося сьогодні? - Вона запитала дівчину.
Юй Шіші думала, що місячний метелик завжди зносить стільки болю, якого не може витримати.
- Мабуть, ні. Це її втілення піде разом з бабулею, - відповіла Лін.
- Я подбаю про тотем, - Юй Шіши кивала головою.
По правді кажучи, Юя Шіші сама не думала, що місячний метелик піде так швидко, але найбільше її вразило те дружелюбність до людей, які зберігають Місячний нічил попри біль, який завдавши їм болю: ніби з кожним новим життям вона породжує нову віру в людство...
Чи є правда, що тоєми можуть одзвонити і поїдати людей?
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku